Постановление ВСУ по пересмотру о возможности госисполнителем перевести сумму взыскания с банка Финансы и кредит из валюты в гривну по курсу НБУ

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24 лютого 2016 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Гуменюка В.І., 

суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») звернулося до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи вимоги тим, що на виконанні у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі – Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві) перебуває на виконанні виконавчий лист, виданий 19 червня 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 355 тис. 250 доларів США. Державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження в межах суми 390 тис. 775 доларів США, а також постанову про арешт коштів боржника в розмірі 5 млн 885 тис. 381 грн 78 коп., що еквіваленто 390 тис. 775 доларів США. Проте на підставі судового рішення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в іноземній валюті – доларах США, державний виконавець самостійно здійснив конвертацію валюти за курсом Національного банку України (далі – НБУ) на день винесення постанови про арешт коштів боржника. 

 

Посилаючись на зазначені обставини та вчинення державним виконавцем дій щодо конвертації валюти поза межами його повноважень, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просило: визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві – ОСОБА_2 щодо переведення розміру боргу в іноземній валюті – долар США, у національну валюту – гривню, визначення розміру суми виконавчого збору при здійсненні виконавчого провадження у гривнях, виставлення платіжної вимоги від 25 листопада 2014 року про списання з рахунку боржника грошових коштів у гривнях, винесення постанови про арешт коштів банку від 25 листопада 2014 року; зобов’язати державного виконавця відкликати платіжну вимогу від 25 листопада 2014 року; скасувати постанову про арешт коштів банку від 25 листопада 2014 року; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо переведення іноземної валюти в національну валюту, здійснену в постанові про арешт коштів банку від 25 листопада 2014 року в межах виконавчого провадження; зобов’язати відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві повернути ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» незаконно списані кошти в розмірі 5 млн 885 тис. 381 грн 78 коп. 

 

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, відмовлено в задоволенні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року відмовлено ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

 

У вересні 2015 року до Верховного Суду України звернулось ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 2 пункту 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 грудня 2002 року № 502, пункту 12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, пунктів 5.1, 5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

 

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року. 

 

У своїй заяві ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

 

Суди під час розгляду справи встановили, що 19 червня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва видав виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 355 тис. 250 доларів США.

 

24 червня 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 19 червня 2014 року.

 

18 серпня 2014 року державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 35 тис. 525 доларів США. 

 

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 листопада 2014 року накладено арешт на все майно, що належить ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми звернення стягнення –390 тис. 775 доларів США, в тому числі й виконавчого збору в розмірі 35 тис. 525 доларів США.

 

25 листопада 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 виніс постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою на підставі рішення суду та постанови від 18 серпня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору накладено арешт на кошти боржника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на суму 5 млн 885 тис. 381 грн 78 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 24 листопада 2014 року становило 390 тис. 775 доларів США. 

 

Відмовляючи в задоволенні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив з того, що при виконанні судового рішення державний виконавець діяв у спосіб і в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження». 

 

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справ з подібним предметом спору, підставою позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень, які підлягають перегляду.

 

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року зазначено, що дії державного виконавця щодо переведення іноземної валюти, а саме долара США в національну валюту – гривню та виставлення платіжних вимог у національній валюті є неправомірними, не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права сторони виконавчого провадження. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

 

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

 

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника передбачений главою 4 Закону України «Про виконавче провадження».

 

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (частини перша та друга статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

 

В ході виконавчого провадження державний виконавець, на свій розсуд, може звертати стягнення як на кошти боржника у гривнях, так і в іноземній валюті.

 

Згідно із частиною третьою статті 53 цього Закону в разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахуванню стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частиною першою та другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

 

У пункті 13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що органи державної виконавчої служби мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів на їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

 

Порядок примусового списання коштів в іноземній валюті регулюється постановою НБУ «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 28 липня 2008 року № 216 (далі – Положення від 28 липня 2008 року № 216).

 

Пунктами 5.1, 5.2 цього Положення передбачено, що платіжна вимога на списання оформляється, приймається, надсилається для виконання до уповноваженого банку, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно - правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових рахунків у національній валюті в Україні, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні. Платіжна вимога на списання подається органом державної виконавчої служби безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника (така платіжна вимога обов’язково має містити підпис відповідального виконавця уповноваженого банку або органу державного казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби, та відбиток штампа уповноваженого банку або органу державного казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби), або через уповноважений банк чи орган державного казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби.

 

Уповноважений банк виконує платіжну вимогу на списання коштів у визначеному в ній виді іноземної валюти (з конвертацією в інший вид іноземної валюти, визначений у призначенні платежу) або платіжну вимогу на списання національної валюти для купівлі за її рахунок відповідного виду іноземної валюти (визначений у призначенні платежу), у якій обов’язково зазначено: номер рахунку клієнта-боржника, коррахунку банку-боржника (в іноземній або національній валюті), з якого здійснюватиметься списання; номер рахунку в іноземній валюті органу державної виконавчої служби; сума та назва національної/іноземної валюти, що підлягає списанню для купівлі/конвертації. У призначенні платежу зазначається, що іноземна валюта, як списується, підлягає конвертації на міжбанківському валютному ринку України в іншу іноземну валюту (її назва) або те, що за національну валюту, що списується, купується іноземна валюта (її назва) з посиланням на статтю 53 Закону України «Про виконавче провадження» та назва, номер (якщо він є) і дата видачі виконавчого документа (пункт 5.4 Положення). 

 

Таким чином у разі виявлення коштів боржника в фінансовій установі у гривнях державний виконавець дає доручення цій фінансовій установі про купівлю відповідної іноземної валюти. За відсутності у цієї установи права на купівлю валюти державний виконавець зобов’язує її перерахувати стягнуту суму у гривнях до фінансової установи, яка має таке право.

 

У справі, яка переглядається, установлено, що згідно з листом Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області від 7 листопада 2014 року рахунок боржника – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відкрито у національній валюті України. 

 

Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків, а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв’язку, їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою-резидентом встановлено Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року № 502. 

 

В абзаці 2 пункту 1 цієї Інструкції визначено, що банки, фінансові установи здійснюють операції з готівковою іноземною валютою на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. 

 

Згідно з положеннями статті 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та постанови Правління НБУ від 22 грудня 2000 року № 495 «Про затвердження Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 січня 2001 року за № 81/5272, Головне управління НБУ по м. Києву і Київській області не є юридичною особою і не має права на проведення валютних операцій.

 

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

 

Рахунки відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві відкрито у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві.

 

Згідно з Положенням про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не наділене правом здійснювати валютні операції.

 

Таким чином у банку-боржника та банку відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві відсутнє право на здійснення валютних операцій, в тому числі й на придбання валюти. 

 

У справі, яка переглядається, суди виходили з того, що відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві правомірно виставив платіжну вимогу НОМЕР_1 від 25 листопада 2014 року про списання з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» боргу в гривнях в еквіваленті іноземної валюти за офіційним курсом НБУ з його рахунку, відкритого в національній валюті України – гривні, тому дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». 

 

Судові рішення, які заявник просить переглянути, є обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального права, а обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, тому відповідно до статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви необхідно відмовити.

 

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

В.І. Гуменюк

Судді:

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/6674F583595119BAC2257F6A0034E311

[0720]

ну и где же тут перевод валюты в гривну?

 

[sofi]

считаю решение незаконным и несправедливым.

исполнитель, согласно ЗУ об исполнит. произ-е  должен был взыскать гривну в размере достаточном для покупки валюты с учетом комиссии, и отправить в банк, имеющий лицензию для операций на валютном рынке для покупки валюты.+ взыскать гривну по курсу НБУ для исполнительного сбора., отпрвить купленную валюту из обслуживаещего банка на счет в инвалюте стягувача.

взыскатель  несет убытки , поскольку для восстановления нарушенного права ему придется самому купить валюту, при этом курс продажи всегда выше курса НБУ , плюс пенсионный сбор. да еще и ограничения  нбу на покупку.

по сути исполнитель самовольно изменил решение суда по відновленню нарушенного права, но стягувач не жалуется...

ну то таке..., своїм все, чужим закон, видно ФиниКи стали чужими.

 

 

 

 

 

 

 

[0720]

1 hour ago, sofi said:

считаю решение незаконным и несправедливым.

исполнитель, согласно ЗУ об исполнит. произ-е  должен был взыскать гривну в размере достаточном для покупки валюты с учетом комиссии, и отправить в банк, имеющий лицензию для операций на валютном рынке для покупки валюты.+ взыскать гривну по курсу НБУ для исполнительного сбора., отпрвить купленную валюту из обслуживаещего банка на счет в инвалюте стягувача.

взыскатель  несет убытки , поскольку для восстановления нарушенного права ему придется самому купить валюту, при этом курс продажи всегда выше курса НБУ , плюс пенсионный сбор. да еще и ограничения  нбу на покупку.

по сути исполнитель самовольно изменил решение суда по відновленню нарушенного права, но стягувач не жалуется...

ну то таке..., своїм все, чужим закон, видно ФиниКи стали чужими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

так именно это суд и решил, всё по закону (ст. 53 ЗУ "Про виконавче провадження")

зато там другие нюансы и вопросы есть, которые в этом случае не отображены

например, кто платит комиссию банка по переводу валюты со счета органа ДВС на счет взыскателя?

Укрэксимбанк (а все валютные счета органов ДВС размещены именно в Укрэксимбанке) взимает комиссию за перевод со взыскателя, то есть просто вычитает её из суммы, указанной в распоряжении госисполнителя

причем взыскивает комиссию в валюте!

прошаренный взыскатель конечно своё не отдаст и не даст исполнителю закрыть производство, пока исполнитель не довзыщет с должника эту комиссию

но прошаренных взыскателей мало, и Укрэксимбанк грабит непрошаренных, ему хватает

есть и ещё вопросы — например кто несёт ответственность за просрочку платежа?

то есть скажем если исполнитель оформил распоряжение и платежку в январе, а Укрэксимбанк перечислил валюту в мае, то с кого взыскивать матответственность по ст.625 ЦК и пеню по ст.32 ЗУ "О платежных сиситемах"?

вот это вопросы насущные, да