Определение Апелляционного суда Николаевской области об отказе Приватбанку в повторном взыскании задолженности и уменьшении размера пени

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-205/12 21.02.2012 21.02.2012 20.03.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 205/12 Суддя по 1 інстанції Паньков Д.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

21 лютого 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання Величковській В.С.,

без участі осіб, належно повідомлених про час та місце слухання справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

В обгрунтування позову позивач посилався на те, що 28 лютого 2008 року між «Приватбанком» та ОСОБА_2 укладена кредитна угода, а 21 березня 2008 року договір про видачу траншу, який є невідємною частиною угоди, за умовами яких відповідач 21 березня 2008 року отримав кредит в сумі 500 000 грн. строком до 28 лютого 2018 року під 18 % річних й зобовязався до 20 числа кожного місяця сплачувати на його погашення по 12 800 грн.

В забезпечення цього кредитного зобовязання 25 лютого 2008 року укладений договір поруки з ОСОБА_3

Позивач вказував, що в звязку з неналежним виконанням боржником кредитного зобовязання утворилося 905276,76 грн. заборгованості станом на 13 липня 2011 року.

Посилаючись на умови договору та вимоги закону, позивач просив стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.

Заперечуючи проти позову, відповідачі посилались на те, що рішенням суду за позовом «Приватбанку» у 2010 році з них стягнута достроково уся кредитна заборгованість, тому просили закрити провадження у справі.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2011 року закрите провадження у цій справі в частині стягнення з відповідачів 618838,11 грн. заборгованості на користь «Приватбанку» за вказаним кредитним договором.

Рішенням того ж суду від 19 грудня 2011 року позов «Приватбанку» задоволено частково. Стягнуто на користь позивача солідарно з відповідачів 286438 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, просили його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову «Приватбанку».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому кредитне зобовязання належить вважати припиненим не з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості, яке не виконано боржником, а з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки, пені та інших втрат, передбачених договором.

Проте, з розміром стягнутої з відповідачів заборгованості колегія не погоджується.

Так, згідно з ч.1 ст. 509 ЦК зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК, зокрема договорів та інших правочинів (ч.2 ст. 509 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобовязань зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. До них не належить можливість припинення зобовязання у звязку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Належним виконанням зобовязання є прийняте кредитором виконання, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 28 лютого 2008 року між «Приватбанком» та ОСОБА_2 укладена кредитна угода, а 21 березня 2008 року договір про видачу траншу, який є невідємною частиною угоди. За умовами цих угод відповідач 21 березня 2008 року отримав кредит в сумі 500 000 грн. на споживчі цілі строком до 28 лютого 2018 року під 18 % річних й зобовязався до 20 числа кожного місяця сплачувати на його погашення по 12 800 грн.

Згідно з п.5.1 договору про видачу траншу від 21 березня 2008 року, договір діє до повного виконання зобовязань сторонами.

В забезпечення цього кредитного зобовязання 25 лютого 2008 року укладений договір поруки з ОСОБА_3

Заочним рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2010 року, яке набрало чинності, з відповідачів на користь «Приватбанку» стягнута кредитна заборгованість за цим же кредитним договором станом на 15 січня 2010 року в сумі 618838,11 грн., із яких: 448 555,23 грн. заборгованість по тілу кредиту, 119552,03 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 50730, 85 грн. пеня та штрафи.

Як вбачається із пояснень сторін та розрахунку заборгованості станом на 13 липня 2011 року (а.с.10-11), наданого позивачем, починаючи з квітня 2009 року будь-яких платежів за кредитним договором не здійснювалося, у тому числі й в порядку виконання вищезазначеного судового рішення.

Заборгованість за кредитним договором станом на 15 січня 2010 року стягнута з відповідачів солідарно в сумі 618838,11 грн. Цим же рішенням достроково стягнута вся сума по тілу кредиту. Тому, в межах заявлених позовних вимог, підлягала стягненню заборгованість за період лише з 15 січня 2010 року по 13 липня 2011 року по процентам за користування кредитом та пені, а саме:

- заборгованість по процентам (без тіла кредиту) становить 214891,91 грн. ( від заявленої суми 334443, 94 грн. стягнута сума за попереднім судовим рішенням 119552,03 грн. = 214891,91 грн.). При цьому, згідно з умовами кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховані в підвищеному розмірі - 40 % річних на залишок заборгованості за кредитом;

- пеня нарахована в сумі 107427,59 грн., виходячи із 0,2% від суми непогашеного платежу за кожний день прострочки (пункти 4.3, 6.1 договору). Проте, розмір пені в межах одного року становитиме 65 587,13 грн. (107427,59 грн. 41840,46 грн. = 65587,13 грн.).

При вирішенні питання про розмір заборгованості, районний суд не звернув увагу на положення ст. 549 ЦК України щодо правової природи неустойки, а також на те, що за умовами даного кредитного договору неустойка нараховується неодноразово, у тому числі у вигляді підвищеної процентної ставки за порушення зобовязання.

До того ж, не врахував вимоги ст. 258 ЦК України про те, що для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність один рік, тоді як нарахування пені «Приватбанком» проведено понад цей строк.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, з урахуванням цих вимог закону, положень п. 6 ст. 3 ЦК України щодо розумності та справедливості, розмір нарахованої пені підлягає зменшенню до 10000 грн., оскільки позивачем проценти за користування кредитом нараховані з врахуванням підвищеної процентної ставки за порушення зобовязання.

Враховуючи викладене, підлягає стягненню на користь позивача 224891,91 грн. заборгованості за кредитним договором станом на 13 липня 2011 року, а рішення суду в частині стягнення розміру заборгованості підлягає зміні на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що зобовязання є припиненим необгрунтовані, оскільки саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2011 року змінити в частині стягнення розміру заборгованості.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 12 МЮ\2008 від 28 лютого 2008 року 224891,91 грн. заборгованості станом на 13 липня 2011 року, із яких: 214891 грн. заборгованість по процентам за період з 15 січня 2010 року по 13 липня 2011 року та 10000 грн. пені.

В частині розподілу судових витрат рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21961700

[Abadonna]

Как благородно поступил АС Николаевской области, даже на слезу пробило.