Решения 3-х инстанций о взыскании с Приватбанка суммы вклада крымским вкладчиком

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 307/1451/15-ц
Провадження № 2/307/974/15

РІШЕННЯ
іменем України

02 вересня 2015 року

м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого - судді Ніточко В.В.,

при секретарі Фера В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов'язання вчинити дію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобовязання відповідача видати готівкою одноразовою операцією через касу 27 280,44 доларів США. Посилався на те, що 08 січня 2014 року сторони уклали договір депозитного вкладу "Стандарт", за умовами якого позивач вніс валютні кошти в сумі 24 000 доларів США на депозит на строк 366 днів, тобто до 08 січня 2015 року, з нарахуванням 10% річних. Стверджував, що після закінчення строку дії договору відповідач відмовився повертати внесені позивачем кошти, нараховані відсотки та 3% річних в розмірі 27 280,44 доларів США, чим порушив його права .

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак 02 вересня 2015 року через канцелярію суду, наручно, подав заяву про розгляд справ у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що позов підставний і в судовому засіданні доведений.

Як вбачається з договору, чеків (а.с.4-5) позивач 08 січня 2014 року уклав з відповідачем договір № SAMDNWFD0070053217700, за умовами якого позивач вніс грошові кошти в іноземній валюті в сумі 24 000 доларів США на строк 366 днів, по 08 січня 2015 року включно, а відповідач розмістив їх на депозитному вкладі і зобовязався сплатити відсотки в розмірі 10 % річних.

Згідно позовної заяви, позивач після закінчення строку дії договору неодноразово звертався до банку з проханням повернути суму вкладу та нараховані на нього відсотки, а 20 квітня 2015 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення коштів (а.с.6), але станом на дату звернення до суду з позовом відповідач кошти не повернув.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно ч.1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Як вбачається з розрахунку в позовній заяві, сума нарахованих та невиплачених відсотків за договором №SAMDNWFD0070053217700, за період з 09 січня 2014 року (момент внесення вкладу у сумі 24 000 доларів США) по 21 квітня 2015 року, становить 3 077, 26 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь часпрострочення, а також трипроцентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленийдоговоромабо законом.

Згідно розрахунку в позовній заяві, сума нарахованих 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за договором №SAMDNWFD0070053217700, за період з 09 січня 2015 року (момент закінчення дії договору) по 21 квітня 2015 року, становить 203,18 доларів США.

Таким чином, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, а тому з відповідача на його користь необхідно стягнути 27 280,44 доларів США, з яких: 24 000 доларів США сума вкладу, 3 077,26 доларів США сума нарахованих відсотків та 203,18 доларів США сума 3% річних.

Оскільки договір №SAMDNWFD0070053217700 укладався в м. Алушта Автономної Республіки Крим, Україна, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території" тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати в сумі 5 946,73 грн. (27 280,44 долари США х 21,798518 (офіційний курс НБУ станом на 02 вересня 2015 року) х 1%).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 625, 1058-1061 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" видати ОСОБА_1 готівкою, одноразовою операцією через касу, належні їй валютні кошти за договором №SAMDNWFD0070053217700 від 08 січня 2014 року в розмірі 27 280 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят) доларів 44 центи США (з яких: 24 000 доларів США вклад за договором; 3 077,26 доларів США проценти по вкладу; 203,18 доларів США 3% річних).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь держави 5 946 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 73 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.В. Ніточко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/49670130

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 307/1451/15-ц

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року

м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого Бисага Т.Ю.,
суддів Фазикош Г.В.,Дроботя В.В.,
секретарі Рогач О.Я.,

за участі представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою представника за довіреністю ОСОБА_3, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобовязання вчинити дію, 

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобовязання відповідача видати готівкою одноразовою операцією через касу 27280,44 доларів США.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08 січня 2014 року сторони уклали договір депозитного вкладу «Стандарт», за умовами якого позивач внесла валютні кошти в сумі 24000 доларів США на депозит на строк 366 днів, тобто до 08 січня 2015 року, з врахуванням 10% річних. Стверджує, що після закінчення строку дії договору відповідач відмовився повертати внесені позивачем кошти, нараховані відсотки та 3% річних в розмірі 27280,44 доларів США, чим порушено її право.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись та вважаючи незаконним рішення першої інстанції, представник за довіреністю ОСОБА_3, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зокрема, вказує на неналежність доказів, поданих позивачем, які свідчать про відсутність самого факту оформлення укладення договору банківського вкладу, неправильність розрахунків, неналежність відповідача тощо.

В судовому засіданні представник банку апеляційну скаргу підтримала.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів проходить до наступного висновку. 

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору, чеків (а.с.4-5) позивач 08 січня 2014 року уклав з відповідачем договір № SAMDNWFD0070053217700, за умовами якого позивач вніс грошові кошти в іноземній валюті в сумі 24000 доларів США на строк 366 днів, по 08 січня 2015 року включно, а відповідач розмістив їх на депозитному вкладі і зобовязався сплатити відсотки в розмірі 10 % річних.

Згідно ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

 Частиною 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Так, 20.04.2015 року позивач звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» із вимогою про повернення усієї суми вкладу за договором №SAMDNWFD0070053217700 та виплатити проценти за вкладом у відповідності до умов договору (а.с.6).

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. У зв'язку з цим безпідставним є застосування до спірних правовідносин положень Федерального Закону Російської Федерації «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополь», на чому наполягає представник відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасова окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Таким чином, оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно чинного законодавства, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридична особа, а не його кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Кошти вносились позивачем, як громадянином України, у відділенні банку на території АР Крим, яка станом на час розгляду справи не має статусу території іноземної держави, договір №SAMDNWFD0070053217700 вклад «Стандарт» від 08.01.2014 року був укладений між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровськ, при цьому згідно ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відповідач, як банк, відповідає за зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналогічні зі своїм змістом норми містяться й у Інструкції «Про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній і іноземній валютах», затвердженої постановою правління Національного Банку України № 492 від 12 листопада 2003 року.

Пунктом 10.12 Інструкції передбачено, що після закінчення строку або настання інших певних обставин, визначених законодавством України або договором банківського вкладу, кошти з депозитного рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Надані позивачем докази суд першої інстанції і колегія вважає допустимими та належними.

Натомість, відповідач у відповіді на запит Апеляційного суду повідомив, що Банк не має можливості надати суду запрошену у нього інформацію щодо договору банківського вкладу.

У відповіді на запит вказано, що "... у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим та конфіскацією частини майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк", що використовувався у банківській діяльності відокремлених структурних підрозділів Банку, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, доступ Банку до первинної документації, а саме договорів з клієнтами на паперових носіях та платіжних доручень, є обмеженим. Також є обмеженим доступ до інформації на електронних носіях." (а.с.160)

В чому конкретно і в якому обсязі полягає дане обмеження у відповіді не конкретизовано.

Враховуючи наведене, відповідно до с. 10 ЦПК України, колегія вважає, що відповідач не довів обставини, на які посилається як на підставу заперечень.

Доводи викладені в апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не доведені, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_3, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:
Судді:
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/56114809

[ANTIRAID]

Державний герб України

Ухвала
іменем україни

21 вересня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Леванчука А.О., Парінової І.К., 
СитнікО.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дію, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), обґрунтовуючи вимоги тим, що 08 січня 2014 року між нею та банком було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт», згідно з умовами якого вона внесла на рахунок у банку валютні кошти в розмірі 24 000 доларів США строком на 366 днів, тобто до 08 січня 2015 року, зі сплатою 10 % річних. Після закінчення строку дії договору вона звернулася до відповідача із заявою про повернення належних їй коштів разом з нарахованими процентами та 3 % річних у розмірі 27 280 доларів 44 центів США, яка залишена без задоволення. Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути зазначену суму коштів на її користь з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року, позов задоволено. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_3 готівкою одноразовою операцією через касу належні їй валютні кошти за договором від 08 січня 2014 року № SAMDNWFD 0070053217700 у розмірі 27 280 доларів США 44 центів, з яких: 24 000 доларів США - вклад за договором, 3 077 доларів США 26 центів - проценти за вкладом, 203 долари США 18 центів - 3 % річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 08 січня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір № SAMDNWFD0070053217700 вклад «Стандарт», відповідно до умов якого останній вніс на відкритий на його ім'я у ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок грошові кошти в сумі 24 000 доларів США на строк 366 днів до 08 січня 2015 року включно, а банк розмістив їх на депозитному рахунку з нарахуванням 10 % річних (а. с. 4, 5).

Після закінчення строку дії договору ОСОБА_3 неодноразово зверталася до банку з проханням повернути суму вкладу та нараховані на нього проценти, а 20 квітня 2015 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення коштів, яка станом на дату звернення до суду з даним позовом залишена без задоволення (а. с. 6).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку сума нарахованих та невиплачених процентів за договором № SAMDNWFD0070053217700 за період з 09 січня 2014 року (момент внесення вкладу у сумі 24 000 доларів США) по 21 квітня 2015 року становить 3 077 доларів 26 центів США; сума нарахованих 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за вказаним договором за період з 09 січня 2015 року (момент закінчення дії договору) по 21 квітня 2015 року становить 203 доларів 18 центів США.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу. Оскільки банком не були виконані зобов'язання за договором на користь позивача слід стягнути суму вкладу, процентів нарахованих на нього, та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання.

Такі висновки відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, п. п. 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, п. 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 договір банківського вкладу укладається у письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ (квитанція, другий примірник прибуткового касового ордера або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі) повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. 

Згідно зі ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконано обов'язку, передбаченого ст. 1060 ЦК України. При цьому, ОСОБА_3 належними та допустимими доказами підтверджено укладення з відповідачем спірного договору банківського строкового вкладу та внесення на підставі цього договору коштів.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін. 

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: А.О. Леванчук
І.К.Парінова
О.М. Ситнік
О.В. Ступак

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61559054

[ANTIRAID]

Это наше решение. Суды установили заключенность договора, проверили наличие всех квитанций и приняли решение о взыскании вклада. Приватбанк пытался уклонится от взыскания всячески затягивая процесс.