Банк в двух лицах. Касается без исключения ВСЕХ !!!

[vekt]

До этого момента (смотри дату и время в этой реплике) эти впросы не всплывали

Как бы сами собой они всплыли отсюда

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1260

Сейчас сяду за изучение, а пока следующее.

В кредитном договоре есть два не связанных друг с другом правочина.

Первый - это непосредственно 1054

А вот второй до сих пор в форуме никак не проявлен.

Второй - это вроде как распоряжение распорядителя счета, открытого им (распорядителем) не где-нибудь а в обслуживающем банке.

Пока я не вижу нормативного подтверждения того, что кредитор и обслуживающий банк - это одно и то-же.

Пока это только фантазия.

Заемщик получил кредит от кредитора тогда, когда кредитор поставил средства на тот счет в обслуживающем банке, распориделем которого является заемщик.

Если вы считаете, что это все билеберда, то возьмите постанови нбу про счета и про кредиты и убедитесь сами, что в постанове про счета нет кредиторов, а в постанове про кредиты нет обслуживающих банков

Возьмите 168 постанову и убедитесь, что таблица, кроме всего прочего, является поручением распорядителя счета о том, как именно обслуживающий банк должен манипулировать средствами поставленными распорядителем на свой счет в обслуживающем банке. В какие даты и какими порциями отправлять кредитору средства со счета своего распорядителя.

ЗУпроСпоживача почесал репу, прищурил глаз и постановил, что при исполнении функций распориделя споживач

"ни бум-бум" В ответ на это НБУ собрал банкиров, залез на броневик и всем объявил, чтобы без искючения каждый банкир ткнул носом споживача в эту таблицу.

Если у кого-то этой таблицы нет, то делайте выводы. Вы - распорядитель - давали ли распоряжение, оформленное в соответствии з законодательством, обслуживающему банку манипулировать средствами, которые вы поставили на счет? Или эти средства там так и замерзли?

А теперь приглашаю всех изучить ЗУпроПлатежные, 168 постанову, постанову про счета, постанову про кредиты и др. что в голову взбредет. Только при этом держите под вниманием, что никаких взаимоотношений в том тройственном союзе, что прописан в договоре, между кредитором и обслуживающим банком нет.

Кредитор ставит в обслуживающий банк, а обслуживающий банк обязан принять средства, которые кредитор ставит заемщику. И в дальнейшем обслуживающий банк манипулирует средствами распорядителя в точном соответствии с его (распорядителя) указаниями. А 1054 касатся только кредитора и заемщика и не касается обслуживающего банка.

Я не говорю, что обслуживающий банк в реале не может быть еще и кредитором. Просто когда мы читаем законодательство и договор, надо понимать его с учетом этого.

[vekt]

В постанове про кредиты речь идет не только о кредиторах и обслуживающих банках. Там речь идет о порядке предоствления кредита от нерезидента резиденту.

Эту постанову я сличил со 168 постановой про споживача. И вот, что там в них есть:

Кредитор и заемщик подписывают договор. Есть.

Но

Деньги не поступают.

Заемщик идет в уполномоченый банк и говорит ему: обслужи пожалуйста этот кредит.

1. Уполномоченный "прикрепляет" себя к этому договору в качестве обслуживающего

2. Уполномоченный "прикрепляет" к договру 168 постанову со всеми ее предупредительными бумагами

и говорит замщику: расписывайся в этих бумагах

Далее заемщик всю эту подшивку несет в НБУ. НБУ проверяет правильность исполнения 168 постановы и говорит:

ОК, стороны кредитного договора расписались, споживач в предупреждениях 168 постанови расписался, обслуживающий банк по постанове про кредиты определен. На тебе регистрацию. Теперь иди заказывай кредитору, что бы он поставил кредит на твой счет в этом обслуживающем банке

[nameless]

Ой.... далеко в лес пошли сильно.

Банк и есть кредитор, и он же обслуживает кредит.

По договорам банк передаёт средства либо в руки либо за услуги.

По этому-же договору, банк насчитывает проценты, и даёт вам счёт для погашения кредита и процентов.

Едиственный вопрос - это вопрос выдачи средств.

Выдача из кассы всегда велась по "заявке на выдачу наличных средств". При этом от куда выдавались деньги - есть 2 варианта:

1. из "банка".

2. с ссудного счёта.

1 - это операция по выдаче из кассы. Операция такая-же, как когда вам дают деньги с кассы в виде сдачи, или с карточки.

2. - технический счёт, который создаётся банком для обслуживания и учёта операций по кредиту. Не есть текщим или депозичтным счетом. Вообще не есть счётом в понимании закона. Чисто бухгалтерский приём.

При этом, погашение идёт либо с текущего счёта, либо через почту, либо наличкой в кассу.

Осталось только доказать, что нельзя переводить баксы для выдачи из кассы, и нельзя покупать баксы для использования как средства платежа, и переводить их на счёт банка.

Кстати я пробовал в другом банке сделать так - дал 5 баксов - говорю - переведите на этот счёт. Не перевели - нельзя.... отак

[vekt]

может быть и так. но возьмите в руки доказательство - кд. Нафига там прописаны процедуры списания со счета. Какая вам разница что с этими "средствами" дальше делает банк после того, как вы их в кассу положили?

А это ж и есть ваше распоряжение обслуживающему банку

А статус заявки не тянет на передачу права на распоряжение. Этот статус - в кд или в договоре на открытие счета. Где то читал, что наш экземпляр договора на открытие счета банк не обязан нам выдавать. Вот мы его и не видим. Но он есть.

Следовательно, обслуживающий по этой заявке нам наше же и сливает.

По заявке невозможно получить то, чем вы не распоряжаетесь, то есть с технического счета или откуда то еще. Так по заявкам можно такого нагородить!!!

Статус распорядителя должен быть сформирован.

Выдача из кассы - это, грубо говоря, обналичка текущего счета

[sofi]

По заявке невозможно получить то, чем вы не распоряжаетесь, то есть с технического счета или откуда то еще. Так по заявкам можно такого нагородить!!!

Статус распорядителя должен быть сформирован.

Выдача из кассы - это, грубо говоря, обналичка текущего счета

Т.е., если если не открыт счет на ваше имя, а чтобы его открыть должен быть договор на открытие счета Вы не можете распоряжаться коштами?

Меня этот вопрос волнует уже 1,5 года, т.к. в договоре КД я типа написала заяву на продажу (обмен валюты, которая еще на позычковом счету, и пока она долгожданная шла ко мне (заявка на кредит в долларах), валюта трансформировалась по коммерческому курсу в гривну . мне, обывателю, непонятно, в какой валюте я таки получила этот кредит?

Ответ еще не нашла, перспектив пока не вижу.

Позиция банков:

1) Кредитная комиссия,коммитет составляют протокол из которого видно какой кредит вам выдают.

2) на основании этого протокола происходит составление КД, и все дальнейшие действия.

открывается позычковый счет, открывается счет (договор на откр счета) по зачислению коштив , отрыв.счет (договор на откр.) по возврату средств.

3) раз вы подписали договор, значит согласовали все условия, значит он действует.

Позиция моя:

1) договор не может противоречить законодательству.(по валюте в т.ч.)

2) может вы и давали, но я ваши доллары не получала, видно из того же КД , готова отвечать только за фактически полученное (зачисленное на открытый для меня счет на который имеется договор.

Итого :банк доказывает что выдал доллары (позычковый счет), я кричу, что получила гривны (карточный счет).

Мне требуется доказать, что

1) я не имела права распоряжаться позычковым счетом, (он открывался еще до составления договора?)

2) я не имела права распоряжаться средствами в пути, с позычкового на мой карточный.

т.е. являюсь ли я собственником средств на позычковом, открытом на мое имя?

Что имеем:

Стаття 316. Поняття права власності

Опубликовано Jurist в Чт, 12/04/2008 - 13:23

1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

1. У коментованій статті міститься визначення права власності, як суб'єктивного права особи на річ (майно).

Слід зазначити, що термін "власність" нерідко вживається для позначення приналежності комусь речей. Тобто власність трактується як присвоєння засобів і продуктів виробництва за допомогою певної суспільної форми, яка відображає таке ставлення особи до речі, коли вона вважає річ своєю, за умови, що інші вважають цю річ чужою. Отже, власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами. Власник розпоряджається річчю своєю владою й у своїх інтересах. Для нього річ — своя, для невласників відповідно — чужа.

З такого розуміння власності випливає, що власність — це ставлення людини до речі. Проте оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення між людьми з приводу речей. На одному полюсі цього відношення — власник, що ставиться до речі як до своєї, на іншому — невласники, тобто всі інші особи, які зобов'язані ставитися до неї як до чужої. Це означає, що всі інші особи зобов'язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ, а, отже, і на волю власника мати цю річ.

Таким чином, власність — це суспільні відносини, що характеризуються двома основними ознаками:

1) вони виникають з приводу речей (майна);

2) мають вольовий зміст. З першої ознаки випливає, що власність — це завжди майнове відношення. Наявність другої ознаки зумовлює необхідність урахування значення такої категорії, як "воля власника", встановлення меж волевиявлення власника.

Відносини власності регулюються різними галузями права. Зокрема, важливе значення мають конституційні норми, які встановлюють форми власності (ст. ст. 13, 41, 142, 143 Конституції України), закріплюють рівність усіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України), гарантії права власності і обов'язки власників (ст. ст. 13 і 41 Конституції України). Але чільне місце займають все ж таки норми цивільного права, котрі визначають зміст права власності, регулюють поведінку власників у цивільному обігу, регламентують порядок захисту права власності тощо.

Розрізняють право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні.

Право власності в об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, що регулюють відносини власності і є юридичною підставою існування і реалізації права власності, що належить певному суб'єкту, тобто права власності в суб'єктивному значенні.

Право власності в суб'єктивному значенні — це право особи володіти, користуватися і розпоряджатися річчю своєю владою й у власному інтересі. Цьому праву власника відповідає обов'язок усіх інших осіб утримуватися від порушення його правомочностей.

Саме право власності в суб'єктивному значенні відображає сутність власності як вищої влади особи над річчю, яка визнана іншими особами.

Характерні ознаки права власності як суб'єктивного права:

1) його зміст охоплює три правомочності (можливості) власника: право володіння, право користування і право розпорядження майном.

2) суб'єктом права власності може бути будь-який суб'єкт права. Причому слід зазначити, що стаття 13 Конституції України передбачає рівність усіх суб'єктів права власності перед законом;

3) об'єктом правовідносин власності може бути будь-яка індивідуальновизначена річ. Родові речі можуть бути об'єктом права власності за умови їхньої індивідуалізації (упаковування, маркірування, написи і т. п.);

4) своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою й у своєму (власному) інтересі. На відміну, наприклад, від повіреного, він не потребує спеціальних повноважень, доручення і т. п.

[sofi]

далее:

Стаття 317. Зміст права власності

Опубликовано Jurist в Чт, 12/04/2008 - 13:25

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

1. Зміст права власності у суб'єктивному значенні складається з трьох правомочностей власника:

1) права володіння;

2) права користування;

3) права розпорядження. Нерідко в літературі їх іменують "тріадою права власності".

Право володіння — це юридична можливість фактичного впливу на річ. Тут слід взяти до уваги, що саме по собі володіння може бути законним — таким, що ґрунтується на законі, і незаконним. Але "право володіння" завжди є тільки законним, оскільки, як кожне право, завжди ґрунтується на якійсь правовій підставі. Отже, вираз "незаконне володіння" може застосовуватись тільки для позначення фактичного володіння, котре не має під собою правової підстави (див. коментар до глави 29).

Право користування — це юридична можливість видобування власником споживчих властивостей речі. Користування може здійснюватися шляхом вчинення фактичних дій (користування особистими речами, проживання в будинку, користування автомашиною тощо), а також шляхом вчинення юридичних дій (надання речі в оренду і одержання від такої діяльності відповідних прибутків). Свого часу у римському приватному праві право на одержання плодів і прибутків розглядалася як самостійна правомочність власника — проте, з огляду на українську цивілістичну традицію, можна виходити з того, що така можливість охоплюється правомочністю користування.

Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі. Визначення фактичної долі речі полягає в зміні її фізичної сутності, аж до повного знищення (наприклад, це може бути споживання речі самим власником). Юридична доля речі може бути визначена шляхом передання права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ. Наприклад, власник може продати або подарувати річ іншій особі. Він може також просто викинути непотрібну йому річ і таким чином припинити своє право власності на неї. Однак в останньому випадку необхідно, щоб зовні було ясно виражене його бажання відмовитися від права власності на річ і щоб про це стало відомо іншим особам.

Варто звернути увагу на те, що саме внаслідок того, що розпорядження річчю полягає в переданні права власності, отримання плодів і прибутків (надання речі в найом і т.п.) не зовсім коректно оцінювати як реалізацію права розпорядження. Передаючи річ в найом, власник не має на увазі передання права власності. Він передає річ лише у тимчасове користування. Його право власності на річ не припиняється, а реалізується шляхом лише тимчасової передачі речі за плату іншій особі.

2. Частина 2 коментованої статті передбачає, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Таке рішення відповідає передбаченій ч. 6 ст. 4 ЦК вимозі до актів цивільного законодавства про дотримання принципу однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України і означає, що де б не проживав власник і де б не знаходилося його майно, він володіє усією сукупністю прав володіння, користування та розпорядження цим майном на однакових засадах, визначених Конституцією України та ЦК України.

Получается, что собственником майна есть тот , кто может владеть, пользоваться и распоряжаться им, Но до сих пор не понятно, могли ли мы распоряжаться средствами на ссудном счете?

или тоже самое, нов форме вопроса:

Заемщик получил кредит от кредитора тогда, когда кредитор поставил средства на тот счет в обслуживающем банке, распориделем которого является заемщик.

нужна нормативка.

[sofi]

далее...

Стаття 328. Підстави набуття права власності

Опубликовано Jurist в Чт, 12/04/2008 - 13:41

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

1. Право власності належить до таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути лише за наявності певного юридичного факту або їх сукупності. Юридичний факт — це обставини реального життя, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення права власності. Такі юридичні факти називаються підставами виникнення права власності. Всі юридичні факти прийнято поділяти на дії та події. Дії у свою чергу поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірні дії поділяються на адміністративні акти, юридичні вчинки та правочини. Як свідчить практика, найчастіше право власності виникає саме з правочинів — правомірних дій суб'єктів цивільних правовідносин, спрямованих на виникнення, зміну або припинення відносин власності. Однак право власності може виникати і з будь-яких інших юридичних фактів, що не заборонені законодавством.

Усі підстави виникнення права власності традиційно поділяють на першопочаткові та похідні. Критерієм такої класифікації є критерій правонаступництва. Згідно з цим критерієм, до першопочаткових способів виникнення права власності належать такі юридичні факти, що не мають у своїй основі правонаступництва (наприклад, набуття права власності на новостворену річ, привласнення загальнодоступних дарів природи). А до похідних належать такі юридичні факти, що базуються на правонаступництві (спадкування, дарування, купівля-продаж тощо; дивись також коментар до наступних статей ЦК).

2. Частина друга статті, що коментується, встановлює загальну презумпцію правомірності набуття права власності. Тобто за загальним правилом право власності вважається таким, що набуте на законних підставах. Право власності може набуватися і на незаконних підставах — таких юридичних фактах, що суперечать закону (наприклад, право власності на майно, набуте незаконним добросовісним набувачем). Суд також за наявності певних юридичних фактів може визнати незаконним набуття права власності і за інших підстав (наприклад, коли право власності набувається в результаті укладення недійсного правочину).

Т.е. если мы даже набулы право власности на валюту на позычковому рахунку, то все равно возвращаемся к недействительности.

Но набуття права власности на позычковому может быть лишь в том случае, если он (счет) открывался при заключении договора, а не по решению кредитного коммитета, до составления договора.

[sofi]

далее...

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

Опубликовано Jurist в Чт, 12/04/2008 - 13:44

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

1. Правильне визначення конкретного моменту виникнення в особи права власності має важливе теоретичне і практичне значення, адже з цього моменту власник набуває право на захист набутої власності передбаченими законом способами. Крім того з цього моменту набувач має право здійснювати правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження майном, на нього переходить тягар власності і ризик випадкової загибелі або псування майна. Цивільно-правовий договір є похідним способом виникнення права власності, тому що разом із річчю до нового власника переходять також права і обов'язки попереднього власника стосовно цієї речі. Для виникнення права власності за цією підставою необхідно, щоб між набувачем майна та його відчужувачем був укладений договір, що відповідає вимогам закону. Так, якщо закон під страхом недійсності передбачає укладення договору в певній формі, то договір лише тоді служить підставою для виникнення права власності, коли він укладений у формі, якої вимагає закон.

2. Право власності завжди є правом на індивідуальновизначену річ. В силу цього на речі, визначені в договорі родовими ознаками (кількістю, вагою тощо), право власності від відчужувача до набувача не може перейти, принаймні доти, доки не відбудеться індивідуалізація речей, виділення їх із маси інших речей того ж роду. Така індивідуалізація найчастіше відбувається в момент передання речі від відчужувача до набувача. Відносно індивідуальновизначених речей момент виникнення права власності визначається за "системою традиції" або передання, згідно з якою таке право переходить на набувача в момент фактичного передання йому відчужуваної речі.

3. Момент виникнення права власності у набувача визначено законодавцем диспозитивно. Законом або договором сторін може бути встановлено й інший момент (наприклад, момент укладення правочину, реєстрації передавального балансу тощо), в силу чого право власності може перейти до набувача або до, або після передання речі. Разом із тим за угодою сторін або згідно із законом момент переходу права власності може бути приурочений до якогось подальшого моменту, наприклад, до моменту повного погашення покупцем купівельної вартості речі.

4. Частина друга статті, що коментується, розкриває поняття "передання" майна. Ним вважається фактичне вручення речі не тільки набувачеві, а й перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки, про яке, до речі, можуть домовитися сторони. Таким чином під час знаходження в дорозі річ вже перебуває у власності набувача. Це положення має імперативний характер. Однак воно не стосується нерухомого майна

Згідно Із статтею 182 ЦК право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такої речі, а не з моменту передання. Тому моментом виникнення права власності на нерухому річ за договором стає момент державної реєстрації такої речі.

5. Закон встановлює випадки, в яких нотаріальне посвідчення договору є обов'язковим. При укладенні таких договорів право власності виникає не з моменту передання майна, а з моменту нотаріального посвідчення. Види цивільно-правових договорів, що потребують посвідчення, а також порядок такого посвідчення встановлюються Законом України "Про нотаріат", а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Чинне цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким недотримання письмової нотаріальної форми договору спричиняє його недійсність (див. статтю 220 ЦК та коментар до неї). Однак з цього загального правила існують винятки. Так частина друга ЦК закріплює такий виняток. Він зводиться до того, що якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору і це підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але при цьому одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У такому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не вимагається, а право власності на майно, що передається за таким договором, виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

в общем, туману стало еще больше,

диспозитивность договора, если в договоре указано что момент надання кредиту считатьсписание средств с позычкового, то средства в пути на ваш счет или на кассу по вашему требованию уже ваши и вы ими можете распоряжаться, писать заявы.

[sofi]

НО, возникает другой момент: а зачем козе баян?

Заемщик пишет одновременно 2 заявы и 1 в уме: 1) прошу доллары для рассчета с салоном 2) меняю их на гривны,3) в уме - не написанная , но вполне доказуемая? - пришел в банк просить денег в кредит для рассчета по обязательствам ДКП в гривне.

1)Где в данном случае свободное волеизявление? Как то уж очень противоречива воля заемщика /недействительность

2)КАкова действительная цель КД, целевой кредит для расчетовс салоном- должен быть в в гривне., а под цель выдали доллары, которые не могли использоваться по назначению. приэтом банк обязал совершить еще один правочин - обмен валюты, у себя же, корыстные цели, недобросовестная практика?

Где- то читала, что не имеют права банки включать дополнительные пункты в договора, обязывающие другую сторону совершать еще какие-то действия в пользу банка или третьих лиц, как со страховкой.

подсобите, чтобы не искать

это для темы :там играем, там не играем , тут рыбу заворачивали

[sofi]

О том, как такие договора противоречатвсем пунктам законодательства, можно еще пару лет расписывать.

Причина, считаю, одна: Была нарушена ст.192ЦК,193ЦК, 92КУ.

Т.к. это императивы, то все остальное есть следствием.

В решениях судов нет ссылок на эти статьи. Или юристы , которые готовили иски не упоминают их, что очень странно, /т.к. весь спор как раз по объекту договора, деньгам/, а просто тупо переделывают имеющиеся решения под иски, или это крамола и суд боится об этом даже упоминать.

Это подрыв экономической стабильности страны /не то что заемщики теперь не платят по таким договорам, а то что произошла подмена статуса иностранной валюты, она стала , "законно", деньгами нашей страны. И больше всех этому способствовал тот, кто должен был действовать как раз наоборот.

Вот и главный рейдер

[vekt]

Где- то читала, что не имеют права банки включать дополнительные пункты в договора, обязывающие другую сторону совершать еще какие-то действия в пользу банка или третьих лиц, как со страховкой.

Споживач - закон и постанова

[vekt]

Получается, что собственником майна есть тот , кто может владеть, пользоваться и распоряжаться им, Но до сих пор не понятно, могли ли мы распоряжаться средствами на ссудном счете?

или тоже самое, нов форме вопроса:

нужна нормативка.

Для того, чтобы понять где нормативка, как это не печально придется от собственности абстрагироваться.

И вернутся к вашему посту №5 в ветке про счета http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1260

[galinamax]

Где- то читала, что не имеют права банки включать дополнительные пункты в договора, обязывающие другую сторону совершать еще какие-то действия в пользу банка или третьих лиц, как со страховкой.

подсобите, чтобы не искать

это для темы :там играем, там не играем , тут рыбу заворачивали

ПОДСОБЛЯЮ

Закон о банках и банковской деятельности глава 9 cтатья 55

[sofi]

ПОДСОБЛЯЮ

Закон о банках и банковской деятельности глава 9 cтатья 55

спасибо

[nameless]

может быть и так. но возьмите в руки доказательство - кд. Нафига там прописаны процедуры списания со счета. Какая вам разница что с этими "средствами" дальше делает банк после того, как вы их в кассу положили?

А это ж и есть ваше распоряжение обслуживающему банку

А статус заявки не тянет на передачу права на распоряжение. Этот статус - в кд или в договоре на открытие счета. Где то читал, что наш экземпляр договора на открытие счета банк не обязан нам выдавать. Вот мы его и не видим. Но он есть.

Следовательно, обслуживающий по этой заявке нам наше же и сливает.

По заявке невозможно получить то, чем вы не распоряжаетесь, то есть с технического счета или откуда то еще. Так по заявкам можно такого нагородить!!!

Статус распорядителя должен быть сформирован.

Выдача из кассы - это, грубо говоря, обналичка текущего счета

Так в моих КД нет никаких счетов и процедур списания.

В одном - с ссудного счёта в другом - просо "банк даёт". ВСё.

Погашать налом в кассу или со счёта которого нетю

[vekt]

Посмотрите улики - то, что мы называем платежными квитанциями

Там есть

1. Банк получателя и

2. Банк отправителя

Надо проверить - должен ли наш кредитор открыть счет в обслуживающем банке?

Другими словами - не должен ли был наш кредитор открыть у себя счет не для проводок и обрахувань, а чтобы по отношению к этому счету стать распорядителем.

Тогда получается, что по кредитному договору реализуются отношения аж четырех лиц:

1. Кредитор

2. Обслуживающий банк кредитора

3. Обслуживающий банк заемщика

4. Заемщик

Как все интерестно!

[sofi]

у меня в К. договоре

1)позычковый -2203,

2) карточный гривневый, на который зашла гривна -2625 -есть отдельн. договор на открытие б. рахунка

3)карточный, мультивалютн., на который я могу вносить погашения и другие деньги, а также их забирать, и с которого в платежный период списывается валюта-еще отдельн. договор на открытие б. рахунка

4)обликовый рахунок для погашення заборгов. 2909 - в доллар, с которого кошти списываються в счет погашения тела и %

но тело идти может на позычковый, а %?, как бы еще одного счета не хватает.

но что вся эта бухгалтерия мне дает?