Решение Апелляционного суда Днепропетровской области о недействительности повышения процентной ставки Укрсиббанком

[у.zaporozhskiy]

Справа –№22ц-1891/10

Головуючий в 1-й інстанції – Зосименко С.Г.,

Категорія – 27 Доповідач – Сіромашенко Н.В.,

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Калиновського А.Б.,

судді – Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі – Керімовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2009 року були задоволені позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанК»; стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 364610 грн. 08 коп., судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн., а всього 366560 грн. 08 коп.; в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянти ставлять питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») до них про стягнення заборгованості за кредитним договором та задоволення зустрічних позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 21 серпня 2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту №11201732000, згідно якого останній отримав кредит в сумі 42500 доларів США строком до 21 серпня 2028 року зі сплатою 8,7% річних. За умовами договору відповідач повинен повертати суму кредиту та проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 371 доларів США. Розмір ануїтетного платежу може змінюватися у випадку зміни процентної ставки. Протягом дії терміну кредитного договору ОСОБА_1 порушував свої зобов'язання щодо своєчасного погашення платежів, передбачених умовами кредитного договору. Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 24 червня 2009 року складає 364610 грн. 08 коп., а саме: 41909,92 доларів США, що в еквіваленті складає 318980 грн. 59 коп. – основний борг за кредитом, 5804,37 доларів США, що складає 44177 грн. 64 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 190,76 доларів США, що в еквіваленті складає 1451 грн. 85 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору був укладений договір поруки №11201732000/2 від 21 серпня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язалася перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору.

За викладених обставин суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася, в повному обсязі з відповідачів солідарно.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд 1-ї інстанції посилався на те, що відповідно до п.10.2 кредитного договору сторони погодили, що відповідно до вимог ст. 651 ЦК України протягом дії даного договору Банк відповідно до умов договору п.1.3.1 може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання відповідних обставин, які визначенні умовами кредитного договору. У зв'язку із порушенням кредитної дисципліни відповідачем в порядку передбаченому кредитним договором на адресу відповідача банком 7 листопада 2008 року, 25 листопада 2008 року та 17 грудня 2009 року були направлені листи про підвищення процентної ставки за договором, які були отримані ОСОБА_1 згідно поштових повідомлень, однак, останнім у відповідності до умов договору не було направлено на адресу банку відповіді про його незгоду із підвищенням процентної ставки з 21 січня 2009 року. З січня 2009 року ОСОБА_1 не звертався з позовом до суду про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором, тобто фактично погодився із таким підвищенням.

Проте апеляційний суд не може погодитися з даним висновком суду 1-ї інстанції в повному обсязі з наступних підстав.

Так, у відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, станом на 24 червня 2009 року утворилася заборгованість за кредитом перед кредитором в сумі 41909,92 доларів США, що в еквіваленті за курсом гривні до долару (7,61), встановлений НБУ на зазначену дату, складає 318980 грн. 59 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у банку права на дострокове повернення кредиту внаслідок порушення ним п.п. 12.1, 12.2 розділу 12 договору позбавлені юридичного обґрунтування, оскільки судом встановлені факти порушення ОСОБА_1 п.п. 5.5 цього договору, що є підставою для виникнення у банку права вимоги дострокового повернення кредиту та процентів позичальником; а отже, порушення банком зазначених пунктів договору не можуть в даному випадку вплинути на сутність вирішення спору.

Заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги щодо незаконного збільшення з 21 січня 2009 року процентної ставки за користування кредитом по договору про надання споживчого кредиту №11201732000, укладеного між сторонами, та незгоди з рішенням суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до п.10.2 договору сторони домовилися про те, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: а) порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором); та/або б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених цим договором; та/або в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; та/або г) звільнення позичальника з основного місця роботи.

Підвищення процентної ставки за вказаним кредитним договором відбулося у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни та його звільнення з основного місця роботи (п.п. а, г п.10.2), що було підтверджено представником банку.

Стаття 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року №2121-ІІІ передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Згідно ч.4 ст. 11 ЗУ від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що процентна ставка по кредиту може змінюватися в залежності від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.

Зазначене положення ч.4 повинно узгоджуватися з положеннями п.4 ч.5 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни процентної ставки являється несправедливою умовою договору (таким, що всупереч принципу добросовісності має наслідком суттєвий дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача - ст. 18 цього Закону).

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168, встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Таким чином, підвищення процентної ставки за кредитним договором відповідачем за зустрічним позовом суперечить вказаним нормам чинного законодавства, ст. 652 ЦК України, відповідно до правового аналізу яких зміна процентної ставки можлива лише у разі підвищення облікової ставки НБУ.

Окрім того, колегія суддів враховує те, що 10 січня 2009 року набрала чинності ст. 1056? ЦК України, а відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України та ч.2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що сума заборгованості за процентами за користування кредитом повинна бути зменшена відносно заявлених позовних вимог в цій частині за вказаний банком період і перерахована з урахуванням відсоткової ставки 8,7%, встановленої договором, що становить 2056,41 доларів США (6722,13 доларів США за графіком – 4665,72 доларів США сплачених позичальником), еквівалентних 15649 грн. 28 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та п.8.1 договору за порушення термінів повернення кредиту позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена в іноземній валюті.

Оскільки зменшена сума заборгованості за відсотками, підлягаюча стягненню, то повинна бути перерахована і сума пені за процентами, яка з урахуванням 30% облікової ставки НБУ буде становити 63,13 долара США, що еквівалентно 480 грн. 42 коп.

Отже, до стягнення на користь банку за зазначений ним період підлягає заборгованість за кредитом в сумі, еквівалентній 41909,92 дол. США, що становить 318980 грн.51 коп.; заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в сумі, еквівалентній 2056,41 дол. США, що становить 15649 грн.28 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі, еквівалентній 12,55 дол. США, що становить 95 грн. 91 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі, еквівалентній 63,13 дол. США, що становить 480 грн.42 коп., а всього 335205 грн.72 коп.

У порядку забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 21 серпня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №11201732000/2 (а.с.11), згідно з п.п. 1.3, 1.4 якого остання відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1, за всіма його зобов'язаннями за кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу ( в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами даного договору; відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

За таких умов та у відповідності до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України заборгованість за кредитним договором на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2

Оскільки правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» по всім правам та зобов'язанням являється ПАТ «УкрСиббанк», то стороною по справі правильним необхідно вважати саме останнього.

Підсумовуючи все вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду 1-ї інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому повинно бути змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням нового рішення про задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2009 року змінити в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 335205 гривень 72 копійки.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором задовольнити.

Визнати незаконним підвищення з 21 січня 2009 року процентної ставки за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11201732000, укладеного 21 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 45 гривень 50 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Головуючий:

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8693157