Постановление Киевского апелляционного хозсуда о взыскании с государства средств не взысканных с должника

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011 № 32/565

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитна спілка "Українська кредитно-фінансова група" на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010

у справі № 32/565 ( .....)

за позовом Кредитна спілка "Українська кредитно-фінансова група"

до Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України

Головне управління державного казначейства України в Київській області

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення шкоди у розмірі 99125,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. по справі № 32/565 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом порушено ст. 35 ГПК України, адже ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2010 р. по справі № 4-с-45/10 встановлено факт неправомірної бездіяльності державного виконавця. Крім цього, судом не взято до уваги, що позивач не повинен доводити наявності вини відповідача 1 у заподіянні шкоди, тягар доказування законом покладено на відповідача 1, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справ не надав, отже апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача 2 поклав вирішення спору на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 12.10.2010 р. Кредитна спілка звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ВДВС та Управління ДКУ в Київській області про стягнення шкоди в розмірі 99 125,24 гр. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2010 р. по справі № 4-с-45/10 встановлено бездіяльність державного виконавця відповідача 1 при виконанні виконавчого листа № 6-1242 від 05.02.2009 р., яким передбачено стягнення заборгованості в сумі 99 125,24 грн. на користь позивача. Таким чином, на підставі ст. 1166 ЦК України, ч. 3 ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” № 202/98-ВР від 24.03.1998 р. (далі Закон № 202/98) з відповідача 1 за рахунок коштів Державного бюджету України стягненню підлягає 99 125,24 грн. шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача 1, тощо.

До матеріалів справи долучено відзив відповідача 1 на позовну заяву, згідно якого під час проведення виконання за виконавчим листом № 6-1242 від 05.02.2009 р. ВДВС було вжито всіх заходів та необхідних дій для виявлення майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, в зв’язку з відсутністю останнього виконавчий лист повернуто позивачу. Крім цього, виконавчий лист № 6-1242 від 05.02.2009 р. пред’явлено для повторного виконання, в даний час вживаються заходи щодо виявлення майна та стягнення боргу.

До матеріалів справи долучено відзив відповідача 2 на позовну заяву, згідно якого шкода, заподіяна органом державної влади повинна відшкодовуватись за рахунок передбачених для цього органу коштів бюджету, а останній зобов’язаний вжити всіх заходів для забезпечення відповідних асигнувань на це, якщо його вину буде доведено в судовому порядку.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд зазначив, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2010 р. по справі № 4-с-45/10 визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відповідача 1 Луценко І.Ю. при виконанні виданого Печерським районним судом міста Києва виконавчого листа № 6-1242/09 від 05.02.2009 р.. Оскільки згідно ч. 1 ст. 383 ЦПК України Печерський районний суд м. Києва, як суд, який видав виконавчий лист № 6-1242/09 від 05.02.2009 р.,є уповноваженим розглядати скарги на дії посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання цього листа, місцевий суд вважав встановленим та таким, що не потребує повторного доведення факт неправомірної бездіяльності державного виконавця відповідача 1 при виконанні виконавчого листа № 6-1242/09 від 05.02.2009 р..

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач під завданими йому Відповідачем 1 збитками розумів грошові кошти в сумі 99 125,24 грн., які він міг би отримати, якби судове рішення про стягнення на його користь цих коштів було виконано державним виконавцем відповідача 1.

Місцевим судом встановлено, що єдиним майном, яке було виявлено у боржника під час проведення виконавчих дій, є придбаний з розстроченням платежу автомобіль марки Honda Accord й знаходиться в заставі Броварської філії «Райффайзен банк Аваль» та обтяження якого зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.02.2007 р.. Розмір основного зобов’язання, виконання якого забезпечено заставою автомобіля марки Honda Accord, складає 142 993,00 доларів США, строк виконання основного зобов’язання – 02.02.2012 р..

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-IV від 18.11.2003 р. (далі Закон № 1255) до публічних обтяжень належить накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у встановлених законом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону № 1255 зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які було зареєстровано раніше до моменту реєстрації публічного обтяження.

Законом № 1255 (ч. 2 ст. 40) передбачено, що якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстровано інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов’язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону № 1255 обтяжувач розподіляє доходи від продажу предмета забезпечувального обтяження в такій черговості: покриття витрат на організацію продажу предмета забезпечувального обтяження; задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з вищим пріоритетом; задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги; задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з нижчим пріоритетом; повернення решти боржнику.

Продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом (ч. 2 ст. 31 Закону № 202/98).

З огляду на наведене, місцевий суд вважав, що якби державним виконавцем відповідача 1 було вжито заходів для примусової реалізації належного боржнику автомобіля марки Honda Accord, дохід від такої реалізації в першу чергу був би спрямованим на покриття витрат організації продажу, далі –на погашення заборгованості перед Броварською філією «Райффайзен банк Аваль», розмір якої в декілька разів перевищує суму заборгованості боржника перед позивачем, і лише залишок коштів, за умови його наявності, міг бути спрямованим на виконання виконавчого листа № 6-1242/09 від 05.02.2009 р.. Тому дійшов висновку, що заходи з примусового продажу належного боржнику автомобіля марки Honda Accord не могло бути вжито державним виконавцем відповідача 1 в зв’язку з невизначеністю місця знаходження цього автомобіля, розшук якого не дав результатів.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, а позивачем не заперечується факт відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можливе звернення стягнення на користь позивача. Таким чином, на думку місцевого суду, відсутні підстави для задоволення позову, адже навіть за умови вжиття державним виконавцем відповідача 1 всіх необхідних заходів для продажу автомобіля марки Honda Accord, на користь позивача було б стягнуто не всі визначені у виконавчому листі кошти в сумі 99 125,24 грн., а значно в меншому розмірі. За таких обставин, місцевий суд вважав відсутнім причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю відповідача 1 та заявленою позивачем шкодою в сумі 99 125,24 грн.,отже відсутність підстав для відшкодування такої шкоди за рахунок коштів державного бюджету, тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 р. (далі Закон № 606) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в передбаченому законом (ч. 2 ст. 4 Закону № 606) порядку.

Законом № 606 (ст. 86 ) передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи, при цьому стягувач звільняється від сплати державного мита. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в передбаченому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, вина державного виконавця у завданні шкоди при здійсненні виконавчого провадження не має значення для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування згаданої шкоди.

Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. ( абз. 2 п. 9) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 р. зазначено, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановленим відповідними засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2010 р. по справі № 4-с-45/10 визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відповідача 1 Луценко І.Ю. при виконанні виданого Печерським районним судом міста Києва виконавчого листа № 6-1242/09 від 05.02.2009 р., скасовано постанову державного виконавця ВДВС Луценко І.Ю. від 14.04.2010 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа № 6-1242/09 від 05.02.2009 р. про стягнення з ОСОБА_2 на корсить Кредитної спілки 99 125,24 грн.. При цьому, судом встановлено, що дії державного виконавця щодо винесення постанову від 14.04.2010 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві порушували ст. 40 Закону № 606, адже державний виконавець повідомив обтяжувача з вищим пріоритетом, але по невідомим причинам не передав рухоме майно на реалізацію. Крім цього, судом встановлено, що державний виконавець проводив виконавчі дії більше шести місяців, чим порушив вимоги ст. 26 Закону № 606, тощо.

Згадана ухвала Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2010 р. набрала законної сили 21.09.2010 р.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлено судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеними факти неправомірної бездіяльності державного виконавця відповідача 1 при виконанні виконавчого листа № 6-1242/09 від 05.02.2009 р. та причинного зв’язку між такою бездіяльністю та шкодою, яку завдано позивачу.

З огляду на це саме на відповідача 1 по справі покладено тягар доказування тих обставин, що в його діях (діях державного виконавця) відсутня вина в заподіянні шкоди, однак наявними в матеріалах справи доказами не доведено відсутності вини відповідача 1, суду не надано жодного необхідного та допустимого доказу з цього приводу.

Натомість, згідно матеріалів справи відповідачем 1 повторно відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 6-1242 від 05.02.2009 р. та вживаються заходи щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення. Наведене є підтвердженням бездіяльності державного виконавця та невжиття ним в свій час всіх заходів для виконання виконавчого листа № 6-1242/09 від 05.02.2009 р., а наслідком - завдання позивачу шкоди у вигляді неодержаних грошових коштів в розмірі 99 125,24 грн..

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову а повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 606 виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010 р. встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України. Безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється виключно органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що 99 125,24 грн. заподіяної відповідачем 1 шкоди підлягає стягненню на користь позивача з держави України в особі Головного управління державного казначейства України в Київській області за рахунок передбачених для цього органу коштів Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. по справі № 32/565 - скасувати.

Прийняти нове рішення: позов Кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України, Головного управління державного казначейства України в Київській області про стягнення шкоди в розмірі 99 125,24 грн. задовольнити.

Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства в Київській області (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, 1, ідентифікаційний код 24074109) на користь Кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” (03028, м. Київ, пров. Феодосійський, 14 офіс 7, ідентифікаційний код 33948213) 99 125 (дев’яносто дев’ять тисяч сто двадцять п’ять) грн. 24 коп. шкоди, заподіяної бездіяльністю Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства в Київській області (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, 1, ідентифікаційний код 24074109) на користь Кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” (03028, м. Київ, пров. Феодосійський, 14 офіс 7, ідентифікаційний код 33948213) 991 (дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 25 коп. державного мита, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства в Київській області (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, 1, ідентифікаційний код 24074109) на користь Кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” (03028, м. Київ, пров. Феодосійський, 14 офіс 7, ідентифікаційний код 33948213) 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства в Київській області (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, 1, ідентифікаційний код 24074109) на користь Кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” (03028, м. Київ, пров. Феодосійський, 14 офіс 7, ідентифікаційний код 33948213) 495 (чотириста дев’яносто п’ять) грн. 62 коп. державного мита, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Повернути Кредитній спілці “Українська кредитно-фінансова група” (03028, м. Київ, пров. Феодосійський, 14 офіс 7, ідентифікаційний код 33948213) з Державного бюджету України (Банк –ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, одержувач – УДК у Шевченківському районі м. Києва, ЗКПО-26077968, р/р 31110095700011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку- 095) 495 (чотириста дев’яносто п’ять) грн. 62 коп. зайво сплаченого платіжним дорученням № 3435 від 15.12.3010 р. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 32/565 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

04.02.11 (відправлено)

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13700979

[ANTIRAID]

Отрицательное решение Хозяйственного суда г. Киева, здесь: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12694868

[у.zaporozhskiy]

Отрицательное решение Хозяйственного суда г. Киева, здесь: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12694868

На сколько реально именно получить деньги по моральному возмещению по таким решениям суда?

именно взыскать и получить на руки деньги??