Решение Апелляционного суда Львовской области оставленное в силе ВССУГУД о расторжении договора с банком Львов

[у.zaporozhskiy]

Справа № 22-ц-2105/11

Головуючий у 1-ій інст. Курилець А.Р.

Категорія 27 Доповідач Зубарєва К. П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року

колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Зубарєвої К.П.

Суддів Бакуса В.Я.,Монастирецького Д.І.

Секретаря Качмар М.Я.

З участю Кравчук Я,С.,ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку „Львів” ( далі ПАТ АКБ) про розірвання кредитного договору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

Встановила:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2010 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ АКБ „Львів” про розірвання кредитного договору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково. Визнано кредитний договір №2008/6/0158 від 21 травня 2008 року між ЗАТ АКБ „Львів” та ОСОБА_3 неукладеним. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у зв”язку з неповним з”ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Суд визнав кредитний договір неукладеним, проте таких вимог ними не заявлялося. Крім того не враховано, що по даній кредитній лінії відбувався рух коштів, у забезпечення договору був укладений договір іпотеки між банком та ОСОБА_4, який виступав майновим поручителем, і такий договір також повинен бути розірваний. Не враховано, що внаслідок зловживання службовим становищем працівників банку, ці особи заволоділи коштами, належними за договором кредиту ОСОБА_3, і повернення цих коштів банк вимагає у ОСОБА_3, подавши відповідний позов до суду. За даних обставин виконання договору порушило співвідношення майнових інтересів, внаслідок завданої шкоди значною мірою позичальника позбавили того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, письмове заперечення відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Встановлено, що 21.05.2008 року між ЗАТ АКБ „Львів” та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2008/6/0158, за умовами якого позикодавець відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом суми 120000 грн. для споживчих потреб з терміном погашення до 01.05.2023 року. Видача банком кредиту здійснюється траншами згідно письмових звернень позичальника шляхом видачі кредитних коштів з каси банку. В цей же день 21.05.2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту № 2008/6/0157, за умовами якого банком відкрито кредитну лінію з лімітом 120000 грн., видача кредиту здійснюється траншами згідно письмових заяв позичальника. Моментом надання кредиту за умовами зазначених договорів є момент перерахування коштів з позичкового рахунку чи отримання їх з каси банку. За договором кредиту № 2008/6/0157 позичальником ОСОБА_4 згідно письмових заяв здійснювалася видача грошових коштів, за договором № 2008/6/0158, укладеним з ОСОБА_3, остання з заявами про видачу грошових коштів до банку не зверталася.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд прийшов до висновку, що оскільки грошових коштів за договором кредиту позивачка не отримувала, відтак відсутні підстави для його розірвання, а такий слід визнати неукладеним.

Проте з висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як вбачається із матеріалів справи, позивачка заявила вимоги про розірвання договору кредиту з підстав порушення відповідачем умов договору, проте суд в порушення вимог ст..11 ЦПК України визнав цей договір неукладеним.

Відповідно до ст..638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін маж бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов”язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Відповідно до ч.2 зазначеної статті цього Кодексу при відсутності згоди сторін щодо розірвання договору, такий може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в моменту укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи від 30.06.2010 року, службовими особами банку з використанням службового становища, у заявах про видачу готівки від 27.06.2010 року та від 27.08.2010 року було вчинено підписи від імені ОСОБА_3 та отримано ними 120000 грн., тобто суму усього ліміту за кредитним договором, позивачку визнано потерпілою. Ураховуючи встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що мають місце істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту та наявні в сукупності ( одночасно) усі умови, передбачені ч.2 ст. 652 ЦК України для розірвання цього договору, а відтак такий слід розірвати. У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити, оскільки позивачкою не представлено доказів у підтвердження заподіяння їй такої шкоди. Тому рішення суду з підстав, передбачених п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст..ст.307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 313,314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ АКБ „Львів” про розірвання кредитного договору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати договір кредиту № 2008/06/0158 від 21 травня 2008 року, укладений між ЗАТ АКБ „Львів” в особі начальника Стрийського відділення Крілик Уляни Зеновіївни, та ОСОБА_3. Стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_3 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1200 грн. судового збору в дохід держави. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Зубарєва К.П.

Судді Монастирецький Д.І.

Бакус В.Я.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18577693

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Кузнєцова В.О.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку “Львів” про розірвання кредитного договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку “Львів” та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2010 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано неукладеним кредитний договір № 2008/6/0158 від 21 травня 2008 року, сторонами якого є ЗАТ АКБ “Львів” та ОСОБА_4 У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Розірвано зазначений кредитний договір. Стягнуто із ПАТ АКБ “Львів” на користь ОСОБА_4 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на користь держави 1 200 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду першої інстанції та змінити рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ПАТ АКБ “Львів” просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2011 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку “Львів”, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова С.О. Карпенко В.О. Кузнєцов

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19514137