Рішення Брусилівського райсуду щодо визнання недостовірною інформацію й такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію судді, а також зобов'язання її видалити

[ANTIRAID]

Справа № 761/6111/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді О. С. Данилюк,

за участю секретаря с/з Марієвської Н.А.,

за участю представника позивача адвоката Кравця Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, -

В С Т А Н О В И В:

До Брусилівського районного суду Житомирської області з Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю 07.08.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, в обґрунтування якої зазначено наступне.

Так, ОСОБА_1 є суддею у відставці, доктором юридичних наук, займається науковою та викладацькою діяльністю, є автором наукових праць, заступником голови правління Громадської організації «Всеукраїнська асоціація суддів у відставці», адвокатом, щодо якого протягом декількох років на різних веб-сайтах ведеться активна брудна кампанія по розповсюдженню недостовірної інформації про те, що він в стані алкогольного сп`яніння убив двох дітей, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Така поведінка осіб, відповідальних за розповсюдження інформації в мережі Інтернет, заподіює позивачу значну шкоду, а її зберігання в мережі Інтернет за активними інтернет - посиланнями продовжує підтримувати негативну репутацію ОСОБА_1 , порушує особисті, професійні та інші соціальні зв`язки. Залишення цієї недостовірної інформації за первісними посиланнями породжує суспільний осуд позивача на основі неправдивої інформації про факти та події, які, в дійсності, ніколи не відбувались насправді. Оскільки у такий спосіб продовжує заподіюватися шкода честі, гідності та діловій репутації позивача, його представник вважає за необхідне звернутись до суду з цим позовом, зважаючи на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «WorldNews» http://w-n.com.ua/ було опубліковано статтю з недостовірною інформацією про позивача під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Ця інформація поширена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 . В опублікованій статті зазначено, зокрема, таке:«... ОСОБА_5 судья убийца ...Еще занимая должность судьи Киевского райсуда г. Донецка в 2004 году, находясь в состоянии алкогольного опьянения, Хримли совершил в Донецке ДТП, в результате которого погибли двое детей», говорится в открытом письме к нардепам. По информации общественников, донецкий судья долгое время находился под следствием, однако «материалы уголовного дела так и не были переданы в суд. В то же время, подать иск и пожаловаться на правонарушения было уже некому: мать и отец убитых детей долго не прожили». Автор цієї публікації не відомий, встановити його неможливо.

Згідно з даними Довідки Центру компетенції № 26/2022-Д від 26.01.2022 за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту http://w-n.com.ua/ було встановлено, що власником веб-сайту є реєстрант доменного імені ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1), а головним редактором сайту вказаний ОСОБА_6 (далі - Відповідач 2).

Представник позивача звернув увагу суду на те, що інформація про те, що ОСОБА_1 , будучи суддею Київського районного суду м. Донецька, в 2004 році, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, вчинив ДТП, в результаті якого загинуло двоє дітей, є інформацією про факт, тобто про конкретну подію, дійсність якої можна перевірити, а не оціночним судженням (припущенням, суб`єктивною думкою, оцінкою тощо). Стверджував, що такого факту, як ДТП за участю позивача, в результаті якого загинуло 2-є дітей, не існувало, так само, як і того факту, що стосовно ОСОБА_1 коли-небудь порушувалась кримінальна справа. Наголошував на тому, що стосовно позивача ніколи не порушувались кримінальні справи, він не має судимості. Звернув увагу на те, що поширена відповідачами інформація є негативною і неправдивою. Представник позивача також зазначив, що відповідачі фактично звинуватили позивача у вчиненні злочину. При цьому, у поширеній ними публікації вони не посилаються на джерело своєї обізнаності з конкретною вказівкою (посиланням) на таке першоджерело, а самі безапеляційно стверджують про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин. Захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 шляхом визнання поширеної відповідачами інформації недостовірною з одночасним видаленням її з відповідного веб-посилання та стягнення з них заподіяної позивачу моральної шкоди, на думку представника позивача, не суперечитиме нормам чинного цивільного законодавства України, припинить триваюче правопорушення, дозволить повною мірою реалізувати право позивача на ефективний судовий захист його честі, гідності та ділової репутації, а отже у вичерпний спосіб захистити його права, тим більше, що право на вилучення недостовірної інформації є конституційною гарантією, закріпленою в Основному Законі нашої держави.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, представник позивача просив суд врахувати характер, обсяг та тривалість душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач у зв`язку з приниженням його честі, гідності та ділової репутації внаслідок поширення стосовно нього недостовірної інформації. Тому, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також кількості співвідповідачів у цій справі, тривалості заподіяння шкоди такими публікаціями, характеру спірної інформації, розмір моральної шкоди у цій справі оцінює у 500000 грн., який вважає необхідним та достатнім, та просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2023 р. зазначена позовна заява прийнята до провадження суду, у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2024 р. підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кравець Р.Ю. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, будучі належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями та оголошеннями на офіційній інтернет сторінці Брусилівського районного суду Житомирської області, про причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 в судове засідання також не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причина його неявки суду невідома.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача адвоката Кравця Р.Ю., дослідивши подані ним письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «WorldNews» http://w-n.com.ua/ було опубліковано статтю з інформацією про позивача під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Ця інформація поширена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 . В опублікованій статті зазначено, зокрема, таке:«...Александр Хримли судья убийца ...Еще занимая должность судьи Киевского райсуда г. Донецка в 2004 году, находясь в состоянии алкогольного опьянения, Хримли совершил в Донецке ДТП, в результате которого погибли двое детей», говорится в открытом письме к нардепам. По информации общественников, донецкий судья долгое время находился под следствием, однако «материалы уголовного дела так и не были переданы в суд. В то же время, подать иск и пожаловаться на правонарушения было уже некому: мать и отец убитых детей долго не прожили».

При цьому посилання на автора цієї публікації відсутнє.

Згідно з даними Довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» № 26/2022-Д від 26.01.2022 за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту http://w-n.com.ua/було встановлено, що власником веб-сайту є реєстрант доменного імені ОСОБА_2 , а головним редактором сайту вказаний ОСОБА_6 (а.с. 121-124 т. 1).

Також судом встановлено, що інформацію про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок ДТП убив двох дітей, вже було визнано недостовірною у справі за позовом ОСОБА_1 до народного депутата ОСОБА_4 .

Так, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року у цивільній справі № 361/3910/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено та визнано інформацію народного депутата України ОСОБА_4 , оприлюднену в ході пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року наступного змісту: «В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа, яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим що потерпілих немає» - недостовірною та такою, що ганьбить честь гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2023 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року залишено без змін.

Так, судовим рішенням у справі № 361/3910/19 встановлено, що ОСОБА_1 - суддя у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці Київського апеляційного адміністративного суду за № 01737 08.09.2016 року, у зв`язку із поданням заяви про відставку звільнений з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року за № 1513.

Згідно диплома доктора наук ОСОБА_1 захистив дисертацію за спеціальністю господарське право, господарсько-процесуальне право, та здобув науковий ступінь доктора юридичних наук. На підставі рішення Атестаційної колегії від 26.06.2017 року отримав диплом серії НОМЕР_1 .

Також судовим рішенням встановлено, що 05.07.2016 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання), депутат ВР (Фракція БПП) оголосив інформацію про скоєння злочину суддею ОСОБА_1 , а саме: «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров`я такого судді ОСОБА_1 . Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим, що потерпілих немає. Адже діти загиблі, їхні батьки померли і нікого немає. Ви думаєте його звільнили? Ні, його перевели до Києва, і він тут декілька років займав посаду судді у Київському апеляційному адміністративному суді. Я закликаю всіх голосувати, звичайно, за звільнення цих суддів. Але багатьох з них, особливо тих, хто там ховається за зняттям згідно стану здоров`я…» .

Вирішуючи спір у цивільній справі № 361/3910/19, суд зазначив, що із записів стенограми п`ятдесят восьмого засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання) вбачається, що оголошена депутатом ВР Різаненком П.О. (Фракція БПП) інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення позивачем дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що, в свою чергу, дискредитує його, зокрема, як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону.

Таким чином, суд, розглядаючи справу № 361/3910/19, дійшов висновку, що відповідачем не надано допустимих та належних доказів правдивості відомостей, висловлених під час засідання Верховної Ради України. Також суд зазначив, що зміст, стиль, характер та манера викладеної інформації безпосередньо стосується позивача, вона за встановленими у справі обставинами та поданими доказами не відповідає дійсності, доведена з перекручуванням інформації, яка розповсюджувалась раніше засобами масової інформації, є недостовірною та такою принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця.

Суд при цьому врахував, що позивач є публічною особою, тому він відкритий для критики і пильного нагляду громадськості, представників різних політичних партій й межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. При цьому повинен забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань з одного боку, яке не може бути безмежним й таким, що звільняло б від передбаченої законом, в даному випадку цивільної відповідальності, та конституційними гарантіями іншої особи, права якої не можуть поглинатися тільки правом розповсюджувача інформації та позбавляти її судового захисту на спростування недостовірної інформації про особу в передбачений законом спосіб.

На підставі ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності зі ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень ст. 5Закону України«Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.201ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року за№ 1 (далі-Постанова) зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 Постанови, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації,то під поширенням інформації слід розуміти:опублікування її у пресі,передання по радіо,телебаченнючи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію»(діюча норма ст. 30 Закону України «Про інформацію») оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 4 ст.82 ЦПК України суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 361/3910/19, що оскаржувана позивачем інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення ним дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що, в свою чергу, дискредитує його, зокрема, як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону, а отже, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця.

За змістом ст.277ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо авторпоширеної інформаціїневідомий абойого особута/чимісце проживання(місцезнаходження)неможливо встановити,а такожколи інформаціяє анонімноюі доступдо сайта-вільним,належним відповідачемє власниквеб-сайта,на якомурозміщено зазначенийінформаційний матеріал,оскількисаме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»).

Веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

В матеріалах справи містяться належні та достовірні письмові докази, надані стороною позивача, які підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 є власником веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_8 його головним редактором.При цьому,як встановленосудом,автори вказанихвище публікаційневідомі,а томувласник веб-сайту,на якомурозміщенозазначений вище інформаційний матеріал, та його головний редактор як отримувач послуг хостингу є належними відповідачами у даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності, в результаті чого були порушені його особисті немайнові права, а тому суд вважає за можливе зобов`язати їх спростувати недостовірну інформацію щодо позивача ОСОБА_1 шляхом вилученням цієї недостовірної інформації з указаного вище веб-посилання. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст.278ЦК України якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Таким чином, законом передбачені різні способи захисту порушених прав, зокрема, й шляхом вилучення публікацій.

Застосування такого способу захисту особистого немайнового права, як спростування недостовірної інформації, за умови, що така інформація залишиться загальнодоступною у мережі Інтернет та може бути у подальшому скопійована, передрукована чи розповсюджена іншим чином, не забезпечить ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача на недоторканість ділової репутації.

Враховуючи, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, в даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідачів видалити недостовірну інформацію з відповідного веб-сайту у мережі Інтернет.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 5 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, однак позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 77, 78ЦПК України на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідачів та з яких міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на користь позивача відсутні.

Таким чином, суд, всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

На підставі викладеного ст.ст. 3, 28, 32, 68 Конституції України, ст.ст. 201, 277 ЦК України, ст.ст. 30, 47 Закону України «Про інформацію», постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи»№ 1від 27лютого 2009року та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 78, 81, 89, 100, 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, - задовольнити частково.

Визнати недостовірною й такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_1 ), інформацію, поширену проти нього ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «WorldNews» в публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (проживаючого: АДРЕСА_3 ) видалити публікацію під назвою: « ОСОБА_5 судья «семьи» или пьяный убийца, избежавший наказания» за посиланням: http://w-n.com.ua/archives/3513.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

Повне рішення виготовлено 20.03.2024 року.

Суддя О. С. Данилюк

Джерело: ЄДРСР 117789356

[ANTIRAID]

Це чергова наша справа про захист честі та ділової репутації. Суд дуже ретельно розібрався у правовідносинах та захистив порушене право без натягування сови на глобус.

Суд зазначив:

З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 4 ст.82 ЦПК України суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 361/3910/19, що оскаржувана позивачем інформація містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення ним дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочин, що, в свою чергу, дискредитує його, зокрема, як суддю, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону, а отже, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, як судді у відставці та науковця.

За змістом ст.277ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

[Лев]

Цікаво, а саме ДТП, про яке йдеться, було чи повністю вигадане?

[ANTIRAID]

1 час назад, Лев сказал:

Цікаво, а саме ДТП, про яке йдеться, було чи повністю вигадане?

Повністю вигадане

[ANTIRAID]

Справа № 761/6111/22

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

при секретарі с/з Марієвській Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів заяву представника позивача адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Брусилівського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, задоволені частково.

У березні 2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Кравця Р.Ю. про ухвалення додаткового рішення у справі, в якому він просить вирішити питання про розподіл та відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 під час розгляду вказаної цивільної справи, та стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 судові витрати в сумі 31450 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кравець Р.Ю. не з`явились, від представника позивача до судового засідання надійшло клопотання про розгляд заяви в їх відсутність.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 в судове засідання також не з`явились, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлялись судом належним чином, будь-яких клопотань або заяв від відповідачів та третьої особи до суду не надходило.

Оскільки позов було задоволено частково, однак, судом не було вирішено питання про судові витрати, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 4 ст.270ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, представником позивача в підтвердження судових витрат надано наступні докази: копія договору про надання правничої допомоги № 137 від 05.08.2020 року; копії рахунків на оплату послуг; копії платіжних доручень (квитанцій) про оплату послуг; копія договору АО «Кравець та партнери» з Центром компетенції про надання послуг № 166/2021 від 30.04.2021 року; копія звернення до Центру компетенції від 27.09.2021 року та копія рахунку на оплату № 2-2564 від 27.09.2021.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог майнового характеру рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 13.03.2024 було відмовлено, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду та стягнення судових витрат з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної вимоги немайнового характеру у розмірі 992 гривні 40 копійок., по 494 гривень 20 копійок з кожного відповідача.

Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 725 грн., по 7 862, 5 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про ухвалення додаткового рішення суду, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_2 ) 494 (чотириста дев`яносто чотири) гривні 20копійок судового збору, 7 862 (сімтисяч вісімсотшістдесят дві) гривні50копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 (проживаючого: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_2 ) 494 (чотириста дев`яносто чотири) гривні 20копійок судового збору, 7862(сімтисяч вісімсотшістдесят дві)гривні 50копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення постановлено суддею у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ О.С. Данилюк

Джерело: ЄДРСР 118334680