Прошу допомоги в перегляді ВСУ скандальноїї ухвали ВССУ від 02.03.11р. по справі де відсутній письмовий дозвіл на використання банком інвалюти

[Василий Горбань]

Шановні форумчани потрібна Вас усіх термінова, буквально сьогодні допомога !!!

Це стосується Ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126ск10 від 02.03.2011 року про скасування рішення апеляційного суду Вінницької області по справі за позовом позичальника, який отримав кредит в іноземній валюті у відповідності до Договору про надання споживчого кредиту № 11338521000 від "23" квітня 2008р. в УкрСиббанку. Апеляційним судом визнано кредитний та іпотечний договір недійсними, застосовано реституцію і, як я уже раніше повідомляв на Антирейді рішення повністю виконано, іпотечне майно належить іншій особі, яка передала його в іпотеку іншому банку в забезпечення отриманого гривневого кредиту.

Як Вам уже відомо, ВССУ, щоб «відмити» себе від проблем, які у нього виникли від «ВЛАДИ» через те, що він підтримав позицію Печерського суду та апеляційного Києва по аналогічному спору з ОТП Банком вказане позитивне рішення апеляційного суду Вінницької області своєю ухвалою від 02.03.11 року скасував і, при цьому, послався на наявність у банку Письмового дозволу, що нібито міститься в матеріалах справи (а.с.89).

Але в справі (а.с.89) міститься незавірена ксерокопія Письмового дозволу отриманого банком в НБУ №75-3 від 21.09.2009 року, а кредитний договір укладався в 2008 році. Іншого Письмового дозволу в справі немає – а цей не поширюється на 2008 рік – це усім зрозуміло.

Я готовлю заяву про перегляд ухвали ВССУ Верховним та прошу допустити справу до перегляду.

В своїй заяві я посилаюсь на неоднакове застосування касаційною інстанцією норм закону та зазначаю наступне:

«З матеріалів цивільних справ (але я, окрім як ухвали ВССУ по рішенню Печерського більше нічого не маю, і мені в цьому треба допомогу – автор) вбачається, що суди касаційної інстанції підтримують правову позицію щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі отриманих банківської ліцензії та спеціального (письмового) дозволу (генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій), які передбачені ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , Положенням НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275 та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Крім того, в своєму Листі від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" Верховний Суд України визначає, що єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам треба враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України».

Ухвали ВССУ ми так і не отримало, адже там такий БАРДАК з діловодством, що вони самі не можуть нічого найти.

По іншій моїй справі я отримав інформацію, що моя касація залишена без руху і дано строк на усунення недоліків до 14.03.11 року і сьогодні людина уже третій раз сидить в приймальній з заявою про отримання цієї ухвали – а ніхто навіть самої справи найти не може !!! Але це інше.

Але свою ухвалу ВССУ по даній проблемі я віднайшов і нижще викладаю її.

Мені потрібна Ваша наступна допомога в:

1. Пошуку судових прецедентів але, щоб це було не по УкрСиббанку, адже в іншій справі на яку пошлюсь може бути Письмовий дозвіл, який банк отримував ще в 2002 році (я думаю, що рішення чи ухвали ВСУ, коли він ще був касаційною інстанцією також підходять – ЯКА ВАША ДУМКА???).

2. Може хто має досвід чи зразки написання та оформлення заяв в порядку Глави 3 ЦПК України ???

3. Допоможіть, може пройде та будемо мати судовий прецедент !!!!

4. Скидайте мені на мій: «[email protected]»

З повагою Вася Горбань.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України підтверджено дійсність валютних кредитів виданих без наявності індивідуальної ліцензії (Справа № 6- 3126ск10).

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Гвоздика П.О., Ткачука О.С., Кузнєцова В.О., Штелик С.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу позовом Особи_1 та Особи_2 до акціонерного інноваційного комерційного банку "УкрСиббанк", треті особи – Особа_3, Особа_4, Особа_5 про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року Особа_1 та Особа_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Особа_1 та Особа_2 отримав кредит у розмірі 70 тис. дол. США строком з 23 квітня 2008 року до 21 квітня 2028 року зі сплатою 13% річних. Зазначав, що у забезпечення виконання зобов’язання між Особа_1 та Особа_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" 23 квітня 2008 року укладено договір іпотеки нерухомого майна та договір поруки. Просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту, договір іпотеки та договір поруки, зобов’язати нотаріуса скасувати записи в Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнути завдані збитки у вигляді грошових коштів в сумі 127 687 грн. 05 коп. та встановити наслідком недійсності договору зобов’язання Особа_1 та Особа_2 перед акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в сумі 66 125, 13 доларів США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23 квітня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та Особою_1 та Особою_2; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та Особою_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 1233; визнано недійсним договір поруки № 199917 від 23 квітня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та Особою_1 та Особою_2; визнано недійсним договір поруки № 199918 від 23 квітня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та ...; зобов’язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року за № 1233, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639АКІБ "УкрСиббанк" та Особа_1 та Особа_2 в день отримання рішення суду; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 113385521000 від 23 квітня 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та Особа_1 та Особа_2, наявність грошового зобов’язання Особа_1 та Особа_2 перед публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" в сумі 66 125,13 дол. США, строк погашення якого настає 21 квітня 2008 року; стягнуто з акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на користь Особа_1 та Особа_2 кошти в сумі 120 219 грн. 43 коп., одержані ним на виконання договору про надання споживчого кредиту № 113385521000 від 23 квітня 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та Особа_1 та Особа_2, з яких – 114 916 грн. 93 коп. витрат на обслуговування кредиту, 5 302 грн. 50 коп. разові комісійні витрати; стягнуто з акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на користь Особа_1 та Особа_2 завдані збитки в сумі 7 111 грн. 62 коп., які складаються з витрат на страхування іпотечного майна та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним кредитного договору суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір передбачає надання та повернення кредиту в іноземній валюті, відтак, є валютною операцією, хоча єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня і для здійснення такої операції необхідна індивідуальна ліцензія Національного банку України.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" Національним банком України 28 жовтня 1991 року за № 58 (а.с. 88) та дозволом (а.с. 89) ПАТ "УкрСиббанк" має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про незаконність надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті із зобов’язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті через неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, судом ухвалено рішення про визнання кредитного договору недійсним через неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи, що позовні вимоги про визнання іпотечного договору та договору поруки недійсними, стягнення коштів та зобов’язання вчинення дій є похідними від первісного позову, рішення суду апеляційної інстанції у цій частині також не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив із відсутності правових підстав, визначених ст. ст. 203, 215, 652 Цивільного кодексу України для визнання кредитного договору недійсним. При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: П.О. Гвоздик, В.О. Кузнєцов, О.С. Ткачук, С.П. Штелик

Таким чином, 2 березня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянувши в судовому засіданні справу позовом Особи_1, Особи_2 до акціонерного інноваційного комерційного банку "УкрСиббанк", треті особи – Особа_3, Особа_4, Особа_5 про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року (Справа № 6- 3126ск10) вирішив, що за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

[morgan]

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Если я правильно понимаю то речь идет о том, что поскольку банк имел право выдавать валютный кредит и был отримувачем по кредиту то наличие у него этого разрешения дает право заемщику без лицензии использовать валюту как платежное средство????

[Василий Горбань]

Если я правильно понимаю то речь идет о том, что поскольку банк имел право выдавать валютный кредит и был отримувачем по кредиту то наличие у него этого разрешения дает право заемщику без лицензии использовать валюту как платежное средство????

Ні не так. Йдеться про те, що і ВСУ і ВССУ зайняли позицію щодо того, що індивідуальна ліцензія на кредитування в іноземній ваалюті не потрібна і посилаються на те, що достатньо Письмового дозволу (генеральної ліцензії).

Тобто, мені підійдуть навіть ухвали цих судів про скасування рішень судів нижчих інстанцій, які визнали КД недійсним по причині відсутності інд ліцензії Важливо лише, щоб ВСУ чи ВССУ послались не те, що достатньо Письмового дозволу - адже в моїй справі є Письмовий дозвіл но від 2009 року а кредитний договір укладався і видавався в 2008 році

[Filosof_00]

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Согласен на все 100.

Згідно зі ст. 2 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті.

Так-то оно так, но термин "кошти" визначаеться так виключно для застосування в ЗУ БИБД. А у нас грошовы кошти (см. ЦК 192)

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

А в договоре написано надати, а не розмиститы. Невыполнение условий договора? Розмещение - это в депозиты другого банка. Кроме того, в ст. 1054 говорится именно о надати.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Да,да,да...В случаях предусмотреных законом (см. ЦК 533).

А собственно говоря, присыпь в конверт сибирской язвы... Хоть моральное удовольствие получишь )))))

[у.zaporozhskiy]

Ні не так. Йдеться про те, що і ВСУ і ВССУ зайняли позицію щодо того, що індивідуальна ліцензія на кредитування в іноземній ваалюті не потрібна і посилаються на те, що достатньо Письмового дозволу (генеральної ліцензії).

Тобто, мені підійдуть навіть ухвали цих судів про скасування рішень судів нижчих інстанцій, які визнали КД недійсним по причині відсутності інд ліцензії Важливо лише, щоб ВСУ чи ВССУ послались не те, що достатньо Письмового дозволу - адже в моїй справі є Письмовий дозвіл но від 2009 року а кредитний договір укладався і видавався в 2008 році

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11970949

[nameless]

Мда....

И кто ж такой иск написал, что банку индивидуалка нужна по пункту "В", который уже года полтора назад все обсосали и выплюнули?

Банку индивидуалка не нужна, всё верно ВССУ ответил.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним кредитного договору суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір передбачає надання та повернення кредиту в іноземній валюті, відтак, є валютною операцією, хоча єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня і для здійснення такої операції необхідна індивідуальна ліцензія Національного банку України.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

То что ВССУ непропригодный, и не различает права банка выдавать и отсутсвие вашего права платить - это другой вопрос.

А так вы написали - договор незаконный, т.к. банк не имел права выдавать кредит, т.к. совершать валютную операцию. Имел. И всё.

Нам то понятно что это нужно в комплексе рассматривать с расчётам от ВАС, который НЕ имеет права такое делать, но иск то составлен по отсутсвию права У БАНКА.

Хотся ВСУ отменил и решение ВССУ там где была указана незаконность расчётов, но там тоже пробалбесили - написали что БАНКУ нужна индивидуалка. А нет, не нужна оказывается, т.к. расчёты проводите именно вы, потому нужна вам.

В-общем, не пинайте особо, но мне кажется это всё "голяк" - писать в ВСУ.

[devora]

Ні не так. Йдеться про те, що і ВСУ і ВССУ зайняли позицію щодо того, що індивідуальна ліцензія на кредитування в іноземній ваалюті не потрібна і посилаються на те, що достатньо Письмового дозволу (генеральної ліцензії).

Тобто, мені підійдуть навіть ухвали цих судів про скасування рішень судів нижчих інстанцій, які визнали КД недійсним по причині відсутності інд ліцензії Важливо лише, щоб ВСУ чи ВССУ послались не те, що достатньо Письмового дозволу - адже в моїй справі є Письмовий дозвіл но від 2009 року а кредитний договір укладався і видавався в 2008 році

Схоже, що по Укрсоцбанку та -ж ситуація. Можливо, станом на 2006-2008 р.р. такого дозволу у більшості банків взагалі не було?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2568&hl=