Смысл обращения в правоохранительные органы


Recommended Posts

Господа юристы! Получила Ухвалу от ВССУ про то что банк прав во всём и всегда, а нашу квартиру продать на торгах.

Банк имет ввиду пост.168; платжный график задолжности приблизительный с отсутствием пяти лет; мемориальный ордер не имеет ни штампов, ни подписей; второй - в гривне на неизвестный счёт, но на моё имя;кредит валютный - поточный счёт на моё имя не открывался, претензии-уведомления просрочены на три года. и проч...Кроме этого банк уже имеет решение по стягненню заборгованности, этот - про стягнення заборгованности в рахунок заставной квартиры. Это наше единственное жильё.

 

Даст мне что-то, если я обращусь в милиции на основании нижеприведённого:

Нашла в инете вот такую статью:

Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день найприбутковішим джерелом доходів для банківських установ, ломбардів та кредитних спілок є позика в кредит. Чи під заставу майна, чи у гривнях, чи в іноземній валюті. Про те, яким каменем спотикання для тих, які позичають гроші в іноземній валюті стає сама позика банківських аферистів та клерків кредитних спілок (а у нашому регіоні просто процвітає кредитна спілка „Бойківщина”), доволі цікаво було б поглянути з юридичної точки зору.
Правовим актом, що визначає загальні принципи валютного регулювання, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 № 15-93 (далі – Декрет). Нас цікавлять два основних положення цього акту.
Перше полягає в тому, що всі розрахунки на території України повинні здійснюватися виключно в національній валюті України (за винятком випадків наявності індивідуальної ліцензії на таку операцію, що передбачені ст. 5 п.4 підпункту «г» Декрету, але випадки отримання такої ліцензії невідомі,тому цим застереженням можна знехтувати).
Друге – банки, що отримали від НБУ генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, і тому іменовані «уповноваженими», одночасно є агентами валютного контролю, тобто здійснюють контроль за валютними операціями, які проводяться через ці установи – ст.13 ч.2 Декрету.
Таким чином, маючи генеральну ліцензію на валютні операції банк, має право видавати валютні кредити, але він же, як агент валютного контролю, зобов’язаний стежити за відповідністю цих валютних операцій вимогам Декрету. Отже, видавати валютні кредити резидентам України для розрахунку цієї валютою з іншими резидентами України уповноважений банк як раз і не має права!
Розглянемо, як приклад, цивільну справу за первісною позовною заявою ТзОВ «Дністер – Агро» до ЗАТ «ПроКредитБанк» в особі Відділення Львів – 2 ЗАТ «ПроКредит Банк» про визнання недійсним Договору про надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року, що знаходилась у проваджені Господарського суду м. Києва.

У відповідності до Господарського Кодексу кредитний договір вважається таким, що вступив в дію з моменту зарахування коштів на рахунок Позичальника. Другими словами кредитний договір починає діяти з моменту переходу власності на кошти від банку до Позичальника. Однак банк , знаючи що кредит є споживчим, та враховуючи заборону Національного Банку на розрахунки між суб’єктами господарювання у валютах відмінних від гривні, вдається до маніпуляцій. Банк, щоб уникнути порушень валютного законодавства, вдається до порушення самого договору не допускаючи передачі права власності на валюту. Ця дія банку зумовлена функцією контролю валютних операцій між резидентами України, тобто здійснює контроль за валютними операціями, які проводяться через ці установи – ст.13 ч.2 Декрету.

Оформлення кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки та договору застави.
Незаконні операції банку полягають у наступному:
на валютний рахунок ТзОВ «Дністер – Агро», відкритий заздалегідь до оформлення кредиту, Банк валюту (52 000,00 USD) обумовлену у кредитному договорі не зараховував;
банк проводить продаж не зрозуміло якої валюти на міжбанківській біржі, а виручену суму гривні зараховує на розрахунковий рахунок ТзОВ «Дністер – Агро». Тобто у розпорядження ТзОВ «Дністер – Агро» потрапляє саме гривня, а не Долари США.
Зокрема, для забезпечення функції контролю розрахунків між резидентами України виключно у гривні банк у «типовому кредитному договорі» у п.3. вказав наступне: «Позичальник уповноважує Кредитора (Банк) здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку (далі МВРУ) та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок Позичальника». Але валюта на валютний рахунок ТзОВ «Дністер – Агро» Банком не була зараховувана. Що продав Банк на МВРУ не зрозуміло. Таким чином п.3. договору надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року не виконано. Цей факт підтверджено випискою з банківського рахунку за 14.03.2008 року, котру видав банк на запит ТзОВ «Дністер – Агро» листом № 17/7-10 від 05.10. 2011 року (Копія листа додається), у якій вказано : «256 620, 00 грн. зараховано на рахунок № 260090104781.980 (Гривневий рахунок ТзОВ «Дністер-Агро» в Відділенні Львів – 2 ЗАТ «ПроКредит Банк») гривневий еквівалент від продажу коштів на МВРУ на рахунку позичальника згідно Договору про надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року».
З наведеного вище з’ясовується, що Банком продано не зрозуміло яку валюту на міжбанківському валютному ринку, а виручену суму у гривні зараховано на розрахунковий рахунок ТзОВ «Дністер – Агро».

Ось Вам валюта!
У п.2. кредитного Договору надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року вказана сума валюти, котра передається у розпорядження Позичальника, а саме – 52 000, 00 USD (п’ятдесят дві тисячі Доларів США), а фактично Позичальник отримує суму у гривневому еквіваленті 256 620, (двісті п’ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп.
Оскільки валюта на валютний рахунок ТзОВ «Дністер – Агро» не була зарахована то право власності на 52 000, 00 USD (п’ятдесят дві тисячі Доларів США) не перейшло від Банку до Позичальника, а право власності від Банку до Позичальника перейшло на 256 620, (двісті п’ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп.
Тому п.2. договору також не виконаний і у відповідності з ст.1054 ЦКУ такий договір не почав діяти, а згідно пунктів другого, третього, п’ятого, шостого ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для недійсності правочину (ст. 215 Цивільного кодексу України). Згадані вище угоди, відповідно до ст. 234 ЦК України, називаються удаваними. У відповідності до ст. 1054 ЦКУ Банк був зобов’язаний передати у власність позичальника суму валюти вказану у п.2. Договору, однак Банк цього не виконав.

У даному випадку, продажу не зрозуміло якої валюти на міжбанківській біржі та зарахуванню гривні на розрахунковий рахунок Позичальника, відбулась передача власності між Банком та Позичальником саме гривні. Таким чином у бухгалтерському обліку борг повинен відображатись лише у гривні, відповідно до факту проведення господарської операції (Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Такий борг не індексується при зміні курсу валюти, а залишається сталим.
Більш того, погашення боргу також повинно здійснюватись у гривні, а по факту банк вимагає погашення тіла кредиту та процентів у Доларах США.
Здійснивши передачу гривні на рахунок Позичальника Банк не правомірно записав борг у валюті за Позичальником, що суперечить суті проведення господарської операції.
При цьому Банк керується лише договором позики валюти. Однак цей договір не був виконаний з боку Банку, оскільки не відбулось факту передачі валюти від Банку до Позичальника, а тому у відповідності до факту проведення господарських операцій (Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») борг не може бути зафіксованим у доларах США.

Кредит отримано
Подальші дії банку при отриманні коштів за користування кредитом від Позичальника в валюті також містять ряд ознак порушень чинного законодавства України.
Вдавшись до підміни в бухгалтерському обліку гривневого обліку на валютний – Банк отримує надприбутки від різниці валютного курсу на день видачі валюти та на день її отримання від Позичальника. Крім того Банк неправомірно вимагає проценти за кредит також у валюті, не кажучи про те, що штрафні санкції та інші платежі по розрахункам банк проводить також у валюті, що повністю суперечить ГКУ та ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши додаток № 1 до кредитного Договору надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року (Графік погашення кредиту та сплати процентів банку) також виявляємо ряд суттєвих порушень законодавства України. Зокрема, згідно ст.536 ЦКУ Позичальник зобов’язаний платити Кредитору (БАНКУ) проценти за користування чужими коштами. Однак станом на 03.04. 2008 року ТзОВ «Дністер – Агро» погасило кредит у розмірі 60 600 грн., що зараховано банком по курсу 5,05 грн./Дол. США відповідно 11595,56 Дол. США на погашення тіла кредиту та 404,44 Дол. США на погашення процентів. Оскільки проценти згідно ст. 536 ЦКУ платяться за користування чужими грошима, а розмір процентів встановлено Договором надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року на рівні 14% річних (З розрахунку на 365 днів), то:
станом на 03.04.2008 року Позичальник користувався чужими коштами 20 днів, а сума коштів становила еквівалентну 52 000, 00 Дол. США. Таким чином сума процентів повинна становити 52 000 х 0,14 х 20/365 = 284,93 (Еквівалент Дол. США).
Однак, як слідує з додатку до договору банк з отриманих коштів зарахував на погашення процентів суму еквівалентну 404, 44 Дол. США. Даний факт підтверджується виписками з валютних рахунків ТзОВ «Дністер – Агро».
Такий стан розрахунків по погашенню кредиту, коли при кожній операції погашення суми процентів, що зараховуються банком, значно перевищує розрахунковий розмір процентів мають місце на протязі усього періоду відносин між Банком та Позичальником.
Незважаючи на свідому підміну гривневого обліку господарської операції (кредиту) на валютний, банк додатково вдається до підробки розрахунків на основі підписаної угоди.

Такі дії комерційного банку мають ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 «Вчинення злочину організованою групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією», ч. 5 ст. 191 «Привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем», ч. 2 ст. 366 «Службове підроблення», ч. 3 ст. 209 «Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом».

 

Может кто-то что-то подскажет. ПЛИЗ!!!!

Link to comment
Share on other sites

Господа юристы! Получила Ухвалу от ВССУ про то что банк прав во всём и всегда, а нашу квартиру продать на торгах.

Банк имет ввиду пост.168; платжный график задолжности приблизительный с отсутствием пяти лет; мемориальный ордер не имеет ни штампов, ни подписей; второй - в гривне на неизвестный счёт, но на моё имя;кредит валютный - поточный счёт на моё имя не открывался, претензии-уведомления просрочены на три года. и проч...Кроме этого банк уже имеет решение по стягненню заборгованности, этот - про стягнення заборгованности в рахунок заставной квартиры. Это наше единственное жильё.

 

 

А Вы заявляли о применении исковой давности?

Link to comment
Share on other sites

Конечно!! Обо всём было заявлено, все просилось вытребовать. Майновые поручители писали о том что невозможно солидарное взыскание, так как они условий не нарушали. Всё по фигу!!!!!!!!!!!

Link to comment
Share on other sites

так о почему отказали в применении исковой давности?

 

Если так, то следует писать в прокуратуру т.к. это преступление совершено органами судебной власти (вынесение заведомо неправосудного решения) . НО в нашей стране рука руку моет и прокуратура такая же продажная и бессовестная как и суды. 

Link to comment
Share on other sites

Вот это писалось в суд первой инстанции. Майновый поручитель писал от себя:

 

Доповнення на 05.07.2012 року

 до заперечення проти позову про звернення стягнення на нерухоме майно.

 

........2.Так само, звертаю увагу суду на додану Банком до позову претензію-повідомлення, у відповідності статей 33, 35 ЗУ « Про іпотеку», згідно з якими у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дана претензія-повідомлення від 17.12.2008 року, банк же подав позов про звернення стягнення на нерухоме майно 14 лютого 2012 року, тому на сьогоднішній день не може бути прийнята судом до уваги, оскільки позовна давність її закінчилася в 2011 році:

Відповідно до ст. 256. ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.261. ч.1. ЦК України, початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно до ст. 257
.ч.1. ЦК України до цивільних правовідносин встановлено загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відносно претензії-повідомлення термін позовної давності витік.Сплив позовної давності, у спорі (ст.264.ч.4. ЦК України), є підставою для відмови у позові.

Прошу вищезгадане приєднати до основного заперечення проти позову про звернення стягнення на нерухоме майно і на цих підставах,

Link to comment
Share on other sites

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України).

Доводи представника Банку про дію договору до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії договору, оскільки це суперечить ч.1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України.

За наведених обставин колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування у спірних правовідносинах положень закону про позовну давність.
...

А остання операція по рахунку банку була здійснена 31.08.2009 р., коли з наявних на картці коштів Банк за власною ініціативою перерахував 199 грн.17 коп. на погашення відсотків (ас.12).

Таким чином, оскільки свої зобов'язання по сплаті встановлених платежів відповідачка не стала виконувати з 26 лютого 2009 року, то відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, п. 2.5 договору та п. 5.13 Правил право (!) звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у позивача виникло з 16 березня 2009 року.

Названа дата є початком перебігу позовної давності, тобто строку, у межах якого Банк має звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного цивільного права у судовому порядку.

Таким чином вбачається, що трьохрічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України для захисту Банком свого порушеного права шляхом звернення з позовом до суду, закінчився 16 березня 2012 року.

 

Мы как раз обсуждаем порядок расчета исковой давности по ипотеке.

И что сказал суд?

 

Ведь договор ипотеки не имеет срока действия, следовательно исковая давность по ней должна считаться от момента возникновения права требования. (ч.5 ст.261 ЦК України)  К сожалению, Вы не сослались на нее в заяве.  Но все равно, как отреагировал суд?

что он написал на счет исковой давности?

Он написал, что срок в договоре ипотеке указан?

 

Можете несколько подробнее остановится на этом моменте?

Link to comment
Share on other sites

Все три суда просто это игнорировали. ВССУ вообще не парился, ни на что не ссылался. Всё правильно и точка. Там и другие основания не хуже были!!

В том-то и дело. Дальше куда??!!!

Link to comment
Share on other sites

Все три суда просто это игнорировали. ВССУ вообще не парился, ни на что не ссылался. Всё правильно и точка. Там и другие основания не хуже были!!

В том-то и дело. Дальше куда??!!!

Руки опускать все равно  не надо. Еще есть шанс на пересмотр в том же ВСУ.

Или по поручителям что-то стрельнет в КСУ (о применении 559 ст. цк)

Можно попробовать подать отдельный иск от поручителей о разрыве договора ипотеки, на основании неисполнения договора стороной (ипотекодержатель не направил своевременно требование).

Остановить производство до вынесения решения.

 

Глядишь, за это время что-то прояснится.

Ну и жалобы писать можно на этих продажных судей.  

Link to comment
Share on other sites

Антибанк, огромное спасибо. Писала в Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.


Прислали отказ в две строчки даже без мокрой печати. Написала Голове, что я пересичная ссылалась на законы. а высшие судьи не сочли возможным объяснить на основании чего меня послали.

Link to comment
Share on other sites

Все три суда просто это игнорировали. ВССУ вообще не парился, ни на что не ссылался. Всё правильно и точка. Там и другие основания не хуже были!!

В том-то и дело. Дальше куда??!!!

 

Подать отдельный иск на недействительность, ссылаться на его незаключенность.

Самая большая проблема, что есть решения, которые подтверждают, что кредит Вы получили.

Link to comment
Share on other sites

Подать отдельный иск на недействительность, ссылаться на его незаключенность.

Самая большая проблема, что есть решения, которые подтверждают, что кредит Вы получили.

Хочу попробовать о недействительности отдельных пунктов, а именно что валюту НАЛИЧНЫМИ, согласно условий договора, не получала и не могла получить. Договора на поточный рахунок не открывали. Суды работают как отлаженная машина: банк прав не смотря на всякие там законы.

Link to comment
Share on other sites

Хочу попробовать о недействительности отдельных пунктов, а именно что валюту НАЛИЧНЫМИ, согласно условий договора, не получала и не могла получить. Договора на поточный рахунок не открывали. Суды работают как отлаженная машина: банк прав не смотря на всякие там законы.

Немного неправильно.

Более правильную формулировку я написал выше. Подаете иск о недействительности договора в целом в нем ссылаетесь на незаключенность.

Здесь есть четкая незаключенность договора, решение по Кредиагриколю это прямо подтверждает.

Нет текущего счета в кредитном договоре.

Кредитный договор не заключен.

Link to comment
Share on other sites

Хочу попробовать о недействительности отдельных пунктов, а именно что валюту НАЛИЧНЫМИ, согласно условий договора, не получала и не могла получить. Договора на поточный рахунок не открывали. Суды работают как отлаженная машина: банк прав не смотря на всякие там законы.

Какая здесь недействительность пунктов?

можно конечно, но недействительность к.д. в части цены, что повлечет недействительность всего договора.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...