Определение ВССУГУД об обязательстве признать страховой случай по иску заемщика ВТБ банка

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

іменем україни

14 вересня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Ткачука О.С.,

суддів: Нагорняка В.А., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа публічне акціонерне товариство «ВТБ «Банк», про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною та стягнення страхової виплати за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ «Банк» на рішення апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2007 року уклав з відкритим акціонерним товариством (після зміни назви публічним акціонерним товариством) «Страхова компанія «Універсальна» (далі ПАТ «СК «Універсальна») договір добровільного страхування наземного транспорту, а 5 листопада 2008 року настав страховий випадок, так як водій застрахованого автомобіля РЕНО Магнум, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої вказаному автомобілю, що належить йому, завдані механічні пошкодження, про що в цей же день було повідомлено страховика.

У звязку із тим, що ПАТ «СК «Універсальна» йому було відмовлено у виплаті страхової суми, позивач просив визнати таку відмову неправомірною та стягнути страхове відшкодування в розмірі 60 тис. грн., а також пеню в розмірі 60 тис. грн. за прострочення виконання грошового зобовязання на його користь.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову ПАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 9 листопада 2007 року. Стягнуто з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ПАТ «ВТБ «Банк» 60 тис. грн. страхового відшкодування, 6 тис. грн. пені. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2010 року рішення місцевого суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ «Банк» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду про часткове задоволення позову, виходив із того, що згідно з підписаною 9 липня 2008 року сторонами додатковою угодою до договору добровільного страхування вигодонабувачем визначено ПАТ «ВТБ «Банк», тому лише банк має право вимагати виплати страхового відшкодування, а не позивач, проте банк таких вимог не заявляв. Крім того, послався на те, що місцевий суд не обґрунтував ні розміру страхового відшкодування, ні розміру стягнутої пені та не перевірив наявність кредитної заборгованості перед банком вигодонабувачем.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з такого.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 9 листопада 2007 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «СК «Універсальна» договір добровільного страхування наземного транспорту, а згідно з підписаною сторонами 9 липня 2008 року додатковою угодою до договору страхування вигодонабувачем визначено ПАТ «ВТБ «Банк». 5 листопада 2008 року мало місце дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 - водія автомобіля РЕНО Магнум, державний номерний знак НОМЕР_1, застрахованому позивачем, який вважає цей випадок страховим. 1 квітня 2009 року ПАТ «СК «Універсальна» відмовлено у виплаті страхової суми з підстав неповідомлення страховика про відчуження транспортного засобу та його перереєстрації в органах ДАІ.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договору, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Зазначене положення міститься і в ст. 3 Закону України «Про страхування».

За змістом наведених законів України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обовязків останнього.

З матеріалів справи вбачається, що вигодонабувач - ПАТ «ВТБ «Банк» - залучений до участі у справі як третя особа, підтримав позов і у своїй заяві просив стягнути страхову виплату на його користь, проте самостійних позовних вимог у встановленому нормами ЦПК України порядку до страховика про переадресацію страхової виплати не заявив.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 на користь третьої особи, яка доручення йому на представлення її інтересів в суді не надала. Стягувати страхову виплату зі страховика чи ні є правом лише цієї особи. Так само у ОСОБА_1 не було підстав вимагати страхового відшкодування на свою користь, з урахуванням наведеного вище, оскільки такі претензії предявив вигодонабувач, підтримавши позов.

Разом із тим, відмовляючи ОСОБА_1 у позові, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України не звернув уваги на те, що крім вимог про стягнення страхової виплати позивач заявив вимогу про визнання дій страховика про невизнання випадку, що стався із застрахованим автомобілем, страховим, яка судом першої інстанції була задоволена. Заявлення позивачем такої вимоги навіть при наявності договору страхування на користь третьої особи не позбавляє його права вимагати її розгляду по суті. Це повязано із тим, що страховик письмово відмовив позивачу - стороні за договором страхування - у визнанні випадку страховим, а, отже, вигодонабувач, при такій фактичній ситуації не зможе у подальшому предявити позов про стягнення страхової виплати.

Також апеляційний суд допустився суперечливих висновків, оскільки, вказав, що матеріали справи не містять доказів кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ВТБ «Банк» - вигодонабувачем, незважаючи на те, що у своїй заяві банк просив стягнути страхову виплату на його користь. Суд повинен був встановити наявність чи відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед банком відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України та при підтвердженні (відсутності заборгованості) вирішити позов по суті, оскільки у разі відсутності заборгованості позивач буде мати право на стягнення страхової виплати на свою користь.

Ураховуючи те, що порушення зазначені у ч.ч. 1, 2 ст. 338 ЦПК України були допущенні, як судом першої так і апеляційної інстанції і зокрема фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи судами не встановлені і, крім того, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ВТБ «Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.А. Нагорняк

В.О. Савченко

О.В. Умнова

І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18396638