Определение ВСУ об отказе Укрсоцбанку в обращении взыскания на квартиру

[у.zaporozhskiy]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку (далі – АКБ) «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до АКБ «Укрсоцбанк» про стягнення зайво сплачених за кредитним договором грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

У червні 2008 року АКБ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконав у повному обсязі своїх обов’язків за кредитним договором від 10 червня 2005 року, тому банк має право звернути стягнення на передану відповідачами в іпотеку квартиру.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачам, для задоволення грошових вимог банку в розмірі 139 432 грн. 76 коп.

ОСОБА_3 пред’явив зустрічний позов і просив стягнути з АКБ «Укрсоцбанк» 15 673 грн. 33 коп., посилаючись на те, що він у повному обсязі розрахувався з банком за кредитним договором, до того ж зайво сплатив йому 15 673 грн. 33 коп.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 29 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 7 травня 2009 року, позов АКБ «Укрсоцбанк» задоволено частково, постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 для задоволення грошових вимог банку за кредитним договором від 10 червня 2005 року в розмірі 20 тис. грн. станом на 11 грудня 2008 року, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із кожного по 124 грн. 04 коп. на користь АКБ «Укрсоцбанк» на відшкодування судових витрат; у задоволенні решти позову АКБ «Укрсоцбанк» та зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що 10 червня 2005 року між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_3 одержав у кредит 70 тис. грн. із умовою сплати 17% річних за користування кредитом та його повернення до 9 червня 2010 року; 13 червня 2005 року АКБ «Укрсоцбанк» уклав із відповідачами іпотечний договір, за яким вони передали в іпотеку банку квартиру, що належить їм на праві власності.

Також установлено, що ОСОБА_3 не додержувався кредитної дисципліни, порушував графік погашення основного кредиту та несвоєчасно сплачував проценти за користування ним, і 29 серпня 2006 року нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку за договором кредиту в розмірі 72 329 грн. 18 коп., з яких 66 644 грн. 08 коп. заборгованості за кредитом, 5 944 грн. 08 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 4 301 грн. 92 коп. – прострочена заборгованість по процентах, 831 грн. 25 коп. – проценти по кредиту, 551 грн. 93 коп. – пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.

За цим виконавчим написом 6 вересня 2006 року було відкрито виконавче провадження, постановою державного виконавця від 19 березня 2008 року таке виконавче провадження закрито в зв’язку з тим, що боржник ОСОБА_3 сплатив АКБ «Укрсоцбанк» всю суму заборгованості, для погашення якої було видано виконавчий напис.

18 грудня 2007 року ОСОБА_3 провів останній платіж на користь банку в розмірі 3 тис. грн. і станом на зазначену дату мав прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 755 грн. 80 коп. та прострочену заборгованість по процентах у розмірі 750 грн. 81 коп.; на зазначені суми АКБ «Укрсоцбанк» продовжував нараховувати проценти, пеню та передбачений пунктом 4.3. Договору кредиту штраф і станом на 11 грудня 2008 року банк вимагає від ОСОБА_3 сплати 755 грн. 80 коп. заборгованості по кредиту, 1 232 грн. 76 коп. заборгованості за процентами, 4 444 грн. 22 коп. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту й процентах, а також 133 тис. грн. штрафу.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконав свої обов’язки за договором кредиту, тому АКБ «Укрсоцбанк» відповідно до умов договору іпотеки має право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог щодо сплати 755 грн. 80 коп. заборгованості по кредиту, 1 232 грн. 76 коп. заборгованості по процентах, 4 444 грн. 22 коп. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту й процентах, разом з тим розмір штрафу, який вимагає сплатити банк, на підставі статті 551 ЦК України слід зменшити до 13 567 грн. 22 коп., й загальна сума грошових вимог, для задоволення яких звертається стягнення на предмет іпотеки, становить 20 тис. грн.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Разом із тим пунктом 4.2 Іпотечного договору від 13 червня 2005 року передбачено, що в разі порушення Іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим Договором, а також у разі невиконання (в т.ч. часткового) умов Основного договору (в т.ч. непогашення проміжних платежів по кредиту та/або відсотків), Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Заперечуючи проти позову банку, ОСОБА_3 посилався на те, що він достроково погасив наданий йому кредит, у тому числі й відсотки за користування ним, виконавче провадження за вчиненим нотаріусом виконавчим написом було закрите в зв’язку з повним задоволенням ним вимог АКБ «Укрсоцбанк», натомість банк у порушення умов договору кредиту в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки за користування ним кредитом із 17 % до 24 % річних та нарахував заборгованість.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, доводів ОСОБА_3 належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, прийняв до уваги визначену банком суму заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту без її перевірки, а також належним чином не встановив та не зазначив у рішенні підстав, за яких така заборгованість виникла.

Суд зазначив, що станом на грудень 2007 року ОСОБА_3 мав прострочену заборгованість – по кредиту в розмірі 755 грн. 80 коп., по процентах у розмірі 750 грн. 81 коп., однак таким обставинам належної оцінки не дав, проведеного банком розрахунку пені й штрафу за договором кредиту не перевірив, не визначився і з наявністю підстав для щомісячного нарахування АКБ «Укрсоцбанк» штрафу.

Крім того, суд не з’ясував та не зазначив у рішенні чи звертався АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогою про виконання зобов’язання щодо сплати простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 755 грн. 80 коп., по процентах у розмірі 750 грн. 81 коп., що виникла станом на грудень 2007 року, або з вимогою про сплату ними простроченої заборгованості в іншому розмірі та чи мала місце відмова ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплатити такі суми й не дав оцінки співмірності вимог банку про звернення стягнення на квартиру з розміром його грошових вимог та звернув стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира, при тому, що розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитом не є значним, до того ж цей розмір ним оспорюється.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 29 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 7 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді:

Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9890257

[CrassuS]

нормальное определение.

вот другое интересно, какой порядок повышения процентной ставки? или это как обычно предмет локального доказывания?