Определение ВСУ о пересмотре решения о взыскании долга с учетом курсовой разницы, инфляции 3% годовых

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 вересня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Сеніна Ю.Л.,

суддів:

Жайворонок Т.Є.,

Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М.,

Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" до ОСОБА_6, третя особа Відкрите акціонерне товариство "Європейський банк розвитку та заощаджень", про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа" (далі – ЗАТ "УМВБ") звернулося до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що 27 червня 2007 року між ним і Відкритим акціонерним товариством (далі – ТОВ) "Європейський банк розвитку та заощаджень" було укладено два договори застави майнових прав на грошові кошти, розміщені на його депозитних рахунках. Відповідно до цих договорів він передав банку в заставу майнові права на 1145167 грн. 87 коп. і 1298372,21 доларів США й відсотки, що нараховувалися на депозит, у забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_6 перед банком за договором про відкриття кредитної лінії від 27 червня 2007 року.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_6 кредитних зобов’язань, 13 лютого 2008 року ТОВ "Європейський банк розвитку та заощаджень" здійснило договірне списання з належних йому рахунків 1335213,94 доларів США та 3180 грн. 31 коп. у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6

10 жовтня 2008 року він звернувся до ОСОБА_6 з вимогою сплати вказаних грошових сум.

Оскільки ОСОБА_6 ухиляється від повернення списаних з його рахунків грошових коштів, а до нього перейшли права кредитора, ЗАТ "УМВБ", уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути зі ОСОБА_6 на його користь 6879532 грн. 10 коп. боргу, 3404795 грн. 55 коп. збитків, що виникли внаслідок курсової різниці валют, 447169 грн. 58 коп. інфляційних втрат і 66156 грн., що складають три відсотки річних.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2009 року, позов задоволено: стягнуто зі ОСОБА_6 на користь позивача борг у сумі 6879532 грн. 10 коп., курсову різницю - 3404795 грн. 55 коп., інфляційні втрати - 447169 грн. 58 коп., три відсотки річних - 66156 грн. 66 коп. і судові витрати.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права та порушення норм матеріального права, у зв’язку із чим порушує питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з позивача як майнового поручителя ОСОБА_6 ТОВ "Європейський банк розвитку та заощаджень" були списані грошові кошти в рахунок погашення боргових зобов’язань ОСОБА_6, до нього перейшло право вимоги, а тому остання зобов’язана відшкодувати йому вказані суми з урахуванням курсової різниці на час вирішення справи, інфляційних втрат і трьох відсотків річних.

Проте повністю погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Під час вирішення справи суди виходили з того, що 27 червня 2007 року між ЗАТ "УМВБ" і ТОВ "Європейський банк розвитку та заощаджень" було укладено договір застави майнових прав на грошові кошти за № 040/002-07/01, за умовами якого позивач передав банку в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 1145167 грн. 87 коп. і проценти, нараховані на суму депозиту, які виникли в нього на підставі депозитного договору з банком № 14D-03 від 28 листопада 2003 року, а також договір застави майнових прав на грошові кошти за № 040/002-07/02, за умовами якого позивач передав банку в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 1298372,21 доларів США і проценти, нараховані на суму депозиту, які виникли в нього на підставі депозитного договору з банком № 15D-03 від 28 листопада 2003 року.

Свої майнові права позивач передав банку у заставу для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6, яка є боржником перед банком на підставі укладеного між ними договору про відкриття кредитної лінії за № 040/002-07 від 27 червня 2007 року.

Відповідно до п. 7.2 цих договорів застави в разі невиконання боржником (ОСОБА_6) будь-якого із зобов’язань, забезпечених заставою, у визначений у кредитному договорі строк заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлені майнові права відповідно до договору та діючого законодавства України.

Згідно з п. 8 цих договорів застави після набуття заставодержателем права звернути стягнення на заставлені майнові права та повідомлення про це заставодавця у встановленому законом порядку заставодавець цим договором уступає заставодержателю вимоги, що випливають із заставлених майнових прав, що зазначені в п. 1 цього договору на суму заборгованості боржника.

Після уступки права вимоги заставодержатель має право застосувати договірне списання коштів заставодавця, майнові права на які відступлені, з рахунків, визначених у договорах 040/002-07/01 і 040/002-07/02, відкритих у заставодержателя.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором, 13 лютого 2008 року на підставі пп. 7.2, 8 договорів застави від 27 червня 2007 року було здійснено договірне списання грошових коштів, що належать позивачеві, у сумі 1335213,94 доларів США та 3180 грн. 31 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Інфляція – це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Тобто за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов’язань у валюті України – гривні.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Проте місцевий суд на зазначене уваги не звернув і, установивши, що банком було списано з рахунків позивача грошові кошти в національній та іноземній валюті, помилково нарахував індекс інфляції на всю суму боргу, не вирішивши в порушення вимог ст.ст. 213 і 214 ЦПК України питання, на яку суму та за який період підлягають нарахуванню інфляційні втрати.

Крім того, місцевий суд помилково вирішив питання про стягнення суми курсової різниці, замість вирішення питання про стягнення суми боргу за правилом, установленим ч. 2 ст. 533 ЦК України, на день ухвалення судового рішення.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_6

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Ю.Л. Сенін

Судді:

Т.Є. Жайворонок

Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

Я.М. Романюк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11176778