Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року в частині стягнення пені скасувати, в цій частині у позові відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. ???     


Recommended Posts

Категорія справи 

Начало формы

№467/881/15-ц

Конец формы

Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.

Дата набрання законної сили: 13.07.2016


Дата документу       Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.№467/881/15

Провадження  №-22ц/778/2813/16 

Головуючий у 1-й інстанції: Пустовіт З.П.  

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

             13 липня 2016 року                                                       м. Запоріжжя

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:                            Сапун О.А.,

             суддів:                          Кочеткової І.В.,

                                                   Пільщик Л.В.,

             за участю секретаря:         Евальд Д.Д.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

15 травня 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Арбузинського районного суду  Миколаївської області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 29 вересня 2008 року на підставі кредитного договору № ZPB0GA0000000255 ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 72832,08 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцем терміном повернення кредиту 29 вересня 2013 року.

В порушення  вимог закону та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на  16 квітня 2015 року утворилася заборгованість на суму 372 518,52 доларів США., з яких заборгованість по кредиту - 72 083,40 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом за кредитом - 29 967,94 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 11 152,40 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 241 564,87 доларів США, а також штрафи: 11,48 доларів США (фіксована частина); 17 738,43 доларів США (процентна складова).

Крім того, зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечено порукою в сумі 1 000 грн. на підставі договору поруки №02/ДЗ від 15 серпня 2014 року, який укладено між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5

Вимога, яка була пред'явлена до поручителя про виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники, предметом спору є однорідні права і обов'язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, вважає доцільним об'єднати позовні вимоги в одній позовній заяві.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути на користь банку заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_3 в розмірі 372 472,60 доларів США, що за курсом НБУ складає 8 112 453 грн. 34 коп., з ОСОБА_6 - 1 000 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2015 року справу передано  до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за підсудністю.

У березні 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало до суду уточнюючу позовну заяву, в якій просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 16 квітня 2015 року, у розмірі 372 518,52 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 8 113 453 грн. 34 коп., з яких заборгованість за кредитом - 72 083,40 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 29 967,94 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 11 152,40 доларів США, пеню - 241 564,87 доларів США. Також просило стягнути з ОСОБА_3 штраф 250 грн. ( фіксована частина ), штраф 386 343 грн. 54 коп. ( процентна складова ). З ОСОБА_5 просило стягнути 1 000 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»  заборгованість за кредитним договором №ZPB0GA0000000255 від 29 вересня 2008 року, яка утворилася станом на 16 квітня 2015 року, в розмірі 102 051,34 доларів США,  що за курсом НБУ складає 2 222 678 грн. 19 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 72083,40 доларів США ( за курсом НБУ дорівнює 1 569 976 грн. 45 коп. ), заборгованість по процентам за користування кредитом  - 29 967,94 доларів США ( за курсом НБУ дорівнює 652 701 грн. 73 коп. ). Також стягнуто пеню в розмірі  2 178 000 грн.

В  решті позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», заявлених до ОСОБА_3, та в позові до ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»  судовий збір в сумі 1 973 грн. 16 коп.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судове рішення не оскаржило.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням , ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на пропуск банком позовної давності, просила рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року скасувати, у позові до відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді, вислухавши пояснення учасників процесу, передбаченого законом порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України ). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені ).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Переривання перебігу позовної давності визначається статтею 264 ЦК України.

Частиною 2 статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 уклали 29 вересня 2008 року кредитний договір № ZPB0GA0000000255, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 72 832,08 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцем терміном повернення кредиту 29 вересня 2013 року. Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати кредит шляхом надання щомісячного платежу в період з 20 по 25 число кожного місяця в розмірі 1 967,35 доларів США згідно графіку погашення кредиту ( Додаток № 2 до договору ) для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.

У пункті 8.3 кредитного договору вказано, що забезпечення виконання позичальником зобов'язань виступає іпотека трикімнатної квартири АДРЕСА_1 Також сторони договору погодили, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється тривалістю у п'ять років, пункт 5.5 договору ( а. с. 9-13 ).

Зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечено також порукою в сумі 1 000 грн. на підставі договору поруки №02/ДЗ від 15 серпня 2014 року, який укладено між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 ( а. с. 14-15 ).

Оскільки ОСОБА_3, у порушення  умов кредитного договору, своєчасно не кредит не повертала, проценти за користування кредитними коштами не сплачувала, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у липні 2013 року звернулося до суду з позовом про звернення стягнення не предмет іпотеки, який був задоволений рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2014 року. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPB0GA0000000255 від 29 вересня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 74-76 ).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач, звернувшись 08 травня 2015 року з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, не пропустив позовну давність для звернення з вимогами про захист порушеного права, а доводи ОСОБА_3 з цього приводу спростовуються наявними у справі документами, не узгоджуються з нормами матеріального права.

Таким чином, підстави для відмови у позові в частині стягнення боргу за кредитним договором та відсотками за користування кредитними коштами з підстав пропуску позовної давності відсутні.

Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання. В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( частина 1 статті 598 ЦК України ).

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно із частиною 1 статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Наявне судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано боржником, на припинення кредитних зобов'язань у зв'язку з належним виконанням відповідач не посилався. Суд першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи, дійшов правильного висновку, що, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином, тому відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України правовідносини сторін кредитного договору не припинені і відповідно до укладеного між сторонами договору та статей1049,1050,1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом ( частини 1,3 статті 533 ЦК України ).

Згідно статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 5-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями» здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У пункті 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року зазначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 05 жовтня 2011 року, зареєстрованої Національним Банком України ( а. с. 19 ).

Оскільки наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями і банк правомірно надав кредит в іноземній валюті - доларах США, однак у позовній заяві просив стягнути заборгованість у гривнях, суд першої інстанції правильно задовольнив позов в частині стягнення з ОСОБА_3 боргу станом на 16 квітня 2015 року у сумі 2 222 678 грн. 19 коп. ( еквівалент 102 051,34 Доларів США ), з яких заборгованість за кредитом - 72 083,40 доларів США ( еквівалент 1 569 976 грн. 45 коп. ), заборгованість по процентах за користування кредитом - 29 967 грн. 94 коп. ( еквівалент 652 701 грн. 73 коп.) ( а. с. 122-124 ).

Також суд відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення штрафів, комісії, при цьому навів в рішенні відповідні доводи з посиланням на норми матеріального права. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в цій частині погодився з судовим рішенням, оскільки апеляційну скаргу на подавав.

Банк заявив також вимоги про стягнення пені у сумі 241 564,87 доларів США, які частково задоволені судом у розмірі 100 000 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 178 000 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Додержання принципу змагальності у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією ( стаття 129 Конституції України ).

Згідно з нормами статей 1060 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,надавши докази відповідно до вимог статей 57,58 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи зі змісту статей 546,548,549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже відповідно до чинного законодавства неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, пеня обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову.

З матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлено 08 травня 2015 року, тому пеня може бути нарахована та стягнута, починаючи з 08 травня 2014 року. Проте пеня за цей період з додержанням вищенаведених положень за кожний день прострочення виконання зобов'язання банком взагалі не нарахована та її розмір за відповідний період не визначено ( а. с. 6-7 ).

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають через недоведеність заявленої суми.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.                

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року в частині стягнення пені скасувати, в цій частині у позові відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.      

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

  Судді:

Link to comment
Share on other sites

В 26.07.2016 в 13:30, Наёмник сказал:

У пункті 8.3 кредитного договору вказано, що забезпечення виконання позичальником зобов'язань виступає іпотека трикімнатної квартири АДРЕСА_1 Також сторони договору погодили, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється тривалістю у п'ять років, пункт 5.5 договору ( а. с. 9-13 ).

А на странице, где есть пункт об увеличении исковой давность, есть подпись заемщика?

по этому делу необходимо изучать материалы дела и искать основания для кассационной жалобы, а затем возможно и для подготовки заявления в ВСУ.

Link to comment
Share on other sites

В 26.07.2016 в 13:30, Наёмник сказал:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.                

 

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року в частині стягнення пені скасувати, в цій частині у позові відмовити.

По этому делу помогали человеку?

Link to comment
Share on other sites

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

 

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом.

 

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом ( частини 1,3 статті 533 ЦК України ).

 

Згідно статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України.

 

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 5-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями» здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

 

У пункті 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року зазначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

 

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 05 жовтня 2011 року, зареєстрованої Національним Банком України ( а. с. 19 ).

=======================================================

Ярослав! А как понять ЄТИ ЦИТАТЫ(см. выше)."Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 05 жовтня 2011 року, зареєстрованої Національним Банком України ( а. с. 19 )." А имел ЛИ ПРАВО ПРИВАТБАНК давать кредит в инвалюте на момент подписания КД????

 

Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, Polina Smetana) сказал:

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

 

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом.

 

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом ( частини 1,3 статті 533 ЦК України ).

 

Згідно статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України.

 

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 5-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями» здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

 

У пункті 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року зазначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

 

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 05 жовтня 2011 року, зареєстрованої Національним Банком України ( а. с. 19 ).

=======================================================

Ярослав! А как понять ЄТИ ЦИТАТЫ(см. выше)."Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 05 жовтня 2011 року, зареєстрованої Національним Банком України ( а. с. 19 )." А имел ЛИ ПРАВО ПРИВАТБАНК давать кредит в инвалюте на момент подписания КД????

 

Нет, но суды закрывают на это глаза.

Link to comment
Share on other sites

  • 2 months later...
В 15.08.2016 в 15:38, Наёмник сказал:

да подал!

Что после этого было...

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...