Определение Апелляционного суда Запорожской области оставленное в силе ВССУГУД о неправомерности повышения процентной ставки Приватбанком

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-521/2010

Головуючий у 1-й інстанції: Никандрова С.О.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року

м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів : Мануйлова Ю.С., Давискиби Н.Ф.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу п ублічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ЗАТ КБ»Приватбанк») про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором.

В обґрунтування позову послався на те, на те що 02 квітня 2008 року між ним і та ЗАТ КБ»Приватбанк» був укладений договір про іпотечний кредит №2РУАІ0000006721 на строк до 02 квітня 2023 року, умови якого він виконував належним чином. Після укладення договору банк направив йому письмове повідомлення від 26 червня 2008 року про збільшення з 02 серпня 2008 року розміру відсоткової ставки з 15 % до 25,08 % річних, мотивуючи відмовою Державної іпотечної установи в рефінансуванні іпотечних кредитів, а в разі незгоди з такими змінами умов договору відповідач запропонував надати письмове повідомлення про свою незгоду, із зміненими умовами кредитування, та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.

В порушення вимог ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач сповістив його неналежним чином, письмове повідомлення про підвищення відсоткової ставки за договором направлено не за адресою його місця проживання, тому ним не отримане. Про підвищення відсоткової ставки він дізнався лише 02 серпня 2008 року при сплаті чергової суми щомісячного платежу за договором. На його думку ЗАТ КБ «ПриватБанк» не мав права в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку за кредитом з підстав відмови Державної іпотечної установи в рефінансуванні іпотечних кредитів, виданих ЗАТ КБ «Приватбанк», оскільки п.8.9. Договору про іпотечний кредит такої підстави односторонньої зміни умов договору не передбачено.

При його зверненні до Державної іпотечної установи встановлено, що відмова у рефінансуванні повязана з ненаданням відповідачем протягом тривалого часу у повному обсязі додаткових документів по кредитних справах, які входили до ряду пулів, в тому числі і договору між ним, позивачем, і ЗАТ КБ «Приватбанк», і мала місце лише 19 січня 2009 року.

Листом від 25 грудня 2008 року № 20.1.3.2/6-40809 ЗАТ КБ»Приватбанк» направив на його адресу повторне повідомлення про збільшення розміру відсоткової ставки до 30%. На його думку, ЗАТ КБ «ПриватБанк» необгрунтовано підвищив йому процентну ставку за кредитом, мотивуючи таке підвищення зміною облікової ставки Національного банку України, курсу долару США до гривні, конюнктури ринку тощо, посилаючись на те, що пункт 8.9. договору про іпотечний кредит, який надав право банку в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки, суперечить вимогам ст. 1056-1 ЦК України та ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року №661-ІУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Вказані зміни до законодавства набрали чинності 09 січня 2009 року, повідомлення про одностороннє підвищення розміру відсоткової ставки також направлене відповідачем 09 січня 2009 року, а підвищення процентної ставки за кредитним договором банк в односторонньому порядку пропонував підвищити з 01 лютого 2009 року.

У звязку з цим встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку не може діяти на підставі внесених змін до законодавства стосовно заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку і є нікчемною.

Крім того, повідомлення ЗАТ КБ «Приватбанк» отримане ним 28 січня 2009 року, в цей же день він повідомив про свою незгоду з підвищенням відсоткової ставки у звязку з відсутністю відповідного обґрунтування такого підвищення.

Пославшись на зазначені обставини, позивач просив визнати незаконними дії ЗАТ КБ «Приватбанк» щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом з 02 серпня 2008 року та з 01 лютого 2009 року, стягнути надмірно сплачені ним суми за період з 02 серпня 2008 року по 02 квітня 2009 року, поновити становище, що існувало до внесення змін до договору шляхом зобовязання відповідача видати наказ про зменшення відсотків та розрахувати суму ануїтетного платежу згідно п.2.4. Договору про іпотечний кредит з розрахунку залишку суми заборгованості та 15% річних, а також вирішити питання про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн., що завдана неправомірними діями відповідача у звязку з одностороннім підвищенням розміру відсоткової ставки, примушуванням позивача достроково погасити суму кредиту, погрозами з боку працівників банку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Ухвалою Василівського районного суду від 11.09.2009 року до участі у справі залучено в якості відповідача публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ»Приватбанк»).

Представник відповідача Бережна Н.М. в судовому засіданні та в своїх письмових запереченнях проти позову заперечувала, посилаючись на те, що підвищення процентної ставки з боку банку відбулось згідно до умов договору (п.8.9. договору) та вимог діючого законодавства України, а саме: ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; ст.651 ЦК України. Що стосується Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня2008 року №661-ІУ, то відповідно до ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України закони, інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим внесені зміни щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку регулюють питання не відповідальності осіб, а правовідносини, повязані зі сплатою за користування кредитними коштами, і не можуть регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом, оскільки зворотної сили не має. Право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності вищезазначеного Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-ІУ, тому просила у задоволенні позову відмовити з огляду на його необґрунтованість.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року позовні вимоги про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором задоволені частково.

Визнано повідомлення закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо збільшення з 02 серпня 2008 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 15% річних до 25,08% річних за договором про іпотечний кредит №2РУАСІ0000006721 від 02.04.2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 неправомірним.

Визнано повідомлення закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо збільшення з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 25,92% річних за договором про іпотечний кредит №2РУАСІ0000006721 від 02.04.2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 - неправомірним.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 різницю між сумою коштів, сплачену останнім на погашення заборгованості по кредитному договору за період з 02 серпня 2008 року по 02 квітня 2009 року та сумою щомісячного ануїтетного платежу, передбаченого п.2.4. договору про іпотечний кредит №2РУАОІ0000006721 від 02 квітня 2008 року, в розмірі 12 166 грн.

Зобовязано публічне акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк» здійснити розрахунок та довести до відома позивача розмір щомісячної суми ануїтетного платежу відповідно до п.2.4. договору про іпотечний кредит №2РУАСІ0000006721 від 02 квітня 2008 року, з урахуванням залишку суми заборгованості за кредитом в сумі 90234 грн.69 коп., відсоткової ставки за кредитом в розмірі 15% річних зі строком погашення кредиту до 02 квітня 2023 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 59 грн.50 коп.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити..

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обгрунтовно виходив з того, що підвищення відповідачем в односторонньому порядку процентної ставки за договором кредиту є порушенням норм законодавства та умов цього договору.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

П.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року, встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настанні події, не залежно від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банк не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (змін кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладені договору.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, 02 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про іпотечний кредит №2РУАІ0000006721 ( надалі Договір про іпотечний кредит) згідно якого позивачу надано кредит в сумі 200 000 грн. на строк до 02 квітня 2023 року зі сплатою 15 % річних та щомісячним платежем у розмірі 2827 грн. 77 коп.

Пунктом 8.9. зазначеного Договору передбачено, що кредитор має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом в сторону збільшення при настанні будь-якої з наступних обставин, а саме: порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов договору); погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу; здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, підвищення ставок за кредитами кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

При цьому передбачено, що кредитор не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа на адресу позичальника, що вказана в договорі. Новий розмір відсоткової ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що вказана у повідомленні до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору.

У разі незгоди із встановлюваним згідно умов цього пункту договору новим розміром відсоткової ставки, позичальник у строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки зобов'язується надати на адресу кредитора письмове повідомлення про свою незгоду із такою новою ставкою.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» посилаючись на ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» стверджує, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Однак, чинне законодавство не обмежує право банків на підвищення процентних ставок.

Відповідно до статті 11 закону України «Про захист прав споживачів» кредитор (банк) може вказати в кредитному договорі, що процентна ставка по кредиту може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Разом з тим, про зміну процентної ставки по кредиту кредитор зобовязаний повідомити споживача письмово протягом семи календарних днів від дня її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна процентної ставки є недійсною.

Таким чином, підстави для зміни процентної ставки вичерпним переліком не обмежені. .

Відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги й фінансове регулювання ринку фінансових послуг» у кредитному договорі має бути вказана сума кредиту, строк, процентна ставка, мета кредиту, а також порядок зміни або припинення дії договору.

Таким чином, процентна ставка є однією з істотних умов договору, а право банку в однобічному порядку змінювати умови можна трактувати як обмеження прав позичальника. Зміна процентної ставки, як одного з основних пунктів договору має відбуватися за погодженням обох сторін, причому обидві мають підтвердити своїм підписом згоду з такими змінами.

Апелянт також зазначає, що ним прийнято рішення щодо підвищення відсоткової ставки клієнтам Банка, в звязку з тим, що Державна іпотечна установа належним чином не виконала зобовязання відповідно до Генерального договору про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів № 8 від 28.03.2006р. Повідомлення ОСОБА_3 було направлено, як зазначає ПАТ КБ»ПриватБанк» 01 липня 2008р. впродовж семи днів, передбачених ч. 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ( а.с. 13) ПАТ КБ «Приватбанк» направив повідомлення позивачу про зміну умов договору на адресу: пров. Шкільний, 2/3 м. Василівка Запорізька область, тобто, на адресу, за якою він не проживав. Тобто, ОСОБА_3 про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом банк належним чином не повідомив в семиденний строк з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, як це передбачено у п.8.9 Договору про іпотечний кредит.

ПАТ КБ «Приватбанк», в апеляційній скарзі посилається на те, що Державна іпотечна установа (надалі - ДІУ) всупереч умовам Генерального Договору, у 5 (пяти) денний термін не виконала зобовязання щодо надання відповіді ПАТ КБ ПриватБанку щодо набуття прав вимоги за договором про іпотечний кредит, що було розцінено Первинним кредитором як відмова від набуття прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, тому банк був вимушений прийняти рішення щодо збільшення відсоткової ставки за договорами про іпотечний кредит, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Тобто, як такої, підстави для підняття процентної ставки не було.

У ПАТ КБ ПриватБанка не було підстав для підняття процентної ставки. Для прийняття рішення про підняття процентної ставки по кредиту необхідна була підстава, адже на момент підняття ПАТ КБ «Приватбанк» процентної ставки, а це 02 серпня 2008 року, ДІУ не відмовила банку у рефінансуванні кредиту, як зазначає апелянт. Така відмова мала місце пізніше -16 січня 2009 року - у звязку з ненаданням ДІУ банком додаткових документів, необхідних для рефінансування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звертався до ДІУ з заявою, чому ДІУ відмовилась рефінансувати йогокредит, які причини такої відмови та наскільки ПАТ КБ «Приватбанк» надав йому згідно положень Правил (№ 168), що регулюють порядок надання банками споживачеві повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту, на що ДІУ надала вичерпну відповідь від 03 березня 2009 року № 1019-2. А саме : у звязку із ненаданням Приватбанком протягом тривалого часу у повному обсязі додаткових документів по кредитних справах, які входили до цілого ряду пулів, в тому числі і позивача, тільки 16 січня 2009 року ДІУ прийнято рішення про недоцільність подальшого розгляду пулів іпотечних кредитів, наданих до 1 червня 2008 року, на попередніх умовах, та повернуто їх банку.

Тобто, не ДІУ всупереч умовам Генерального Договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ДІУ не виконала умови Договору, як твердить апелянт, а саме останній не виконав вимоги ДІУ і не усуну недоліки у кредитній справі.

В листі ПАТ КБ «ПриватБанка» про підняття процентної ставки за таких підстав до ОСОБА_3 була зазначена інша інформація, що не відповідає інформації, яку надала ДІУ та дійсності.

Тобто, ПАТ КБ «Приватбанк» надав позивачеві, як споживачу, неповну, недостовірну інформацію... та підняв незаконно кредитну ставку до 25,08 % з 02 серпня 2008 року, чим порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, вище викладене підтверджує неправомірність та необгрунтованість зміни відсоткової ставки в сторону збільшення по кредитному договору № 2РУАОЮ000006721 від 02 квітня 2008 року.

Як встановлено в судовому засіданні повідомлення ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 25 грудня 2008 року №20.1.3.2/6-40809 про зміну з 01 лютого 2009 року розміру відсоткової ставки за кредитним договором до 30% річних позивач отримав лише 28 січня 2009 року і своїм листом від 28 січня 2009 року позивач повідомив про свою незгоду зі зміною відсоткової ставки і просив надати інформацію та обґрунтування підстав підвищення відсоткової ставки.

Таким чином, виходячи зі змісту п.8.9. договору, у зв'язку з тим, що позивачем було повідомлено про свою незгоду зі змінами умов договору щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом до 30% суд прийшов висновку, що зазначений розмір відсоткової ставки є непогоджений позивачем.

Крім того, зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення з боку банку обґрунтованих підстав для цього.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту встановлено, що Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Суд у своєму рішенні зазначав, що доводи, приведені ПАТ КБ «ПриватБанк» в обгрунтування підвищення відсоткової ставки за кредитом, не можуть вважатися такими, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку щодо кредиту, який наданий в користування особисто позивачу, оскільки посилання на зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському ринку України наведене без зазначення інформації щодо подій, які мали безпосередній вплив на вартість ресурсів банку, із зазначенням публічного джерела інформації та діапазону часу, який аналізувався банком. Позивач не був повідомлений про правило, по якому змінюється процентна ставка по кредиту, що саме могло служити підставою для зміни процентної ставки, а також про фактори, які будуть свідчити про обґрунтованості таких змін і правило впливу ринкових умов на розмір процентної ставки й т.п. Така інформація була б необхідна споживачу з метою його розуміння факторів, що можуть впливати на вартість ресурсів банку в майбутньому, а отже і можливу повторну зміну на підвищення процентної ставки за кредитом, також така інформація необхідна для оцінки здатності споживача до подальшого обслуговування отриманого кредиту.

В звязку з тим, що всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил, які регулюють надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, такої інформації позивачу в надісланому повідомленні банком надано не було, суд обґрунтовано вважав, що підстави зміни умов договору, викладені у листі ПАТ КБ «ПриватБанк» слід вважати необгрунтованими.

Таким чином, суд прийшов висновку, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» реалізовуючи своє право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування наданим кредитом допустив суттєві порушення вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України в сфері кредитування та допустив порушення принципу рівності сторін договору, учасником якого є споживач, обмежив право споживача на одержання необхідної, доступної та своєчасної інформації щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, що відповідно до ст.21 Закону України «По захист прав споживачів» вважається порушенням прав споживача.

Оскільки банк, в порушення вимог кредитного договору, Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, суд прийшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог способом, зазначеним позивачем шляхом визнання неправомірним дій ПриватБанку щодо одностороннього збільшення з 02 серпня 2008 року відсоткової ставки за користування кредитом до 25,08% річних, та щодо одностороннього збільшення з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 30 % річних.

До того ж суд прийняв до уваги, що набрав чинності Закон України №661-ІУ від 12 січня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Відповідно до змін, які внесені цим Законом до ст. 1056-1 ЦК України та ч.4 ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банкам заборонено, зокрема збільшувати процентну ставку за користування кредитом в односторонньому порядку.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1, 4 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю. Правові наслідки недійсністю правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.

Вказані зміни до законодавства України набрали чинності 09 січня 2009 року, а підвищення процентної ставки за кредитним договором банк в односторонньому порядку пропонував підвищити з 01 лютого 2009 року, під час дії заборони.

Оскільки позивач не надав свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, як це передбачено умовами укладеного сторонами договору про іпотечне кредитування, суд вважав, що попередня договірна умова повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов сторонами Договору.

Таким чином, суд прийшов висновку, що п.8.9. договору про іпотечне кредитування щодо права відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09 січня 2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ст.47 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законом.

Таким чином, дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом суперечать діючому законодавству.

Приймаючи до уваги, що одностороннє підвищення ПАТ КБ»ПриватБанк» відсоткової ставки за кредитом потягло за собою сплату позивачем заборгованості за кредитом в розмірі, більшому, ніж встановлено умовами договору за період 02 серпня 2008 року по 02 квітня 2009 року суд прийшов обгрунтованого висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення різниці між сумою коштів, сплачену позивачем на погашення заборгованості по кредитному договору та сумою щомісячного ануїтетного платежу, передбаченого п.2.4. договору про іпотечний кредит №2РУАСІ0000006721 від 02.04.2008 року, за вказаний період в розмірі 12 166 грн.

У звязку з достроковим погашенням кредиту 30 січня 2009 року в сумі 60 000 грн., і відмовою ПАТ КБ «ПриватБанк» у розрахунку і доведенні до відома позивача суми щомісячного ануїтетного платежу, суд вважав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобовязання ПриватБанку відповідно п.2.4. Договору про іпотечний кредит здійснити перерахунок щомісячної суми ануїтетного платежу з урахуванням залишку суми заборгованості за кредитом в сумі 90234 грн.69 коп., відсоткової ставки за кредитом в розмірі 15% річних зі строком погашення кредиту до 02 квітня 2023 року.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або про таке порушення норм процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

судді :

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8318431

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2010 року

м. Київ

Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Лященко Н.П., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 2 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 2 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2010 року, позов ОСОБА_1. задоволено частково: визнано повідомлення ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо збільшення з 2 серпня 2008 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 15% річних до 25,08% річних та повідомлення щодо збільшення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 25,92% річних за договором про іпотечний кредит від 2 квітня 2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 неправомірними; стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1. різницю між сумою коштів, сплачену останнім на погашення заборгованості по кредитному договору за період 2 вересня 2008 року по 2 квітня 2009 року та сумою щомісячного ануїтетного платежу, передбаченого п.2.4. зазначеного договору, в розмірі 12 166 грн.; зобовязано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити розрахунок та довести до відома ОСОБА_1. розмір щомісячної суми ануїтетного платежу відповідно до п.2.4. договору про іпотечний кредит від 2 квітня 2008 року, з урахуванням залишку суми заборгованості за кредитом в сумі 90 234 грн. 69 коп., відсоткової ставки за кредитом в розмірі 15% річних зі строком погашення кредиту до 2 квітня 2023 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до них матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України Н.П.Лященко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/9982162