ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВССУ поручительство прекращено в силу закона и не требует отдельного признания его судом.

[у.zaporozhskiy]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів:

Іваненко Ю.Г., Коротуна В.М.,

Касьяна О.П., Попович О.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_7 про розірвання договору поруки, за касаційними скаргами ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_7 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про розірвання договору поруки № 28808Р9 від 23 травня 2008 року, укладеного між ним, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_7

В обґрунтування пред’явленого позову зазначав, що 23 травня 2008 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 28808С104, відповідно до якого ОСОБА_7 було надано кредит в сумі 360 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту, встановленим 15 травня 2033 року, для придбання нерухомого майна (земельної ділянки площею 0,1517 га та розташованого на ній домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1), вартістю 2 275 500 гривень, що на час надання кредиту було еквівалентно 450 000 доларам США.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання між ОСОБА_6, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 28808Р9 від 23 травня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_6 поручався перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за повне та своєчасне виконання ОСОБА_7 зобов’язань відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору щодо повернення основного боргу, сплати процентів та інших платежів, а також відшкодування витрат, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в тому числі суми основного боргу, процентів, пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання основного зобов’язання, інших витрат, понесених внаслідок невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання.

Також ОСОБА_6 вказував, що 15 липня 2009 року без повідомлення його як поручителя, між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ОСОБА_7 було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного кредитного договору, пунктом 2 якої було внесено зміни до п. п. 2.2.1. кредитного договору та викладено його в наступній редакції:

«Позичальник ОСОБА_7 щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m) = 13,08%. У разі невиконання ОСОБА_7 умов, визначених п.п.3.1.1.7., починаючи з 23 серпня 2009 року, плюс 3 % річних. Процентна ставка змінюватиметься в порядку, визначеному кредитним договором.

У разі невиконання ОСОБА_7 умов щодо надання звітності не рідше, ніж щокварталу протягом строку дії відстрочення погашення кредиту, визначених п.п.3.3.1., з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому ОСОБА_7 порушено або не виконано вищезазначену(і) умову(и), процентна ставка за кредитом становитиме: процентна ставка, визначена цим підпунктом, плюс 1% річних. Процентна ставка змінюватиметься в порядку, визначеному кредитним договором.».

Також п.п.2.5.1. зазначеного кредитного договору було доповнено абзацом наступного змісту:

«З 1 липня 2009 року до 28 лютого 2010 року ОСОБА_7 зобов’язаний сплачувати щомісячно не менше ніж 50 % від суми нарахованих за кредитом процентів. До 20 лютого 2010 року ОСОБА_7 зобов’язаний укласти з Банком додаткову угоду стосовно затвердження відповідного графіку погашення нарахованих, але не сплачених процентів та з 1 березня 2010 року до 15 серпня 2010 року сплатити їх щомісячними рівними платежами.».

З огляду на це, ОСОБА_6 просив розірвати вищезазначений договір поруки, оскільки забезпечене ним кредитне зобов’язання було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого було збільшено обсяг його відповідальності.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2011 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Розірвано договір поруки № 28808Р9 від 23 травня 2008 року, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_7 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційними скаргами, в яких просили скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, судами першої та апеляційної інстанцій на підставі неналежного дослідження фактичних обставин справи та поданих на їх підтвердження доказів зроблені неправильні висновки, які призвели до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяви, адресованої ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_6 зобов’язується солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_7 зобов’язань за кредитом, який буде надано йому в ВАТ «Укрексімбанк» у сумі 360 000 (триста шістдесят тисяч) доларів США строком на 25 років, а саме: зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, що будуть передбачені кредитним договором (а. с. 37).

З умовами кредитного договору ОСОБА_6 був ознайомлений та надав згоду на внесення у майбутньому будь-яких змін до умов кредитного договору, в тому числі таких, що збільшуватимуть обсяг відповідальності ОСОБА_7

Висновок суду першої інстанції щодо надання поручителем згоди на зміну в майбутньому кредитного договору є хибним з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що заява зроблена до укладення кредитного договору та договору поруки датується 14 травня 2008 року, а укладення кредитного договору № 28808С104 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ОСОБА_7 та договору поруки № 28808Р9 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбулося через 9 днів, а саме 23 травня 2008 року.

Отже, така заява була подана до укладення договору поруки у письмовій формі та забезпечуваного ним кредитного договору.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, до яких належать договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Правовідносини між поручителем та кредитором боржника, згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, виникають на підставі договору. Забезпечувальне зобов’язання, що виникає між кредитором та поручителем, є додатковим (акцесорним) до основного зобов’язання та залежить від існування останнього. Крім цього, необхідною умовою для виникнення зобов’язання між поручителем та кредитором є існування кредитного (основного) зобов’язання між кредитором та боржником.

Таким чином, судом не з’ясовано, чи має заява, подана за таких обставин, зобов’язуюче значення для кредитора та поручителя.

Крім цього, висновки суду першої інстанції стосовно відсутності факту підвищення обсягу відповідальності поручителя не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та обставинах справи.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 559 ЦК України, підставою для припинення поруки є зміна основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тому, юридичний склад припинення поруки повинен містити два обов’язкові елементи: факт зміни основного зобов’язання без згоди поручителя та, як наслідок, збільшення обсягу його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додаткової угоди № 1 від 15 липня 2009 року (а.с. 12) було внесено зміни та доповнення до кредитного договору № 28808С104 від 23 травня 2008 року, які, на думку ОСОБА_6, збільшили обсяг його відповідальності.

Так, зокрема, п. п. 2.2.1. кредитного договору викладений в такій редакції:

«Позичальник ОСОБА_7 щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m) = 13,08%. У разі невиконання ОСОБА_7 умов, визначених п.п.3.1.1.7., починаючи з 23 серпня 2009 року, плюс 3 % річних. Процентна ставка змінюватиметься в порядку, визначеному кредитним договором.

У разі невиконання ОСОБА_7 умов щодо надання звітності не рідше, ніж щокварталу протягом строку дії відстрочення погашення кредиту, визначених п.п.3.3.1., з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому ОСОБА_7 порушено або не виконано вищезазначену(і) умову(и), процентна ставка за кредитом становитиме: процентна ставка, визначена цим підпунктом, плюс 1% річних. Процентна ставка змінюватиметься в порядку, визначеному кредитним договором.».

Зважаючи на це, судами не з’ясовано, чи можуть умови кредитного договору, які передбачають підвищення процентної ставки за кредитом у разі порушення боржником умов такого договору в майбутньому, вважатися такими, що підвищують обсяг відповідальності поручителя.

Також, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_6, враховуючи положення ст. 559 ЦК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України є законними та обґрунтованими.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Цивільним законодавством України для договорів поруки передбачені спеціальні підстави його припинення.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Зі змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України випливає, що у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється безпосередньо в силу закону та не потребує додаткового підтвердження з боку кредитора, боржника або суду.

Разом з цим, згідно зі ст. 4 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, які передбачені договором або законом.

Звернення до суду із позовом про припинення зобов’язання, в тому числі шляхом розірвання договору, передбачено ст. 651 ЦК України, яка закріплює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).

За таких обставин зобов’язання припиняється лише у випадках, прямо передбачених законом та за наявності обставин, з якими законодавство пов’язує можливість припинення зобов’язання, а тому судом апеляційної інстанції не перевірено відповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав нормам цивільного законодавства України конкретним обставинам справи.

Відтак суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права та в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

О.О. Дьоміна

Судді:

Ю.Г. Іваненко

О.П. Касьян

В.М. Коротун

О.В. Попович

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18247255

[alexburko]

Прекрасно. Просто замечательно.

[у.zaporozhskiy]

Прекрасно. Просто замечательно.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...=3377&st=20

Нашел для Форума пользователь Dimon73

[у.zaporozhskiy]

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...=3377&st=20

Нашел для Форума пользователь Dimon73

В подтверждение Постановление Хозяйственного Апелляционного суда Донецкой области

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3343

[batyshka]

красота! кроме выделенного y.voronizhskiy текста я б еще акцентировал внимание на следующем

"Отже, така заява була подана до укладення договору поруки у письмовій формі та забезпечуваного ним кредитного договору.

....

Таким чином, судом не з’ясовано, чи має заява, подана за таких обставин, зобов’язуюче значення для кредитора та поручителя. "

как стимул судам первых инстанций выяснять обязательственную силу разных заявлений заемщиков, которыми банки частом манипулируют