Мог ли банк ознакомить заемщика до Постанови №168 с размером совокупной стоимости кредита?

Sorr · February 25, 2013

Из заключения эксперта-экономиста - В зв'язку з відсутністю намомент укладення Договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № від 2006 року чинної методики визначення реальноївідсоткової ставки та сукупної вартості кредиту визначити відповідні показникине надається можливим.

Из письма-ответа НБУ - До прийняття постанови № 168, банки керувалися ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Ни ст. 11 ЗУ "О защите прав потребителей", ни сам закон в целом, методики определения реальной процентной ставки и совокупной стоимости кредита не содержат.

Как в таком случае банк мог ознакомить заемщика с реальной процентной ставкой и совокупной стоимостью кредита, как того требует ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів"?

neo · February 26, 2013

Ещё один вопрос по Постановлению № 168. В нём конкретно прописано, что в случае валютного кредитования в договоре должно быть указано, что валютные риски несёт заёмщик. Как быть с договорами, заключёнными ранее? Можно-ли применять этот аргумент в суде? Какие будут мнения?

ANTIRAID · March 9, 2013

Ещё один вопрос по Постановлению № 168. В нём конкретно прописано, что в случае валютного кредитования в договоре должно быть указано, что валютные риски несёт заёмщик. Как быть с договорами, заключёнными ранее? Можно-ли применять этот аргумент в суде? Какие будут мнения?

Конечно можно и нужно. Ведь постановление принято на основании ЗУ ОЗПП, а он действовал и раньше.

galinamax · March 9, 2013

Конечно можно и нужно. Ведь постановление принято на основании ЗУ ОЗПП, а он действовал и раньше.

безумовне виконання яких банки мали забезпечувати вже впродовж півтора року

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134

Департаменту банківського регулювання і нагляду,

Головним управлінням Національного банку України в Автономній Республіці Крим та по місту Києву та Київській області, територіальним управлінням Національного банку України, банкам України, Асоціації українських банків,

Асоціації "Український кредитно-банківський союз"

Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту

Додатково див. лист

Національного банку України

від 13 липня 2007 року N 43-311/4217-7165

У зв'язку зі зверненнями окремих банків щодо практичного застосування вимог постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за N 541/13808, Національний банк України повідомляє наступне.

При підготовці Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила) Національний банк України діяв в межах вимог чинного законодавства України і, зокрема, вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 N 3161-IV), безумовне виконання яких банки мали забезпечувати вже впродовж півтора року.

Метою розробки Правил було встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Одночасно слід зазначити, що листом від 19.01.2006 N 18-112/219-637 Національний банк України звертав увагу банківської спільноти на необхідність врахування банками в своїй кредитній політиці вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон). Зокрема наголошувалося на необхідності перегляду діючих форм кредитних договорів. Разом з цим зверталася увага банків на можливість виникнення в їх діяльності певних ризиків під час укладення та виконання договорів про споживчий кредит з фізичними особами, що обумовлені нормами статті 11 Закону. Вважаємо за необхідне підкреслити, що договір споживчого кредиту - це правочин, який надає споживачу особливі засоби правового захисту, які не притаманні для інших банківських правочинів.

Стосовно встановленого Правилами порядку розрахунку реальної процентної ставки зазначаємо, що за своєю математичною сутністю цей порядок не відрізняється від порядку розрахунку ефективної ставки відсотка, вимога щодо застосування якої банками встановлена Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 255, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.07.2003 за N 583/7904 (зі змінами).

У відповідності до вимог пункту 3.2 глави 3 Розділу II Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України "для розрахунку ефективної ставки відсотка визначаються потоки грошових коштів з урахуванням усіх умов договору за фінансовим інструментом, у тому числі включаються всі комісії та інші сплачені або отримані сторонами суми, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту".

Встановлений пунктом 3.3 Правил порядок розрахунку реальної процентної ставки, як такої, що точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, є аналогічним порядку розрахунку ефективної ставки відсотка.

Враховуючи, що розрахунок ефективної ставки відсотка вже здійснюється банками у відповідності до вимог Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, Національний банк України не вбачає підстав для виникнення у банків складнощів з забезпеченням розрахунку реальної процентної ставки за споживчими кредитами. Поступове впровадження ефективної ставки відсотка відбувалося на протязі двох років, що надавало банкам можливість доопрацювати програмне забезпечення (лист Національного банку України від 23.12.2005 N 12-111/1935-13065).

Одночасно звертаємо увагу, що до часу технічного оснащення пунктів роздрібного продажу банківських послуг програмним продуктом для розрахунку сукупної вартості кредиту банк зобов'язаний забезпечувати здійснення такого розрахунку на рівні своїх регіональних філій (відділень) та доводити його до пунктів роздрібного продажу банківських послуг.

Стосовно визначення переліку послуг, що встановлюються банками як супутні до операції споживчого кредитування і які споживач повинен сплатити у вигляді комісій на користь банку згідно з умовами кредитного договору у зв'язку з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, вважаємо за необхідне звернути увагу на наступне.

При визначенні переліку супутніх послуг банки мають керуватися положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (відповідно до яких об'єктом зобов'язання є дії однієї сторони на користь другої), а також вимогами частини 17 статті 1 Закону, частини 5 статті 1 розділу I та статті 4 розділу II Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". У зобов'язанні мають бути чітко визначені його суб'єкти та конкретизований його об'єкт. Відсутність або невизначеність (недостатня визначеність) зазначених елементів зобов'язання може бути підставою для оспорювання (або невизнання) факту виникнення зобов'язальних відносин. У разі декларування банком у договорі зі споживачем будь якої послуги, споживач має право не тільки знати в деталях предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу належної якості, відповідно до умов договору.

З урахуванням вищезазначеного, до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема можуть відноситися: відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що, наприклад, пов'язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо.

Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу, що норми щодо захисту прав споживачів при отриманні споживчого кредиту містяться не тільки у статті 11 Закону, частиною 5 якої зокрема визначено, що до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону про справедливі умови, перелік яких не є виключним. Так, відповідно до частини другої статті 18 Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Підлягають безумовному виконанню при наданні банками споживчих кредитів також приписи статей 19 (Заборона нечесної підприємницької практики) та 21 (Порушення прав споживачів) Закону.

Стосовно запитів банків щодо необхідності дотримання вимог Правил в частині надання банком інформації про сукупну вартість споживчого кредиту при поширенні інформації про послуги з надання кредитів споживачам, зокрема при розповсюдженні рекламної продукції, Національний банк України вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з вимогами статті 54 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам заборонено поширення реклами, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг.

В запитах окремих банків також зазначається про складності, що виникають з заповненням додатка до Правил та розрахунку реальної процентної ставки за споживчими кредитами, які надані у формі кредитної лінії або овердрафту за картковим рахунком. На підставі результатів аналізу типових форм діючих договорів зазначаємо, що заповнення додатка до Правил за споживчими кредитами, які надані у формі кредитної лінії або овердрафту за картковим рахунком має здійснюватися банком на підставі:

а) визначеного в договорі графіку зменшення граничної суми встановленого ліміту кредитування;

або

б) наданого споживачем прогнозного графіку використання встановленого ліміту та погашення заборгованості за кредитом (у разі усного чи письмового звернення споживача).

Стосовно практичного виконання банками вимог пунктів 2.1 та 3.1 Правил в частині необхідності врахування при розрахунку сукупної (у тому числі орієнтовної сукупної) вартості кредиту розміру інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб, зокрема страхових платежів, послуг реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо, зазначаємо наступне.

Вимогами пункту 2.1 Правил передбачений обов'язок банку перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Враховуючи, що банківські продукти споживчого кредитування є стандартизованими, при розрахунку орієнтовної вартості споживчого кредиту банк має можливість використовувати фактичні дані за аналогічними нещодавно укладеними договорами, у тому числі і у розрізі регіонів.

На момент фактичного укладення кредитного договору про надання споживчого кредиту споживач та банк зазвичай вже мають повну інформацію про розмір платежів, які споживач має сплатити на користь третіх осіб.

При цьому вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що вимога Правил щодо обов'язкового врахування при розрахунку сукупної вартості кредиту платежів, які споживач має сплатити на користь третіх осіб, повною мірою ґрунтується на вимогах підпункту д) пункту 2 частини 2, а також пункту 2 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зобов'язуємо керівників банків вжити невідкладних заходів для забезпечення належного виконання вимог постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Заступник Голови

В. Л. Кротюк