ANTIRAID

‼️🇷🇼Урядом змінено та доповнено критерії підприємств які мають право незалежно від військово-облікової спеціальності забронювати понад 50% військовозобов’язаних працівників та до 50% включно. Більш детально про це дізнаєтесь з відео. 🔸Нові критерії для підприємств, які можуть бронювати працівників - https://antiraid.com.ua/news/novi-kryterii-dlia-pidpryiemstv-iaki-mozhut-broniuvaty-pratsivnykiv 🔸Постанова КМУ від 27 січня 2023 р. № 76 Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/76-2023-п#Text 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

‼️🇷🇼Верховна рада Україна надала право Президенту України звільнити строковиків та надати їм у подальшому право на відстрочку. Сьогодні Президент України підписав цей законопроект. Більш детально про його умови Ви дізнаєтесь з відео. 🔸Проект Закону №11035 від 22.02.2024 про внесення змін до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо строків строкової військової служби - https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43749 🔸Проект Закону №10449 від 30.01.2024 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку - https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43604 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

‼️🇺🇦Що для мене є перемога України і коли вона настане. 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

Оглядах судової практики ВС-КЦС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за категоріями спорів. Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_2023.pdf Огляд судової практики ВС-КЦС за 2023 рік.pdf

Оглядах судової практики ВС-ККС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за назвами розділів КК України та КПК України.. Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_2023.pdf Огляд судової практики ВС-ККС за 2023 рік.pdf

Оглядах судової практики ВС-КГС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за категоріями спорів. Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Richniy_Oglyad_KGS_2023.pdf Огляд судової практики ВС-КГС за 2023 рік.pdf

Оглядах судової практики ВС-КАС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за категоріями спорів. Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KAS_2023.pdf Огляд судової практики ВС-КАС за 2023 рік.pdf

У зведеному дайджесті судової практики Великої Палати ВС зібрано всі ключові правові висновки, описані в щомісячних дайджестах судової практики ВП ВС, які було опубліковано впродовж року. Висновки систематизовані як за підставами розгляду справ Великою Палатою ВС, так і за видом судової юрисдикції. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Zved_daidzhest_VP_2023.pdf Дайджест судової практики ВП ВС за 2023 рік.pdf

Захист платників, прогнозованість і стабільність господарської діяльності з нерезидентами є вагомими питаннями, зокрема, в умовах воєнного стану та подальшої відбудови України. Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо: ✅ визнання господарських операцій контрольованими; ✅ реалізації принципу «витягнутої руки»; ✅ особливостей податкової звітності та контролю; ✅ відповідальності. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Ohliad_transfertne_tsinoutvorennia(2018-serpen_2023).pdf Огляду судової практики ВС-КАС щодо трансфертного ціноутворення за період із 2018 року по серпень 2023 року.pdf

В огляді відображено найважливіші правові висновки, напрацьовані Великою Палатою ВС та Касаційним цивільним судом у складі ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики під час розгляду справ, пов’язаних з оспорюванням правочинів, вчинених боржником на шкоду кредитору. Серед них – висновки щодо: ✅ розмежування конкурсного та позаконкурсного оспорювання фраудаторних правочинів; ✅ критеріїв застосування конструкції фраудаторності до оплатних та безоплатних договорів; ✅ специфіки визнання фраудаторними окремих видів договорів (договір купівлі-продажу, договір дарування); ✅ визнання фраудаторним одностороннього правочину (видачі довіреності); ✅ застосування фраудаторності при вчиненні шлюбного договору; ✅ права державного/приватного виконавця оспорювати фраудаторний правочин; ✅ наслідків недійсності фраудаторних правочинів тощо. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Tematychnyi_ohliad_fraudatorni_pravochyny_21_02_2024.pdf Огляд судової практики ВП ВС, ВС-КЦС щодо оспорювання фраудаторних правочинів (правочинів, вчинених боржником на шкоду кредитору) у цивільних спорах.pdf

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції. Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про: - неможливість оскарження суб’єктом субсидіарної відповідальності судових рішень, якими визнано грошові вимоги кредиторів до боржника; - застосування обмежень, передбачених п. 5 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, при розгляді справ про неплатоспроможність фізичної особи. У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності наведено висновки щодо: - компенсації власнику патенту частини ефективного строку дії патенту, протягом якої винахід за патентом не міг бути фактично використаний; - доказів передачі прав на торговельну марку. У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки щодо: - такого способу захисту корпоративних прав, як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розміру часток його учасників; - відсутності підстав зобов’язання в судовому (примусовому) порядку учасника зробити додатковий внесок у статутний капітал, рішення про збільшення якого було прийнято до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». У постанові у справі щодо права власності викладено правовий висновок про: - належний спосіб захисту порушених прав при ухиленні органу приватизації від проведення визначеної законом процедури приватизації майна шляхом його викупу. У постановах у спорах, що виникають із правочинів, зроблено висновки щодо: - порядку та строків виставлення платіжних документів на оплату отриманої електричної енергії на підставі договору про участь у балансуючому ринку і проведення розрахунків за ними; - правомірності надання господарським судом самостійної оцінки доказам, діям / бездіяльності продавця щодо порушення податкового законодавства за відсутності матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) контролюючого органу. Також в огляді висвітлено правові висновки з процесуальних питань про: - докази у справах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; - оцінку судом наукових висновків та висновку експерта, поданих стороною у справі. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Ogliad_KGS_VS_gruden_2023.pdf Огляд судової практики ВС-КГС за грудень 2023 року.pdf

Конституційний Суд України вважає, що конституційні приписи зобов’язують Україну запровадити ефективне та дієве внормування у Кодексі відносин щодо перегляду судових рішень у звʼязку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції. Кодекс має містити приписи, що забезпечуватимуть можливість реального та практичного захисту прав та свобод у спосіб перегляду рішень, ухвалених національними судами, у звʼязку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції. Ці приписи Кодексу не мають позбавляти особу права на реалізацію протягом розумного строку права на виконання рішення Європейського суду із прав людини, у якому встановлено порушення конвенційних прав цієї особи у спосіб перегляду рішень, ухвалених національними судами. З огляду на викладене, визначений у Кодексі десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень ставить особу у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви Європейським судом із прав людини. З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у звʼязку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років з дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення національного суду, є неконституційними. https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_r_2_2024.pdf 1_r_2_2024 щодо скасування строків для захисту прав і свобод особи за рішенням ЄСПЛ.pdf

‼️🇺🇦На що звернути увагу при звільненні співробітника за нез`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності та відсутності згоди профспілки. 🔸Постанова ВС-КЦС про законність звільнення за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України (нез`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності) - https://forum.antiraid.com.ua/topic/15213-postanova-vs-kcs-pro-zakonnist-zvilnennja-za-p5-ch1-st40-kzpp-ukrayini-nezjavlennja-na-roboti-protjagom-bilsh-jak-chotiryoh-misjaciv-pidrjad-vnaslidok-timchasovoyi-nepracezdatnosti/ 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

‼️🇺🇦Велика палата виснувала нові вимоги для позовної заяви щодо поділу майна подружжя, яке перебуває у цивільному шлюбі, визнання недійсним договорів відчуження майна без згоди іншого з подружжя, поділу доходів від підприємницької діяльності одного з подружжя. 🔸Постанова ВП ВС про порядок поділу майна подружжя, що проживало без реєстрації шлюбу та визнання недійсним продажу такого майна без згоди іншого й поділу доходів від підприємницької діяльності - https://forum.antiraid.com.ua/topic/15210-postanova-vp-vs-pro-porjadok-podilu-majna-podruzhzhja-shho-prozhivalo-bez-rejestraciyi-shljubu-ta-viznannja-nedijsnim-prodazhu-takogo-majna-bez-zgodi-inshogo-j-podilu-dohodiv-vid-pidprijemnickoyi-dijalnosti/ 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

‼️🇺🇦ЄСПЛ комунікував вже декілька справ щодо незаконної заборони у перетині кордону України для чоловіків. Крім того, НАЗК склало окремий звіт з корупційними ризиками незаконної заборони, що існує. Більш детально Ви дізнаєтесь з відео. 🔸Корупційні схеми та ризики під час виїзду з України в умовах воєнного стану, НАЗК - https://forum.antiraid.com.ua/topic/15217-korupcijni-shemi-ta-riziki-pid-chas-viyizdu-z-ukrayini-v-umovah-vojennogo-stanu/ 🔸Комунікована справа ЄСПЛ 16877/23 (https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22appno%22:[%2216877/23%22]}) and 29499/23 (https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22appno%22:[%2229499/23%22]}) KUZMENKO v. UKRAINE and DORONDOV v. UKRAINE - https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{"itemid":["001-230040"]} (https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22itemid%22:[%22001-230040%22]}) 🔸ст. 33 Конституції України - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4267 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

‼️🇷🇼Суд прийняв рішення про визнання невинуватим військовозобов'язаного у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) та виправдати у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 🔸Виправдовувальний вирок Бориспільського міськрайонного суду за ст. 336 ККУ (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) у зв'язку з релігійними переконаннями - https://forum.antiraid.com.ua/topic/15208-vipravdovuvalnij-virok-borispilskogo-miskrajonnogo-sudu-za-st-336-kku-uhilennja-vid-prizovu-na-vijskovu-sluzhbu-pid-chas-mobilizaciyi-u-zvjazku-z-religijnimi-perekonannjami/ 🔸ч.4 ст. 35 Конституції України - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4275 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

Корупційні схеми та ризики під час виїзду з України в умовах воєнного стану – Київ, Національне агентство з питань запобігання корупції, 2022 Типові корупційні та інші ризики у процедурах перетинання державного кордону військовозобов’язаними чоловіками у віці від 18 до 60 років: РИЗИК 1 Зловживання службовим становищем, вимагання та отримання посадовими особами Мінінфраструктури або обласних військових адміністрацій неправомірної вигоди при прийнятті рішення про виїзд за межі України таких військовозобов’язаних осіб як водії гуманітарних та інших вантажів, із застосуванням інформаційної системи «Шлях»20 або прийняття таких рішень в умовах конфлікту інтересів. Зловживання особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, своїми повноваженнями або вчинення в умовах реального конфлікту інтересів дій з метою сприяти військовозобов’язаним чоловікам у виїзді за межі України за схемою водія гуманітарних вантажів. Одержання неправомірної вигоди посадовою особою благодійного фонду, громадської організації, іншої юридичної особи приватного права за сприяння військовозобов’язаному чоловіку в «підтвердженні статусу волонтера» для його виїзду за кордон як водія гуманітарних вантажів з використанням інформаційної системи «Шлях». РИЗИК 2 Одержання неправомірної вигоди посадовою особою суб’єкта господарювання, що має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, за сприяння у виїзді військозобов’язаного чоловіка за межі України у статусі водія автобусу з використанням інформаційної системи «Шлях». РИЗИК 3 Зловживання, задоволення приватних інтересів посадовими особами державних органів у зв’язку з направленням до Адміністрації Держприкордонслужби листів з проханням надати дозвіл на виїзд за межі України військовозобов’язаним чоловікам, які не є заброньованими на період мобілізації та на воєнний час. РИЗИК 4 Зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди службовими особами Держприкордонслужби від осіб призовного віку чоловічої статі за: 1) сприяння протиправному перетинанню державного кордону України поза межами офіційного пункту пропуску, зокрема, шляхом надання інформації про місце розташування прикордонних нарядів або невнесення відомостей про перетин кордону до відповідних баз даних. 2) сприяння у перетинанні державного кордону України, зокрема з використанням підроблених документів з відмітками про зняття з військового обліку або непридатність до військової служби; документів, які не дають підстав для виїзду за кордон, наприклад, довідок та листів про необхідність лікування або реабілітації в іноземному медичному закладі осіб, які не належать до складу сил оборони та безпеки, а також листів про сприяння від державних органів. РИЗИК 5 Зловживання впливом, вимагання та отримання неправомірної вигоди військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) за оформлення, сприяння в оформленні або підробку військово-облікових та інших документів, які надають чоловікам у віці від 18 до 60 років право на виїзд за кордон. Зловживання, вимагання та отримання неправомірної вигоди лікарями військово-лікарських комісій (далі – ВЛК) за оформлення висновків про тимчасову непридатність до військової служби за станом здоров’я або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. РИЗИК 6 Зловживання службовим становищем, впливом, вимагання та отримання неправомірної вимоги в інтересах своїх або третіх осіб посадовими особами військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, головами та членами медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), а також посадовими особами та лікарями медичних закладів за оформлення підроблених документів, зокрема, довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності військовозобов’язаним особам. РИЗИК 7 Зловживання, вимагання та отримання неправомірної вимоги в інтересах своїх або третіх осіб посадовими особами військових адміністрацій за надання безперешкодного дозволу на виїзд на тимчасово окуповану територію України (перетинання «лінії розмежування»). https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2022/10/Koruptsiy-ni_shemy_ta_ryzyky_pid_chas_vyi-zdu_z_Ukrai-ny_v_umovah.pdf Корупційні схеми та ризики під час виїзду з України в умовах воєнного стану.pdf

‼️🇷🇼Випадкові люди в ОЗУ ВП ВС не зупиняються, а, як відомо, стабільність це ознака майстерності. Думаю вже варто припинити приймати їм рішення заради того, щоб їх запам’ятали, змінюючі сталу судову практику та доводячи ситуації до абсурду й неможливості виконання рішень. Думаю, варто вже Законом та Конституцією України заборонити скасовувати рішення у зв’язку з ніби неефективним способом захисту, що вигадали судді-трирічки та інші, з єдиною метою, як на мене, скасувати повністю законне рішення, бо інших підстав не могли знайти. До огляду такоє увійшла практика ЄСПЛ, практика ВП ВС та ВС-КГС щодо сільськогосподарських кооперативів, виправдовувальний вирок у зв’язку з відмовою від мобілізації за релігійними переконаннями, постанови ВС-КАС щодо застосування РРО та проведення перевірки, ВС-КЦС про законність звільнення у зв’язку з відсутністю на роботі понад 4 місяці, постанови КАС щодо стягнення за ст.625 ЦК коштів з Приватбанку та багато іншого. 🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення - https://antiraid.com.ua/articles/ohliad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsia-shcho-opublikovana-z-10-po-16-liutoho-2024-roku/ 🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️ ⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

Анонсуємо деякі з них. Справа VUČKOVIĆ v. Croatia стосувалася заміни покарання кривднику заявниці, якого було визнано винним у сексуальному насильстві щодо неї, з позбавлення волі на громадські роботи. Заявниця вважала таке покарання непропорційно м’яким. ЄСПЛ вказав на широку свободу розсуду держав у питаннях кримінальної політики, втім констатував порушення статей 3 (заборона катування) та 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже апеляційний суд пом’якшив покарання кривднику без наведення достатніх підстав та врахування інтересів потерпілої особи. Серед іншого, ЄСПЛ наголосив, що такий підхід судів може свідчити про певну м’якість покарання за насильство щодо жінок, замість того щоб донести до суспільства чіткий сигнал про нетерпимість такого насильства. Справа FIGURKA v. Ukraine стосувалася справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за відсутності прокурора. ЄСПЛ у цій справі не констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, адже не вбачив ознак того, що апеляційний суд, за відсутності сторони обвинувачення, взяв на себе її функції. Окрім того, заявник не був позбавлений свободи, на власний розсуд обрав собі захисника та мав повну можливість підготувати свій захист. ЄСПЛ також урахував предмет цієї справи – незначне порушення правил дорожнього руху, за яке не передбачалося покарання у вигляді позбавлення волі, тобто це категорія правопорушень, до яких гарантії ст. 6 Конвенції в її кримінальному аспекті з повною суворістю не застосовуються. У грудні 2023 року ЄСПЛ також надав консультативний висновок на запит Conseil d’État Бельгії (№ P16-2023-001) у порядку Протоколу № 16 до Конвенції. У цьому висновку ЄСПЛ висловився про умови, за яких відмова особі обіймати посаду охоронця чи офіцера з безпеки через її належність до радикального релігійного руху може бути правомірною, а саме вказав, що такий захід: (1) має доступну та передбачувану правову основу; (2) вжитий з огляду на поведінку або дії відповідної особи; (3) вжитий з урахуванням професійної діяльності особи з метою запобігання реальному та серйозному ризику для демократичного суспільства й переслідує одну або декілька законних цілей, передбачених п. 2 ст. 9 Конвенції; (4) є пропорційним ризику, якому він намагається запобігти, та законній меті або цілям, які він переслідує; (5) може бути переданий до судового органу для перегляду, який є незалежним, ефективним і супроводжується відповідними процесуальними гарантіями, такими як забезпечення дотримання вимог, перелічених вище. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_11_12_2023.pdf Огляд рішень ЄСПЛ за листопад - грудень 2023 року.pdf

Сільське господарство – потужний сектор економіки нашої держави, який, на жаль, зазнав колосальних збитків через повномасштабне вторгнення. Водночас аналітики вважають, що сільськогосподарська кооперація здатна сприяти післявоєнному відновленню сільських територій. З огляду на це ВС проаналізував правові позиції Касаційного господарського суду у складі ВС і Великої Палати ВС щодо земельних відносин, корпоративних спорів та корпоративних прав, договірних відносин, справ про банкрутство й процесуальних питань за участю сільськогосподарських кооперативів. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_kooperativi.pdf Огляд судової практики ВС-КГС за участю сільськогосподарських кооперативів (рішення за 2018–2023 роки).pdf

Це наша справа. Тут клієнт також звернувся вже на стадії касаційного оскарження. В справі в чергове зазначено, що відсутність висновку профспілки не є безумовною підставою для скасування рішення про звільнення. Суд зазначив: На день звільнення 24 травня 2021 року позивач був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю більше чотирьох місяців підряд. Також встановлено, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 не була пов`язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, та не давала права на більш тривалий строк збереження за ним робочого місця на час його непрацездатності. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату згідно пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України за нез`явлення працівника на роботу більше як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, його захворювання не є такими, що пов`язані з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, і не є захворюванням на туберкульоз. При цьому, застосовуючи положення пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України, роботодавець не зобов`язаний пов`язувати можливість звільнення працівника з виробничою необхідністю, обумовленою неможливістю тимчасового покладення обов`язків відсутнього працівника на іншу особу. Також не має правового значення встановлення того, з причин наявності однієї або кількох хвороб/травм був відсутній працівник протягом чотирьох місяців підряд. При цьому, посилання позивача на його звільнення в період його тимчасової непрацездатності є безпідставним, оскільки частина третя статті 40 КЗпП України у разі звільнення працівника за пунктом 5 цієї статті допускає таке звільнення і в період його тимчасової непрацездатності. Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Київ справа № 698/459/21 провадження № 61-8056св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Мокрокалигірський психоневрологічний інтернат, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Мокрокалигірського психоневрологічного інтернатуна постанову Черкаського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В., ВСТАНОВИВ: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 06 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивований тим, що наказом Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату від 24 травня 2021 року № 21/01-05 його було звільнено з посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України (нез`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності). Своє звільнення він вважає незаконним у зв`язку з тим, що законом не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, де він перебував в період з 24 травня 2021 року до 08 червня 2021 року. Також зазначив, що таке звільнення можливе лише при перебуванні працівника на лікарняному за одним страховим випадком. Окрім того, вважає, що відповідачем порушено порядок звільнення працівника на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України з урахуванням вимог статей 43, 43-1 КЗпП України, тобто без надання згоди на звільнення профспілковим органом. Дійсною причиною його звільнення вважає особисту неприязнь зі сторони директора інтернату ОСОБА_2 . Незаконне звільнення завдало йому душевних страждань, принизило в очах співробітників та зіпсувало ділову репутацію, що заподіяло моральну шкоду. Уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: - визнати недійсним та скасувати наказ Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату від 24 травня 2021 року № 21/01-05 про його звільнення; - поновити його на посаді заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату з 24 травня 2021 року; - стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 140 045,45 грн, моральну шкоду 50 000,00 грн та витрати по оплаті правової допомоги 10 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з належним дотриманням вимог трудового законодавства. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бобра Д. О. оскаржив його в апеляційному порядку. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобра Д. О. задоволено частково. Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату від 24 травня 2021 року № 21/01-05. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату. Стягнуто з Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул у вигляді середнього заробітку в сумі 100 000,00 грн з покладенням на роботодавця обов`язку по відрахуванню із зазначених коштів встановлених законодавством податків та зборів. Стягнуто з Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог у справі - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Дану постанову апеляційного суду допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку в межах виплат за один місяць. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача відбулося без належного дотриманням положень трудового законодавства, оскільки звільнення працівника є крайнім заходом, а роботодавець не довів суду, що існують підстави для звільнення працівника, який має безперервну тимчасову непрацездатність протягом понад чотирьох місяців, пов`язані з виробничою необхідністю, обумовленою неможливістю тимчасового покладення обов`язків відсутнього працівника на іншу особу. Відтак було порушено положення пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що позивач, згідно до листка непрацездатності від 08 квітня 2021 року був відсутній на роботі у зв`язку з травмою (№ 5), а не у зв`язку з загальним захворюванням (№ 1), як зазначено в попередніх листках непрацездатності, тобто за новим випадком непрацездатності. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 19 травня 2023 року Мокрокалигірський психоневрологічний інтернат засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року. В касаційній скарзі відповідач просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу від 10 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бобра Д. О. просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи. 24 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 жовтня 2016 року прийнятий на посаду заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату, наказ № 14/01-05 від 18 жовтня 2016 року. Згідно копії наказу № 38/01-02 від 06 травня 2021 року директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненка І. М. головному бухгалтеру ОСОБА_3 доручено здійснити перевірку листків непрацездатності та табелю обліку виходу на роботу ОСОБА_1 у період з 22 грудня 2020 року до 22 квітня 2021 року. Як вбачається з поданих суду листків непрацездатності, позивач перебував на лікарняному: з 22 грудня 2020 року до 31 грудня 2020 року, стати до роботи - 01 січня 2021 року; з 04 січня 2021 року до 13 січня 2021 року, стати до роботи - 14 січня 2021 року; з 14 січня 2021 року до 02 лютого 2021 року, стати до роботи - 03 лютого 2021 року; з 03 лютого 2021 року до 12 лютого 2021 року, стати до роботи - 13 лютого 2021 року; з 15 лютого 2021 року до 24 лютого 2021 року, стати до роботи - 25 лютого 2021 року; з 25 лютого 2021 року до 26 березня 2021 року, стати до роботи - 27 березня 2021 року; з 29 березня 2021 року до 07 квітня 2021 року, стати до роботи - 08 квітня 2021 року; з 08 квітня 2021 року до 07 травня 2021 року, стати до роботи - 08 травня 2021 року; з 11 травня 2021 року до 21 травня 2021 року, стати до роботи - 22 травня 2021 року; з 24 травня 2021 року до 07 червня 2021 року, стати до роботи - 08 червня 2021 року. Листом № 185/01-13 від 30 квітня 2021 року директор Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненко І. М. звернувся до голови профспілкового комітету Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Гречука М. А. про надання згоди на звільнення заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1 згідно пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України з 23 квітня 2023 року. Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненка І. М. № 21/01-05 від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату згідно пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України за нез`явлення працівника на роботу більше як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності з 25 травня 2021 року. Призначено до виплати ОСОБА_1 компенсацію за 34 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період з 19 жовтня 2020 року до 18 жовтня 2021 року. Згідно довідки № 2 від 03 лютого 2023 року ОСОБА_1 з 19 жовтня 2016 року є членом Первинної профспілкової організації Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату. Згідно повідомлення Первинної профспілкової організації Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату профспілки працівників соціальної сфери України № 7 від 09 червня 2021 року, остання звільнення позивача не погоджувала. Ухвалою від 28 березня 2023 року апеляційний суд звертався до первинної профспілкової організації Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату для отримання письмового висновку щодо можливості розірвання трудового договору із заступником директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Сіваком В.В. згідно пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України. Згідно висновку № 4 від 14 квітня 2023 року Первинної профспілкової організації Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату профспілки працівників соціальної сфери України, враховуючи що законодавство надає право, а не зобов`язує роботодавця звільняти працівника, який хворіє, та відсутність обґрунтувань доцільності звільнення позивача у цій справі, профспілкова організація вважає за необхідне не надавати згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату. При цьому Первинна профспілкова організація у вказаному висновку, посилаючись на правові позиції висловлені Верховним Судом України у постанові від 24 грудня 2008 року у справі № 21-943во08 та Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 367/6881/15-ц, зазначила, що директор Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненко І. М. без достатніх на те підстав звільнив позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки вказана норма передбачає можливість звільнення виключно внаслідок тимчасової непрацездатності викликаної одним захворюванням. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України. За змістом пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя статті 40 КЗпП України). Застосування пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми: установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, а також факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу. Відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 824/2274/15-а, від 19 липня 2019 року в справі № 826/7334/16, від 22 січня 2020 року в справі № 759/7441/18, від 18 березня 2020 року в справі № 759/10039/18, від 24 червня 2020 року в справі № 495/2574/17, від 29 березня 2023 року у справі № 305/2278/19. Крім того, у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 809/763/14 Верховний Суд зазначив, що «якщо працівник став до роботи, навіть якщо до цього хворів понад зазначені строки, його звільнення вважається незаконним». Як вбачається з поданих суду листків непрацездатності, позивач перебував на лікарняному: з 22 грудня 2020 року до 31 грудня 2020 року, стати до роботи - 01 січня 2021 року; з 04 січня 2021 року до 13 січня 2021 року, стати до роботи - 14 січня 2021 року; з 14 січня 2021 року до 02 лютого 2021 року, стати до роботи - 03 лютого 2021 року; з 03 лютого 2021 року до 12 лютого 2021 року, стати до роботи - 13 лютого 2021 року; з 15 лютого 2021 року до 24 лютого 2021 року, стати до роботи - 25 лютого 2021 року; з 25 лютого 2021 року до 26 березня 2021 року, стати до роботи - 27 березня 2021 року; з 29 березня 2021 року до 07 квітня 2021 року, стати до роботи - 08 квітня 2021 року; з 08 квітня 2021 року до 07 травня 2021 року, стати до роботи - 08 травня 2021 року; з 11 травня 2021 року до 21 травня 2021 року, стати до роботи - 22 травня 2021 року; з 24 травня 2021 року до 07 червня 2021 року, стати до роботи - 08 червня 2021 року. Отже, на день звільнення 24 травня 2021 року позивач був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю більше чотирьох місяців підряд. Також встановлено, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 не була пов`язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, та не давала права на більш тривалий строк збереження за ним робочого місця на час його непрацездатності. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату згідно пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України за нез`явлення працівника на роботу більше як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, його захворювання не є такими, що пов`язані з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, і не є захворюванням на туберкульоз. При цьому, застосовуючи положення пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України, роботодавець не зобов`язаний пов`язувати можливість звільнення працівника з виробничою необхідністю, обумовленою неможливістю тимчасового покладення обов`язків відсутнього працівника на іншу особу. Також не має правового значення встановлення того, з причин наявності однієї або кількох хвороб/травм був відсутній працівник протягом чотирьох місяців підряд. При цьому, посилання позивача на його звільнення в період його тимчасової непрацездатності є безпідставним, оскільки частина третя статті 40 КЗпП України у разі звільнення працівника за пунктом 5 цієї статті допускає таке звільнення і в період його тимчасової непрацездатності. Водночас слід враховувати, що відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника. Згідно висновку № 4 від 14 квітня 2023 року Первинної профспілкової організації Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату профспілки працівників соціальної сфери України, враховуючи що законодавство надає право, а не зобов`язує роботодавця звільняти працівника, який хворіє, та відсутність обґрунтувань доцільності звільнення позивача у цій справі, профспілкова організація вважає за необхідне не надавати згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату. При цьому Первинна профспілкова організація у вказаному висновку, посилаючись на правові позиції висловлені Верховним Судом України у постанові від 24 грудня 2008 року у справі № 21-943во08 та Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 367/6881/15-ц, зазначила, що директор Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненко І. М. без достатніх на те підстав звільнив позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки вказана норма передбачає можливість звільнення виключно внаслідок тимчасової непрацездатності викликаної одним захворюванням. Оскільки вказане рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору не відповідає нормам трудового законодавства та містить безпідставні посилання на правові висновки касаційного суду, які не є релевантнимидо обставин цієї справи, колегія суддів Верховного Суду вважає висновок № 4 від 14 квітня 2023 року Первинної профспілкової організації Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату профспілки працівників соціальної сфери України необґрунтованим. При таких обставинах суд касаційної інстанції погоджується з висновком Катеринопільського районного суду Черкаської області про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі. Разом із тим, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від зазначених вище, вони задоволенню також не підлягають. Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн. Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до частин шостої-сьомої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Встановлено, що позивач при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції був звільнений від сплати судового збору за вимогами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Разом із тим, за вимогами про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 від сплати позовних вимог не звільнений (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18)). При зверненні до суду з касаційною скаргою Мокрокалигірський психоневрологічний інтернат сплатив судовий збір у розмірі 4 000,91 грн, приймаючи до уваги, що постанова апеляційного суду оскаржена в межах задоволених позовних вимог. Оскарженою постановою апеляційного суду, зокрема стягнуто з Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. За таких обставин, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, постанову суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції (яким відмовлено в позові у повному обсязі) залишив в силі, з ОСОБА_1 на користь Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату слід стягнути 100,00 грн (1 % від 5000 грн. (сума задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди) х 200%), а решту, у розмірі 3 900,91 грн (4000,91 - 100,00), необхідно компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату задовольнити. Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скасувати. Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2023 року залишити в силі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату 100,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги в частині оскарження вимог про відшкодування моральної шкоди. Судовий збір в розмірі 3 900,91 грн, сплачений за подання касаційної скарги в частині оскарження вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсувати Мокрокалигірському психоневрологічному інтернату за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов Джерело: ЄДРСР 116919856

Це наша чергова справа. В цьому випадку ми вже стягували 3% за несвоєчасне виконання рішення суду. Суд зазначив: У зв`язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наведеного розрахунку 3% річних за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за укладеними сторонами договорами банківського вкладу за період з 11 березня 2019 року по 11 лютого 2021 року, тобто за 673 дні з врахуванням суми вкладу та відсотків за договорами. При цьому положення ст. 625 ЦК України передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із АТ КБ «ПриватБанк» трьох відсотків річних від суми вкладу та процентів на вклад, розрахованих в межах позовних вимог та з врахуванням загальних строків позовної давності до моменту виконання рішень суду, враховуючи, що у вказані періоди зобов`язання було невиконане та продовжувало існувати до моменту виконання відповідного рішення суду.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №757/23850/21 Головуючий у І інстанції - Хайнацький Є.С. апеляційне провадження №22-ц/824/3735/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені, - установив: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені. В обґрунтування позову зазначив, що 28 грудня 2012 року між ним та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір-заяву №SAMDN25000731861329, за умовами якої він вніс до банку грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в розмірі 15000 доларів США на строк до 28 грудня 2013 року включно зі сплатою банком процентів у розмірі 10%. Пунктом 3 цього договору передбачено можливість автоматичної пролонгації його дії на той самий строк. 18 березня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір-заяву №SAMDN25000733845062, за умовами якої позивач вніс до банку грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в розмірі 5000 доларів США на строк до 18 березня 2015 року включно зі сплатою банком процентів у розмірі 10%. Пунктом 3 цього договору передбачено можливість автоматичної пролонгації його дії на той самий строк. 06 березня 2019 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів за вказаними договорами та нарахованих процентів, однак відповідач відмовив позивачу у виплати цих коштів. Відповідно до Умов та Правил банківський вклад є розірваним через два дні з дати отримання відповідної заяви, тобто, з 11 березня 2019 року у позивача виникло право на отримання всіх сум та процентів за договорами. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі №757/14655/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про повернення банківського вкладу задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором №SАМDN25000731861329 від 28 грудня 2012 року суму вкладу 15000 доларів США, відсотки за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 7236,98 доларів США, за договором №SАМDN25000733845062 від 18 березня 2013 року суму вкладу 5000 доларів США, відсотки за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 2413,32 доларів США. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» судовий збір на користь держави в розмірі 9605 грн. 13 листопада 2021 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі №757/14655/19, на підставі якого державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві відкрито виконавче провадження №63891332. В межах виконання цього виконавчого провадження 12 січня 2021 року з відповідача стягнуто грошові кошти за вищевказаним рішенням суду та постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 25 січня 2021 року закінчено виконавче провадження №63891332. Разом з тим, позивач не міг користуватись своїми грошовими коштами за період з часу розірвання договорів та до виконання рішення суду, тобто, з 11 березня 2019 року по 11 січня 2021 року. Відповідач не виконав зобов`язання з повернення позивачу грошових коштів добровільно, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України та 3% пені на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів». Просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача: грошові кошти за договором №SAMDN25000731861329 від 28 грудня 2012 року в розмірі 1228,21 доларів США - три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 4857823,85 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення; грошові кошти за договором №SAMDN25000733845062 від 18 березня 2013 року в розмірі 409 доларів США - три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 1619491,77 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення. Стягнути з відповідача витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року, зазначений вище позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1640,10 доларів США - три проценти річних за невиконання грошового зобов`язання за договорами №SAMDN25000731861329 від 28 грудня 2012 року та №SАМDN25000733845062 від 18 березня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було здійснено розрахунок 3% річних беручи за базу тіло депозиту та відсотки, що є не вірним. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №320/5115/17, де зазначено про нарахування 3% річних виключно на тіло депозиту. Просило суд, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник АТ «КБ «ПриватБанк» - Штронда А.М. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі №757/14655/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про повернення банківського вкладу задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором №SАМDN25000731861329 від 28 грудня 2012 року суму вкладу 15000 доларів США, відсотки за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 7236,98 доларів США, за договором №SАМDN25000733845062 від 18 березня 2013 року суму вкладу 5000 доларів США, відсотки за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 2413,32 доларів США. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» судовий збір на користь держави в розмірі 9605 грн. Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 11 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження №63891332 про примусове виконання виконавчого листа №757/14655/19-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 13 листопада 2020 року, про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 : за договором №SАМDN25000731861329 від 28 грудня 2012 року - суми вкладу в розмірі 15000 доларів США, відсотків за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 7236,98 доларів США, за договором №SАМDN25000733845062 від 18 березня 2013 року - суми вкладу в розмірі 5000 доларів США, відсотків за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 2413,32 доларів США. Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 25 січня 2021 року виконавче провадження №63891332 закінчено у зв`язку зі сплатою боржником боргу у повному обсязі. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що він не міг користуватись своїми грошовими коштами за період з часу розірвання договорів та до фактичного виконання рішення суду відповідачем, тобто, з 11 березня 2019 року по 11 січня 2021 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт прострочення виконання грошового зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, та вказані зобов`язання продовжували існувати до моменту виконання рішення суду. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, провадження №14-241цс19 та №646/14523/15-ц, провадження №14-591цс18. Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17, провадження №61-30148св18, зроблено аналогічний висновок, щодо подібних правовідносин. Отже, у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Так, судом першої інстанції встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» мав невиконане грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 , яке визначено судовим рішенням від 24 лютого 2020 року у справі №757/14655/19 та відповідно до якого стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором №SАМDN25000731861329 від 28 грудня 2012 року суму вкладу 15000 доларів США, відсотки за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 7236,98 доларів США, за договором №SАМDN25000733845062 від 18 березня 2013 року суму вкладу 5000 доларів США, відсотки за договором за період з 15 травня 2014 року по 11 березня 2019 року в розмірі 2413,32 доларів США. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Дане твердження також узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №711/4585/22, провадження № 61-8119ск23. У зв`язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наведеного розрахунку 3% річних за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за укладеними сторонами договорами банківського вкладу за період з 11 березня 2019 року по 11 лютого 2021 року, тобто за 673 дні з врахуванням суми вкладу та відсотків за договорами. Указане повністю спростовує доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк». При цьому положення ст. 625 ЦК України передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду. Зазначені правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц, провадження №14-241цс19, та у справі №646/14523/15-ц, провадження №14-591цс18. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», є безпідставними, зводяться до власного тлумачення норм права. У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із АТ КБ «ПриватБанк» трьох відсотків річних від суми вкладу та процентів на вклад, розрахованих в межах позовних вимог та з врахуванням загальних строків позовної давності до моменту виконання рішень суду, враховуючи, що у вказані періоди зобов`язання було невиконане та продовжувало існувати до моменту виконання відповідного рішення суду. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 13 лютого 2024 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді С.О. Журба Т.О. Писана Джерело: ЄДРСР 116963622

Це наша справа. Клієнт звернувся до нас вже на стадії касаційного провадження. відверто вражає позиція судді першої та апеляційної інстанції та їх відношення до сумлінних платників податків які під час війни забезпечували декілька районів пальним. Судді касаційного суду дуже ретельно розібрались у ситуації та звернули увагу не тільки на необгрунтованість штрафу, а й на відсутність підстав для проведення перевірки, оцінку яким не надали суди попередніх інстанцій. Саме така поведінка Верховного суду дає громадянам надію на правосуддя та мотивацію у дотриманні Закону. Суд зазначив: 45. З урахуванням викладеного, колегія суддів критично оцінює висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для надання оцінки доводам апелянта про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки визначеного нормами Податкового кодексу України з підстав, визначених частиною п`ятою статті 308 КАС України. 46. У цій справі позивач, хоча безпосередньо і не вказав у позові про порушення відповідачем зазначеного порушення, проте, враховуючи те, що ним було подано письмові пояснення до суду апеляційної інстанції, в яких, серед іншого, було акцентовано увагу на тому, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийнятий на підставі перевірки, яка проведена всупереч вимог чинного податкового законодавства, а також з огляду на завдання та основні принципи адміністративного судочинства, закріплені у статті 2 КАС України, повинен був надати таким доводам позивача відповідної належної правової оцінки, з урахуванням вказаних вимог процесуального законодавства, а також послідовних та усталених правових висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах. 47. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що посилання позивача на порушення контролюючим органом положень чинного податкового законодавства при призначенні та проведенні перевірки у письмових поясненнях наданих суду, не вважаються зміною підстав позову, оскільки зазначене є доповненням/зміною у обґрунтуванні застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, при збереженні первісних обставин. Подібні висновки також містяться у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 520/20064/21, у яких хоча й інший предмет спору, проте досліджувалися подібні спірні правовідносини та надавалася їм правова оцінка. 48. Окрім того, ні судом першої інстанцій, ні судом апеляційної інстанції не було надано оцінки негативності наслідків для "інтересів суспільства" у вигляді ухилення від сплати податків, неналежного обліку чи приховування даних про здійснення роздрібної торгівлі пальним через замінений РРО, з урахуванням доводів позивача про те, що усі податки були сплачені належним чином, всі операції відображені вірно, судами також не вирішено питання та не надано аргументів щодо дотримання пропорційності застосування стягнення у розмірі 11 611 773,04 грн. за вказаних обставин. 49. Отже, оцінюючи доводи касаційних скарг, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві, відзивах проти позову, апеляційної скарги та письмових поясненнях наведеними сторонами під час судового розгляду справи, що свідчить про порушення судами норм процесуального права, та в цілому призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають закону.