Ряд решений и определений Апелляционного суда Киева о прекращении поручительства с ОТП Банком, банком Золотые Ворота, Надрой

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

===================================================================

справа № 22-2690/6469/2011

Головуючий у 1 інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого судді: Поліщук Н.В.

Суддів : Стрижеуса А.М., Іванченка М.М.

при секретарі: Вінокуровій І.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Костенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києва справу за апеляційною скаргою Ліщенко Світлани Олександрівни, яка діє в інтересах ПАТ «ОТП Банк» на підставі довіреності, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ОТП Банк», 3-я особа ОСОБА_5 про припинення правовідносин поруки за договором поруки,-

ВСТАНОВИЛА:

29.12.2010 року позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_5, про припинення правовідносин поруки за договором поруки. Просив припинити правовідношення поруки за Договором поруки № SR-002/1004/2007 від 29.11.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 15 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «ОТП Банк», 3-я особа ОСОБА_5 про припинення правовідносин поруки за договором поруки задоволено.

Припинено правовідносини поруки за договором поруки № SR-002/1004/2007 від 29.11.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4.

Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_4 37, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ПАТ «ОТП Банк», 25.02.2011 року направив апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в припиненні правовідношення поруки за Договором поруки № SR-002/1004/2007 від 29.11.2007 року, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, посилається на п.2.2. договору поруки, відповідно до якого «на дату укладення договору розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою , становить 189 861, 00 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п.2.1. цього договору», як на підставу скасування рішення суду першої інстанції.

Також вказує, що додатковими договорами було визначено умови реструктуризації частини боргових зобов'язань, шляхом зміни порядку та строків погашення частини суми кредиту, надання позичальнику можливості увійти в графік і здійснювати повернення кредитних коштів без прострочення. Сума виданого кредиту не змінилась

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної с карги.

У судове засідання третя особа не з'явилась, будучи повідомленою про місце і час розгляду справи, поважність причин неявки суду не повідомив, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність згідно ст. 305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено Договір поруки № SR-002/1004/2007 від 29.11.2007 року до кредитного договору № SR-002/1004/2007 від 29.11.2007 року, згідно якого визначено, що апелянта зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором у повному обсязі.

Крім того, як вбачається зі змісту Договору поруки, Позивач поручився за виконання ОСОБА_5 основного зобов'язання з конкретними розмірами тіла кредиту та процентів, що є також умовами договору поруки (розділ "Визначення термінів", п. 2.1 Договору поруки).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згода позивача на подальшу зміну умов основного зобов'язання, внаслідок якої збільшився обсяг його відповідальності, як поручителя, набуває чинності тільки після відповідного погодження тексту додаткової угоди до Кредитного договору власним підписом, надання погоджувального листа, підписанням додаткової угоди до договору поруки.

У статті 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згода Позивача на подальшу зміну умов основного зобов'язання, внаслідок якої збільшиться обсяг його відповідальності, як поручителя, набуває чинності тільки після відповідного волевиявлення Позивача, здійсненого у письмовій формі, зокрема, шляхом погодження тексту додаткової угоди до Кредитного договору власним підписом, надання погоджувального листа, підписанням додаткової угоди до договору поруки тощо.

Отже, відповідна зміна умов Договору поруки здійснюється лише за умови волевиявлення усіх сторін договору поруки на таку зміну у письмовій формі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах, яким дана належна правова оцінка.

Так, за змістом ст.. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як установлено та підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_5 та ПАТ "ОТП Банк" було укладено ряд договорів, якими вносилися зміни до Кредитного договору №МЬ-002/1004/2007 від 29 листопада 2007 року, зокрема Додатковий договір №1 від 26 грудня 2008 року; Додатковий договір №2 від 20 січня 2009 року, Додатковий договір №2 від 11 березня 2009 року, Додатковий договір №4 від 25 травня 2009 року. Тобто розмір процентної ставки змінювався протягом кінця 2008 - 2009 року змінювався тричі.

Відповідно до умов Кредитного договору № SR-002/1004/2007 від 29 листопада 2007 року та Додатку № 1 "Графік платежів" (п. 1.5.1 Кредитного договору) повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку платежів. Згідно умов Кредитного договору № № SR-002/1004/2007 від 29 листопада 2007 року та Додатку №1 "Графік платежів" фіксований відсоток, що є незмінним на весь строк дії Кредитного договору (п.З Кредитного договору) становив 3,49% річних, що з врахуванням ставки FIRD становило 10,99%, зі сплатою щомісячного платежу 1827,57 дол. США.

Відповідно до умов укладеного останнього Додаткового договору №4 від 25 травня 2009 року та Додатку №1 "Графік платежів" станом на 25 травня 2009 року, на період з 26 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором фіксований відсоток становить 4,22 % річних, що з врахуванням ставки FIRD становило 14,72%, зі сплатою щомісячного платежу 2484,96 дол. США.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що оскільки розмір процентної ставки змінювався саме після укладання письмових додаткових договорів, на укладення таких договорів була необхідна письмова згода поручителя, враховуючи, що такі зміни збільшують обсяг його відповідальності.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в зв'язку із збільшенням розміру відповідальності боржника, інтерес позивача, як поручителя було порушено і такі зміни у основному зобов'язанні тягнуть для нього, як поручителя несприятливі наслідки, що є беззаперечною підставою для припинення поруки.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Посилання апеляційної скарги на те, що було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з урахуванням доказів та заперечень, які надавалися сторонами у ході розгляду справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ліщенко Світлани Олександрівни, яка діє в інтересах ПАТ «ОТП Банк» на підставі довіреності відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий :

Судді

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

=========================================================

справа № 22-2690/6986/2011

Головуючий у 1 інстанції: Сеніна В.Ю.

Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого судді: Поліщук Н.В.

Суддів : Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

при секретарі: Вінокуровій І.О.

за участю представника позивача Капустян А.В.

представника відповідача ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_11 на підставі довіреності, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» в особі його філії у м.Києві до ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» в особі його філії у м.Києві, третя особа ОСОБА_13 про розірвання договору поруки,-

В С Т А Н О В И Л А:

09.03.2010 року представник ПАТ «Банк Золоті Ворота» в особі його філії у м.Києві до ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 118 653 грн. 98 коп., а саме:

кредит 98 594, 05 грн.;

відсотки 589, 54 грн.;

прострочення за кредитом 15 346, 52 грн.;

прострочені проценти 2073, 34 грн.;

сплата комісії за розрахункове-касове обслуговування 417, 93 грн.;

прострочена комісія за розрахункове-касове обслуговування 833, 99 коп.;

пеня 798, 61 грн.;

витрати по сплаті держмита в сумі 1186, 55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 грн.

22.04.20110 року ОСОБА_11 подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» в особі його філії у м.Києві, третя особа ОСОБА_13 про розірвання договору поруки, просила розірвати договір поруки №210/П-06 від 22.12.2006 року, посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувались під час його укладення, які не можна було передбачити, а саме шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 розірвано заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13.03.2009 року.

07.02.2011 року позивач уточнив за первісним позовом, позовні вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором в розмірі 114 837, 61 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року позов ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» в особі його філії у м.Києві, третя особа ОСОБА_13 про розірвання договору поруки залишено без задоволення. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» в особі його філії у м.Києві до ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 солідарно на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» в особі філії у м. Києві 114 837, 61 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 1149, 00 грн. судового збору та 120, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_11 на підставі довіреності, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду переглянути в повному обсязі та відмовити в частині задоволення позову до ОСОБА_11

Представник апелянта посилається на ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої, у разі, якщо строк в договорі поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_11 суми заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_13

Також, вказує, що з матеріалів справи не вбачається момент, з якого зобов'язання за основним договором було порушено, а ОСОБА_11 особисто не отримувала будь-яких вимог від позивача про необхідність виконання зобов'язання, оскільки неможливо встановити чи минув шестимісячний строк і чи не був припинений договір з підстав, визначених законодавством, зокрема в зв'язку зі спливом шестимісячного строку, що передбачено ст. 559 ЦК України.

Крім того, на думку представника апелянта, на момент розгляду справи вимоги до ОСОБА_11 щодо погашення суми заборгованості в розмірі 118 653, 98 грн. є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1.1, 1.2 договору поруки, поручалась за повернення відповідачем ОСОБА_13 кредиту в повному обсязі не пізніше 21.12.2012 року, яке ще не настало.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_11 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність рішення першої інстанції.

У судове засідання відповідач ОСОБА_13 не з'явився, будучи повідомленими про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність згідно ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2006 між АКБ "Золоті Ворота", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_13 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 210/06, за умовами якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_13 кредит в сумі 26091 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,5% річних з кінцевим строком повернення кредиту 21.12.2012 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

22 грудня 2006 року зазначену у договорі суму ОСОБА_13 було надано.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, ОСОБА_13 взятих на себе зобов'язань не виконує. Станом на 02.02.2011 утворилася заборгованість в загальному розмірі 114837,61 грн., а саме:

- строкова заборгованість за кредитом - 8334,38 доларів США (66187,48 грн. за офіційним курсом НБУ на дату нарахування);

- строкова заборгованість за відсотками - 146,70 доларів США (1165,02 грн. за офіційним курсом НБУ на дату нарахування);

- строкова заборгованість за комісійною винагородою - 415,26 грн.;

- прострочена заборгованість за кредитом - 5187,84 доларів США (41199,23 грн. за офіційним курсом НБУ на дату нарахування);

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 5258,86 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 392,71 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за комісійною винагородою - 219,05 грн.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також, встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком і ОСОБА_11 22.12.2006 було укладено договір поруки № 210/П-06., відповідно до умов якого, ОСОБА_11 зобов'язується відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_13 зобов'язання за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Установивши, що ОСОБА_13 було допущено порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з цим у банку виникло право вимоги дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів, пені, у порядку, установленому договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Золоті Ворота» про стягнення з ОСОБА_13 заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Колегія суддів відхиляє доводи представника апелянта в тій частині, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_11 суми заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_13 та розірвання договору поруки та вважає обґрунтованими висновки суду в цій частині.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання встановлено договором про надання споживчого кредиту 21.12.2012 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для припинення договору поруки з мотивів не пред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Окрім того, доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідачка ОСОБА_11, поручилась за повернення відповідачем ОСОБА_13 кредиту в повному обсязі та не поручилась за дострокове виконання кредитного договору є помилковим, оскільки відповідно до умов п. 1.2. Договору поруки №21/п-06 від 22.12.2006 року підставами для відповідальності поручителя, зокрема, є і неповернення боржником суми кредиту або його частини в обумовлений кредитним договором строк.

Проте, заслуговують на увагу доводи апелянта в тій частині, що ОСОБА_11 не отримувала від банку письмову вимогу про порушення боржником його зобов'язань, що передбачено умовами Договору поруки.

Так, за умовами п.2.1. Договору поруки, укладеного між сторонами, кредитор за наявності підстав, зазначених у п. 1.2. Договору поруки, направляє поручителю письмову вимогу про порушення боржником його зобов'язань за кредитним договором, а поручитель, одержавши таку вимогу, не пізніше наступного за днем її отримання дня зобов'язаний сплатити кредитору відповідну заборгованість боржника.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання банком умов п. 2.1. Договору поруки та дотримання вимог ст.. 526 ЦК України представником ПАТ «Банк Золоті Ворота» не надано та доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовані.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_11 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» заборгованості за кредитним договором в сумі 114837, 61 грн., а також 1149, 00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 309, 314, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_11 на підставі довіреності, задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_11 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» заборгованості за кредитним договором в сумі 114837, 61 грн., а також 1149, 00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні таких позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : підпис

Судді: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Н.В.Поліщук

Секретар І.О.Вінокурова

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

====================================================================

справа № 22-2690/4883/2011

Головуючий у 1 інстанції: Макаренко І.О.

Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого судді: Поліщук Н.В.

Суддів : Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

при секретарі: Вінокуровій І.О.

за участю представника позивача Ковалевського Р.В.

представника відповідача ОСОБА_20

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_21 та ОСОБА_22 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Надра» до ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

01.02.2010 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про стягнення заборгованості, просить стягнути на користь ВАТ «Надра» солідарно з відповідачів суми боргу в розмірі 2 090 269,14 грн., а саме:

- 1 477 225,00 грн. кредитна заборгованість.;

- 508 867,76 грн. заборгованість за процентами;

- 104 176,38 грн. пеня.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 заборгованість за договором кредиту в розмірі 2 090 269, 14 грн., на відшкодування судових витрат 1820, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачі ОСОБА_21 та ОСОБА_22 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, визнати поруку, встановлену договором поруки № 2 від 10.04.2007 року, укладеним між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_22, припиненою із 21.10.2007 року, а сам договір поруки таким, що втратив чинність з цього моменту, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Посилаються на те, що позивачем в додатках до позовної заяви зазначені документи, що підтверджують видачу кредиту та повідомлення відповідачів про порушення основного зобов'язання із доказами вручення відповідачам, але такі не буди не додані.

Зазначають, що укладення кредитного договору не є доказом отримання кредитних коштів, оскільки в матеріалах справи відсутня заява на видачу готівки.

Крім того апелянти наполягають на порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої, у разі, якщо договором поруки не встановлено строку поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, вважають, що такий строк позивачем пропущено.

Вказують на неправильність встановвлення ануітетного платежу за договором кредиту.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_21, повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 10.04.2007 р. позивач уклав з ОСОБА_21 кредитний договір №8/2007/840-К/897-Н, відповідно до якого їй був наданий кредит в сумі 185 000,00 доларів США зі сплатою 12,49 % річних і погашенням згідно умов вказаного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав умови договору, надавши кредит, що підтверджується даними матеріалів кредитної справи № 8/2007/840-К/897-Н, а також підтверджено представником апелянта в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, відповідачі свої обов'язки за договором не виконали. Згідно розрахунку заборгованості відповідачі не сплатили заборгованість по кредитному договору у розмірі 261 774,47 доларів США, що еквівалентно 2 090 269,14 грн. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_22 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній відповідає за зобов'язання позичальника згідно умов кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Установивши, що ОСОБА_21 було допущено порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з цим у банку виникло право вимоги дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів, пені, у порядку, установленому договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ВАТ КБ «НАДРА» про стягнення з ОСОБА_21 заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Доводи апелянта щодо невірно визначеного розміру ануітетного платежу колегія суддів відхиляє, оскільки щомісячна сума мінімального необхідного платежу в розмірі 2110, 07 доларів США визначена умовами п. 3.3.2. укладеного між сторонами договору.

Проте, заслуговують на увагу доводи апелянта в тій частині, що ОСОБА_22 не отримував від банку письмову вимогу про порушення боржником його зобов'язань, що передбачено умовами Договору поруки.

Так, за умовами п.2.1. Договору поруки № 2 від 10.04.2007 року, кредитор набуває право вимоги від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо у встановлений договором строк, вони не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому.

При цьому, п. 2.2. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання, не пізніше трьох днів з моменту отримання повідомлення від Кредитора про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності виконання їх поручителем.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання банком умов п. 2.1. та 2.2. Договору поруки та дотримання вимог ст.. 526 ЦК України представником ВАТ КБ «НАДРА» не надано та доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовані.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості з поручителем є передчасними, оскільки за умовами п. 2.1. Договору поруки від 10.04.2007 року, укладеного між сторонами, кредитор такого права не набув.

Проте, доводи апелянта про припинення поруки є помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

На підставі ч. 1 ст. 252 ЦК України визначений актами цивільного законодавства або правочином строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки

Згідно п. 1 .4. Кредитного договору від 10.04.2007 року встановлено, що кредит надано позичальнику строком до 20.03.2027 року.

Згідно з п. 5.3. Договору поруки від 10.04.2007 року установлено, що дія цього Договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору чи виконанням Поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього Договору.

Отже, договорами поруки встановлено строк її припинення, так само як і кредитним договором встановлено строк виконання зобов'язань позичальника, а тому доводи апелянта про те, що цими договорами такі строки, не встановлено є помилковим.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_22 на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованості за кредиту 261 774 доларів США 47 центів, що еквівалентно 2 090 269 грн. 14 коп. та судових витрат у розмірі 1820 грн. 00 коп. з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

В іншій частині рішення суду є правильним та підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_21 та ОСОБА_22 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року, скасувати в частині солідарного стягнення із ОСОБА_22 на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованості за кредиту 261 774 доларів США 47 центів, що еквівалентно 2 090 269 грн. 14 коп. та судових витрат у розмірі 1820 грн. 00 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий :

Судді

Все решения находятся в реестре по одному адресу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/25385694

[АлПет]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

===================================================================

справа № 22-2690/4883/2011

Головуючий у 1 інстанції: Макаренко І.О.

Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року

Проте, відповідачі свої обов'язки за договором не виконали. Згідно розрахунку заборгованості відповідачі не сплатили заборгованість по кредитному договору у розмірі 261 774,47 доларів США, що еквівалентно 2 090 269,14 грн. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду. Что такое "ставка НБУ"???

Проте, заслуговують на увагу доводи апелянта в тій частині, що ОСОБА_22 не отримував від банку письмову вимогу про порушення боржником його зобов'язань, що передбачено умовами Договору поруки.

Так, за умовами п.2.1. Договору поруки № 2 від 10.04.2007 року, кредитор набуває право вимоги від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо у встановлений договором строк, вони не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому.

При цьому, п. 2.2. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання, не пізніше трьох днів з моменту отримання повідомлення від Кредитора про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності виконання їх поручителем.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання банком умов п. 2.1. та 2.2. Договору поруки та дотримання вимог ст.. 526 ЦК України представником ВАТ КБ «НАДРА» не надано та доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовані.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості з поручителем є передчасними, оскільки за умовами п. 2.1. Договору поруки від 10.04.2007 року, укладеного між сторонами, кредитор такого права не набув.

Проте, доводи апелянта про припинення поруки є помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

На підставі ч. 1 ст. 252 ЦК України визначений актами цивільного законодавства або правочином строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки

Згідно п. 1 .4. Кредитного договору від 10.04.2007 року встановлено, що кредит надано позичальнику строком до 20.03.2027 року.

Згідно з п. 5.3. Договору поруки від 10.04.2007 року установлено, що дія цього Договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору чи виконанням Поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього Договору.

Отже, договорами поруки встановлено строк її припинення, так само як і кредитним договором встановлено строк виконання зобов'язань позичальника, а тому доводи апелянта про те, що цими договорами такі строки, не встановлено є помилковим. Что то новое придумали судьи со строками договора поручительства, что ч.4 ст.559 уже не катит???

Все решения находятся в реестре по одному адресу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/25385694

По логике этого решения банк после возможного взыскания через исполнительную и не получив своего может направить поручителю предупреждение о выполнении обязательств поручителя и через 3 дня подать иск о взыскании с поручителя всей оставшейся суммы не взысканной с заемщика + проценты до момента подачи иска поручителю + пени и штрафы, ведь и кредитный и дог. поруки не расторгнуты и не прекращены, т.е. действительные.

[у.zaporozhskiy]

По логике этого решения банк после возможного взыскания через исполнительную и не получив своего может направить поручителю предупреждение о выполнении обязательств поручителя и через 3 дня подать иск о взыскании с поручителя всей оставшейся суммы не взысканной с заемщика + проценты до момента подачи иска поручителю + пени и штрафы, ведь и кредитный и дог. поруки не расторгнуты и не прекращены, т.е. действительные.

Здесь все зависит от лобби.

Банки же платят деньги за решения.

Главы правлений, данные факты, неоднократно, подтверждают в интервью.

[у.zaporozhskiy]

Проте, заслуговують на увагу доводи апелянта в тій частині, що ОСОБА_11 не отримувала від банку письмову вимогу про порушення боржником його зобов'язань, що передбачено умовами Договору поруки.

Так, за умовами п.2.1. Договору поруки, укладеного між сторонами, кредитор за наявності підстав, зазначених у п. 1.2. Договору поруки, направляє поручителю письмову вимогу про порушення боржником його зобов'язань за кредитним договором, а поручитель, одержавши таку вимогу, не пізніше наступного за днем її отримання дня зобов'язаний сплатити кредитору відповідну заборгованість боржника.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання банком умов п. 2.1. Договору поруки та дотримання вимог ст.. 526 ЦК України представником ПАТ «Банк Золоті Ворота» не надано та доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовані.

Ч. 4 ст. 559 ЦК должны были применить.

В третьем решении основанием послужило лишь отсутствие соответствующего сообщения/уведомления?

Не понял оснований.