Inessa S

физ.лицо узнало о решении трет. суда лишь 2016 году (когда пришло постановление об открытии исполнительного производства), то это является уважительной причиной для возобновления сроков и открытии производства?! Решение третейского суда было принято в 2012 году, а ухвала о выдаче исполнительного листа - 2014 год

Где можно купить данную книгу

Державний герб України Справа № 752/10258/13-ц Провадження №: 2/752/414/14 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2014 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Пасинок В.С., за участю секретаря - Тасенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання частково недійсним договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта банк» від 30.06.2010, - в с т а н о в и в: у червні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.05.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 623/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав їй кредитні кошти у розмірі 117 350,00 доларів США під 13 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк по 20.05.2027 року. Проте, відповідач порушила умови повернення платежів, у результаті чого станом на 17.04.2013 року виникла заборгованість за договором кредиту в розмірі 1 129 920,13 грн. 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB «Український промисловий банк» на користь AT «Дельта Банк». На підставі викладеного та з наведених у позовній заяві підстав просив суд задовольнити позов та з урахуванням уточнень останнього остаточного стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 03.11.2014 року в розмірі 1 812 218,76 грн., а також вирішити питання судових витрат у справі (а.с. 2-4, 138). Не погоджуючись з пред'явленим позовом, ОСОБА_1 через свого представника подала зустрічну позовну заяву, якою просила суд визнати недійсним договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта банк» від 30.06.2010 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України, в частині передачі кредитних зобов'язань за кредитним договором № 623/ФКВ-07 від 25.05.2007 року (а.с. 69-71). Мотивувала свої вимоги тим, що оспорюваний договір був укладений в порушення вимог ст. 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність», його укладення та заміна кредитора у зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну умов кредитного договору в частині порядку повернення коштів, через що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України він є недійсним. В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» позовні вимоги первісного позову підтримав з урахуванням їх уточнень та просив первісний позов задовольнити в повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом в ході розгляду справи заявлений ПАТ «Дельта Банк» позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, врахувавши при цьому доводи сторони відповідача, вкладені в письмових запереченнях, та посилаючись на подання ПАТ «Дельта Банк» позовної заяви з пропуском строку позовної давності. Позовні вимоги зустрічного позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі (а.с. 65-66, 109-113). Відповідач - ТОВ «Український промисловий банк», будучи в установленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надавав. Заслухавши представників сторін, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача ТОВ «Український промисловий банк», дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. Встановлено, що 25.05.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 623/фкв-07, на підставі якого позичальнику було надано кредит у розмірі 117 350,00 доларів США під 13 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк по 20.05.2027 року (а.с. 5-10). Виконання зобов'язань за даним кредитним договором забезпечено іпотекою відповідно до укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 іпотечного договору № 623/Zфкві-07 від 25.05.2007 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 157-160). Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, як визначає п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У даному випадку, наявність підписаних правочинів свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і що зовнішній вираз їх волі відповідає внутрішньому. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено. Вказане також не заперечувалось сторонами та доказів на підтвердження зворотного ними в розпорядження суду надано не було. Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Український промисловий банк» були виконані умови кредитного договору та ОСОБА_1 25.05.2007 року надані грошові кошти в розмірі 117 350,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на вказану дату становило 592 617,50 грн. (а.с. 174). 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB «Український промисловий банк» на користь AT «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Український промисловий банк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Український промисловий банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Український промисловий банк» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Український промисловий банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 161-172). Згідно з п. 1.7 зазначеного договору від 30.06.2010 року кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені ТОВ «Український промисловий банк» з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання ТОВ «Український промисловий банк» кредитних зобов'язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього договору. Перелік кредитних та забезпечувальних договорів наведений у додатку № 2 до цього договору (а.с. 164). Згідно наявного в матеріалах справи витягу з додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року до переліку кредитних та забезпечувальних договорів входять кредитних договір № 623/фкв-07 та іпотечний договір № 623/Zфкві-07 від 25.05.2007 року (а.с. 173). Згідно акту звірки № 1 від 01.07.2010 року, підписаного ТОВ «Укрпромбанк» та АТ «Дельта Банк» відповідно до п. 1.3. Регламенту щодо послідовності дій ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» в процесі прийому/передачі активів ТОВ «Укрпромбанк» відповідно до договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» від 30.06.2010 року з метою підтвердження факту переведення прав вимоги Укрпромбанком та користь Дельта Банку та фактичної заборгованості позичальників за кредитними договорами, загальний залишок ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01.07.2010 року склав 875 411,74 грн. (а.с. 175). Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 511, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 179 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання вимог ст. 516 ЦК України, відповідно до умов п. 4.8. договору від 30.06.2010 року, згідно якого «Дельта Банк»та «Укрпромбанк» зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою «Дельта Банком» та Укрпромбанком в усіх істотних аспектах впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення цього договору, ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» листом від 08.07.2010 року було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом направлення спільного повідомлення, про свідчить поштових відправлень (а.с. 176-177). Отже, з врахуванням зазначеного, на думку суду, ПАТ «Дельта Банк» належним чином виконало вимоги ст. ст. 516, 517 ЦК України при заміні кредитора у зобов'язанні іншою особою та довело перед судом в розрізі положень ст. ст. 57-59 ЦПК України перехід до нього прав первісного кредитора, через що ПАТ «Дельта Банк» має право вимоги до відповідача за зобов'язаннями останньої перед первісним кредитором. Як встановлено судом, банком було надано ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі й порядку, визначених умовами укладеного між ними кредитного договору. Проте, як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1, в свою чергу, належним чином не виконує умови останнього, через що станом на 03.11.2014 року має заборгованість в розмірі 1 812 218,76 грн. Згідно положень ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Разом з тим, на думку суду, позивач ПАТ «Дельта Банк» всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. До вказаного висновку суд приходить, виходячи з наступного. Так, як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем ОСОБА_1 25.05.2007 року відповідно до умов укладеного між нею та ТОВ «Український промисловий банк» кредитного договору було отримано грошові кошти в розмірі 117 350,00 грн., що в гривневому еквіваленті становило 592 617,50 грн. (а.с. 174). Звернувшись до суду з даним позовом, в обґрунтування останнього ПАТ «Дельта Банк» вказало на те, що ОСОБА_1 належно не виконуються умови кредитного договору, кредит не повертається, відповідні сплати не провадяться, внаслідок чого станом на 17.04.2013 року в неї наявна заборгованість в розмірі 137 624,47 доларів США, що в гривневому еквіваленті на вказану дату становить 1 129 920,13 грн., з яких: тіло кредиту - 102 191,00 доларів США, що становить 816 812,66 грн.; відсотки - 35 433,47 доларів США, що становить 283 219,73 грн.,; комісія за ведення кредиту - 29 887,74 грн. (а.с. 11). Крім того, задля обґрунтування своїх вимог банком було додано до позовної заяви копію листа-попередження № 4743 від 15.04.2011 року, направленого ОСОБА_1, зі змісту якого вбачається, що у останньої станом на 15.04.2011 року була наявна прострочена заборгованість в розмірі 23 804,51 доларів США, з яких: сума простроченого кредиту - 7 239,78 доларів США; сума прострочених відсотків за користування кредитом - 16 564,73 доларів США, та 5 601,61 грн. - сума комісій за користування кредитом (а.с. 12). Зі змісту вимоги ТОВ «Український промисловий банк» № 8539 від 18.02.2009 року вбачається, що станом на 11.02.2009 року у ОСОБА_1 була наявна заборгованість в розмірі 154 242,00 доларів США та 903,00 грн. (а.с. 66). Згідно наявного в матеріалах справи витягу з додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року фактичний розмір невиконаного ОСОБА_1 грошового зобов'язання за кредитним договором від 25.05.2007 року у валюті кредиту станом на 01.06.2010 року складав 114 421,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті становив 868 006,32 грн. (а.с. 173). Згідно акту звірки № 1 від 01.07.2010 року, підписаного ТОВ «Укрпромбанк» та АТ «Дельта Банк» відповідно до п. 1.3. Регламенту щодо послідовності дій ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» в процесі прийому/передачі активів ТОВ «Укрпромбанк» відповідно до договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» від 30.06.2010 року з метою підтвердження факту переведення прав вимоги Укрпромбанком та користь Дельта Банку та фактичної заборгованості позичальників за кредитними договорами, загальний залишок ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01.07.2010 року склав 875 411,74 грн. (а.с. 175). Натомість з наданого представником ПАТ «Дельта Банк» розрахунку заборгованості, доданого до заяви про уточнення розміру позовних вимог, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.05.2007 року станом на 03.11.2014 року становить 1 812 218,76 грн. (а.с. 139-140). При цьому, як вбачається з останнього, нарахування банком провадилось виходячи із суми заборгованості в розмірі 102 191,00 доларів США за тілом кредиту та 7 720, 32 доларів США за відсотками. Пояснити такі розбіжності у розмірі невиконаного ОСОБА_1 грошового зобовязання представник ПАТ «Дельта Банк» в ході розгляду справи не зміг, посилаючись на відсутність у нього інформації з даного приводу. Детального розрахунку заборгованості позичальника із вказівками про те, коли (в які дні місяці та роки) вона погашала свою заборгованість, яка частина сплачених сум йшла на погашення тіла кредиту, а яка - на погашення відсотків і комісій, якими первинними платіжними документами підтверджується кожна сплата, в розпорядження суду надано також не було. Тому, суд дійшов до висновку про те, що позов не може бути задоволений у зв'язку з безпідставністю позовних вимог та їх недоведеністю. При цьому суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача за первинним позовом - ОСОБА_1 на пропуск ПАТ «Дельта Банк» строку позовної давності з огляду на те, що заміна сторони у договорі - це перехід до іншої особи на підставі закону, договору або іншого нормативного акту як прав так і обов'язків за договором. При заміні сторони у договорі відбувається правонаступництво прав та обов'язків за договором. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва тощо. Разом з цим, за положеннями ч. 3 зазначеної норми, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Разом з тим, поняття зміна сторони в договорі (правонаступництво) та поняття відступлення права вимоги (передача права за правочином) є суто різними за своїм правовим змістом. Так, при зміні сторони у договорі права та обов'язки за договором переходять до особи яка є правонаступником, при цьому дія договору продовжується, але з участю іншої особи. При відступлені права вимоги кредитор може відступити лише ті права та у тих обсягах, які має на час передачі вимоги та які визначені між ним та іншою особою, яка ці права приймає у окремому договорі, при цьому первинний договір продовжує діяти з участю тих самих осіб, які його уклали, оскільки обов'язки за первинним договором до іншої особи не переходять. Аналіз положень договору від 30.06.2010 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України, про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB «Український промисловий банк» на користь AT «Дельта Банк», згідно яких у порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Український промисловий банк» передало (відступило) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінило ТОВ «Український промисловий банк» як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі ТОВ «Український промисловий банк» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників до АТ «Дельта Банк» перейшло (відступилось) право вимагати (замість ТОВ «Український промисловий банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, дає підстави суду для висновку про те, що за своєю правовою природою укладений 30.06.2010 року договір між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Дельта Банк» є договором про відступлення права вимоги існуючої заборгованості, право на стягнення якої було у ТОВ «Укрпромбанк». Отже, виходячи з положень ст. ст. 256-261 ЦК України, приймаючи до уваги, що ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із позовом 05.06.2013 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про пропуск банком строку позовної давності. Розглядаючи зустрічний позов, поданий ОСОБА_1, суд також приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, з 21.01.2010 року Національний банк України відкликав банківську ліцензію та ініціював процедуру ліквідації ТОВ «Укрпромбанку». Як встановлено судом, 30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України був укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до умов якого ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України. (а.с. 161-172). Згідно наявного в матеріалах справи витягу з додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року до переліку кредитних та забезпечувальних договорів входять кредитних договір № 623/фкв-07 та іпотечний договір № 623/Zфкві-07 від 25.05.2007 року (а.с. 173). Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно п. 6 ст. 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом. Згідно з ч. 3 ст. 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ліквідатор приймає рішення про отримання та відчуження активів та/або зобов'язань без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Обґрунтовуючи позов, позивач просить визнати частково недійсним вище вказаний договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» з тих підстав, що останній був укладений відповідачами в період відкликання банківської ліцензії та ліквідації «Укрпромбанку», що, на її думку, є підставою для визнання його недійсним в силу положень ст. ст. 203, 215 ЦК України. Проте, згідно з ч. 1 ст. 215, ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечливість змісту правочину ЦК України, актам цивільного законодавства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Судом встановлено, що вказаний вище договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, по-перше, був укладений на виконання постанови № 265/БТ від 08.06.2010 року Правління Національного банку України про погодження рішення Конкурсної комісії про визначення переможцем конкурсу АТ «Дельта Банк», якому будуть передані активи ТОВ «Укрпромбанк», що перебувають у заставі Національного банку України як забезпечення за кредитами рефінансування та стабілізаційними кредитами, з одночасним передаванням його зобов'язань за цими кредитами, що не суперечило вимогам чинного законодавства, а, по-друге, в межах ліквідаційної процедури та рамках положень ст. ст. 91, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність» й підписаний ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк» Раєвським К.Є. (а.с. 171). Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Статтею 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Тому, доводи позивача та його представника про недотримання відповідачами при укладенні договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку вимог ст. ст. 91, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність» судом не приймаються до уваги як безпідставні, оскільки базуються на власному припущенні та не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства України. З аналізу умов вказаного вище договору не вбачається, що він суперечать нормам Цивільного кодексу України або іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При розгляді справи представник позивача не довів наявність сукупності підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, необхідних для визнання договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку частково недійсним. Посилання ОСОБА_1 також як на підставу недійсності договору від 30.06.2010 року на те, що за наслідками укладення останнього заміна кредитора у зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну умов кредитного договору в частині порядку повернення коштів, також не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи як через свою недоведеність та необґрунтованість, так і через те, що протягом всього розгляду справи ОСОБА_1 не було надано доказів в розрізі положень ст. ст. 57-59 ЦПК України щодо виконання нею своїх обов'язків та дотримання нею порядку їх виконання, визначених кредитним договором від 25.05.2007 року, як попередньому кредитору, так і новому. І це при тому, що в ході розгляду справи судом встановлено, що останню було належним чином та у визначеному законом й договором порядку повідомлено про заміну кредитора. Отже, аналізуючи зібрані докази по справі в їх сукупності, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що відповідачі діяли відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень, а відтак вважає позов ОСОБА_1 безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 203, 215, 512-518, 526, 530, 611, 625, 627-629, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 57-60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в: позов публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання частково недійсним договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта банк» від 30.06.2010- залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя В.С. Пасинок

Нашла только вот это Toggle navigation CASES LEGAL β Постанова КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2010 № 33/457 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: при секретарі: За участю представників: від позивача: представник – Усик Є.С. – за довіреністю, від відповідача: представник не з'явився, від третьої особи: представник не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2010 у справі № 33/457 ( .....) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" до Акціонерного комерційного банку "Європейський" третя особа позивача третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Прогрес" про визнання договору про відступлення прав від 30.04.2009 р. недійсним ВСТАНОВИВ: В червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укренерговосток-1” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного комерційного банку „Європейський” про визнання договору про відступлення прав за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Європейський” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вектор-Прогрес” від 30.04.2009 року недійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року, укладений між відповідачем та третьою особою, за яким всі права кредитора за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем, перейшли до третьої особи, укладений незаконно, з грубим порушенням прав позивача, оскільки цей договір зумовлює настання негативних наслідків для боржника, що визначені законом і договором, які полягають у тому, що позивач не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні та він міг продовжувати виконувати свої зобов'язання і надалі перед первісним кредитором. За таких обставин, позивач просить визнати договір про відступлення права вимоги, укладений між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор-Прогрес» недійсним. Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на п.1 ст.516 ЦК України, п. 10.3 кредитного договору № К/70/2601 від 07.12.2007 року, за умовами яких банк має право відступити свої права та зобов'язання за договором без додаткової згоди позичальника. В додаткових поясненнях до позовної заяви від 02.11.2009 року позивач зазначив, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми такого правочину, оскільки договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, та щодо змісту зобов'язань за договором, мотивуючи тим, що оскаржуваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а отже, третя особа не може бути стороною такого договору, оскільки відповідно до вимог ст. ч.3 ст.1079 ЦК України не має права здійснювати факторингові операції. У доповненнях до відзиву на позовну заяву від 17.12.2009 року відповідач стверджує, що спірний договір укладено з дотриманням форми правочинів, права позивача не були порушені, обсяг його прав та обов'язків перед новим кредитором залишився незмінним, а договір про відступлення вимоги за змістом не є договором факторингу, зважаючи на те, що кошти в розпорядження відповідачу не надавались, відповідач не вносив плату на користь нового кредитора за надання коштів, що є обов'язковими умовами саме договорів факторингу. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 р. у даній справі у позові відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено того факту, що оспорюваний договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не встановив факт передачі та розмір суми за відступлене право вимоги, від встановлення якого залежить кваліфікація договору про відступлення права вимоги, як договору факторингу. В додаткових поясненнях, наданих представником позивача в судовому засіданні 02.06.2010 року, крім доводів, викладених у апеляційній скарзі, вказує на невжиття місцевим господарським судом заходів стосовно залучення третьої особи в якості співвідповідача у справі у зв'язку з тим, що розгляд і вирішення даної справи впливає на обсяг прав та обов'язків третьої особи. Відповідачем та третьою особою не надано відзивів на апеляційну скаргу та не використано наданого їм законом права на участь своїх представників у судових засіданнях. Однак, матеріали справи свідчать про належне повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренерговосток-1» та акціонерним комерційним банком «Європейський» було укладено кредитний договір № К/70/2601 від 07.12.2007 року (надалі Договір). За умовами пункту 1.1. Договору банк на умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти в кредит в рахунок відкритої на умовах цього договору кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, в тому числі з урахуванням положень п.2.7. цього договору, (надалі - «кредитна лінія»), а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії, передбачені цим договором, а також виконати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Відповідно до п. 1.2. договору розмір кредитної лінії: 18 500 000, 00 гривень. Строк користування кредитною лінією: з 07 грудня 2007 року по 05 грудня 2008 року (п. 1.3. Договору). Пунктом 1 Додаткового договору № 9 від 05.12.2008 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеного між АКБ «Європейський» та ТОВ «Компанія «Укренерговосток-1», сторони внесли зміни до договору, а саме, змінили строк користування кредитною лінією: з 07 грудня 2007 року по 11 лютого 2009 року, та погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 11 лютого 2009 року включно. 30.04.2009 року між відповідачем та третьою особою був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №К/07/2601 від 07.12.2007 року, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор уступає належне йому право вимоги, що випливає з кредитного договору №К/07/2601 від 07.12.2007 року, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укренерговосток-1”, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належне первісному кредитору за кредитним договором. Стосовно доводів позивача про те, що Договір про відступлення права вимоги був укладений незаконно, з грубим порушенням прав позивача, оскільки цей договір зумовлює настання негативних наслідків для боржника, що визначені законом і договором, які полягають у тому, що позивач не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні та він міг продовжувати виконувати свої зобов'язання і надалі перед первісним кредитором, судова колегія зазначає наступне. Як стверджує позивач у позовній заяві, 07.05.2009 року він отримав лист за вих. № 02/05-807 від відповідача з повідомленням про укладення 30.04.2009 року договору між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеними між позивачем та відповідачем. 01.06.2009 року позивач отримав лист за вих. № 9-05/09 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з повідомленням про укладення 30.04.2009 року договору між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеними між позивачем та відповідачем. Тобто, позивачем не заперечується факт його повідомлення відповідачем та третьою особою про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем. Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ч. 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторони погодили та в п. 10.3 Договору встановили, що шляхом підписання цього договору, позичальник надає свою згоду на те, що банк має право повністю або частково відступити свої права та зобов'язання по цьому договору, а також по правочинам, пов'язаним із забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, третій особі без додаткової згоди позичальника. Позичальник не має права повністю або частково відступити уступити свої права та зобов'язання по цьому договору іншій особі без попередньої письмової згоди Банку. Таким чином, Договором не встановлено обов'язкове повідомлення позивача про відступлення своїх прав та зобов'язань по цьому договору. Окрім того, відповідно до умов договору, позивач шляхом підписання цього договору, надав свою згоду на відступлення прав та зобов'язань по цьому договору без додаткової згоди позичальника. Згідно зі ч. 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. За твердженням представника позивача, оскільки до нового кредитора переходять права вимоги за договорами іпотеки та договором поруки, які забезпечували виконання боржником зобов'язань згідно кредитного договору № К/70/2601 від 07.12.2007 року, відповідачем не дотримано форми правочинів, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, оскільки договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Однак, як встановлено судовою колегією, зазначені твердження представника позивача спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором К/70/2601 від 07.12.2007 року були укладені: іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1421; іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1418; іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1410; договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1417; договір застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р. договір поруки від 15.11.2007 р. В результаті відступлення відповідачем права вимоги за Договором новому кредитору були також відступлені права вимоги за відповідними забезпечувальними зобов'язаннями. Так, між відповідачем, як банком, та новим кредитором були укладені: договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07.12.2007 року за реєстровим № 1421 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 866; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07.12.2007 року за реєстровим № 1418 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном„В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 865; договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором 07.12.2007 року за реєстровим № 1410 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 867; договір відступлення права вимоги за Договором застави 07.12.2007 року за реєстровим № 1417 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 868; договір про відступлення права вимоги від 30.04.2009 р. за Договором застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р.; договір відступлення права вимоги від 30.04.2009 р. за Договором поруки від 15.11.2007 р. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем листами було повідомлено іпотекодавців, заставодавця та поручителя про укладення договору 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року. Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Судовою колегією встановлено, що договір застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р., договір поруки від 15.11.2007 р. були укладені в простій письмовій формі. Договори іпотеки від 07.12.2007 р. за реєстровими № 1421, 1418, 1410 та договір застави 07.12.2007 р. за реєстровим № 1417 були укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені. Отже, на виконання вищевказаних вимог чинного законодавства України, договір від 30.04.2009 року відступлення права вимоги за договором застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р. та договір від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за договором поруки від 15.11.2007 р. були також укладені в простій письмовій формі. Договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 07.12.2007 р. за реєстровими № 1421, 1418, 1410 та договором застави 07.12.2007 р. за реєстровим № 1417 були укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені. Таким чином, при укладенні відповідачем та новим кредитором (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) вищезазначених правочинів відступлення прав вимоги, в тому числі оспорюваного договору від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, сторонами була дотримана форма правочинів відступлення прав вимоги, права позивача жодним чином не були порушені, обсяг його обов'язків перед новим кредитором залишився незмінним. Щодо доводів позивача про те, що оспорюваний договір від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року є договором факторингу, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що третьою особою, як новим кредитором, здійснювалось фінансування відповідача, тобто надавалися кошти в розпорядження відповідачу, а відповідач вносив плату на користь нового кредитора за надання коштів, судова колегія дійшла висновку, що договір від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року не є договором факторингу. Водночас, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Стосовно доводів позивача про те, що Договір відступлення за кредитним договором належить до фінансових послуг, судова колегія зазначає наступне. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. З наведеного виплаває, що метою надання фінансової послуги є отримання прибутку. В даному випадку, як вбачається з умов договору відступлення права вимоги за кредитним договором, сума, що була сплачена новим кредитором відповідачу за відступлення права вимоги за кредитним договором дорівнювала сумі заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором. Пунктом 1.5 договору про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року чітко зафіксований розмір заборгованості позивача, що був відступлений новому кредитору. З наведеного вище вбачається, що договір відступлення за кредитним договором не був укладений з метою отримання відповідачем та/або новим кредитором прибутку. Також ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що фінансовими послугами вважаються: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону. У зв'язку з тим, що про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року не належить до жодної з перелічених у ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» послуг, зокрема, не є факторингом, а також не відповідає критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в даному випадку, укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року не може вважатися фінансовою послугою. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Згідно частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. З огляду на те, що відповідачем дотримано вимоги закону при укладенні договору від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 р., укладеним між відповідачем та третьою особою, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав про визнання оспорюваного правочину недійсним, а отже, позовні вимоги про визнання недійсним оскаржуваного договору задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини. Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, – ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укренерговосток-1” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 року залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 року у справі №33/457 – без змін. 3. Матеріали справи №33/457 повернути до Господарського суду м. Києва. Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України. Головуючий суддя Судді Вид провадження арбітраж інстанція Апеляційна Страна Україна регіон м. Київ суд Київський апеляційний господарський суд суддя Коршун Н.М. Категорія Інший. Дата 2.6.2010

Вы не могли бы скинуть решение в личку! Очень надо

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24476010 но его в итоге отменили

Таких решений нет.

То есть, если банку-ипотекодержателю во время (в соответствии со ст.1281ГК) сообщили о смерти ипотекодателя (отличного от должника) в 2010 году и банк не предъявлял требования (взыскания на предмет ипотеки), а предъявил их только в 2014 году, то бояться нечего ?!

То