getikalex
-
Число публикаций
180 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
2
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы getikalex
-
-
Нельзя сказать, что это порочная практика в Закарпатье. Это практически единичное такое решение (а может первое в новом тренде).
Самое обидное - всегда считал Фазикош Г. грамотной умницей и справедливой, пользуется авторитетом в юр.среде. Уж если она понесла в массы такую идею - беда. Боюсь, что такие идеи как зараза, станут распостраняться и на ВССУ.
ВСУ - отдельная тема.
-
П.с. решение, выложенное в топике- слабенькое.
Я имел ввиду не решение в топике (это уже не раз было), а схему http://www.reyestr.c...Review/32458251
Как по мне - довольно дерзко и подготовлено заранее. Да и суммы впечатляют.
-
думаю це рішення це ще не показник
і взагалі там ціла схема http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32458251
Одесситы - красавцы. Что-то мне подсказывает, что по мотивам этих событий можно написать сагу с криминальным оттенком.
-
Думаю, другие судьи сочтут это решение - практически беспардонным хулиганством, и запинают.
Но разобрать на отдельные цитаты для нагнетания ситуации в некоторых случаях - можно.
-
2 Mila_Я
В свое время я искал старые условия привата
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7081&page=2#entry122319
Мне тогда очень помог y.voronizhskkiy, за что ему очень благодарен.
Не мое дело, но я бы на вашем месте попробовал пообщаться с ним. Ей-богу не бесполезное занятие, не сочтите за рекламу.
-
Постановление мягко говоря как-бы не очень согласуется с №6-144цс14.
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7081
ВСУ в очередной раз удивил (на этот раз приятно)
Но в любом случае очень хорошая новость. -
Ох уж этот мораторий.....
Как вам такое видение применения моратория к делам о взыскании ипотеки:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/42400468
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 січня 2015 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів - Дроботі В. В., Бисаги Т. Ю.
з участю секретаря - Чучки Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -
В С Т А Н О В И В :
В липні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKMOGA0000000008 від 17 липня 2008 року в розмірі 108 160, 38 доларів США, що за курсом НБУ від 7 березня 2012 року складає 863 985, 12 грн., на незавершений будівництвом 756% готовності будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1. Крім того, позивач просив виселити з будинку та зняти із реєстраційного обліку відповідачів та інших осіб, які в ньому проживають або зареєстровані.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
На це рішення позивач ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що стягнення на предмет іпотеки не може бути звернуто, оскільки на дані правовідносини поширюються вимоги Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Такі висновки місцевого суду є помилковими, зроблені без належного з'ясування обставин справи, із помилковим застосуванням закону. У відповідності до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позову.
Встановлено, що 17 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKMOGA0000000008 про надання кредиту на споживчі цілі в розмірі 76 066, 33 доларів США під 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 16 липня 2028 року.
Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима позичальниця ОСОБА_2 не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість в розмірі 108 160, 38 доларів США, що за курсом НБУ від 7 березня 2012 року складає 863 985, 12 грн. З них:
- 62 636, 89 доларів США заборгованість за кредитом;
- 21 142, 98 доларів США заборгованість за відсотками;
- 4256, 70 доларів США заборгованість по комісії;
- 14 943, 51 доларів США пеня;
- 31, 30 доларів США фіксована частина штрафу;
- 5149 доларів США відсоткова частина штрафу.
17 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № б/н. За цим договором ОСОБА_1 надала банку в іпотеку належний їй будинок по АДРЕСА_1, вартістю 80 000 доларів США.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до статті 39 Закону «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Таким чином, банк вправі у разі невиконання або неналежного виконання боржником кредитного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок по АДРЕСА_1. Позов в цій частині є підставний, підлягає задоволенню. При цьому, колегія враховує, що факт порушення позичальником договірного зобов'язання, наявність заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 863 985, 12 грн. встановлена судом першої інстанції і у цій частині жодною із сторін висновки місцевого суду не оспорені.
Відповідно до змісту Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону «Про заставу» та/ або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно: загальна площе такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.
Отже, цим Законом встановлено особливий механізм та порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.
Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.
Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, має відповідно до статті 217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону, а не відмовляти у позові.
При таких обставинах позов є обґрунтований, підлягає задоволенню, але враховуючи вимоги Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», під дію якого підпадає дане забезпечення за споживчим кредитом в іноземній валюті на споживчі цілі, оскільки є об'єктом незавершеного будівництва, у майнового поручителя не знаходиться у власності інше нерухоме житлове майно, а загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 250 кв.м. для житлових будинків.
Щодо вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки вони є передчасними, так як на підставі вказаного Закону призупинено звернення стягнення на предмет іпотеки.
Керуючись статтею 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року - змінити.
Позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKMOGA0000000008 від 17 липня 2008 року в розмірі 108160,38 доларів США звернути стягнення на незавершене будівництвом 756 % готовності будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» на відкритих публічних торгах за початковою ціною, що встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій відповідно до процедури, визначеної законом.
Відповідно до статті 217 ЦПК України надати відстрочку у виконанні цього судового рішення на час дії мораторію, встановленого Законом «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 3219 грн. сплаченого судового збору
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий:
Судді:
-
В этом случае постанова ВСУ применительна или нет?
Я тоже категорически не согласен, но написано украинским по белому довольно жестко и недвусмысленно.
Либо кто-то придумает что-то новенькое, дойдет до ВСУ, после чего ВСУ слегка "передумает" и изменит (такие прецеденты уже были и не раз).
Либо кто-то ломанется в КСУ за правдой.
-
Где-то находил, что аппеляшка отменила решение суда первой инстанции, который отказал КИ ссылаясь на то что долг Банком был списан. Типа то, что его списали не значит что его нельзя истребовать...
Так ведь банк не только списал задолженность, но и ущерб возместил за счет государства
списав безнадійну заборгованість за кредитним договором №19/КР15 від 25.01.2008 року та отримав відшкодування від державиПотом умудрился это еще и КИ продать.... Мошенники, однако. Некрасиво.
Вообще Очень интересное дело. Да еще с решением, прошедшим кассацию.
Осталось недосказанным - откуда ответчик прознал про такое списание, и умудрился вынести это на суд.
Непросто будет такой финт повторить, потому как информацию такую добыть у банка - проблема.
И свидетель какой-то странный в деле (подтвердил списание).
В любом случае это заноза у КИ в мягком месте. Здается мне и КИ, да и другие банки очень постараются такую тенденцию сломать, и упредить утечку подобной информации.
Скорее всего это не конец фильма. С интересом послежу за темой.
-
2
-
-
Прямо интрига....
Я так понимаю, речь идет примерно про такое
http://reyestr.court.gov.ua/Review/36186929
разве что пункт про право проживания можно пробовать установить раньше, отдельным решением, что в-принципе тоже не очень кошерно, и далеко не бесспорно с точки зрения банка
Но не все просто, и практика в большинстве случаев не радует
-
Я в суд принес три вида условий .но суд ....выбрал те,что нужны прихвату...
Тут уж как свезет с судьей/коллегией. В любом случае позиция 6-240цс14 серьезное подспорье для таких случаев.
-
1
-
-
А вот и не все так просто, как виделось раньше привату !!!
Неподписанные условия - основание отказа, суд увидел недоказанность.
И что-то мне подсказывает, что именно эта версия трактования неподписанных условий станет в будущем основной.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П.,
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л.,
Сімоненко В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 липня 2007 року між банком і
ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого ПАТ КБ “ПриватБанк” надало відповідачці кредит у розмірі 3 600 грн зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення до 3 липня 2009 року.Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконала своїх грошових зобов’язань, банк просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 23 002 грн 93 коп., у тому числі: 2880 грн 62 коп заборгованості за кредитом, 9105 грн 40 коп заборгованості по процентам за користування кредитом, 342 грн 80 коп заборгованості по комісії за користування кредитом, 9102 грн 54 коп пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, а також 1571 грн 57 коп штрафу за порушення строків внесення платежів.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором у розмірі
23 002 грн 93 коп.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду апеляційної інстанції на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 61 Конституції України, частини третьої статті 254, статей 256-258, частин першої, п’ятої статті 261, статей 549, 1050 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року, від 19 березня 2014 року, від 26 березня 2014 року, від 18 червня 2014 року, від 20 серпня 2014 року та від 3 вересня 2014 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 8 грудня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Судами під час розгляду справи встановлено, що 3 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого ПАТ КБ “ПриватБанк” надало відповідачці кредит у розмірі 3 600 грн зі сплатою щомісяця 1% на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення до 3 липня 2009 року, а також сплатою щомісячної винагороди за
надану послугу в розмірі 43 грн 20 коп та єдиноразової винагороди 600 грн. за надану фінансову послугу. Договір складається із заяви кредитора та доданих до нього умов і правил надання банком послуг та тарифів.
22 жовтня 2008 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, однак визначена судом сума відповідачкою сплачена не була.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції виходив із того, що надані банком при зверненні із позовом до суду Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), в редакції, які містять п. 5.5. щодо збільшення строку позовної давності до п’яти років, не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, оскільки в матеріалах справи наказного провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за вищевказаним кредитним договором містяться Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), що були долучені банком до заяви про видачу судового наказу, які не містять пункту 5.5. щодо збільшення строків позовної давності до п’яти років. Кінцевий строк погашення кредиту сплив 3 липня 2009 року, останній платіж відповідачка здійснила 18 травня 2010 року, а до суду із позовом банк звернувся лише 23 вересня 2013 року, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, задовольняючи позов та відхиляючи заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що відповідно до пункту 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), які були долучені банком до позовної заяви, строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю п’ять років.
Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки Умови надання споживчого кредиту відповідачем не підписані, і позивач не довів укладення між сторонами договору, який передбачав би збільшення строку позовної давності, застосуванню підлягає загальний трирічний строк позовної давності, передбачений законом.
Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 256 – 258, частин першої, п’ятої статті 261 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суди апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись із доводами позивача щодо застосування п’ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності на підставі статті 259 ЦК України, а матеріали справи наказного провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за вищевказаним кредитним договором містять Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), у яких відсутні положення про збільшення строку позовної давності до п’яти років. Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт) не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались.
Отже, висновок апеляційного суду, з яким погодився суд касаційної інстанції, про те, що позовна давність не спливла, оскільки умовами надання споживчого кредиту в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, було передбачено збільшення строку позовної давності, є помилковим.
Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підлягає скасуванню з направленням
справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді : В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
В.М. Сімоненко
Правова позиція,
висловлена Верховним Судом України
при розгляді справи № 6-240цс14
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суди апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача щодо застосування п’ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались.
-
2
-
-
Не узнаю наш суд. Может действительно что-то меняется....
Читал решение, глаза раскрывались все шире и шире.
-
По идее должно быть полегче после позиции ВСУ № 6-169цс14.
Там подтверждена правильность применения срока давности для взыскания ипотеки после 3 лет неуплат платежей, даже если срок по кредиту не закончился..
-
+ 100%.
Желательно, право пользование ребенка ипотечным жильем на момент заключения договора ипотеки устанавливать отдельным решением суда.
Таких решений не встречал. Честно говоря есть в этом что-то запредельное, но в наших реалиях удивляться нечему. Было бы интересно посмотреть на такие фокусы с ипотекой, На форуме было где-то ?
-
факт ПРОЖИВАННЯ и право пользования разные вещи. ИМХО факта мало. Скорее всего там было что-то еще, или просто какой-то эксклюзив.
Я вам скажу больше. Таких фактов в судах установить можно будет в каждом втором-третьем ипотечном доме/квартире. (соседи, родственники, сельсоветы в суде подтвердят если надо)
Таким образом можно было бы валить ипотеки пачками. Реально суды требуют доказанное право пользования. Беда в том, что как доказательство они принимают только официальную регистрацию ребенка на момент заключения ипотечного договора, что весьма спорно. Если родители были зарегистрированы, и у них был ребенок, который не зарегистрирован, то суды это не воспринимают что по-моему неправильно. Место проживания незарегистрированного ребенка вообще-то есть место регистрации родителей, и соответственно он имеет право пользования.
-
Когда суд вспоминает, что он не ограничен касационной жалобой - это уже настораживает.
Ну, а новая-старая многострадальная идея про двойную ответственность штрафа и пени (61 Конституции) в придачу к придиркам в расчетах только подтверждают мысль, что суды могут увидеть многие вещи по-новому. Особенно, если речь идет о миллионных долгах.
-
Понятно, что для 388 имеет значение оплатность/безоплатность отчуждения.
Но если посмотреть мотивацию решения ВСУ, то ключевое основание там такое:
Під час переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_8 спірна квартира предметом іпотеки не була.Перефразируя для нашего случая: во время перехода права собственности (пусть и безоплатного) дом предметом ипотеки не был.
Уж больно спорное это постановление ВСУ, и его могут теперь пробовать использовать такие мошенники, как в описнном здесь случае.
-
Есть небольшой вопрос. Вроде было так:
07.03.06 "типа" ипотекодатель ОСОБА_6 сочиняет бумажку вроде как продал ипотечный дом ОСОБА_328.08.09 суд узаконил свинство с левой бумажкой и благословил право собственности ОСОБА_301.02.12 состоялась сделка, узаконеный домик ОСОБА_3 был подарен ОСОБА_4, но не право собственности не регистрировалось.05.06.13 апеляция свинство с левой бумажкой отменила, что и послужило основанием для взыскания ипотеки.НОесли я правильно понимаю, после 28.08.09, когда продажа дома была узаконена - по идее ипотека должна была быть исключена из реестра.Соответсвенно, дарение.01.02.12 вроде как было в то время, когда никаких преград для такой сделки не существовало.По идее ситуация очень схожа с той, что обсуждалась уже на сайде, и прошла ВСУТам нового собствениика пожалели. -
Считаю, что все правильно и законно, НО....
Из определения не видно - ребенок был зарегистрирован миграц.службой в доме на момент заключения ипотечного договора, или просто жил с родителями, которые там были зарегистрированы. Справки из сельсовета, что ребенок там жил без подтверждения мигр. слкжбы может быть мало.
Практика в большинстве случаев (и ВССУ в том числе) стоит на том, что если ребенок не был зарегистрирован - суды ипотеку не ломают.
Боюсь без точки, поставленной ВСУ опять не обойтись. ИМХО банк пойдет до конца - сумма задолженности не шутейная. Домик скорее всего тоже не лачуга.
-
Правильное и справедливое решение.
Непонятно,какие у банка были вопросы.
Почему, мнения есть не только у банка. Вот, например, интересная статься по этому определению со своим мнением:
-
Вот тоже ситуация где-то похожая (хотя не аналогичная), но толкование про сроки чуток другое.
Хотя там ситуация карточного срока путает карты, но если почитать тупо и буквально позицию, то выглядит все не совсем хорошо
Правова позиція у справі №6-133цс14
За договором про комплексне банківське обслуговування, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України)
Я понимаю. это так:. если конечный срок полного погашения закончился в июне 2013 года, значит с этого момента начинает истекать срок давности. Но считается по каждому платежу отдельно.
В суд банк пошел в июле 2013, Соответственно по идее платежи с июля 2010 по июнь 2013 могут взыскать, а вот с 2007 по июнь 2010 - нет.
Рад бы ошибаться, но думаю многие судьи так захотят растолковать это все.
-
1
-
-
Я думаю, что сумма задолженности в этом случае сыграла свою роль
От так ото ж бо і воно
-
Не понял из решения - истец вообще просил применить срок давности в первой инстанции ?
Обычно кассация такие вещи не прощает, и второго шанса так просто де дает.
Верховный Суд встал на сторону Привата
в Правосуддя і кривосуддя
Опубликовано
Потому что приват прокуратурой занялся, да и не только прокуратурой.