Астрея

Любимый нотариус ОТП Бондар из Днепропетровска. Какие идеи, почему ОТП все сделки по "виконавчим написам" прятал в Днепропетровске, а не в Киеве, по месту регистрации банка и факторинга? http://reyestr.court.gov.ua/Review/54120465

в Прокуратуру и КСУ, решение выписывалось специально под отп и спонсировалось заинтересованнй стороной. Столько раз упомянули FIDR в правовой позиции, что сомнений нет. основание: решении Конституционного суда, где прямо указано: 1. В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. снвание

Можете подать встречный иск "про розірвання договору факторинга" или отдельный иск и остановить апелляцию, пока расматривается иск по фактору Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору. (Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.) встановлено законом, фактором в договорі факторингу може бути тільки фін установа Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто з моменту її реєстрації (ст. 87 ЦК), і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи п3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Стаття 631. Строк договору (Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.) Фактор вже не може, а в договорі Факторингу вказано п.9.1. укладено на невизначений строк

Цікава Ваша думка, прокоментуйте, будь ласка: Під спеціальною правоздатністю розуміється наявність у юридичної особи таких прав і обов'язків, які відповідають меті і завданням її діяльності. Юридична особа у випадках і порядку, встановлених законодавством, може бути обмежена у своїх правах. Окремими видами діяльності, перелік яких встановлюється Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", юридичні особи можуть займатися тільки після одержання ними спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто з моменту її реєстрації (ст. 87 ЦК), і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи п3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Стаття 631. Строк договору (Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.) Фактор вже не може, а в договорі Факторингу вказано п.9.1. укладено на невизначений строк ст. 1079 (Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.), вже не фінансова установа ст. 1084 права фактора Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору. (Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.) встановлено законом, фактором в договорі факторингу може бути тільки фін установа

А как насчет подать встречный иск про розірвання договору факторинга, потому что фактор потерял спеціальну правоздатність виступати фактором в договорі факторингу?.. Під спеціальною правоздатністю розуміється наявність у юридичної особи таких прав і обов'язків, які відповідають меті і завданням її діяльності. Юридична особа у випадках і порядку, встановлених законодавством, може бути обмежена у своїх правах. Окремими видами діяльності, перелік яких встановлюється Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", юридичні особи можуть займатися тільки після одержання ними спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто з моменту її реєстрації (ст. 87 ЦК), і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи п3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюєтьсязаконом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Стаття 631. Строк договору (Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.) Фактор вже не може, а в договорі Факторингу вказано п.9.1. укладено на невизначений строк ст. 1079 (Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.), вже не фінансова установа ст. 1084 права фактора Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору. (Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.) встановлено законом, фактором в договорі факторингу може бути тільки фін установа Пожалуйста, покритикуйте)

прекрасно, если эти пункты договора факторинга не законны, грамотный юрист сможет это использовать в суде)

п.9.1. Цей договір починає діяти в Дату набрання чинності на укладений на невизначений строк п.9.2.5. Цей договір може бути розірваний з інших підстав, не заборонених чинним законодавством України

а как насчет п.3 ст.91 цк и п.1 ст. 92? Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи 1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. 2. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. 3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). 4. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи 1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. 2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. 3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. 4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Ок, давайте посмотрим еще раз с начала. ОТП Факторинг больше не факторинг, а агентство недвижимости по КВЕД. Больше не фин установа. Вопрос: может ли агентство недвижимости выступать фактором по договору факторинга, который был заключен до его исключения из реестра фин установ, но действует до сих пор. Потому что, пунктов в договоре факторинга предостаточно. Как минимум: «Фактор забов’язан приймати платежі на користь Кліента» Вот первый момент, может ли агентство недвижимости принимать платежи по кредитному договору в пользу банка? Каким законом это регламентируется? Как называется эта дееспособность?

AntiBankНе бойтесь ничего. Закон обратной силы не имеет. На все договора, которые составлены и будут составлены и подписаны до вступления в силу этого изменения (если оно вступит в силу), эти изменения не влияют. Почему никто не успокоил в этой части? Зачем нагнетание? Или Вы в будущем намереваетесь подписать такой договор? http://zakon3.rada.g...how/v001p710-99 Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. {Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99} Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. {Офіційне тлумачення статті 58 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.97, № 6-рп/2000 від 19.04.2000} Или я ошибаюсь? ________________________________ Лоббисты банков так прописали текст, что в данном случае самый справедливый суд на свете решит, что закон все(х) имеет. Прочитайте, пожалуйста, внимательно текст проекта, они уточнили момент возникновения права собственности на предмет ипотеки банком, это не момент заключения договора ипотеки. "Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечного договору в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».;" "Суд також має право прийняти рішення на підставі заяви іпотекодержателя про: передачу права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю; надання іпотекодержателю права продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі, в рахунок повного або часткового погашення основного зобов'язання."" "Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення всіх мешканців з предмету іпотеки, якщо предметом іпотеки є житлова нерухомість.»; "Протягом 90 днів після реєстрації права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель повинен надіслати іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт щодо сум заборгованості, які були погашенні за рахунок оформлення у власність предмета іпотеки. У разі, якщо предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво, в тому числі й споруджено нові будівлі, споруди тощо, на земельній ділянці, на якій розташований предмет іпотеки, такі зміни вважаються складовими частинами предмету іпотеки." "самочинно збудований або реконструйований об’єкт нерухомого майна вважається переданим іпотекодержателю в іпотеку на тих саме умовах, що і первинний предмет іпотеки, який існував до самочинного будівництва або реконструкції" "Відсутність факту державної реєстрації права власності на самочинно збудований або реконструйований об’єкт нерухомого майна не є перешкодою для звернення стягнення на нього." «Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір з відповідним застереженням є правовстановлюючими документами, що підтверджують право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Это хитро протянут через "закон про забезпечення прав кредиторів". А когда возникает право забезпечення прав кредиторов? Точно не в момент подписания договора ипотеки. а это самое прекрасное, чтобы подтянуть еще все восточные ипотеки: "На період проведення антитерористичної операції та тимчасової окупації території України дозволяється посвідчувати зміни до договору застави та/або іпотечного договору, що був нотаріально посвідчений на тимчасово окупованій території України, а також на території проведення антитерористичної операції, за місцезнаходженням (місцем реєстрації) нерухомого майна, транспортних засобів або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору." читайте - по месту нахождения банка в Киеве Такое впечатление, что эти крези идеи писала та самая Особа 1, гл. бухгалтер ОТП банка, что намутил с договорами факторинга, на которого завели угол. дело по ст. 212 и оштрафовали на млн. грн. Наверное, сейчас Особа 1 "трудоустроен советником" в НБУ очень ценный сотрудник.

а договор факторинга в котором ссылка на договор комиссии, а потом факторинг в суд носит договор переуступки прав требования, в котором ссылка на договор факторинга - это понятно? А судьям, ничего, все годится Надо креативно сформуливать правильное требование и прикрепить основания ст. 16

Не слабо так подумали в ВРУ 15.09.2015!!! Національний банк України вважає законопроект актуальним та підтримує його. 6. У Законі України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 38, ст.313): 10) статтю 37: доповнити частинами другою та третьою такого змісту: «Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір з відповідним застереженням є правовстановлюючими документами, що підтверджують право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечного договору в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».; У зв’язку з цим частини другу – третю вважати частинами четвертою – п’ятою; доповнити частинами шостою – сьомою такого змісту: Протягом 90 днів після реєстрації права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель повинен надіслати іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт щодо сум заборгованості, які були погашенні за рахунок оформлення у власність предмета іпотеки. Як раз зараз голосують: Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами 12.11.2015 16:07:02 -16:07:13

Если креативно: припинення правовідношення; припинення дії, яка порушує право: Припинення звернення стягнення на предмет іпотеки чи стягнення заборгованості за кредитним договором Факторингом , який втратив право вимоги за договором факторингу. Фактор вже не Фактор та не фінансова установа. Порушення права власносності іпотекодавця стороною, що не може бути Фактором за договором факторингу. Втрата процесуальної діїздатності. зміна правовідношення; між особою 1 та Фактором визнання правочину факторинга недійсним, в частині порушення права на власність особи 1

Нужно готовить отдельный иск о том, что Фактор утратил свою дееспособность и не может выступать стороной по договору факторинга с момента лишения его статуса фин установи и исключения из реестра. Какие еще идеи?

Что же, более или менее понятно, почему. Ответ тут: http://reyestr.court...Review/41887530 Так как, у ОТП банк и ОТП Факторинг один и тот же основатель,- ОТП Венгрия, они взаимосвязанные стороны. Не имели права списывать задолженность по кредитным договорам по 100% стоимости на валовые расходы, а сливать на свой фактор за 10% стоимости. Лучше бы заемщикам предложили выкупить за 30-50% стоимости. Лавочка списания и сливания кредитных договоров из банка в свой факторинг накрылась медным тазом, еще и штраф в 169 млн грн выплатили только по договорам фаторинга 2011-2012, а таких было намного больше. Поэтому, не зря только на ОТП факторинге висит 5 не закрытых ИП с 2014 года. И на ОТП банке, наверняка тоже. Привет всем депозитчикам ОТП. Потом будете рыдать, что во всем виноваты заемщики, а не доказанные преступные схемы ОТП по ст. 212 УКУ. "Отже, ОСОБА_1 своїми умисними діями в порушення вимог пп. 153.2.6. п.153.2, ст. 153 Податкового Кодексу Українибезпідставно завищив витрати ПАТ «ОТП Банк» на суму 573 231 235 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету податку на прибуток в сумі 127 266 585 грн., що у 5000 і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у особливо великих розмірах. Таким чином, ОСОБА_1, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.212 КК України, а саме, умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів, в особливо великих розмірах. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 212 КК України визнав повністю.)." И, теперь тоже понятно, что дальше: ОТП факторинг не зря получил новое свидетельство с новыми кведами, что фактор теперь агентство недвижимости. Они теперь будут реализовать свою хитрую схему номер 3 - перерегистрация ипотеки на ОТП Банк, а факторинг теперь в качестве агентства недвижимости будет продавать или сдавать квартиры, сдавать в аренду залоговые авто. Новые виды деятельности ОТП Факторинг: 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 68.31 Агентства нерухомості, 69.10 Діяльність у сфері права, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів Поэтому, господа юристы и заемщики, БУДЬТЕ БДИТЕЛЬНЫ полных ходом начинается новая гениальная афера от ОТП - перерегистрация ипотеки и авто на банк через "своих нотариусов" или по решению суда.

"Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту" Т.е. ВСУ в Постанове от 21 жовтня 2015 року снова признал, что валютные кредиты были нарушением Конституции Украины? Какое развитие событий?

Есть ответ по ходатательству оставить без расмотрения из-за отсутствия лицензии?

А эти кто может посмотреть в реестре? Там скрывается очень полезная инфо: Дата відкриття виконавчого провадження щодо юридичної особи ОТП Факторинг 11-08-2015; 03-07-2015; 23-02-2015; 11-02-2015

Что это значит: Дата відкриття виконавчого провадження щодо юридичної особи (для незавершених виконавчих проваджень) 11-08-2015; 03-07-2015; 23-02-2015; 11-02-2015; 29-09-2014

Судовою палатою у цивільних справах ВССУ також було проведено узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах. Пояснюючи актуальність його підготовки, суддя, вчений секретар НКР ВССУ Олег Ткачук зазначив, що пленум ВССУ у лютому 2014 року вже прийняв постанову № 6, де роз’яснив судам спірні питання, що стосуються судового контролю за виконанням судових рішень органами державної виконавчої служби. Водночас процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень, комплексно ще ніким не роз’яснювались, а виконання судових рішень – підсумковий етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. При цьому норми розділу VI ЦПК України є доволі складними для застосування. Тому в зазначеному узагальненні роз’яснено процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень, а саме: порядок звернення судових рішень до виконання та особливості негайного виконання судових рішень; порядок вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; порядок вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, що йому належать від інших осіб, або дитина, щодо якої виконується рішення про її відібрання; особливості звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах; спірні питання при тимчасовому обмеженні боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України та інші спірні питання. Крім того, щодо кожного процесуального питання судам роз’яснено: підсудність та юрисдикцію розгляду певної заяви, оскільки не всі вони виписані, а загальні положення ЦПК України про територіальну та предметну підсудність не завжди застосовуються. Пленум постановив надіслати апеляційним судам України витяги із зазначених узагальнень для врахування у судовій практиці, а також підготувати відповідні постанови пленуму. Судова палата у кримінальних справах ВССУ провела узагальнення судової практики щодо забезпечення права на захист у кримінальному провадженні. Суддя, секретар палати Валентина Щепоткіна поінформувала, що в узагальненні насамперед звернуто увагу на необхідність неухильного забезпечення права на захист на усіх стадіях кримінального провадження, створення судом передбачених процесуальним законодавством умов для реалізації підозрюваним, обвинуваченим, засудженим права на захист поряд із професійним захистом, недопущення випадків обмеження у здійсненні права на захист (зокрема, про недопустимість ухвалення незаконних процесуальних рішень щодо учасників кримінального провадження, що обмежують гарантовані КПК способи захисту). Також наголошено на необхідності забезпечення права на захист у випадках, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою, зокрема у провадженнях стосовно осіб, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину. Пленум постановив надіслати зазначене узагальнення апеляційним судам для врахування в судовій практиці. Відповідною постановою, що її ухвалив пленум, було внесено зміни і доповнення до постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах». Необхідність прийняття таких змін, пояснив суддя Олег Ткачук, викликана прийняттям 22 травня 2015 року і набранням чинності з 1 вересня 2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Як відомо, правильне вирішення проблеми судових витрат – це без перебільшення забезпечення доступу до правосуддя. Крім того, пленум підтримав проект постанови про визнання такими, що втратили чинність, двох попередніх постанов пленуму про процедуру розгляду заяв про допуск справ до провадження ВСУ для їх перегляду після касаційного розгляду. Під час засідання судді обговорили й організаційні питання, зокрема, відповідними постановами внесли зміни до Регламенту пленуму й Положення про процедуру підготовки, прийняття та оприлюднення постанов пленуму ВССУ, а також до Положення про Науково-консультативну раду ВССУ та оновили її склад. Це зумовлено змінами судоустрійного законодавства, а саме прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Оригінал повідомлення розміщений на офіційному веб-сайті ВССУ за посиланням.

Готовим апелляцию и думаем, как использовать отсутствие лицензии Факов на момент принятия решения первой инстанцией. "стягнення заборгованості за кредитним договором" выглядит интересно на фоне отсутствия лицензии как фин учреждения. У нас все очень интересно. Факи сначала через исполнительную надпись "любимого ими" днепропетровского нотариуса, - леди Бондарь сделали исполнительную надпись на "звернення стягнення". И параллельно подали в суд на "стягнення заборгованості за кредитним договором" Судья первой инстанции полностью удовлетворил Факов во всех направлениях: тело, проценты и пеня в 10 раз больше тела. Решение первой инстанции уже после того, как Факи остались без лицензии. Второй интересный момент, ни в кредитном договоре, ни в договоре ипотеки нет такого метода удовлетворения права кредитора и ипотекодержателя как "стягнення заборгованості за кредитним договором". Исправьте меня, если это не верно, в законодательстве такого мы тоже не нашли.

вот текст НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 20.08.2015 р. N 2023 Про виключення інформації про ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи За результатами розгляду заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" про виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ від 03.08.2015 N 1798 (вх. від 04.08.2015 N 3084/ФК) (далі - заява) і документів, доданих до неї, відповідно допункту 2 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", підпунктів 8, 9 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 N 1070, та на підставі пунктів 4, 6 розділу XVIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 N 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 за N 797/8118, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, постановила: 1. Виключити інформацію про ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" (місцезнаходження: 03680, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 28-д; код за ЄДРПОУ 36789421) (далі - Товариство) з Державного реєстру фінансових установ на підставі поданої заяви. 2. Анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК N 241 та додаток до нього від 03.12.2009, видані Товариству. 3. Департаменту регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг фінансовими компаніями протягом п'яти робочих днів забезпечити: 3.1 внесення інформації про виключення Товариства з Державного реєстру фінансових установ; 3.2 повідомлення Товариства про прийняте рішення. 4. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на члена Нацкомфінпослуг Залєтова О. М. Голова Комісії І. Пашко

А это видели?) http://hra.court.gov.ua/sud2090/inf_court/generalization/uzag1510/ Узагальнення практики розгляду цивільних справ про стягнення заборгованості за кредитним договором у разі відступлення права вимоги шляхом продажу кредитного портфелю та шляхом укладення договору факторингу за 2014 рік та перше півріччя 2015 року Узагальнення практики розгляду цивільних справ про стягнення заборгованості за кредитним договором у разі відступлення права вимоги шляхом продажу кредитного портфелю та шляхом укладення договору факторингу за 2014 рік та перше півріччя 2015 року План Мета роботи……………………………………………………………1 Вступ……………………………………………………………………1 1. Теоретична частина………………………………………………...2 2. Практика місцевих судів та апеляційного суду Харківської області………………………………………………………………..4 3. Практика Вищого спеціалізованого суду України 8 4. Практика Верховного суду України……………….........................9 5. Рекомендації щодо розгляду справ даної категорії……………….11 6. Висновки…………………………………………………………….14 Мета роботи: - розглянути особливості розгляду справ про стягнення заборгованості за кредитним договором у разі відступлення права вимоги шляхом продажу кредитного портфелю та шляхом укладення договору факторингу; - навести приклади розгляду справ з даної категорії та причини помилок; - надати рекомендації на підставі даного аналізу для уникнення помилок у майбутньому. Вступ При підготовці узагальнення використані дані та узагальнення надані місцевими судами м. Харкова та Харківської області, а також дані апеляційного суду Харківської області по практиці вирішенню спорів, що стосуються розгляду цивільних справ за позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором у разі відступлення права вимоги шляхом продажу кредитного портфелю та шляхом укладення договору факторингу за 2014 – І пів. 2015 року В останні роки інтеграція фінансової системи України в міжнародну стала причиною того, що кризовий стан світової фінансової системи безпосередньо позначився на її функціонуванні. Через це в українському банківському секторі погіршився стан справ з ліквідністю, відбулося швидке зростання курсу іноземної валюти, істотно зменшилися доходи населення та з’явилися інші негативні чинники, що призвело до великої кількості судових спорів щодо виконання кредитних договорів, договорів банківського вкладу, забезпечення договірних зобов’язань, звернення стягнення на заставлене майно тощо. Однак, переважна кількість спорів все ж виникає через неможливість своєчасного виконання взятих на себе договірних зобов’язань як з повернення кредиту, так і вкладу через зміни у фінансовому стані учасників таких правовідносин, яке може супроводжуватися відступленням права вимоги. Теоретична частина Відповідно до ст. 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України), тобто має ліцензію НБУ на провадження даної діяльності. Основними відмінностями договору факторингу від відступлення права вимоги є наступне: 1) клієнтом у договорі факторингу може бути тільки фізична особа-підприємець або юридична особа, а фактором тільки фінансова установа з ліцензією НБУ на факторингову діяльність; 2) договір факторингу дійсний навіть якщо між клієнтом та боржником в договорі стоїть заборона на відступлення права вимоги; 3) факторинг за своєю суттю може бути тільки на оплачуваній основі на відміну від відступлення права вимоги. При розгляді даної категорії спорів слід керуватись нормами Цивільного кодексу України, а саме ст. 512-514, 516, 517, 656, 1077, 1079, 1080-1082, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», правовою позицією Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59цс15. Договір факторингу небезпідставно можна назвати модифікованим варіантом уступки вимоги. Однак, якщо порівнювати із загальними правилами про цесію, договір факторингу має низку істотних відмінностей. Договір факторингу характеризується: диспозитивним характером виникнення правовідносин, спеціальними вимогами щодо сторін договору (фактору), предметом зобов’язання (суто грошові вимоги). Причому договір факторингу може мати місце і за наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права вимоги або його обмеження, але при цьому не звільняється від обов’язку перед боржником щодо виконання тієї заборони (ст. 1080 ЦК України). Відносини між учасниками договору факторингу можна розділити на два види – внутрішні (між фактором та клієнтом) та зовнішні (між фактором та боржником). Внутрішні відносини регулюються договором факторингу, а зовнішні – договором, укладеним між клієнтом та боржником, право вимоги за яким на підставі договору факторингу відступлено фактору, а також відповідними нормами чинного законодавства. Поняття кредитного портфелю ніякими нормативно-правовими актами не закріплено. Однак, виходячи зі змісту даного поняття, можна сказати, що кредитний портфель – це сукупність всіх кредитів, що надані банком своїм клієнтам, а також сукупність інших активних операцій з метою отримання доходу. Практика місцевих судів та апеляційного суду Харківської області. Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Так, заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 липня 2014 року, у цивільній справі № 645/10030/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Особа1, Особа2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та за зустрічним позовом Особа2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа Особа1 про визнання недійсним та розірвання договору поруки, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд першої інстанції виходив із того, що суду не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредитів та їх часткового погашення. Крім того, позивачем не надано доказів виконання ними пункту 4.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» (як продавцем) і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (як покупцем), та вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК України щодо належного повідомлення боржників/поручителів про укладення цього договору протягом 20 робочих днів з дати набрання чинності, тобто письмового повідомлення про відступлення права вимоги. Ухвалою апеляційного суду Харківської області, від 27 січня 2015 року, апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено, рішення першої інстанції залишено без змін. В силу ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Так, рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 03 березня 2014 року, по справі № 627/175/13-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до Особа1, Особа 2 про стягнення заборгованості, оскільки позивачем не надано боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні за кредитним договором. Відповідна ситуація повинна розглядатися як прострочення кредитора, яке тягне наслідки за ч. 4 ст. 613 ЦК України і боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує відсотки за час прострочення кредитора. Крім того, слід враховувати вимоги ч. 4 ст. 612 ЦК України, що прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 179 ЦПК України). Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року, справа № 646/88/14-ц, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредит Колекшн Груп» до Особа1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У рішенні зазначено, що суд позбавлений можливості зробити висновок, який саме порядок та які умови відступлення клієнтом факторові свого права вимоги до боржників передбачено договором факторингу, оскільки у витягу з цього договору окрім пункту 2.1 більше умов не міститься. В той же час у цьому витягу взагалі не зазначено валюти зобов’язання (гривня або іноземна валюта) початкової суми тіла кредиту, початкового непростроченого залишку, початкового проценту, початкової суми комісії та початкової суми пені. Позивачем не доведено, що відповідач як позичальник отримала кредитні кошти у відповідності до умов, передбачених п. 1.2 кредитного договору. Також позивачем не надано належного розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, з якого вбачалося, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на 15.11.2012., у тому числі з урахуванням валюти кредитного зобов’язання та курси цієї валюти до гривні, встановленого НБУ на відповідну дату. Нічим не підтверджені доводи позовної заяви про наявність заборгованості відповідача за кредитним договором. Адже сам по собі розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 15.11.2012. не є належним, достовірним та достатнім доказом існування заборгованості. Позивачем не надано доказів того, що на момент переходу до нього прав за кредитним договором на підставі договору факторингу, у банку, а потім і у цесіонарія – ТОВ «Кредитні ініціативи» існувало право вимоги до відповідача, саме у тому обсязі та на умовах, які зазначені у реєстрі заборгованостей боржників (в тому числі щодо сум «початкового тіла кредиту», «початкового проценту», «початкової суми пені»), а також у позовній заяві. Не доведено ніякими доказами ту обставину, що право вимоги до боржника (відповідачки), яке виникло у банку, було передано ним ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору відступлення права вимоги, а також в якому саме обсязі зобов’язань позичальника та на яких умовах банк відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Крім того, з розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, неможливо встановити, за який період було обчислено суму пені, та чи відповідає цей період строку позовної давності. Позивач не довів належними, достатніми та допустимими доказами тієї обставини, що відповідач була повідомлена про заміну кредиторів у кредитному зобов’язанні та що їй було надано докази переходу до позивача прав у кредитному зобов’язанні, або, якщо такого повідомлення не було, то доказів на підтвердження того, що відповідач здійснила погашення заборгованості первісному кредитору або цесіонарію – ТОВ «Кредитні ініціативи» на момент судового розгляду цієї справи. За таких обставин, суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог. Практика Вищого Спеціалізованого Суду України Відповідно до загального порядку зміни кредитора у зобов’язанні, визначеного ч. 2 ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням. Так, ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 01 квітня 2015 року, справа № 645637св14, касаційну скаргу Особа1 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Украина» до Особа1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, рішення суду першої інстанції та другої скасовано. В рішенні касаційної інстанції зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Статтею 1082 ЦК України визначено порядок виконання боржником грошової вимоги факторові. За змістом цієї норми боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов’язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов’язку перед ним. Однак, суди попередніх інстанцій не перевірили в достатній мірі, чи було дотримано сторонами вказані вимоги закону: чи належним чином було повідомлено боржника про заміну сторони у зобов’язанні; чи вчиняв боржник дії, спрямовані на отримання доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11 березня 2015 року, по справі № 6-1230св15, касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подану на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 грудня 2014 року, за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Особа1, Особа2, задоволено. Рішенням апеляційного суду в позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Особа1, Особа2 – було відмовлено, виходячи з того, що у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відсутня ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитними договорами в доларах США. Скасовуючи рішення апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що ліцензія на здійснення з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ПАТ «ОТП Банк » та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), а тому висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором – є помилковим. В даному випадку належним виконанням зобов’язання з боку боржника буде повернення кредиту у строки, у розмірі та у валюті, визначених кредитним договором. Однак, у випадку якщо у нового кредитора немає ліцензії НБУ на валютний розрахунок, то суд стягує заборгованість за курсом НБУ на момент ухвалення рішення. Практика Верховного суду України З огляду правових позицій Верховного суду України, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковими, слід звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59цс15, де зазначено, що відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Статтею 21 цього Закону визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини 1 цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої Законом, не допускається. Отже, кредитна спілка як кредитодавець, з огляду на особливості правового статусу, визначеного Законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження Законом не передбачені. Необхідно звернути увагу на відступлення прав за іпотечним договором, оскільки, відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку. Рекомендації щодо розгляду справ даної категорії. Згідно ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК та ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійного витребування та збирання доказів по справі, та надання оцінки обсягу доказів, який би був достатній для задоволення вимог позивача. Але, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим Кодексом. Вищенаведене свідчить про необхідність визначення правової природи даних правовідносин та обсягу доказів, і роз’яснення позивачу про необхідність надання доказів, які б підтверджували наявність права вимоги у нього по зазначеній категорії справ. Вивчаючи рішення по справам даної категорії, потрібно зауважити, що позивачами до матеріалів справ не було надано належних та допустимих доказів прав нового кредитора у зобов’язанні з відповідними додатковими договорами, що унеможливлювало ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Отже, суддям під час розгляду вказаних справ необхідно звернути увагу на наступне: 1) чи доведений факт отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів відповідно до умов договору, наявність первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредитів та їх часткового погашення; 2) чи містять матеріали справи належний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, де зазначено, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви, з урахуванням валюти кредитного зобов’язання та курси цієї валюти до гривні, встановленого НБУ на відповідну дату; 3) який саме порядок та які умови відступлення клієнтом факторові свого права вимоги до боржників передбачено договором факторингу (наприклад витяг з договору, де зазначено який порядок та умови відступлення права вимоги); 4) чи існувало на момент переходу прав за кредитним договором на підставі договору факторингу, у банку, а потім і у цесіонарія право вимоги до відповідача, саме у тому обсязі та на умовах, які зазначені у реєстрі заборгованостей боржників, в тому числі щодо сум початкового тіла кредиту, початкового проценту, пені і чи перейшло право вимоги заборгованості за якою не настав строк платежу на час укладення договору факторингу. 5) чи був відповідач повідомлений про заміну кредиторів у кредитному зобов’язанні та чи були йому надані докази переходу до позивача прав у кредитному зобов’язанні за кредитним договором і чи не вважається кредитор чи боржник таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання. Висновки Здебільшого при розгляді спорів за позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором у разі відступлення права вимоги шляхом продажу кредитного портфелю та шляхом укладання договору факторингу, у суддів Харківської області виникають проблемні питання у зв’язку з тим, що представники позивача (фактора) в порушення вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України, недобросовісно здійснюють свої процесуальні права і виконують процесуальні обов’язки. Так, переважна більшість справ взагалі не містить належно оформлених документів, що свідчить про перехід права вимоги і її обсяг. Надані ксерокопії неналежної якості і не читаємі, але суди першої інстанції позбавлені можливості впливати на цю ситуацію, оскільки ст. 119 ЦПК України не передбачає надання належної якості копій документів і відповідних доказів, а лише їх зазначення. Також, виникають деякі суперечності при застосуванні норм матеріального права та допускаються помилки при вирішенні цієї категорії спорів, що у свою чергу негативно впливає на формування судової практики, а тому з метою недопущення помилок при застосуванні законодавства при вирішенні даної категорії спорів, суддям потрібно неухильно дотримуватися вимог глави 73 ЦК України і періодично вивчати судову практику розгляду справ даної категорії, рекомендації Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного Суду України. Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Харківської області С.С. Кругова Провідний спеціаліст відділу судової статистики та узагальнення судової практики А.О. Ісмагілова

Ответ на Ваш вопрос тут, по статусу на сегодня http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1444135479208897 на 28.10.2015 факторинг по Закону про Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг относится к фин услугам

ЗАКОН УКРАЇНИПро фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Розділ II УМОВИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ Стаття 4. Фінансові послуги п.1. Фінансовими вважаються такі послуги: ... пп.11) факторинг; ... http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1444135479208897