Решение Голосеевского суда об отказе признания расписки недействительной и во взыскания по ней средств

[ANTIRAID]

Справа №2-3270/11

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2011 року

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Плющ Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору та розписки недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 23.10.2008 р., укладеного між сторонами, недійсним.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і підстави звернення до суду та просив суд визнати недійсним договір позики від 23.10.2008 р., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також визнати недійсною розписку, надану позивачем на виконання умов договору позики від 23.10.2008 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.10.2008 р. між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 надав позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, позивачем була надана розписка на підтвердження отримання в борг даної квартири.

В обгрунтування свого позову позивач посилається на те, що як договір позики, так і розписка, були підписані ним під впливом обману та певним психологічним тиском. При написанні розписки його волевиявлення не було вільним і, в дійсності, у нього не було намірів позичати квартиру, тобто такий правочин не був спрямований на настання певних наслідків. Тиск чинився не лише з боку ОСОБА_2, а і з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_3

В ході судового розгляду позивач та його представники підтримали позовні вимоги і обгрунтування позову, та просили суд його задовольнити.

Позивач повідомив суду, що за даним договором він не отримував у позику будь-яку квартиру, а даний об»єкт нерухомості, що є предметом договору, був переданий відповідачем в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов»язань за договором кредиту, який був оформлений на його ім»я. Він не орендував дану квартиру і на момент розгляду справи вона перебуває у власності відповідача, а тому будь-які наслідки не настали. Крім того, позивач повідомив суду, що на момент підписання договору позики у нього були відсутні будь-які тяжкі обставини, які б змушували його підписати даний договір, він розумів, що даний договір і розписка надається ним відповідачу з метою забезпечення, в подальшому, виведення квартири з під арешту.

Відповідач та його представники не визнали позовні вимоги ОСОБА_1 і просили суд відмовити у задоволенні його позову. Крім того, ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно грошових коштів в розмірі 2386800 гривень, що еквівалентно 306000 доларам США, за договором позики від 23.10.2008 р. та розпискою від 23.10.2008 р.

Позивач за зустрічним позовом обгрунтовує свої вимоги тим, що в жовтні 2008 р. до нього та його дружини звернувся пастор Димерської церкви ОСОБА_1 і попросив передати в іпотеку банку їх квартиру з метою отримання ним кредиту. Як повідомив ОСОБА_1 кредит він отримував для передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва нерухомості. 23.10.2008 р. він уклав з ОСОБА_1 договір позики та відібрав розписку про передачу у позику квартири АДРЕСА_1. Крім того, він уклав договір іпотеки зазначеної квартири з метою забезпечення виконання зобов»язань за договором кредиту, укладеним між АКБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 Такими діями, як зазначає ОСОБА_2, він виконав умови договору позики і розписки і передав ОСОБА_1 спірну квартиру АДРЕСА_1. Крім того, в обгрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до умов боргової розписки від 23.10.2008 р. ОСОБА_1 зобов»язався вивести надану йому квартиру з під застави та сплатити кошти в розмірі 74240 гривень в якості орендної плати. Зазначені дії він повинен був вчинити до 13.10.2009 р.

За виконання зобов»язань з боку ОСОБА_1 за договором позики від 23.10.2008 р. поручились ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які проставили свої підписи на договорі позики та розписці. Оскільки, ОСОБА_1 не виконав свої зобов»язання, квартира на момент звернення до суду не виведена з під застави і на неї може бути звернено стягнення за договором в зв»язку з невиконання умов Договору кредиту, відповідачі повинні нести солідарну відповідальність і сплатити йому кошти, що еквівалетні 306000 доларів США.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заявленого ОСОБА_2 позову, оскільки не має будь-яких боргових зобов»язань перед останнім.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 не визнав позовні вимоги ОСОБА_2, зазначивши, що він не має будь-яких боргових зобов»язань перед позивачем за зустрічним позовом за договором позики та розпискою від 23.10.2008 р. Однак, ОСОБА_4 повідомив суду, що він звернувся до ОСОБА_1 з проханням отримати кредит в банку з метою подальшої передачі йому цих коштів для здійснення будівництва нерухомості, а також він запропонував Шимановському, який є чоловіком доньки ОСОБА_2, передати нерухомість в іпотеку банку, за що він отримає грошову винагороду. ОСОБА_2 погодився передати в іпотеку АКБ «Правекс Банк»АДРЕСА_1, за що отримав грошову винагороду в розмірі 72240 гривень, що становило 10% від суми кредиту, яку він передав йому особисто. ОСОБА_2 знав з якою метою він передає свою квартиру в іпотеку. Кредитні кошти, які отримав ОСОБА_1 за договором кредиту, укладеним з АКБ «Правекс Банк», він передав йому особисто, саме з цієї суми була виплачена грошова винагорода ОСОБА_2 ОСОБА_4 повідомив, що отримані кошти він використав для будівництва нерухомості і протягом року вносив кошти з метою погашення кредиту, який отримав ОСОБА_1, однак, в зв»язку з фінансовою кризою він не зміг в подальшому погашати кредитні зобов»язання. Він погоджується, що саме з його вини на квартиру, яка є предметом іпотеки, та належить ОСОБА_2, може бути звернено стягнення, однак, він вважає, що його зобов»язання перед позивачем за зустрічним позовом не грунтуються на договорі позики та розписці від 23.10.2008 р. Зазначені документи підписувались з метою надання письмових гарантій ОСОБА_2 про виведення квартири з під застави.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 підтвердив викладені ОСОБА_4 обставини та визнав свої зобов»язання перед ОСОБА_2

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 23.10.2008 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як фізичними особами, був укладений договір позики, предметом якого є: позикодавець передає позичальнику квартиру в АДРЕСА_1, вартістю, еквівалентною 306000 доларів США.

Позичальник зобов»язався повернути позику готівкою або безготівковим розрахунком в сумі, еквівалентній 306000 доларів США по курсу Національного банку України на дату повернення.

Договір укладено строком на один рік.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 склав розписку, якою підтвердив отримання ним в борг квартири за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, та зобов»язався вивести її з під застави до 23.10.2009 р. та сплатити оренду плату в розмірі 74240 гривень. На умовах, визначених в договорі позики від 23.10.2008 р.

Договір позики укладений у простій письмовій формі, однак, викладений на бланку Міжнародного Кредитного Союзу «Моноліт», хоча дана юридична особа не є стороною в договорі.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як зазначалось вище, предметом позики була квартира АДРЕСА_1, яку позикодавець ОСОБА_2 зобов»язався передати позичальнику ОСОБА_1, строком на 1 рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично не передавав, а ОСОБА_1 не отримував у позику зазначену квартиру. Предмет договору позики залишався у володінні і користуванні ОСОБА_2, який є власником квартири.

Крім того, зазначена квартира не передавалась в оренду ОСОБА_1, за що відповідно до розписки, складеної на виконання умов договору позики, останній мав сплатити оренду плату.

На підставі ч.2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи викладене, суд вважає, що договір позики від 23.10.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не є укладеним.

Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавя або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору позики та розписка, що укладена на виконання даного договору, від 23.10.2008 р. недійсними, оскільки вони укладені під впливом омани та застосуванням психологічного тиску.

Згідно з ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обставинами, що мають істотне значення, відповідно до умов ст.229 ЦК України, є обман щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсними.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Договір, укладений під впливом омани, або під психологічним тиском є оспорюваними правочинами і тягар доказування у даних справах щодо доведеності наявності омани або психологічного тиску на момент вчинення правочину покладається на сторону позивача.

В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач вів його в оману щодо обставин вчинення правочину.

Однак, зазначені обставини були спростовані в ході розгляду справи як самим позивачем ОСОБА_1, так і поясненнями відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 був обізнаний з обставинами вчинення даного правочину, що він укладається з метою гарантійних зобов»язань щодо виконання умов договору кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс Банк», та договору іпотеку, який укладений ОСОБА_2 та АКБ «Правекс Банк».

ОСОБА_1 був обізнаний з тим, що кредитні кошти, які він отримає за договором кредиту, укладеним з АКБ «Правекс Банк»він передасть ОСОБА_4 з метою їх використання у підприємницькій діяльності, яку здійснює останній, і саме ОСОБА_4 буде, в подальшому, вносити кошти до банку з метою погашення кредитних зобов»язань за Договором кредиту.

Крім того, ОСОБА_1 був поінформований про те, що АДРЕСА_1 не буде фактично йому передаватись як в позику, так і в оренду.

Обман щодо мотивів вчинення правочину не має істотного значення.

Позивач за первісним позовом, ОСОБА_1 у своїй заяві зазначає, що договір позики та боргова розписка були підписані ним під впливом психологічного тиску, однак, зазначені обставини були спростовані ним в судовому засіданні.

Як зазначалось вище, будь-яке майно за договором позики від 23.10.2008 р., що укладений між позивачем та відповідачем за первісним позовом, та розпискою, складеною ОСОБА_1, останньому не передавалось.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача.

Неукладений правочин не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов»язків, а тому не підлягає визнанню його недійсним в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки договір позики від 23.10.2008 р. не є укладеним.

Не підлягає задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 за зутрічним позовом з обставин, викладених вище.

Оскільки, судом встановлено, що договір позики від 23.10.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та боргова розписка, що була складена на виконання зазначеного договору, не є укладеним, між сторонами у справі, тому у відповідача ОСОБА_1 не виникло будь-яких зобов»язань по виконанню цього договору.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не заперечував в ході розгляду справи, що квартира, яка є предметом позики, фактично не передавалась ОСОБА_1 і на момент розгляду справи знаходиться у його власності, а кошти в розмірі 74240 гривень, які ОСОБА_1 мав йому передати за оренду квартири відповідно до наданої розписки, він отримав від ОСОБА_4 як винагороду за передачу квартири в іпотеку АКБ «Правекс Банк».

Крім того, у відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виникло будь-яких боргових зобов»язань перед ОСОБА_2 не підставі договору позики, що укладений між сторонами за первісним позовом.

Правовідносини, що існують між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, стосуються укладання ОСОБА_1 з АКБ «Правекс Банк» договору кредиту та укладання ОСОБА_2 договору іпотеки з метою виконання зобов»язань до кредитним договором, а тому суд не надає оцінку діям сторін у справі, що вчинені з приводу укладання цих договорів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

На підставі ст.88 ЦПК України не підлягають стягенню з сторін судові витрати у справі в зв»язку з відмовою у задоволенні позовів.

Керуючись ст.ст.3, ё0, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору та розписки недійсними відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18729545

[у.zaporozhskiy]

не совсем понял: для чего можно использовать ситуацию изложенную в решении?