Определение ВССУГУД об отказе Сведбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки и взыскании суммы долга

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення ПАТ «Сведбанк» про розірвання кредитного договору, повернення грошових коштів виплачених та отриманих за договором кредиту, визнання недійсним кредитного договору № 2501/0708/05-018 від 11 липня 2008 року та договору іпотеки № 2501/0708/05-018–Z-I від 11 липня 2008 року

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», яка є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення ПАТ «Сведбанк», в якому просила розірвати кредитний договір № 2501/0708/05-018 від 11.07.2008 року, повернути грошові кошти, що виплачені та отримані за кредитним договором, визнати недійсним кредитний договір № 2501/0708/05-018 від 11.07.2008 року, та договір іпотеки № 2501/0708/05-018-Z-I від 11.07.2008 року посилаючись на порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів» щодо якісного надання споживачу фінансових послуг згідно діючого законодавства з питання використання іноземної валюти як предмета кредитування.

ПАТ «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк» звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_4 боргу в сумі 790122,50 гривень, відсотків в сумі 136253,26 гривень, комісії в сумі 55,32 гривень, пені в сумі 120923,53 гривень та звернення стягнення на нежилі приміщення, що знаходяться АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах для задоволення вимог ПАТ «Сведбанк» в сумі 1047354,61 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 3 листопада 2010 року в позові ОСОБА_4 до ПАТ «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення ПАТ «Сведбанк» про розірвання кредитного договору, повернення грошових коштів, виплачених та отриманих за договором кредиту, визнання недійсним кредитного договору № 2501/0708/05-018 та договору іпотеки № 2501/0707/05-018-Z-1 від 11 липня 2008 року відмовлено.

Зустрічну позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 047 354,61 гривень, які перераховано на п/р 37395001222501, МФО 300164, код ЄДРПОУ 19356840.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору № 2501/0707/05-018-Z-1 від 11 липня 2008 року на нежиле приміщення, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і яке належить на праві власності ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк» витрати у справі за сплату судового збору у розмірі 1700 гривень та витрати, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2011 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_8 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 3 листопада 2010 року в частині задоволення зустрічного позову ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення, стягнення грошових коштів в сумі 1047354,61 гривень, судового збору в сумі 1700 гривень, витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, звернення стягнення на предмет іпотеки на нежиле приміщення, яке знаходиться АДРЕСА_1 скасовано.

У зустрічному позові ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ПАТ «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення ПАТ «Сведбанк» просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2011 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Сведбанк» в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк» 11 липня 2008 року укладено кредитний договір № 2501/0708/05-018, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 99700 доларів США у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_4 зобов’язувалась повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії та сплатити проценти за користування кредитом.

Для забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами 11 липня 2008 року був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в іпотеку нежилі приміщення, які знаходяться АДРЕСА_1 та належать їй на праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що 6 листопада 2009 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_9 вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на нежилі приміщення, які знаходяться АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_4, для задоволення вимог ПАТ «Сведбанк» на підставі договору іпотеки від 11 липня 2008 року.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки частково відповідають вимогам закону.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.

За таких обставин висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що за відсутності в ПАТ «Сведбанк» індивідуальної ліцензії спірний кредитний договір та договір іпотеки не можуть бути визнані недійсними.

Також, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки підстав для звернення на предмет іпотеки за рішенням суду у ПАТ «Сведбанк» не було, так як банком обрано інший спосіб захисту своїх цивільних прав, про що свідчить наявний в матеріалах справи виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на нежилі приміщення, які знаходяться АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_4, для задоволення вимог ПАТ «Сведбанк» на підставі договору іпотеки від 11 липня 2008 року.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття касаційною інстанцією рішення про скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2011 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», яка є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Л.М. Мазур Т.О. Писана Г.В. Юровська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16151961

[Йивгеней]

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Правовий аналіз зазначених норм (это здесь на форуме правовой анализ, а в суде там секретари безмозглые все решают) дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.

За таких обставин висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що за відсутності в ПАТ «Сведбанк» індивідуальної ліцензії спірний кредитний договір та договір іпотеки не можуть бути визнані недійсними.

Вот она - стандартно высранная формулировка...

[у.zaporozhskiy]

Вот она - стандартно высранная формулировка...

Главный вывод другой.

Також, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки підстав для звернення на предмет іпотеки за рішенням суду у ПАТ «Сведбанк» не було, так як банком обрано інший спосіб захисту своїх цивільних прав, про що свідчить наявний в матеріалах справи виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на нежилі приміщення, які знаходяться АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_4, для задоволення вимог ПАТ «Сведбанк» на підставі договору іпотеки від 11 липня 2008 року.

Что банк не имеет право на защиту своего судом, когда такое право защищено нотариусом