Решение Голосеевского райсуда о недействительности увеличения процентной ставки Укрсоцбанком

[ANTIRAID]

2-657/12

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2012 року

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко Л.С.,

при секретарі Федоровій К.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання односторонньої зміни договору недійсною,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання односторонньої зміни договору недійсною.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 29 лютого 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №40.29-48/155, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати йому кредит в розмірі 216 999,00 доларів США зі сплатою 12,25% річних.

Кредит надано на споживчі цілі, а саме -придбання земельної ділянки.

Позичальником було отримано один транш у розмірі 104470,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 28 лютого 2033 року. Оплата за договором здійснюється позичальником відповідно до його умов у повному обсязі, заборгованість за кредитним договором відсутня. Разом з тим, позивач вважає, що банком було в односторонньому порядку підвищено відсоткову ставку без повідомлення і без згоди позичальника.

На звернення позивача від 15.07.2011 р. про надання інформації щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, відповідач не надав відповіді.

Позивач вважає, що зміна відсотків за кредитним договором відбулась в порушення умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства.

У зв»язку з наведеним позивач просив визнати односторонню зміну Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 40.29-48/155 від 29 лютого 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1, яка полягала у збільшенні відсоткової ставки, недійсною.

Зобов»язати відповідача зарахувати оплачену позивачем, з моменту одностороннього збільшення відсоткової ставки, суму різниці по відсотках, яка виникла внаслідок цього збільшення в рахунок сплати основної суми кредиту за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії № 40.29-48\155 від 29 лютого 2008 р.

З урахуванням заявлених позивачем та прийнятих судом уточнень до позовної заяви, позовні вимоги були змінені. Позивач просить визнати односторонню зміну Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №40.29-48/155 від 29 лютого 2008 року, яка полягала у збільшенні з 30.07.2008 року відсоткової ставки з 12,5% до 14% недійсною; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок суми заборгованості за відсотками позивача за цим договором та зарахувати оплачену позивачем, з 30.07.2008 року суму різниці по відсотках, яка виникла внаслідок збільшення відсоткової ставки за користування кредитом в рахунок сплати основної суми кредиту за цим договором.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що дії банку відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору кредиту з позивачем, а також те, що сплата відсотків у підвищеному розмірі, свідчить про прийняття позивачем пропозиції про підвищення процентної ставки. Крім того, зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом 16.08.2011 р., разом з тим, термін позовної давності для його позовних вимог закінчився 13.07.2011 р.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29.02.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №40.29-48/155, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 216 999,00 доларів США зі сплатою 12,25% річних.

Позичальником отримано один транш у розмірі 104470,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 28 лютого 2033 року. Оплата за договором здійснюється позичальником відповідно до його умов у повному обсязі, заборгованість за кредитним договором відсутня.

Разом з тим, позивач вважає, що банком в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, в односторонньому порядку підвищено відсоткову ставку без повідомлення і згоди позичальника.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Згідно ст. ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору, кредитор з зазначених у даному пункті обставин, має право ініціювати зміну процентної ставки за надання кредиту, визначеної цим договором.

Відповідно до п. 2.6.1 Кредитного договору, про намір змінити розмір процентів за надання кредиту, Кредитор зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.

Згідно п. 7.2 Кредитного договору, усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур»єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового відділення зв»язку одержувача.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Тобто, визначений договором механізм виконання домовленості є обов»язковим, зокрема отримання повідомлення та, відповідно, прийняття пропозиції позичальником, чи укладання шляхом підписання додаткової угоди щодо підвищення процентної ставки.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, повідомлення про намір змінити процентну ставку та додаткова угода від Кредитора на адресу позивача не надходили, що вказує на порушення вищезазначених пунктів кредитного договору. Всупереч відсутності згоди боржника на зміну умов договору, банк підвищив процентну ставку в односторонньому порядку.

Представником відповідача доказів на спростування даної обставини в судовому засіданні надано не було, тобто жодних підтверджень того, що повідомлення про намір змінити процентну ставку та додаткова угода надсилались позивачу відповідачем не надано.

Крім того, для з'ясування причин та підстав підвищення процентної ставки, позивач звертався до відповідача з відповідними листами, оскільки бажав переконатися, що дії ПАТ «Укрсоцбанк» з приводу підвищення відсоткової ставки відповідають вимогам укладеного договору кредиту. Проте відповіді на вказані звернення відповідач не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що з моменту підвищення процентної ставки за договором кредиту, що був укладений з позивачем, останній сплачував відсотки за підвищеною ставкою, що свідчить про прийняття умов додаткової угоди.

Однак погодитися з таким висновком не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки, умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною - ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України. Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною - ч. 2 ст. 215 ЦК України - і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення - ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України незалежно від того, чи виконали сторони його умови.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач пропозиції щодо підвищення процентної ставки не приймав, додаткової угоди не підписував.

Згідно наданої відповідачем довідки, в матеріалах кредитної справи ОСОБА_1, що оформлена згідно умов Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 40.29-48/155 від 29.02.2008 року відсутня поштова листівка з листом про ініціювання ПАТ «Укрсоцбанк»перед ОСОБА_1 умов збільшення розміру процентної ставки з 12,5% річних до 14% річних, яке відбулося з 30.07.2008 року.

Крім того, відповідно до п. 2.5. договору кредиту, повернення заборгованості здійснюється у наступній черговості: спочатку прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а вже потім прострочена заборгованість за кредитом. У судовому засіданні також встановлено, що сплачуючи чергові платежі починаючи з серпня місяця 2008 року позивач позбавлений був можливості сплатити відсотки в розмірі 12.25% річних, оскільки призначення платежів при погашенні боргу визначається працівниками банку, що вчиняють банківські операції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про прийняття ОСОБА_1 умов додаткової угоди про підвищення відсоткової ставки за укладеними ним з ПАТ «Укрсоцбанк»договором кредиту не заслуговують на увагу; підстави для висновку що підвищення процентної ставки за договорами кредиту було проведено за згодою позичальника відсутні.

Дії ПАТ «Укрсоцбанк»з приводу підвищення відсоткової ставки за укладеними з позивачем договорами кредиту також не відповідають вимогам п. 2.6. укладених договорів, оскільки відповідачем не наведено підстав для вчинення таких дій, що визначені в зазначеному пункті договорів, а саме -зміну процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, за яких кредитор мав би право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом визначеного в п. 1.1. цього Договору.

За правилами ст. 1054 ЦК України, надання кредитів та їх повернення здійснюється виключно на договірних відносинах.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168.

Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банками забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Крім того, відповідно до п. 3.5. Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»№ 168 від 10 травня 2007 року, банки мають право змінювати процентну ставку лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. В цьому випадку, підставою для підвищення розміру облікової ставки Національного банку України є нестабільність курсової політики, що пов»язано зі зміною кон»юнктури ринку та грошових ресурсів в Україні, зі зміною курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору.

Виходячи з наданих повноважень та виходячи з умов кредитування в Договорі кредиту передбачена лише можливість відповідача ініціювати зміну процентної ставки, а не зміну її в односторонньому порядку.

Зважаючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не прийнято пропозицію відповідача укласти додаткову угоду, відповідно вона не може вважатися укладеною.

Доводи відповідача стосовно того, що строк позовної давності для позовних вимог ОСОБА_1 закінчився 13.07.2011 р. суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представником відповідача не надано доказів того, що на адресу позивача взагалі надсилалось повідомлення про намір змінити процентну ставку з 30.07.2008 р. та додаткова угода.

На звернення позивача від 15.07.2011 р. про надання інформації щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, відповідач не надав відповіді.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не були додержані вимоги діючого законодавства, якими врегульовані питання умов та порядку зміни відсоткової ставки за договором, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які він поніс при зверненні до суду, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 651, 653, 654, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», про визнання односторонньої зміни договору недійсною задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною односторонню зміну Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №30.29-48/155 від 29 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1, яка полягала у збільшенні з 30.07.2008 року відсоткової ставки з 12.5% до 14%.

Зобов'язати ПАТ «Укрсоцбанк»здійснити перерахунок суми заборгованості за відсотками ОСОБА_1 за Договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 30.29-48/155 від 29 лютого 2008 року, та зарахувати оплачену ОСОБА_1 з 30.07.2008 року суму різниці по відсотках, яка виникла внаслідок збільшення відсоткової ставки за користування кредитом в рахунок сплати основної суми кредиту за цим договором.

Стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 (тридцять сім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24254355

[у.zaporozhskiy]

Данное решение очень хорошее

Особенно хороши вот эти положения:

Доводи відповідача стосовно того, що строк позовної давності для позовних вимог ОСОБА_1 закінчився 13.07.2011 р. суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представником відповідача не надано доказів того, що на адресу позивача взагалі надсилалось повідомлення про намір змінити процентну ставку з 30.07.2008 р. та додаткова угода.

На звернення позивача від 15.07.2011 р. про надання інформації щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, відповідач не надав відповіді.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не були додержані вимоги діючого законодавства, якими врегульовані питання умов та порядку зміни відсоткової ставки за договором, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В апелляции оно не пересматривалось.

Более всего спорным момент является вопрос применение исковой давности.

нашел только негативное решение апелляционного суда г. Киева:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24969990