Лев
-
Число публикаций
2318 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
102
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Лев
-
-
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47738075
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51663367
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53739341
Появился повод приступить к сочинению
-
1
-
-
46 minutes ago, Mila_Я said:
Звернення с позовом до суду по ЗУ о ЗПС "принесло" ухвалу суду заплатить за каждое немайнове требование (а судья насчитала их 8) по.... сколько там положено?!?! .... итого я насчитала что-то ок 4500 грн, иначе заява будет считаться неподаной
Ну вот как-то так всё. Двигаемся дальше.
Вроде как по этому поводу ВССУ откесарился
-
1
-
-
17 hours ago, Julia Хоменко (Болбенко) said:
суд был. Оставили без рассмотрения иск КФ, так как минув срок исковой давности. Арест по ДВС также отсутствует.
Единственное чем КФ давит, так это ипотека.
И что они могут выдавить после отказа суда из-за пропуска ИД? Еще раз сходить в суд за отказным решением?
Вы хотитне признать действием несуществующий долг? Суд освободил меня из плена а я прошу-молю назад?
-
1
-
-
14 hours ago, Julia Хоменко (Болбенко) said:
Дорогие форумчане! помогите в правильности составления письма коллекторам. Я не юрист, но основываясь на информацию с сети, составила примерно такое письмо.
Суть вопроса в том, что банк продал портфель задолженности Кредекс Фінанс, который обеспечен ипотекой. Сейчас есть возможность погасить ипотеку в размере остатка по кредиту, но коллекторы хотят больше денег. У меня нет возможности платить им больше и поэтому я пытаюсь с ними договориться. Буду очень признательна если окажите помощь в в правильности составления письма коллекторам.
Сдача рэкетирам в плен обеспечивает по сути добровольную кабалу и надолго. Я бы не сдавался.
Суд был?
-
1
-
-
18 hours ago, 0720 said:
1) заявление о выдаче карты опровергает утверждение ответчика о том, что карту он не получал, выводы о содержании договора из этого не делаются,
2) поскольку в договоре не указан размер кредитного лимита, то есть отсутствует одно из существенных условий договора, — то договор считается незаключенным в силу ч.1 ст.638 ЦКМой клиент получил в приватбанке валютный кредит в 2007-м более чем 14000 долларов, купил за него автомобиль, как я понял из его слов, в управляющего отделением банка, потом у клиента автомобиль банк нагло отжал и выручку не внес в погашение долга (появится время - создам отдельную тему). А в 2016-м банкеры подали иск (дело № 159/316/16-ц) по "долгам" по искусственному карточному кредиту под номером валютного(!), с лимитом 3000 грн., подделали подписи в заявлении о выдаче карты. Представитель банка ужасно упирался против назначения почерковедческой экспертизы, а когда ее назначили, уменьшил исковые требования почти в 4 раза. Но не помогло, мы от экспертизы не отказались...
-
Институт исполнительных надписей - производная института мошенничества. Нотариус выступает в роли ручного судьи.
-
On 26.05.2016 at 3:54 PM, Alexandr Shapovalov said:
Эти дебилы не заметили п.1 ч.2 ст. 46 ЗУ "Про банки..."?!
"Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв’язку з ліквідацією банку"
припиняється ТА - припиняються всі виданими нею довіреності!!!
?!
-
On 11.05.2016 at 4:28 PM, y.voronizhskiy said:
А запись в апелляционном суде велась?
Истица говорила о признании апелляционной жалобы?
Велась, конечно.
Истица апелляционную жалобу не признала.
-
15 hours ago, 0720 said:
ну значит мне неоднократно не повезло, будем так считатьРедко бываю слушателем, но ни разу ни один судья не уделил своё драгоценное внимание моей скромной персоне
-
2
-
-
по поводу процентов в договоре есть график погашения кредита. но в договре есть условие, что он действует до полного погашения долга.
Это как? В графике есть дата и сумма последнего платежа
Кроме того, стоит вспомнить ст. 252 ГКУ:
Стаття 252. Визначення строку та терміну
1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
-
Машину отдал в 2011 году,судя по всему продали с аукциона её в 2015.
1. А что делали с машиной 4 года? Почему сразу не продали?
2. Какой банк?
3. У меня было дело с Приватом. Машину клиента продали, а выручку не засчитали. Потом через несколько лет иск. КОНЕЧЕО ЖЕ, решение заочное, о котором клиент не знал до 2015 г. Но переиграл банк сам себя и мы тормознути его на стадии ИП. Но это, как говорил Каневский, отдельная история.
-
-
А здесь суд не только не учел позицию КСУ, но и проигнорировал выводы эксперта на основании несогласия с ними банка
-
1. Ни суммы кредита, ни лимита. Ни письменно, ни устно. - никто из трех представителей банка не смог ее даже озвучить ни в первой, ни в апелляционной инстанции. .
2. Как может быть подписана анкета, когда в представленном в апелляции "оригинале" даже нет графы для подписи?
3. Правила не являются частью договора.
4. Как может быть заключен договор без номера и без суммы кредита либо лимита и подписи сторон? Выходит, кроме устной и письменной, существует мнимая форма договора.
5. Фиксированная часть штрафа противоречит статье 549 ГКУ.
6. Кредитного дела не существует.
7. Срок давности суд перфой инстанции не применял.
8. Расстояние между апелляционным судом и отделением Приватбанка - около 4 метров.
-
А вот еще кандидатуры на отзывы
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51663367
Справа № 159/1837/15-ц Провадження № 22-ц/773/1383/15 Головуючий у 1 інстанції: Наваляний Т.Д. Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Федонюк С.Ю. ,
суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,
при секретарі - Вергуні Т. С.,
з участю: представника позивача - Місюри І. В.,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2015 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулось в суд до ОСОБА_3 з даним позовом, який обґрунтований тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.08.2011 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Однак, відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконав умови договору, у зв'язку з чим станом на 31.01.2015 року у нього виникла заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 19189,34 грн., яку позивач просив стягнути на його користь, а також судові витрати по справі.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «Приватбанк», покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, виходячи з такого.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували укладення із відповідачем кредитного договору і як наслідок наявність у останнього заборгованості по ньому. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, так як суд зробив його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н про надання кредиту у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.9-35).
Відповідач ОСОБА_3 особистим підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Разом з цим відповідачем було особисто підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, та отримано пластикову кредитну картку, якою він активно користувався, отримавши нову картку на слідуючий період, що підтверджено випискою із рахунку за період з 04.08.2011 р. по 03.06.2015 р. (а.с.84-118).
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представником банку було надано для огляду оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» та Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна» з особистими підписами відповідача ОСОБА_3
Дану обставину відповідач ОСОБА_3 під час розгляду справи в апеляційному суді підтвердив, вказуючи на те, що підписи в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та в Довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна» належать йому і він використовував кредитні кошти відповідно до своїх потреб. Зокрема, з виписки по рахунку, наданої банком, вбачається, що у вказаний період неодноразово через дану картку здійснювалося поповнення рахунку мобільного телефону, що належав ОСОБА_3
Крім того, відповідач ОСОБА_3 також не заперечував, що саме він зображений на фотографіях, які виготовлені в паперовому вигляді та надані позивачем апеляційному суду із електронної бази даних банку, де вони зберігаються і були зроблені працівником банку під час укладення зазначеного договору та переоформлення пластикової картки на наступний період її дії .
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неукладення кредитного договору та неможливість його виконання з боку ОСОБА_3 у зв'язку із тим, що він не обізнаний зі змістом Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки текст написаний російською мовою, не береться судом до уваги, так як спростовується наявними у справі доказами, та самим фактом тривалого користування послугами банку шляхом активного використання для розрахунку пластикової кредитної картки без жодних претензій до банку з його боку як споживача. Зокрема, підписом у заяві-анкеті та в Довідці про умови кредитування, які створені українською мовою, боржник підтвердив, що повністю ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді та розміщені на сайті банку. В суді відповідач підтвердив, що жодного разу не звертався до банку з вимогами про проведення перекладу вказаних документів чи про роз'яснення певних положень Правил та Умов.
Вказане свідчить, що між сторонами по справі дійсно було укладено кредитний договір і між ними існують правовідносини, які витікають з його умов, а тому місцевий суд прийшов до неправильного висновку про те, що банком не було доведено факт укладення з відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору та існування кредитної заборгованості.
Однак, відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо погашення кредиту не виконав і станом на 31.01.2015 року загальна сума боргу за кредитним договором згідно розрахунку заборгованості, наданого банком (а.с.7-8), становить 19189,34 грн., яка складається з наступного: 10994,10 грн. - заборгованість за кредитом; 6205,27 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 889,97 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до умов, визначених у Довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна»: базова відсоткова ставка за кредитом визначена в розмірі 2,5%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; пеня за невчасне погашення заборгованості в розмірі базової процентної ставки - 30, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту та 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів при виникненні прострочення платежу на суму від 50 грн. та більше; штраф 500 грн. + 5% від суми заборгованості в разі порушення строку сплати платежу більше ніж 30 днів; комісія за безготівковий платіж за рахунок власних коштів 3%, за рахунок власних коштів - 1%. При чому, вказана Довідка з такими умовами підписана особисто ОСОБА_3
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно із п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку боржнику належить виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.
У відповідності до п. 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Пунктом 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг, передбачених даним договором, Умовами і правилами клієнт платить банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який оплачується пеня, за кожен день прострочки.
Згідно із п. 2.1.1.12.9 Умов та правил надання банківських послуг, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в банку, зокрема з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного та/або часткового погашення боргових зобов'язань.
Пунктом 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових чи інших зобов'язань за цим договором.
Разом з тим, згідно з наданою банком випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 за період з 28.06.2013 року по 30.04.2015 року останнє надходження коштів в розмірі 1000 грн. від відповідача на погашення кредиту було проведено 15.07.2014 року (а.с.93).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, З ст. 264 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Починаючи з 16.07.2014 року будь-якого погашення ОСОБА_3 не здійснювалось, а оскільки банк з позовом до суду звернувся 03.04.2015 року, тому він не пропустив строку позовної давності для захисту свого цивільного права або інтересу, як це передбачено ст. 257 ЦК України.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції, необґрунтовано відмовивши у задоволенні позову з інших підстав, одночасно також застосував позовну давність, яка банком не пропущена, хоча законом не передбачено застосування позовної давності у разі відмови в позові з інших підстав, а тому, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку про стягнення боргу є підставними і підлягають до задоволення.
З відповідача на користь банку, відповідно до наданого банком розрахунку кредитної заборгованості, підлягає до стягнення заборгованість на загальну суму 19189,34 грн., яка складається з наступного: 10994,10 грн. - заборгованість за кредитом; 6205,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 889,97 грн. - штраф (процентна складова).
У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України на користь банку з відповідача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 243 грн. 60 коп. та апеляційної скарги в розмірі 121 грн. 80 коп., а всього на загальну суму 365 грн. 40 коп.
Таким чином, дане рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, підлягає відповідно до положень ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04.08.2011 року в сумі 19189 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп., з яких 10994 грн. 10 коп. - заборгованість за кредитом, 6205 грн. 27 коп. - заборгованість за процентами, 600 грн. - пеня та комісія, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 889 грн. 97 коп. - штраф (процентна складова), та судові витрати, понесені позивачем за сплату судового збору, в сумі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
-
Ну а Вы ей в ответ, что то сказали... Ткнули в нормы и разъяснения...
Была попытка. Но только судья услышала о письме ВССУ от 08.09.2011 г. № 611-1104/0/4-11, на которое была ссылка в ходатайстве об утверждении доверенности, сразу меня перебила. Дальнейшее нагнетание конфликта было нецелесообразно - скорее всего, судья именно на это рассчитывала, чтобы удалить меня из зала и "поработать" с истицей, натолкнуть ее на ошибочное признание апелляции.
Но была нотариальная доверенность на третье лицо - заемщика. И вместо от лица истицы я выступил с тем же возражением от третьего лица. Истица, понятное дело, апелляцию ответчика не признала.
Не помогло! - судьи "пришли к выводу", что истица признала апелляцию.
О заявленнрм до начала заседания ходатайстве об исключении ненадлежащих и недопустимых, в т.ч. фальшивых доказательств - в решении ни слова. Не исключено, что само решение было подготовлено заранее, а затем некорректно отредактировано.
-
Это бред какой то... В материалах дела есть ухвала по поводу доверенности и доверенность, не скасованная и действующая... На каком основании она может её игнорировать...
На основании вседозволенности. Ведь под запись же сказала, полистав дело, что доверенность есть!
Ну понятно в общем... Готовьте кассацию... Но только прикладывайте к скарге по максимуму ВСЁ...
Кассационное производство уже открыто.
-
Доверенность, заверенная судом, была и работала в первой инстанции. И председательствующая в апелляции, полистав дело, увидела ее. Но через несколько секунд с плохо скрываемой нервозностью выдала своё резюме.
Правда, полностью обеззащитить истицу не удалось - на представление третьего лица имелась нотариальная доверенность.
А вот открытая ложь в решении, будто бы истица и представитель третьего лица признали апелляционную жалобу ответчика - перед ней непризнание доверенности меркнет...
-
Да есть разъяснения ВССУ по этому поводу...
В первой инстанции никаких проблем по этому поводу
-
А Вы действительно подписывали анкету на реструктуризацию?
Истица утверждает, что нет и никто не предлагал ее подписать
-
В третьих, председательствующая судья заявила, что доверенности на представление интересов судом удостоверяться не могут. Оказывается, абз. 1 ч. 2 ст. 42 ГПКУ писан не всем судьям.
-
Во-вторых, апелляционную жалобу подписал представитель по доверенности уполномоченного лица с печатью банка.
В кассаиции об этом отмечено.
Кассация принята к рассмотрению:
-
2
-
-
Во-первых, ни истец, ни представитель третьего лица апелляционную жалобу не признали (звукозаписью подтверждается)
А вот и само возражение
Справа № 159/6375/15-ц
Провадження № 22-ц/773/398/16
ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В провадженні № 22-ц/773/398/16 апеляційного суду Волинської області знаходиться справа № 159/6375/15-ц за позовом ___ до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни, за участю третьої особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ___, про визнання припиненими зобов’язань за договором поруки, за апеляційною скаргою відповідача на рішення від 11.01.2016 р. Ковельського міськрайонного суду.
Рішення суду першої інстанції по даній справі вважаю законним і справедливим, а подану відповідачем апеляційну скаргу не визнаю повністю з огляду на наступне.
26.06.2008 р. між ВАТ КБ „Надра”, правонаступником якого є апелянт-відповідач та ___ (третьою особою) було укладено Кредитний договір № 15/5-ЖР (далі – Кредитний договір), за яким апелянт зобов’язався надати третій особі кредит в сумі 36371,19 доларів США під 14,49% річних з кінцевим терміном повернення 26.06.2023 р.
Щомісячний ануїтетний платіж – 498,05 доларів США.
Для забезпечення Кредитного договору між мною та апелянтом було укладено договір поруки, за яким я поручилась перед апелянтом за виконання зобов’язань позичальником (третьою особою) за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник.
29.09.2010 р. між апелянтом та третьою особою без погодження зі мною було укладено Додаткові угоди № 1 та № 2 до Кредитного договору. Уклавши їх, апелянт істотно збільшив обсяг моєї відповідальності.
Так, згідно п. 4.2. Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, „у разі порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.2 – 3.3.10, 3.3.10 – 3.3.20 цього Договору (крім п. 3.3.6 Договору) Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 5% (п’ять процентів) від суми залишку по кредиту, розрахованої на день порушення цього Договору, за кожен випадок”.
Попри те, що даний штраф є незаконним, оскільки за своєю природою не являється неустойкою у визначенні ч. 2 ст. 549 ЦК України, така умова у первісній редакції Кредитного договору відсутня взагалі, а відтак збільшує обсяг зобов’язань поручителя. Більше того, штраф накладається за ряд дрібних порушень, надуманих апелянтом для отримання надмірних прибутків, в т. ч. передбачається подвійна відповідальність (п. 3.3.11). Також штраф накладається за реалізацію третьою особою своїх прав, які апелянт не може обмежити в силу абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України навіть через договірні умови (п. 3.3.7). А штрафування у разі визнання іпотечного договору недійсним є повним абсурдом (п. 3.3.20). Третя особа не має права звернутись до суду з позовом про визнання іпотечного договору недійсним, чи то як? А якщо звернеться і суд постановить рішення на його користь, то поручитель солідарно з ним має сплатити штраф апелянту за реалізацію третьою особою конституційного права на судовий захист?
Згідно п. 3.2.3.7 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору,
„Кредитор має право вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів, комісій та можливих штрафних санкцій у разі порушення Позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов’язків, встановлених цим Договором та договорами, зазначеними в п. 1.3 цього Договору або у разі припинення дії цих договорів”.
Попри те, що дана умова є незаконною і нерозумною, оскільки поручитель не являється стороною Кредитного та іпотечного договорів, вона фактично зобов’язує поручителя виконувати умови цих договорів (незрозуміло, яким чином) і надає право апелянту вимагати дострокового повернення кредиту за відсутності вини позичальника (навіть у разі виконання ним зобов’язань), а відтак збільшує обсяг зобов’язань поручителя. У первісній редакції Кредитного договору така умова відсутня.
Додаткова угода № 1 не містить умови, за якою всі умови первісного Кредитного договору з моменту її підписання втрачають силу. Це також є збільшенням обсягу відповідальності шляхом сумарної відповідальності – за первісним Кредитним договором плюс за Додатковою угодою № 1 до нього.
Сукупна вартість кредиту за умовами Кредитного договору в первісній редакції (щомісячний платіж 498,05 дол. США), розрахована з допомогою кредитного калькулятора ПАТ КБ „Надра” (http://calcsoft.ru/kreditniy-kalkulator-nadra-banka) становить 89649,24 дол. США.
Згідно п. 2 Додаткової угоди від № 2 до Кредитного договору встановлено новий графік погашення кредиту, за яким було збільшено розмір щомісячного платежу (приховане збільшення процентної ставки), що потягло за собою зростання сукупної вартості кредиту до 93982, 33 дол. США, або на 4333,09 дол. США.
Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитом; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Суд, оцінивши надані докази дійшов правильного висновку, що „позовні вимоги щодо визнання договору поруки від 26 червня 2008 року припиненим, є обґрунтованими та доведеними, а тому слід винести рішення про задоволення позову” (абз. 6 стор. 3).
Доводи апелянта висновків суду не спростовують.
Апелянт стверджує, що, цитую дослівно: „після укладення додаткової угоди загальна сума штрафів розраховано на рівні 15%” (абз. 10 стор. 2 апеляційної скарги).
Таке твердження не варте уваги, оскільки пунктом 4.2 Додаткової угоди № 1 передбачено штрафування в розмірі 5% від суми залишку по кредиту за кожний випадок порушень із широкого їх переліку. Тобто, загальна сума штрафів, виходячи із цього переліку, може за певних обставин сягати більше 100% від суми залишку по кредиту.
Апелянт намагається ввести суд в оману, пов’язуючи відповідальність позичальника і поручителя з реальним ходом виконання зобов’язань після укладення Додаткової угоди № 1. Однак, збільшення обсягу відповідальності визначається певними змінами основного зобов’язання позичальника, а не обсягом пред’явлених вимог кредитора у разі неналежного виконання зобов’язань позичальником. Припинення зобов’язань поручителя настає з моменту змін основного зобов’язання, що призводить до збільшення відповідальності, коли кредитор ще не мав технічної (фізичної) можливості пред’явити ті чи інші вимоги до позичальника та/або поручителя за зміненими зобов’язаннями.
Апелянт покликається (абз. 5 стор. 2 апеляційної скарги) на Лист від 27.09.2012 р. № 10/1393/0/4-12 ВССУ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” і цитує його абз. 4 п. 1, де зазначено, що, „відповідно до частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим (постанови від 21 травня року 2012: № 6-69цс11, № 6-18св11, № 20цс11, № 88цс11)”. І тим самим спростовує своє намагання пов’язати обсяг відповідальності з ходом виконання зобов’язань після укладення Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 1 ст. 59 цього Кодексу, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, – до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Положення частини другої статті 27, частини першої статті 131 щодо строків подання сторонами спору доказів у справі визнано конституційним згідно Рішення КС України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011.
Тобто, докази повинні бути належними і допустимими та своєчасно поданими.
Додатки №№ 4, 5, 6 до апеляційної скарги є неналежними і недопустимими доказами.
Так, Додаток № 4 до апеляційної скарги – ксерокопія анкети поручителя на реструктуризацію від 13.09.2010 р. – ніким не засвідчена, походження її невідоме. Мною така анкета не була підписана і в ній немає взагалі інформації про існування Додаткових угод № 1 та № 2 від 29.09.2010 р. до Кредитного договору.
Окрім того, анкета датована 13.09.2010 р., а Додаткові угоди № 1 та № 2 були укладені 29.09.2010 р., що також свідчить про відсутність зв’язку між „анкетою” та Додатковими угодами.
Термін „реструктуризація” в тексті Додаткових угод не вжито взагалі.
Таким чином, ксерокопія анкети не містить інформації щодо предмета доказування.
Додаток № 5 до апеляційної скарги – ксерокопія розрахунку заборгованості за Кредитним договором також не засвідчена, що дає всі підстави сумніватись у достовірності розрахунку. Дана ксерокопія не містить інформації щодо предмета доказування – наявності чи відсутності договірного збільшення обсягу відповідальності поручителя як солідарного боржника після укладення між апелянтом та третьою особою Додаткових угод № 1 та № 2 до Кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Додаток № 6 до апеляційної скарги – копія рішення від 13.03.2015р. Ковельського міськрайонного суду по справі № 159/4256/14-ц, яке не спростовує факт договірного збільшення обсягу відповідальності поручителя як солідарного боржника після укладення між апелянтом та третьою особою Додаткових угод № 1 та № 2 до Кредитного договору. Про існування цих Додаткових угод в даному судовому рішенні не згадується взагалі.
Додатки №№ 4, 5, 6 як було подано апелянтом в якості доказів з порушенням вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України. В апеляційній скарзі не зазначено причин несвоєчасної їх подачі. В суді першої інстанції жоден з цих матеріалів не досліджувався.
Короткий (семимісячний) пільговий період погашення із зменшенням платежів (270,81, 146,86, 350,21, 338,91, 350,21, 350,21, 316,32) згідно Додаткової умови № 2 повністю перекривається наступним їх збільшенням до 575,96 дол. США за місяць протягом 34 місяців та 575,81 США протягом одного місяця, далі протягом 112 місяців розмір щомісячного платежу становить 514,97 дол. США. Тобто, збільшення сукупної вартості очевидне, якщо порівнювати з первісним розміром щомісячних платежів у 498,05 дол. США протягом дії Додаткових угод № 1 та № 2.
Принагідно зазначити, що апелянт-відповідач не проявив ніякого інтересу до справи під час її розгляду в суді першої інстанції. Будучи вчасно повідомленим про дату та місце розгляду справи, він не направив свого представника в судове засідання і не надав суду ні заперечення проти позову, ні тих чи інших матеріалів в якості доказів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 298, 303, 307, 308 ЦПК України, –
ПРОШУ:
1. Апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення від 11.01.2016 р. Ковельського міськрайонного суду по справі № 159/6375 залишити без змін.
2. Всі судові витрати покласти на відповідача.
05.03.2016 р. _____
-
1
-
-
Хорошая ветка и есть кого на неё повесить - лишь бы выдержала
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56457840
Категорія справи №159/6375/15-ц : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Дата набрання законної сили: 11.03.2016
Справа № 159/6375/15-ц Провадження № 22-ц/773/398/16 Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М. Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,
секретар с/з - Вергун Т.С.,
з участю:
позивача - ОСОБА_3,
представника третьої особи - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Комерційний банк «Надра», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки, за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 26 червня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 36371,19 дол. США. Цього ж дня між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та позивачем в даній справі ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Посилаючись на те, що між банком і позичальником 29 вересня 2010 року без згоди поручителя були укладені додаткова угода № 1 до кредитного договору та додаткова угода № 2 до кредитного договору, що, на думку позивача, призвело до збільшення обсягу відповідальності, остання просила суд визнати припиненим зобов'язання за договором поруки.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року в даній справі позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки задоволено.
Постановлено визнати припиненим зобов'язання за договором поруки, укладеного 26 червня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 на забезпечення кредитного договору від 26 червня 2008 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про припинення договору поруки.
В судовому засіданні позивач та представник третьої особи апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задовольнити, представник відповідача та третя особа у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглядав справу у їх відсутності.
Дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ВАТ ( в подальшому - ПАТ) «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6 26 червня 2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав в банку кредит в розмірі 36 371,19 дол. США строком до 26 червня 2023 року (а.с.6-8).
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 26 червня 2008 року був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором (а.с.9).
За договором поруки, як це передбачає стаття 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частин 1, 4 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про припинення договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зміни без згоди поручителя зобов'язання позичальника збільшився обсяг його відповідальності за кредитним договором, а тому суд задовольнив позовні вимоги поручителя про припинення договору поруки.
Проте, такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону.
Законом, а саме частиною 1 статті 559 ЦК України, визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого обсяг його відповідальності.
Отже, до припинення договору поруки призводять такі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Позивач ОСОБА_4 в своїй позовній заяві зазначала, що внаслідок укладення між кредитором та позичальником додаткових угод без згоди поручителя були змінені умови основного зобов'язання, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Однак, зазначені доводи позовної заяви ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, умовами кредитного договору, укладеного 26 червня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» (в подальшому - ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_6), передбачено, що банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення строковості та платності грошові кошти в сумі 36371,19 дол. США, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,49 відсотків річних, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості, при розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту, банк надає позичальнику кредит строком до 26 червня 2023 року, комісія за розрахунки за цим договором складає 3,6 відсотків від суми виданих коштів за винятком суми, виданої на оплату цієї комісії, моментом надання кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 498,05 дол. США, позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту щомісячно до 10 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця, у випадку, коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс суми мінімально необхідних платежів, банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі в термін, визначений п.3.3.3. цього договору, а також у випадку не виконання умов, передбачених п. 4.3.6. цього договору (а.с.6-8).
Поручитель ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору поруки поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Проте, позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2015 року, що набрало законної сили, з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_4 в користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 451027,71 грн.
Із матеріалів справи убачається, що поручитель ОСОБА_3 ще 13 вересня 2010 року склала анкету поручителя на реструктуризацію боргу, в якій зазначено, що поручитель підтверджує, що інформація в цій анкеті є повною і правдивою, при цьому вона згідна інформувати банк про зміну у відомостях, наведених у анкеті (а.с.57).
29 вересня 2010 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої при зміні умов кредитування позичальник одноразово користується програмою «Зниження щомісячного платежу за кредитом». При умові виконання позичальником умов цього договору останньому протягом 24 місяців з жовтня 2010 року по вересень 2012 року надається поетапна відстрочка сплати частини необхідного платежу в 4-ри етапи. Підписання додаткової угоди до кредитного договору кожного наступного етапу здійснюється після виконання позичальником умов попереднього етапу. У випадку прострочення позичальником своїх зобов'язань за цим договором на більш ніж 7 робочих днів позичальник не допускається до наступного етапу реструктуризації (а.с.10-13).
Додатковою угодою № 2 до кредитного договору, укладеною 29 вересня 2010 року між банком і позичальником, на виконання вимог п.1.1. договору сторони договору домовилися встановити наступний етап відстрочення сплати частини необхідного платежу. З дати підписання цієї додаткової угоди позичальнику встановлена щомісячна сума мінімально необхідного платежу відповідно до встановленого цією додатковою угодою графіка (а.с.14).
Таким чином, укладеними додатковими угодами встановлено порядок реструктуризації заборгованості за кредитним договором, на що давала згоду поручитель, склавши 13 вересня 2010 року, тобто до укладення додаткових угод, анкету на реструктуризацію.
З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що такі зміни умов основного зобов'язання за кредитним договором були зроблені за згодою поручителя і не призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, а тому підстав для припинення договору поруки не має.
Таким чином, із-за порушення норм матеріального і процесуального права і невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
Новости от исполнительной
в Загальні питання та новини з сайту
Опубликовано
Интересно, во сколько обошлись привату этих 3 года? Небось по уши в овердрафт залез, бедняга...