Решение Голосеевского райсуда о признании не правомерным повышение процентной ставки Укрсоцбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-3580/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 вересня 2010 Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Загорулько Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту удаваним правочином, визнання договору кредиту таким, що укладений в національній валюті, визнання третейської угоди недійсною, визнання неправомірними дії щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту та спонукання до вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, в якому просить визнати договір кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р., укладений між сторонами у справі, удаваним право чином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати договір кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. таким, що укладений в національній валюті України – гривні, а саме вважати, що кредит був наданий в сумі 429 250 грн. на умовах, визначених в договорі; застосувати наслідки удаваного правочину та затвердити в якості додатку № 1 до договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. новий графік платежів, складений із розрахунку того, що кредит був наданий в українській гривні в порядку, визначеному договором; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати, що станом на 09.03.2010 р. позивач сплатив АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» по договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. 91531,69 грн. тіла кредиту та 140734,11 грн. процентів за користування кредитом, а також визнати недійсною третейську угоду, укладену між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, яка включена як п. 6.2 розділу 6 до Договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після укладення кредитного договору № 028/25-117 від 03.04.2007 р. позивач уклав договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого позивач придбав квартиру, розраховуючись із продавцем у гривнях. Також позивач вважає, що відповідач, користуючись необізнаністю позивача в законах, нав’язав позивачу третейську угоду, ввівши в оману шляхом ненадання роз’яснень стосовно правових наслідків укладання третейської угоди, але і її правового змісту.

У червні 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із доповненням до позовної заяви, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. до ставки 14% річних, зобов’язати відповідача зарахувати в якості погашення основної заборгованості по кредиту частково сплачені позивачем кошти (різницю між номінальними ставками відсотку за кредитом), зобов’язати відповідача здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,2% річних, починаючи з 27.10.2008 р. за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету відповідача про зменшення відсотків, а також визнати недійсними пункти 2.6, 2.6.1 та 2.6.2 договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р., як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність вимог позивача.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.04.2007 р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 028/25-117, за умовами якого банк надав позивачу цільовий кредит в сумі 85000 доларів США для придбання 2-кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 2.6.1 договору кредиту відповідач зобов’язаний повідомити про намір змінити розмір процентів не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.

Пунктом 2.6.2 договору кредиту також передбачено 10 денний термін для надання письмової згоди позивача на запропонований АКБ «Укрсоцбанк» новий розмір відсоткової ставки.

Пунктом 6.2 кредитного договору № 028/25-117 від 03.04.2007 р. визначено, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 15.

03.04.2007 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко В.С., за умовами якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу продаж квартири вчиняється за ціною 505 000 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на день оформлення договору купівлі-продажу складало 100 000 доларів США. Згідно п. 2 договору купівлі-продажу сума 75750 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на день оформлення договору купівлі-продажу складало 15 000 доларів США отримано продавцем як аванс, а решта, тобто 429250 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на день оформлення договору купівлі-продажу складало 85000 доларів США отримані продавцем під час підписання договору купівлі-продажу та сплачена покупцем за рахунок кредиту, наданого АКБ «Укрсоцбанк».

02.12.2008 р. позивач направив лист до Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» про незгоду на підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом до 14% річних з 27.10.2008 р., про що йому було усно повідомлено 10.11.2008 р. при сплаті процентів та суми по кредиту.

12.01.2009 р. позивач отримав лист № 16-08/3866 Начальника департаменту дрібних продаж Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» Петренко М.О. щодо підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом до 14% річних з 26.01.2009 р.

22.01.2009 р. у відповідь на лист № 10-08/3866 позивачем до Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» був поданий лист від 22.01.2009 р., в якому ОСОБА_1 висловив своє непорозуміння щодо збільшення процентної ставки за діючим кредитом та не погоджувався із укладеною АКБ «Укрсоцбанк» аргументацією щодо причин, які призвели до такого подорожчання кредиту.

У своїй позовній заяві позивач стверджує, що укладений договір кредиту суперечить ЦК України, а саме ст. 524 ЦК України, яка зазначає, що зобов’язання повинно бути виражене в грошовій одиниці України – гривні, а у зв’язку із тим, що в договорі кредиту валютного виконання є долар США такий правочин слід визнати удаваним.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, встановлених законом.

Так, статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» визначено, що фінансовий кредит – кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Вказаний Закон не містить визначення «коштів», але відповідно до ч. 2 цієї ж статті «інші терміни, які вживаються в цьому Законі, застосовуються у значенні законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг». Законом, який регулює ринок банківських послуг є Закон України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 2 цього Закону «коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Тому кредитне зобов’язання може бути виражене у національній валюті, іноземній валюті та еквіваленті національної валюти до іноземної чи навпаки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після надання НБУ банківської ліцензії.

«Укрсоцбанк» має видану НБУ 29.12.2001 р. банківську Ліцензію № 5 на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та пп. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також дозвіл № 5-1, що виданий 29.12.2001 р. НБУ на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» із додатком та такого дозволу.

За таких умов, на думку суду, ПАТ «Укрсоцбанк" має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто має право кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, тому кредит, що наданий банком позивачу згідно умов договору кредиту в сумі 85000 доларів США не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони своїм волевиявленням визначили умови договору кредиту. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір кредиту, за умовами якого позивач отримав у кредит грошові кошти у доларах США для придбання договору купівлі-продажу квартири, суд вважає, що вимоги позивача про визнання кредитного договору удаваним правочином та визнання договору кредиту таким, що укладений в національній валюті, не підлягають задоволенню. Також не вбачається підстав для застосування наслідків удаваного правочину та затвердження в якості Додатку № 1 до договору кредиту новий графік платежів, що складений із розрахунку того, що кредит був наданий в українській гривні та визнання сплати позивачем по договору кредиту тіла кредиту у сумі 91531,69 грн. та відсотків за користування кредитом – у розмірі 140734,11 грн.

Крім того, вимоги позивача про визнання третейської угоди недійсною не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір між сторонами може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди. Визначення всіх видів третейської угоди визначено в ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якої третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті, або у вигляді окремої письмової угоди. Визначене в п. 6.2 договору кредиту третейське застереження є різновидом третейської угоди, яка встановлює, що у випадку неможливості вирішення спору між сторонами договору кредиту шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в порядку черговості третейськими суддями Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Оскільки позивачем не надано жодного зауваження щодо форми третейської угоди (третейського застереження) та щодо змісту (суттєвих умов) третейської угоди, а також зважаючи на те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а визначені на розсуд сторін і погоджені між ними умови є обов’язковими, суд вважає, що у вказаній частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача про визнання неправомірними дії щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту та спонукання до вчинення певних дій підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 заперечував проти збільшення розміру процентної ставки. Згідно п. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір або її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В силу ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Позивач не погоджувався з пропозицією відповідача, а тому підстав для підвищення розміру процентної ставки у ПАТ «Укрсоцбанк» не було, а тому необхідно визнати неправомірними дії Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. до ставки 14% річних, зобов’язати банк зарахувати в якості погашення заборгованості по кредиту зайво сплачені ОСОБА_1 за умовами вказаного договору кредиту, а також зобов’язати банк здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,2% річних, починаючи з 27.10.2008 р. за вказаним договором кредиту.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 11, 203, 235, 524, 533, 627 – 629, 638-642, 654, 1046 та 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту удаваним правочином, визнання договору кредиту таким, що укладений в національній валюті, визнання третейської угоди недійсною, визнання неправомірними дії щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту та спонукання до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. до ставки 14% річних.

Зобов’язати Акціонерно-комерційного банк соціального банку «Укрсоцбанк» зарахувати в якості погашення заборгованості по кредиту зайво сплачені ОСОБА_1 за умовами договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р.

Зобов’язати Акціонерно-комерційного банк соціального банку «Укрсоцбанк» здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,2% річних, починаючи з 27.10.2008 р. за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

http://reyestr.court.gov.ua/Review/12039599

[Йивгеней]

Ух как по Укрсоцу вдарили...