Решение Шевченковского суда Черновцов о расторжении кредитного договора, договора залога и поручительства

[qwerty]

Справа № 2-3484

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді Богдана С.І.

при секретарі Яценко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „ УкрСиббанк ” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку „ УкрСиббанк ” про визнання недійсним положень п. 1.1 договору про надання споживчого кредиту та застави майна, зобов’язання зазначення у графіку погашення кредиту суми платежів у гривнях, здійснити перерахунок сум сплачених в погашення кредиту та відсотків у валюті ЄВРО у гривню за період з 01.02.2007 року до 19.11.2008 року, скасувати безпідставно нараховані відсотки за користування кредитом та пеню в період з 24.01.2009 року по сьогоднішній день, розірвати договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11116003000 від 09.02.2007 року та договір поруки від 09.02.2007 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 134083 грн. 41 коп. в якому посилається на те, що 09.02.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11116003000 у відповідності до якого позичальник отримав кредит в іноземній валюті в сумі 13280 ЄВРО.

Відповідно до п. 1.2.2 договору, позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 08.02.2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору або згідно умов відповідної угоди.

Згідно з п. 1.3.1 Договору за використання кредитних коштів протягом 30 днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10 % річних, відповідно до п. 1.3.3 договору нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а наступному – з першого календарного дня поточного місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом „ факт/360 ” , відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.3.4 договору термін сплати процентів – з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Позичальником не було виконані прийняті на себе зобов’язання, тобто станом на 16.09.2009 року не повернуто частину отриманого кредиту ( прострочені платежі ) у відповідності до графіка погашення кредиту, що є невід”ємною частиною договору, а саме сума заборгованості за кредитом по простроченим траншам згідно графіку погашення кредиту – 1723,83 ЄВРО, що по курсу НБУ становить 20160,02 грн., сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом – 1105,28 ЄВРО, що еквівалентно курсу НБУ 12926,18 грн.

Таким чином відповідачем порушені умови Договору про надання споживчого кредиту і станом на 16.09.2009 року заборгованість перед банком становить 11208,01 ЄВРО, що еквівалентно курсу НБУ 131076,97 грн. і складається з суми заборгованості за кредитом 8378,90 ЄВРО, що еквівалентно 97990,71 грн., суми простроченої заборгованості за кредитом 1723,83 ЄВРО, що еквівалентно 20160,08 грн., суми простроченої заборгованості по процентах 1105,28 ЄВРО, що еквівалентно 12926,18 грн.

2.01.2009 року позивачем було направлено вимогу відповідачу щодо погашення заборгованості по договору про надання споживчого кредиту, однак вимога не була виконана і заборгованість не погашена.

У зв’язку з цим відповідачам нараховано пеня у розмірі 214,32 ЄВРО, що еквівалентно 2506,44 грн. та нараховано неустойку у розмірі 500 гривень.

Одним з видів забезпечення виконання зобов”язань по договору про надання споживчого кредиту від 09.02.2007 року є порука фізичної особи – ОСОБА_2. 09.02.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки у відповідності до якого поручитель зобов”язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов”язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли по договору про надання споживчого кредиту, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

22.01.2009 року позивачем було вручено вимогу відповідачу ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості по кредиту, однак вимога не була виконана.

Відповідачі по теперішній час ухиляються від взятих на себе зобов’язань перед позивачем по договору про надання споживчого кредиту та договору поруки від 09.02.2007 року.

Тому позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість по кредиту в розмірі 131076,97 гривень, неустойку за порушення своїх зобов’язань в розмірі 500 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 2506,44 грн., а всього 134083 грн. 41 коп..

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом в якому зазначила, що вона не погоджується з позовом банку, оскільки між нею та банком 09.02.2007 року дійсно було укладено договір про надання споживчого кредиту. У відповідності до п. 1.1 договору вона зобов’язувалася отримати, використати і повернути банку кредит в іноземній валюті 13280 ЄВРО та сплатити проценти в розмірі процентної ставки 10 %, комісії, що на день укладення договору становило 87122,84 грн. Кредит надавався для придбання легкового автомобіля, вона зобов’язувалася використати кредит саме для цієї цілі, також була зобов’язана надавати працівникам банку можливість проведення перевірок з цільового використання кредиту, при нецільовому використанні кредиту банк мав право вимагати дострокового повернення кредиту.

В забезпечення зобов’язань за кредитним договором було укладено договір застави рухомого майна, а саме автомобіля марки КІА Серато 1,6 , який був оцінений зо домовленістю у 87100 грн. та договір поруки з ОСОБА_2.

При укладенні договору про надання споживчого кредиту було допущено порушення чинного законодавства.

П. 1.1 договору про надання споживчого кредиту від 09.02.2007 року суперечить вимогам ст.. 533 ЦК України, ст.. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів ” , п.п 3.1,3.2,3.4,3.8 Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою НБУ від 10.05.2007 року.

Згідно ст.. 533 ЦК України валютою виконання будь-якого грошового зобов’язання є гривня України, при визначенні в зобов’язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативним актом.

При укладенні договору про надання споживчого кредиту було визначено суму 87122,84 гривні і таким чином було зафіксовано курс валюти 6,56 грн. за 1 ЄВРО. Оскільки сторони визначили курс валюти та суму зобов’язання у гривнях, то положення в частині визначення суми та валюти зобов’язання в ЄВРО суперечать актам цивільного законодавства України.

Сама сума 13280 ЄВРО за договором про надання споживчого кредиту ні нею, ні продавцем автомобіля – ДП „ Ніко Чернівці ” не отримувалося, вона заяви про отримання готівки в сумі 13280 ЄВРО до банку не надавала.

Автомобіль КІА Серато 1,6 був придбаний за договором купівлі-продажу від 02.02.2007 року укладеному між нею та ДП „ Ніко Чернівці ” ТОВ „ Ніко Україна ” за 87100 гривень. Зазначена сума була перерахована Акціонерним комерційним інноваційним банком „ УкрСиббанк ” і це відповідає вимогам ст.. 524 та 533 ЦК України, які наголошують, що грошове зобов’язання має бути виражене і виконане у грошовій одиниці України – гривні.

Таким чином мається невідповідність валюти (гривня) , яка була нею отримана в банку та використана, валюті (ЄВРО) яка зазначена в кредитному договорі.

Отриманий нею кредит є споживчим, а тому до нього розповсюджуються норми Закону України „ Про захист прав споживача ” . У відповідності до цього Закону, кредитодавець зобов’язаний перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту і обсяги та інші кредитні умови. Згідно з Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов’язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному та в грошовому виразі у валюті платежу кредиту, кредитний договір має містити графік платежів, в якому має бути докладно розписано вартість кредиту за кожним платіжним періодом. В разі укладення кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань несе споживач ; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком при визначенні валютного курсу, строків і комісій пов’язаних з конвертацією валюти.

Інформації про валютні ризики під час виконання зобов’язання за кредитним договором ні в договорі, ні в інших документах не було зазначено, тобто на момент підписання договору вона не була обізнана з ризиком коливань валюти і була впевнена в можливості погашення суми кредиту в національній валюті – 87122,84 гривні. Відсутність інформації про ризики валютних коливань підтверджує те, що сторони в договорі зафіксували курс ЄВРО по відношенню до гривні за офіційним курсом НБУ станом на день надання кредиту, визначили суму зобов’язання у гривні і передбачили можливість погашення кредиту у гривні.

При наданні кредиту банк перевіряв її фінансову спроможність в при визначенні розміру кредиту виходив з її доходу в національній валюті – гривні.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3,56 ст. 203 ЦК України як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

В первісному позові банк зазначає, що по її кредитним зобов’язанням встановлена процентна ставка в розмірі 10 %, одночасно в довідці-розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом береться процентна ставка 12 % починаючи з 10.07.2008 року. Таким чином банк починаючи з 10.07.2007 року безпідставно підвищив процентну ставку за користування кредитом з 10 % до 12 %. , а це заборонено ст. 55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Згоди на підвищення процентної ставки за користування кредитом до 12 % ні вона, ні поручитель ОСОБА_2 не давали, додаткову угоду про підвищення процентної ставки не підписували. На її зауваження щодо підвищення процентної ставки до 12 % в червні 2008 року , працівник банку запевнила її, що підвищення процентної ставки не буде.

Оцінка її фінансового стану з боку позивача за первісним позовом не проводилася як щорічно так і перед незаконним підняттям відсоткової ставки, в зв’язку зі зміною валютного курсу, та на момент вимоги повернути кредит достроково. Допущені порушення законодавства банком вплинули на виконання зобов’язань за кредитним договором. Банком безпідставно нараховувалось нарахування відсотків та пені з 24.01 2009 року по теперішній час. Банку було відомо, що у зв’язку із втратою платоспроможності та кредитоспроможності, збільшенням зобов’язань, неправомірним підвищенням відсоткової ставки, вони змушені були припинити погашення кредиту та відсотків 19 листопада 2008 року. Протягом листопада – грудня 2008 року про ці обставини неодноразово повідомлялося банк, але той знаючи про неплатоспроможність повинен був задовольнити кредиторські вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно. Одна ці дії банк не вчинив, а тому слід скасувати безпідставно нараховані відсотки за користування кредитом та пеню в період з 24.01.2009 року по теперішній час.

Відповідно до ст. 625 ЦК України допускається розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договорів або уклали його на інших умовах. Під час укладення договору 09.02.2007 року сімейний сукупний дохід дозволяв їй та її поручителю сплачувати кредит та відсотки за користування ним, тому ф був укладений договір із зобов’язанням повернути 87100 гривень. Проведеним збільшенням її зобов’язання за курсом ЄВРО з 6,56 грн. за 1 ЄВРО до розміру 11,70 грн. за 1 ЄВРО спричинило збільшення її зобов’язання до 131076,97 грн. станом на 16.09.2009 року. Ні вона, ні її поручитель не погодилися би заключати кредитний договір і договір поруки на отримання кредиту 131076,97 грн.. Оскільки банк не погоджується зафіксувати суму зобов’язання у гривнях станом на дату укладення договору з врахуванням відсотків із розрахунку 10 % річних, тому виникає необхідність розірвати договір про надання споживчого кредиту від 09.02.2007 року та договір поруки.

Тому позивачка просила визнати недійсними положення п.1.1 договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11116003000 від 09.02.2007 року в частині стягнення суми та валюти зобов’язання в ЄВРО, зобов’язати банк зазначити у графіку погашення кредиту суми платежів у гривні, здійснити перерахунок сум сплачених в погашення кредиту та відсотків у валюті ЄВРО у гривню за курсом НБУ за період з 01.02.2007 року до 19.11.2008 року, скасувати безпідставно нараховані відсотки за користуванні кредитом та пеню в період з 24.01.2009 року по теперішній час, розірвати договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11116003000 від 09.02.2007 року та договір поруки від 09.02.2007 року.

В судовому засіданні представник первісного позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зустрічного позову не визнав і дав свої пояснення.

Відповідачі за первісним позовом та позивач і третя особа за зустрічним позовом позовних вимог первісного позивача не визнали, свої вимоги підтримали у повному обсязі і дали свої пояснення.

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази які маються в справі, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов піддягає частковому задоволенню.

З договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11116003000 від 09.02.2007 року вбачається, що Акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк” та ОСОБА_1 керуючись ст.. 628 ЦК України уклали цей договір про те, що банк зобов’язується надати Позичальнику, а Позичальник забов”язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 13280 ЄВРО та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах визначених договором, що за курсом Нацбанку України на день укладення цього договору становить еквівалент 87122,84 грн.

Кредит надається для особистих потреб позичальника, а саме для придбання легкового автомобіля.

Таким чином відповідачка при укладенні договору була належним чином обізнана про те, що кредит вона отримує в сумі 13280 ЄВРО, також була обізнана про те, що вона повинна сплачувати відповідні проценти за користування кредитом і при настанні певних обставин повинна буде сплачувати штрафні санкції.

З п. 10.2 Договору вбачається, що відповідно до вимог ст.. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії договору Банк відповідно до умов п.1.3.1 договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої з наступних обставин, а саме:

А) порушення позичальником кредитної дисципліни;

Б) погіршання фінансового стану позичальника;

В) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та / або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ) ; підвищення ставки на 3 (три відсоткових пункту за бланковими кредитами „овернайт” НБУ з дати цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених в п. 10.2 договору, банк може збільшити розмір процентної ставки за договором. При цьому банк повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки.

Судом встановлено, що банк підняв процентну ставку у зв’язку з коливанням курсу долара, а також того, що у відповідачів за первісним позовом виникла заборгованість по сплаті за кредит і таким чином процентна ставка була піднята з 10% до 12 %. Про це позичальника було належним чином повідомлено відповідно до умов договору.

Як позичальник, так і поручитель знали про те, що споживчий договір укладався саме в іноземній валюті, були обізнані, що повертати кредит треба буде у тій валюті, в якій кредит надавався

У зв’язку з цим, відповідачам нараховувалася заборгованість по сплаті кредиту, за проценти за користування кредитом і станом на 16.09.2009 року заборгованість склала 11208 ЄВРО 01 євроцент, що еквівалентно 131076 гривень 97 копійок. Оскільки вони перестали сплачувати кредит, і в добровільному порядку сплатити заборгованість не бажають, то з відповідачів слід стягнути всю заборгованість з врахуванням суми заборгованості по кредиту, суми простроченої заборгованості за кредитом, суми простроченої заборгованості по процентам, пені та неустойки , а всього 134083 гривні 41 коп.

Суд вважає, що з заявлених вимог за зустрічним позовом задоволенню підлягає тільки позовна вимога про розірвання договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11116003000 від 09.02.2007 року та договору поруки від 09.02.2007 року виходячи з того, що позивач за первісним позовом поставив вимогу про стягнення повністю всієї суми кредиту з відповідачів, суд задовольнив цю вимогу, а таким чином як самого кредиту вже немає. Його існування приведе до того, що Акціонерний комерційний інноваційний банк „ УкрСиббанк ” буде нараховувати по кредиту проценти за його користування, пеню, неустойку, оскільки термін дії договору № 11116003000 від 09.02.2007 року та договір поруки від 09.02.2007 року встановлений до 08.02.2014 року.

Таким чином суд вважає, що дані договори слід розірвати, як такі , що не мають права на існування у зв’язку зі стягненням в користь позивача всієї суми кредиту.

Що стосується інших вимог позивачів за зустрічним позовом, то вони задоволенню не підлягають, оскільки самі позивачі при укладенні договору погодилися на те, що кредит на дається в ЄВРО і в цій валюті вони будуть його погашати, погодилися також з графіком погашення кредиту. Вважати, що позивач за первісним позовом безпідставно підняв процентну ставку за користування кредитом не має, оскільки судом було встановлено, що піднято було процентну ставку у відповідності з умовами договору про надання споживчого кредиту.

На підставі викладеного та ст.ст. 524,525,526,549-554,611,625,1054,1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,88,209,213,215,218 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному об’ємі, зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку в користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „ УкрСиббанк ” заборгованість за кредитним договором в сумі 134083 гривні 41 копійку, а також понесені судові витрати по справі за сплату судового збору 1340 грн. 83 коп. та 120 гривень за сплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 135544 гривні 24 копійки.

Розірвати договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11116003000 від 09.02.2007 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ОСОБА_1, а також розірвати договір поруки № 95005 від 09.02.2007 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком „ УкрСиббанк ” та ОСОБА_2.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Суддя Богдан С.І.

[nameless]

короче, суд забил на Законодательство, но на своё усмотрение под влиянием тонких материй сознания удовлетворил встречку в плане разторжения договора.

Ну, впринципе тоже ничего.

заставы уже нет, Сумму взыскали. (вернее написали что взыскали, а там будут 20 лет взыскивать). По-этому банк не сможет просить опять взыскать сумму за счёт заставы).

Хотя по хорошему - должны были разторгнуть договор, договра поручительства и заставы, а сумму взыскать с должника. А-то получилось так, что договор разторгнули, поручительство и заставу расторгли, а взыскали сумму с поручителя. Непонятно как-то.

Или тут идёт очерёдность пунктов решения суда:

1. Взыскать солидарно в соответствии с договором поручительства

2. Расторгнуть договор кредита и поручительства.

По-этому и вышло так...

[kosugi]

Первое, суд не процитировал в решении пункта договора в котором определялась "валютная привязка" эквивалент гривен к евро, поэтому честно я сомневаюсь в обоснованности взыскания сумы долга в гривнах.

Второе, суд совершенно безосновательно расторг кредитный договор, поскольку ст. 1050, Гражданского кодекса Украины предоставляющая право досрочно взыскать кредит в случае нарушения заемщиком графика погашения кредита, не предусматривает такого правового последствия как расторжение договора. А решение суда о взыскании долга не является основанием для прекращения обязательства, поэтому проценты будут начисляться в полный рост до погашения кредита. Есть практика на уровне апелляции, только у меня был отказ взыскать кредит срок возврата которого не наступил, потому-что не заявлено требование о расторжении договора, суд первой инстанции был не прав!

[nameless]

в долларах вообще незаконно взыскивать.

А мотивацией для расторжения есть нарушение договора и взыскание суммы.