Лев

Всі лохи згідні платити, платити, повторно платити...

На Полтавщині Должко, на Волині - Ковтуненко...

Аби не мовчки?..

Вам краще в суд не ходити без адвоката...

Я вже сказав, де можна надійно сховати...

Можна не в скляних, можна в сусідських (родичів, друзів)...

І на даний час вчиняють?

У мого довірителя ситуація дещо інша. Був направлений на ВЛК, яку пройшов до кінця о 12 годині 28.05.2024 р. Але мав повістку на той же день на 10 год. 00 хв. З'явився після 12 години. Ніхто в ТЦК не мав претензій до довірителя, доки він не потребував надати копії висновків лікарів ВЛК, щоб оскаржити їхні дії, оскільки у висновках "чомусь забули" вказати отриманий ним раніше перелом основи черепа та ряд інших істотних посттравматичних патологій, встановлених судово-медичною експертизою. На що йому один з офіцерів мобілізаційного відділу відповів: "Хочеш мати копії - матимеш 17000 грн. штрафу!" І через деякий час приніс протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 210-1 КУпАП. А потім, ігноруючи письмове заперечення, ТЦК винесло постанову про притягнення довірителя за це "правопорушення". Ну, як же так - проходив ВЛК до 12 години, на на 10 не зміг з'явитись у ТЦК? Стій там - іди сюди! Копії висновків, правда, йому видали. Чекаємо розгляду справи за поданим адмінпозовом про скасування постанови ТЦК.

Руслану Степановичу - респект!

Сьогодні виконавці дуже рідко їздять і щось там описують. Натомість вони змагаються між собою, хто більше рахунків боржників заблокує...

Фейкодемія не заважала подати заяву про прийняття спадщини, ляшки на здогадалися відправити нотаріусів на "самоізоляцію"...

"Колоритна" фігура... https://mykyivregion.com.ua/analytics/yak-vitrom-zdulo-kudi-znik-eksnardep-vid-kiyivshhini-pavlo-rizanenko

З того самого БПП - творця "судової реформи"...

А що заважало сину, спадкоємцю першої черги подати заяву про прийняття спадщини за законом? Незнання закону?..

Цікаво, хто цей нардеп?

Як розуміти таку назву? Хто таке реєструє?..

На жаль, державні і особливо приватні виконавці продовжують виконувати виконавчі написи. А угрупування "Дебт Форс" ще і цинічно судиться за право стягнення за виконавчим написом (справа № 159/7048/23), дійшло до Верховного Суду. Правда, "боржник" - не мій клієнт, інакше б подали позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Бред сивої кобили

У нас перша інстанція неодноразово надсилала відповідачам ухвали про відкриття провадження без копій позовних заяв з додатками. На запитання, чому не надсилають матеріали, відповідають, що їм вони надійшли в електронному вигляді(!?). А як же тоді готувати відзив, запитую? - німа сцена...

Дуже вчасно! На даний час розглядається аналогічна справа, в якій я на стороні відповідача.

Шанси у Вашого дядька практично дорівнюють нулю. Якщо дядько перешкоджає Вам користуватись майном померлого батька, звертайтесь в поліцію по кожному епізоду. Фіксація таких фактів Вам на користь.

Значить, спадкоємцям будуть нараховуватись проценти?! Оригінально...

Ця "практика" виходить далеко поза межі правового поля, пані рекламний агент!

https://reyestr.court.gov.ua/Review/118519859 Категорія справи № 572/3927/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них. Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2024. Дата набрання законної сили: 17.04.2024 Номер судового провадження: 61-18512ск23 Постанова Іменем України 17 квітня 2024 року м. Київ справа № 572/3927/21 провадження № 61-18512св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою адвоката Мазура Романа Володимировича як представника ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., ВСТАНОВИВ: 1.Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача про його відсторонення від роботи від 08 грудня 2021 року № 449; нарахувати та стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи та середній заробіток за час відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року до дня ухвалення рішення суду у справі. Підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначав те, що він працює у виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо» Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». У листопаді 2021 року відповідач - роботодавець грубо порушив його конституційні права, оскільки від нього вимагав медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, хоча ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, колективному договорі чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Наказом відповідача від 08 грудня 2021 року № 449 його відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач вважає цей наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки він порушує його право, гарантоване статтею 43 Конституції України, на працю та заробітну плату. Професія позивача, так само як і його місце роботи не входить до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Оскаржуваний наказ був винесений на підставі одного повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення його від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання ним медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Сарненський районний суд Рівненської області рішенням від 28 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відсторонення позивача від роботи ґрунтувалося на вимогах закону, здійснене в спосіб, передбачений законом, та за наявності на це правових підстав. Короткий зміст рішення апеляційного суду Рівненський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мазура Р. В. залишив без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.Зважаючи на відсутність можливості дистанційної роботи у зв`язку із специфікою цих трудових функцій, враховуючи факт, що характер роботи не виключає велику кількість соціальних контактів працівника на робочому місці, у спірних правовідносинах існувала об`єктивна необхідність вакцинації ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду,адвокат Мазур Р. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 279/6727/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 180/364/22; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Суди не встановили жодних фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, і те, що обіймаючи посаду машиніста тепловоза, він міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Машиніст тепловоза здійснює керування тепловозом і в кабіні знаходиться сам. Відсторонення позивача від роботи та позбавлення на цей час заробітку відбулося лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти СОVID-19. Відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він створював загрози серед працівників чи населення, які вимагали б вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Укрзалізниця» на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Позивач не надав жодного документа щодо отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від СОVID-19 та довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Оскаржуваний наказ прийнято повноважною особою в межах компетенції, на виконання вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх пов`язаних аспектів у сфері забезпечення стану здоров`я як особи позивача, так і інших осіб. Позивач не позбавлений був можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації. В законодавстві України немає норми, яка дозволяла б примусову вакцинацію, тому в разі відсутності вакцинації законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 22 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 працює у виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста тепловоза цеху експлуатації оборотного депо Сарни. Наказом начальника депо виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08 грудня 2021 року № 449 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Наказом начальника депо ВСП «Локомотивне депо Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 01 березня 2022 року № 99-к призупинено дію наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та допущено до роботи з 01 березня 2022 року. 2. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннючастково з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я. Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ). Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «Укрзалізниця». Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких до Переліку ввійшли також працівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженій наказом МОЗ України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66). Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу». Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Нормами законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що при вирішенні питання про правомірність відсторонення працівника від роботи у зв`язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19 слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення особи від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи слід виходити не тільки з Переліку № 2153, а й з оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням. Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (частина перша, шоста статті 81 ЦПК України). Суди встановили, що наказом начальника депо виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08 грудня 2021 року № 449 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач керувався статтею 46 КЗпП, частиною другою статті 12 Закону України «про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» зі змінами, внесеними наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393, пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236. Отже, застосування до позивача визначених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Зазначаючи про відсутність можливості у позивача дистанційної роботи, у зв`язку із специфікою цих трудових функцій, а також урахувавши факт того, що характер роботи не виключає велику кількість соціальних контактів працівника на робочому місці, суди дійшли висновків, що у спірних правовідносинах існувала об`єктивна необхідність вакцинації ОСОБА_1 , на підставі припущень, що недопустимо. Отже, фактично ОСОБА_1 відсторонено від роботи та позбавлено його заробітку лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», усі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. За таких обставин суди зробили помилкові висновки, що порушення права позивача на працю немає, та про правомірність і законність відсторонення позивача від роботи, оскільки в цьому випадку дії роботодавця, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи. Тому наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Щодо стягнення середнього заробітку Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати. Такого висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22). У разі незаконного відсторонення працівника від роботи він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки суди не встановили фактичних обставин, необхідних для вирішення вимог позивача про нарахування та стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення його від роботи та середнього заробітку за час відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року до дня ухвалення рішення суду (зокрема, розмір середньої заробітної плати, кількість робочих днів), суд касаційної інстанції немає можливості ухвалити рішення в цій частині, адже позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій (стаття 400 ЦПК України). За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення та постанова апеляційного суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення вимоги щодо визнання незаконним наказу, та, беручи до уваги специфіку цієї категорії справ, переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині нарахування та стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, середнього заробітку та розподілу судових витрат, для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Керуючись статтями 400, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу адвоката Мазура Романа Володимировича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1 та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення задовольнити. Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 08 грудня 2021 року № 449 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Справу в частині вимог про нарахування та стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, середнього заробітку з 09 грудня 2021 року до дня ухвалення рішення суду, та розподілу судових витрат передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

Можливо, ті судді "вакцинувались" від хронічного коронавірусного гриперу. І в результаті стали інвалідами...