Решение Апелляционного суда Сумской области оставленное в силе ВССУГУД и ВСУ о признании неправомерным повышения процентной ставки Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа №22-ц-1119/11

Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв

Категорія - 27

Суддя-доповідач - Білецький

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Семеній Л. І., Шевченка В. А.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за договором,

в с т а н о в и л а :

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог закону та умов договору, просив визнати недійсним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» із жовтня 2008 року в односторонньому порядку із 10,04% до 13,20% розміру процентної ставки за користування кредитом по укладеному між сторонами кредитному договору від 29 травня 2007 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповноту з’ясування судом обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнаючи за банком у 2008 році право в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за користування кредитом, вважає, що таке збільшення відбулось незаконно, оскільки відповідач не надсилав йому повідомлення щодо зміни ставки і додаткову угоду про підвищення процентної ставки він з банком не укладав.

Вважає, що фактично банк підвищив проценти вже після внесення у законодавство змін щодо заборони одностороннього їх збільшення, оскільки вперше про збільшену відсоткову ставку йшлося в отриманому ним повідомленні банку від 07 серпня 2009 року.

Заслухавши пояснення і заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2007 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір №SUА0GК00000162 (а.с.5-9), у відповідності з яким банк надав позивачу на придбання квартири 104000 доларів США (з яких 24000 доларів США на страхові платежі) строком до 28 травня 2037 року на умовах сплати за користування 0,84% у місяць на суму залишку заборгованості та винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми наданого кредиту, а ОСОБА_1 зобов’язався сплачувати банку платежі за цим кредитним договором, відповідно до графіку з 01 по 05 число щомісячно, по 876 доларів США (а.с.5-9).

Підпунктом 2.3.1 вказаного Договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, зокрема при збільшенні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% порівняно із курсом, встановленим НБУ на момент укладення договору, зміні облікової ставки НБУ. При цьому банк повинен надсилати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

10 жовтня 2008 року із поштамту м.Дніпропетровська від імені ЗАТ КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 було надіслано рекомендованого листа від 28 вересня 2008 року, у якому йшлося про вимушене, внаслідок підвищення з 8,5 до 12 відсотків облікової ставки НБУ, збільшення банком з 06 жовтня 2008 року розміру процентної ставки до 13,2% за укладеним між сторонами кредитним договором, а також роз’яснювалось, що у випадку незгоди з такими змінами кредитного договору позичальник вправі не пізніше 01 жовтня 2008 року письмово звернутися із запереченням у відділення банку, що обслуговує цей кредит, та у повному обсязі розрахуватись з банком (а.с.39).

Безпосередньо відправленням цієї кореспонденції займалося ТОВ «ПРИН-Ц» на підставі угоди з ПриватБанком (а.с.40-41).

Листом від 07 серпня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Сумської філії повідомив ОСОБА_1 про неналежне виконання ним грошових зобов’язань перед банком за цим договором і про наявність простроченої заборгованості: у розмірі 571, 90 доларів США по простроченому кредиту, у розмірі 174, 54 доларів США по нарахованим відсоткам, у розмірі 4133, 65 доларів США по простроченим відсоткам, у розмірі 322, 06 доларів США по простроченій комісії та нараховані пені у розмірі 176, 49 доларів США. При цьому банк запропонував ОСОБА_1 до 17 серпня 2009 року добровільно сплатити ці суми та попередив, що у випадку несплати банк у судовому порядку стягне всю заборгованість по договору, загальний розмір якої станом на 07 серпня 2009 року банк визначив у 84710, 26 доларів США, з яких 79331, 62 долари США – безпосередньо кредит (а.с.10-11).

Проте, вже 11 серпня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» підготував, а 14 серпня 2009 року подав до Охтирського міськрайонного суду Сумської області позов (який на даний час ще не вирішено) до ОСОБА_1 про стягнення вказаної заборгованості (а.с.12-13, 14).

За таких, у цілому правильно встановлених обставин, відмовляючи у позові місцевий суд першої інстанції вважав, що підвищивши в односторонньому порядку процентну ставку за кредитним договором, банк діяв відповідно до чинного законодавства та умов договору, про що належним чином повідомив ОСОБА_1, а тому не вбачаючи порушення прав позивача, суд не знаходив підстав для визнання недійсною зміни банком умов кредитного договору.

Однак, такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неповному з’ясуванні обставин, не відповідають фактам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та до ухвалення незаконного рішення.

Так, на підставі ст.ст.536, 1054 і ч.1ст.1055 ЦК України, необхідною істотною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, щодо якої сторони повинні дійти згоди у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч.1 ст.212, ч.2 ст.632 ЦК України, ст.47, ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та положеннями п.2.3.1 Договору, на які і послався місцевий суд, у зв’язку із збільшенням облікової ставки НБУ більше ніж на 10% ЗАТ КБ «ПриватБанк» вправі був станом на жовтень 2008 року підвищити в односторонньому порядку процентну ставку по укладеному між сторонами кредитному договору.

Ці обставини визнає позивач.

Проте, в силу ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Ст.643 ЦК України визначає момент укладення договору за пропозицією, в якій вказано строк для відповіді. Такий договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Вищезгаданим підпунктом 2.3.1 Договору було обумовлено, що банк повинен надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Таке повідомлення було своєчасно 10 жовтня 2008 року відправлено із поштамту м.Дніпропетровська від імені ЗАТ КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією.

У той же час, самого факту відправлення повідомлення позичальнику недостатньо.

У відправленому 10 жовтня 2008 року листі банку обумовлювалося, що у разі незгоди зі змінами кредитного договору позичальник надає банку відповідне письмове повідомлення.

За таких обставин, виходячи зі звичаїв ділового обороту та вказаних вимог Цивільного Кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів», банку належало переконатися про вручення цього поштового відправлення адресатові та впевнитись про наявність його згоди зі зміною умов договору.

Однак, банк передоручив відправку кореспонденції іншій юридичній особі і не проконтролював та не забезпечив можливими засобами (наприклад, повідомленням про вручення, звернення протягом шести місяців із запитом до установи поштового зв’язку, тощо) докази надходження листа до адресата.

ОСОБА_1 категорично заперечує проти отримання даного листа.

Як до жовтня 2008 року, так і у подальшому він не притримувався графіку платежів і вносив на рахунки банку різні суми, як більші від обумовлених договором, так і менші, що позбавляє можливості стверджувати про його обізнаність у 2008 році із підвищенням процентної ставки (а.с.42).

У судовому засіданні апеляційної інстанції по даній справі 14 червня 2011 року оголошувалась перерва і відповідачу надавалась можливість надати розшифровку на погашення яких саме платежів (кредит, відсотки, пеня тощо) зараховувались банком ці внесені ОСОБА_1 кошти. Однак, банк такої додаткової інформації апеляційному суду не надав, що також позбавило можливості перевірити доводи його представника щодо обізнаності позивача із зміною умов договору (а.с.85).

Вжиті судом апеляційної інстанції за клопотанням сторони інші заходи також не дали змоги за закінченням строків зберігання підтвердити вручення ОСОБА_1 зазначеного поштового відправлення (а.с.102, 103).

Отже, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України відповідач не довів письмового повідомлення ним позичальника про односторонню зміну умов договору.

І навпаки, докази на які посилається позивач, свідчать про його необізнаність з односторонньою зміною банком процентної ставки до початку розгляду Охтирським міськрайонним судом спору за позовом банку. Так, навіть отримані ним у серпні 2009 року повідомлення та позовна заява банку містять посилання на попередні не збільшені процентні ставки (10-11, 12-13).

Лише з виданої довідки ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 23 листопада 2009 року №10.0.0.5-057 позивач дізнався про конкретний загальний розмір підвищених щомісячних платежів – 1068, 18 доларів США, які йому належало сплачувати (а.с.15).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» протягом семи днів з часу підвищення процентної ставки не повідомив про це ОСОБА_1 у встановленій письмовій формі та не пересвідчився у наявності його згоди з таким підвищенням.

За таких порушень рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним збільшення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» з 06 серпня 2008 року в односторонньому порядку із 10,04% до 13,20% розміру процентної ставки по укладеному між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитному договору від 29 травня 2007 року №SUА0GК00000162.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17499585

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писана Т.О., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке діє через представника Старовойтову Олену Олександрівну, на рішення апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за договором,

в с т а н о в и в :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2011 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 квітня 2011 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі скаржник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2011 року і залишення без змін рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 квітня 2011 року, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права .

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення не вбачається порушення норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк», яке діє через представника Старовойтову Олену Олександрівну, у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за договором, за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2011 року.

Додані до скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Т.О. Писана

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18635163

[ANTIRAID]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року

м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого

Жайворонок Т.Є.,

суддів:

Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

Вус С.М.,

Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В.,

Григор’євої Л.І.,

Гриціва М.І.,

Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,

Гусака М.Б.,

Ємця А.А.,

Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В.,

Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І.,

Колесника П.І.,

Короткевича М.Є.,

Коротких О.А.,

Косарєва В.І.,

Кривенди О.В.,

Кривенка В.В.,

Кузьменко О.Т.,

Лященко Н.П.,

Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І.,

Панталієнка П.В.,

Патрюка М.В.,

Пивовара В.Ф.,

Пилипчука П.П.,

Пошви Б.М.,

Прокопенка О.Б.,

Редьки А.І.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

Скотаря А.М.,

Таран Т.С.,

Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г.,

Шицького І.Б.,

Школярова В.Ф.,

Яреми А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (далі – ПАТ «ПриватБанк») про визнання недійсним підвищення процентної ставки за договором,

в с т а н о в и в :

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 травня 2007 року між ним та ПАТ «ПриватБанк» укладено кредитний договір. Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором, не повідомивши його про це. Про збільшення процентної ставки за договором він дізнався в серпні 2009 року, після звернення банку до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості. На підтвердження незаконності дій банку посилався на ст. ст. 626, 651, 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) і просив визнати недійсним збільшення в односторонньому порядку річної процентної ставки за кредитним договором з 10,04% до 13,20%.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що право банку в односторонньому порядку змінювати в певних випадках розмір процентної ставки передбачене умовами укладеного між ним і ОСОБА_1 договору.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 27 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним збільшення ПАТ «ПриватБанк» з 6 жовтня 2008 року в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 10,4% до 13,20% за кредитним договором № SUA0GK00000162, укладеним 29 травня 2007 року між ПАТ «ПриватБанк» і ОСОБА_1

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року відмовлено ПАТ «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

4 листопада 2011 року ПАТ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі – Закон №661-VI), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за договором для перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 4 січня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вказаним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві ПАТ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав дві ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону № 661-VI.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За ч. 1 ст. 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, згідно з якою встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( у редакції, чинній на час укладення спірного договору ) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Під час розгляду справи судом установлено, що 29 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № SUA0GK00000162. Згідно з умовами цього договору банк надав ОСОБА_1 104 тис. доларів США, з яких 80 тис. доларів США на купівлю квартири та 24 тис. доларів США на сплату страхових платежів, на строк до 28 травня 2037 року зі сплатою 0,84% на місяць за користування кредитом, що складає 10,08% на рік . Відповідно до п. 7.1 договору розмір щомісячного платежу складає 876 доларів США. Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що банк має право збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в разі зміни кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10%, порівняно з курсом долара США до гривні, установленим Національним банком України (далі – НБУ) на момент укладення кредитного договору; зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ); при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки . ПАТ «ПриватБанк» надав суду реєстр заказних листів від 10 жовтня 2008 року, в тому числі на адресу ОСОБА_1, на підтвердження факту направлення останньому повідомлення від 28 вересня 2008 року про збільшення процентної ставки за кредитним договором до 13,20% у зв’язку з підвищенням облікової ставки НБУ з 8,5% до 12%. Відправленням указаного листа займалося товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИН-Ц» на підставі угоди з ПАТ «ПриватБанк». Доказів вручення ОСОБА_1 цього листа банк не надав, ОСОБА_1 проти отримання повідомлення заперечував. Листом від 7 серпня 2009 року ПАТ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про неналежне виконання останнім грошових зобов’язань за кредитним договором і наявність простроченої заборгованості, посилаючись на п. 7.1 кредитного договору, яким установлено процент за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць (або 10,08% на рік ). 14 серпня 2009 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, також посилаючись на встановлену кредитним договором процентну ставку в розмірі 0,84% на місяць (або 10,08% на рік) за користування кредитом. Суд запропонував банку надати розшифрування сплачуваних ОСОБА_1 платежів із зазначенням розміру процентної ставки після направлення листа про збільшення процентної ставки, проте банк такої інформації не надав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанцій про те, що банк належним чином не повідомив позичальника про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку; надані позивачем докази (повідомлення банку від 7 серпня 2009 року, позовна заява банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості ) містять посилання на раніше встановлену кредитним договором процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць (або 10,08% на рік).

В основу доданих для порівняння судових рішень покладено висновок про те, що рішення банку зі збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, прийняте до набрання чинності Законом №661-VI, є правомірним, оскільки сторони передбачили це в кредитному договорі й позичальники були належним чином повідомлені про таке збільшення.

Так, у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання недійсною зміни договору й зобов’язання вчинити дії касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову, виходив із того, що за умовами спірного договору ПАТ «ПриватБанк» мало право на підвищення процентної ставки, рішення про підвищення прийняте банком до набрання чинності Законом № 661-VI, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про підвищення процентної ставки, що визнано сторонами в судовому засіданні (справа № 28894 св11).

У справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії суд касаційної інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову виходячи з того, що за умовами спірного договору ПАТ «ПриватБанк» мало право на підвищення процентної ставки, рішення про підвищення прийняте банком до набрання чинності Законом № 661-VI і ОСОБА_3 сплачувала проценти за новою ставкою, тобто погодилася на зміну умов договору (справа № 6-10200св11).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи те, що доводи заяви ПАТ «ПриватБанк» про перегляд рішення суду касаційної інстанції зводяться до неправильного, на його думку, визначення судами належного способу повідомлення боржника про підвищення процентної ставки за кредитом та отримання його згоди на це, тобто фактично стосуються порушень норм процесуального права щодо оцінки доказів (ст. 212 ЦПК України), підстави для перегляду судового рішення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного у задоволенні заяви ПАТ «ПриватБанк» необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 353, 355, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

постановив:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

Т.Є. Жайворонок

Судді

М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

С.М. Вус

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

М.І. Гриців

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

О.А. Коротких

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда

В.В. Кривенко

О.Т. Кузьменко

Н.П. Лященко

В.Л. Маринченко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

П.В. Панталієнко

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

П.П. Пилипчук

Б.М. Пошва

О.Б. Прокопенко

А.І. Редька

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь

Т.С. Таран

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров

А.Г. Ярема

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21840023