stairtov

александр отлично подмчено для концовочки не хватало а теперь все в ажуре для тех кто прекратил давать себя обворовывать ростовщикам остатца должен один гос банк и баста

ато не знаш к чему щас в банки благодарности посыпятся за длаготворительность ну и серьезно все в исках и должно выглядеть реально и кром того учтите что не банк вмновен а лицо которое исполняло тоисть обязательно надо давать махонькую щелочку для суда типа хай сами собой разбераются но при чом тут я потребитель . все должно быть натурально и самое главное ЭТО НЕ КИДОК ЭТО ВОЗМЕЗДИЕ

и ключи от квартиры генералка отмененена свидетельство регисирации это самый главный док у кого в руках тот и за рулем а при передаче и за кредит прийдется платить и авто по разборкам искать надо авто бери на прокат

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/acba/a41113 Банки вимагають інформацію про політичну діяльність клієнтів Сегодня, 19:50 Олександр Данилюк Просмотров: 75 В закладки Поделиться Комментировать Отправить другу Печатная версия Очевидно, справа нардепа-регіонала Олени Бондаренко, яка збирає інформацію про політичні симпатії журналістів та власників ЗМІ, знайшла вдячного послідовника... Цього тижня десятки тисяч клієнтів СЕБ банку(до переходу в групу "Swedbank" банк контролював Сергій Тигіпко) отримали поштою надзвичайно цікавий опитник. В ньому, посилаючись на ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст. 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" вимагають надати інформацію про політичну діяльність клієнта, членів родини, близьких родичів та ділових партнерів. У випадку відмови надати цю інформацію до 1 серпня банк погрожує припинити обслуговування рахунків. Збір такої інформації є незаконним та є проявом бажання встановити тотальний контроль за політичною діяльністю громадян. Громадянський рух "Спільна Справа" терміново з'ясовує, чи отримали аналогічні опитники клієнти інших банків, та просить громадян повідомляти про всі подібні випадки на телефони штабу.

63 ст конституции доказывай что брал а дача заведомо ложных так сперва возбуди кку там тож 63 ст действует доказывай если банки стали страдать благотворительностью то это их проблема За что им спасибо

1. За кредитним(Споживчим) договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ГРИВНУ(кредит (Споживчий )) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, споживчий кредит не может выдаватся ино валютой соот ветственно это не кредит а значит я кредит не получал а чтобы не сомневался то определись что является деньгами для резидента физика не имея иссключетельного права НБУ тоесть дозволов и лицензий

возми на заметку способ предоставления аудио записи как доказ http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2574 и интересный момент подсказали ща буду прорабатывать оглашонное решение не соответствует мотивировке спасиб

поправить тогда надо как мне каж "О защите прав потребителей и возврат имущества (денежных средств), переданных без надлежащих правовых оснований". не исполнение обязательства и как следствие отсутствие правоотнощений переданных без надлежащих правовых оснований". это над какось по другому шось не клеится для суда более важнее услышать что оно было выполнено а как это дело третье и типа разгребайте в отдельном производстве --- скорей всего такой будет результат а вот если заявить что не выполнено то это уже сердито и сьехать некуда надо рахгребать вот от суда и потребуютс умишка чтобы доказать что было выполнено и припрятать то что именно ето обяз и в законный способ просто надо определить что каждое конкретное обяз может выполнятся токо так и не иначе (тоесть ты не в состоянии его принять и пережевать ) типа из приколов Легкоусвоеемое мьясо м не усвояемое тоесть переводить в плоскость не усвояемого соответственно не выполненного

раскрои чуток потому что не ясно что к чему и накого и кром того ЗПС проходит без оплаты держ мыт если немайнове

12)-Також суду було доведено Що з урахуванням спеціального законодавства :ЗУ «ЗПС», ЦКУ ст 1054 п.1 та ч.1 ч.3 ст.3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» а також императівної ст.99 Констітуции України .З урахуванням до фізичніх осіб резидентів без наявності виключного права , а саме : дозволив та лицензий НБУ на викорістання іноземної валюті як засіб платежу за споживчі товари та послуги на території Суверенної Держави надані резидентами. Та з урахуванням тих заяв що пид впливом омани помилково були підписани та розшифровки тіх проводок які банк мав задіяти Я не отримував в належній спосіб як зазначено ст. 1054 ч.1 кредит Стаття 1054. Кредитний договір 1. За кредитним(Споживчим) договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит (Споживчий )) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Надання-- відповидає передачи ,переказу тому потрібно застосовуваті ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Стаття 3. Кошти в Україні 3.1. Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). 3.2. Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. 3.3. Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. И що підтвержуеться 99 ст. Констітуції. І як наслідок віходить Що наймані працівніки ПАТ «Приватбанком» не віконалі головну умову договору не наддали мені спожівчий кредит И я ще досі не отримав від ПАТ « Приватбанку» відповідно до ст. 1054 ч.1 стосовно до споживчогодоговору кредіту , грошову одиницю Гривню готівковою або безготівковою формою ( кредит спожівчий ) Що до речи підтвержено відсутностю первинно касових документів « видатковій та прибутковій касові ордер» видповідно зразкив НБУ № 8 та 9 , за моїм пидпісом .. про що також було заявлено суду при розгляді справи на останніому засіданні . І зафиксовано техничними засобами суду ваше мнение и пожелание \\\\гениальность в простоте \\\\

все окончательный вариант и делаю как делаю и будь как будет у мене ещо одна шахматная доска с 22 начнется До Голосіївського районного суду м. Київ, 03680, вул. Потєхіна 14-а Апелянт (Позивач ): Телятніков Олег Володимирович, проживаю за адресою: Україна, м. Київ, 03039, Відповідач: ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» Україна, м. Дніпропетровськ, 49094, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 код ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299 Тел. (056)7896021 Ел.скр. [email protected] Філія «Рохрахунковий центр» ПриватБанку МФО 320649 ЄДРПОУ 23699557 Україна, м.Київ, 03062, пр-кт Перемоги 65, А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А На рішення Голосіївського суду м. Киева від 11.07.2011 року по справі №2-1064/11 головуючого суді Мазурик О.Ф. Рішенням Голосіївського суду від 11.07.2011 року у складі головуючого судді Мазурик О.Ф. при секретарі Василишиної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за Зустрічнім позовом (Апелянт) до ПАТ «ПриватБанк» про визнання омана , агресивність , визнання правочину неукладенним ,припинення правовідношення , в позові відмовлено. Апелянт, Tелятніков Олег Володімірович не можу погодитися із мотивувальною частиною зазначенного рішення суду першої інстанції в частині визначених їм підстав для відмови у Зустрічному позові до ПАТ «Приват банк» . Так у відмові у моєму Зустрічному позові у визнанні кредитно заставного договору як неукладенного та відсутності договору договору залогу , а як наслідок відсутність правовідносин відповідно до п.1 п.2 ч.7 ст. 16 ЦКУ: 1) - суд не в повної мірі з’ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення; 2) - суд не дослідив надані докази, дослідження яких має суттєве значення при вирішенні справи ,а саме кредитно заставного договору на наявність ознак нотаріального посвідчення (обовьязковість якого визначена у параграфі №9 тогож кредитно заставного договору 9. РЕЄСТРАЦІЯ ЗАСТАВИ 9.1. Реєстрація Застави. Застава підлягає реєстрації в Державному Реєстрі в порядку, встановленому чинним законодавством України, як застава першого (вищого) пріоритету. Тільки після с моєю прісутностю та виконанні всіх обовьязковіх процедур відповідно до ЗУ «Про нотаріат» та наказу МЮУ від 2004 р «Про вчинення ноиаріальніх дій» добровильнисть ,присутність сторин, пояснення та перевирка усвідомлення наслідків ,та перевірка вільного волевиявлення і відповідності до чинного законодавства ,правочину ;про що було своєчасно доведено і зафіксовано технічними засобами суду . Мною детально булі надані пояснення суду щодо відсутності будь яких ознак нотаріального посвідчення на наданому ПАТ «Приват банкок» зразку ксеро копії кредитно заставного договору з печаткою «згідно з оригіналом» ,та підписом особи яка робила звирку оригінала з ксерокопиєю ; шо зафіксовано технічними засобами суду. 3)- суд не звернув увагу на відсутність нотаріального посвідчення кредитно заставного договору після якого наступають правовидношення 4)- мотивувальна частина Рішення не містить належних доводів які в своу чергу підтвержені доказами та не відображена на аудіо носія технічними засобамі фіксаці суду що підтверджує що не було додержано гловного принципу розгляду цівільніх справ ЗМАГАЛЬНОСТІ СТОРІН спору ; 5) - суд не звернув увагу на те що відсутний ДОГОВІР ЗАЛОГУ на підставі якого транспортній засіб може набути статус ЗАСТАВИ та обов’язковість шого укладання відповідно ЗУ «Про Заставу» ст.13 що судом було досліджено підкреслено і додатково надано час позивачу для надання пояснень відсутності договору застави після чого позивач намагався змінити позовни вимоги ; шо зафіксовано технічними засобами суду. 6)-суд першої інстанції прийняв рішення спираючись на припущення та на норми непрямої дії які спрямомано с метою омани суду надав позивач без належного доведення іх застосування саме для таких особливих умов кредитування; 7)- судом не встановлена суть позову яка зазначена в заголовку позову, омана , визнання правочину неукладенним , припинення правовідношення ; шо зафіксовано технічними засобами суду. 8) -чітких посилань на норми діючого законодавства та помилкове іх застосування що до окремо взятих СПОЖИВЧИХ ДОВГОСТРОКОВИХ КРЕДИТІВ ЗМЕТОЮ КУПІВЛИ РЕЧЕЙ АБО СПЛАТИ ЗА ПОСЛУГИ НАДАНІ РЕЗИДЕНТАМИ НА ТЕРІТОРІЇ УКРАЇНИ які визначаються в касово банкових проводках як 2203.. .. .. ; шо зафіксовано технічними засобами суду. 8)-при визначенні обставин суд вийшов за межі позовної заяви; .Цитата з мотивувальної частіни 9)-Своїм Рішенням суд першої інстанції фактично (помилково) визнав або встановив, що вираження зобов’язання та виконання за зобов’язанням на території України між резидентами мають та/або можуть бути виражені в іноземної валюті. Для використання іноземної валюти як засобу платежу за будь - якими зобов’язаннями, в тому числі і при кредитних відносинах, на території України між резидентами . І не потрібні ні які дозвільні документи, ці операції дозволено проводити Банкам або іншим особам на територій України без будь-яких обмежень. Всі ці валютні операції (сплата за зобов’язанням в іноземної валюті) має або може бути передбачені в договорах, що заключені між резидентами на території України. Вищезазначені правочини при таких обставинах мають всі юридичні підстави для існування без жодного протиріччя з нормами діючого законодавства на підставі того, що в ньому прямо не зазначена заборона щодо цих операцій. Суд першої інстанції фактично погодився з думкою Відповідача, який зазначив «чинне законодавство не забороняє банкам здійснювати операції з іноземною валютою, в тому числі і видавати кредити у доларах США» Далі вже було встановлено, що Відповідач на час укладання спірного кредитного договору мав відповідну Банківську ліцензію, Дозвіл та додаток до Дозволу. В цьому ствердженні виникає протиріччя, так як якщо чинне законодавство не забороняє валютне кредитування, вираження зобов’язання в іноземної валюті між резидентами на території України, то тоді і не існує необхідності отримання відповідних дозвільних документів. Але Відповідач отримав ці документи передусім за причиною заборони своєї діяльності та проведення певних валютних операцій без цих дозвільних документів. Отже суд першої інстанції не встановив наступне питання: Дозвіл на використання іноземної валюти як засіб платежу при будь-яких зобов’язаннях, в тому числі і при валютному кредитуванні, може бути передбачено на підставі відсутності прямої заборони на такі операції в діючому законодавстві, чи при наявності відповідних дозвільних документів (Банківська ліцензія, Дозвіл та Додаток до Дозволу)? Проте в ПОЛОЖЕННІ про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій Постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 за N 275 зазначено (Цитата положення) : «1.3. Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії. Банк має право розпочати здійснювати операції лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України, якими визначаються умови для здійснення відповідних операцій (у тому числі щодо наявності технічних умов, спеціальних підрозділів, їх керівників, відповідних спеціалістів та внутрішніх положень, що регламентують порядок здійснення операцій). 1.4. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється одночасно здійснювати діяльність із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законодавством України.» (Кінець цитати Положення) Отже відсутність прямої заборони в чинному законодавстві в даному випадку по валютному кредитуванню не може прийматися як аргумент, так як це протирічить навіть підзаконним актам, що прямо регламентують діяльність банківських установ. Суд першої інстанції не дослідив цей факт. Більш того, це підтверджує, що суд фактично прийняв сторону Відповідача та виходить за межі позову. В своєї позовної заяві я не оспорював законність чи незаконність валютного кредитування як такого, я оспорював законність факту вираження зобов’язання в іноземній валюті, виконання зобов’язання за цим правочином в іноземній валюті (доларах США) без відповідних дозвільних документів, згідно з якими це може бути передбачено та/чи дозволено. Суд не прийняв до уваги також письмові ПОЯСНЕННЯ Позивача щодо заперечення відповідача на позовну заяву про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними (у справі), де були зазначені чіткі посилання на прямі норми чинного законодавства, що обмежують та/або забороняють використання іноземної валюти при виконанні будь яких зобов’язань на території України, використання іноземної валюти як засобу платежу. Тобто суд знівелював та не застосував при винесенні рішення ст.. 99 Конституції України, ст.. ст. 32, 35 Закону України „Про Національний банк України”, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р, ст..ст.192, 533 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, а лише посилався на непрямі норми ЦК, що передбачають (але прямо не дозволяють) використання іноземної валюти лише у випадках і порядку, встановлених саме ЗАКОНОМ. Суд першої інстанції не навів жодного Закону в своєму Рішенні, згідно з яким передбачено та дозволено використання іноземної валюти як засіб платежу, за виконанням будь-якого зобов’язання, вираження зобов’язання в іноземної валюті. Суд першої інстанції навів після вищезазначеного лише положення Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в якому передбачені певні (але не будь-які) валютні операції на підставі генеральної ліцензії. Але вищезазначений Декрет не є Законом, він лише має силу Закону і саме в ньому передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань (ст. 3). Більш того, наявність генеральної ліцензії не звільняє банківську установу від отримання індивідуальної ліцензії (щодо використання іноземної валюти як засобу платежу). Більш того, суд першої інстанції неправомірно посилався на п.4.ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р. мотивуючи, що згідно неї не потрібна наявність індивідуальної ліцензії так як законодавець не встановив термін і суми кредитів, що перевищують встановлені законодавством межі (п. «в» ч.4.ст.5) Проте я не зауважував про необхідність отримання індивідуальної ліцензії саме на підставі цього пункту. Тобто є підстави вважати, що відповідач відвів суд від суті справи, поза межі позовної заяви, незважаючи на те, що я давав відповідні письмові пояснення щодо цих стверджень. 10) -Крім того суд першої інстанції не дослідив надані докази Відповідачем та не врахував ПОЯСНЕННЯ щодо ствердження Відповідача про дозвіл надання валютних кредитів, розрахунку за ними в іноземної валюті, вираження зобов’язання в іноземної валюті та проведення інших валютних операцій на підставі Банківської ліцензії, Дозволу та додатку до Дозволу, які є у справі. Тобто суд помилково погодився з тим, що в переліку операцій з валютними цінностями в Додатку до Дозволу, є операції, що можуть стосуватись правочинів (кредитних відносин) між/з фізичною особою резидентом на території України, тобто правочину, що було вчинено між Позивачем та Відповідачем. Більш того в Постанові Правління Національного банку України від 30.05.2007 N 200 зазначено (Цитата Постанови): «1.1. Ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. 8.8. Уповноважений банк отримує комісійну винагороду за операціями, передбаченими цими Правилами, згідно з власними тарифами виключно в гривнях.» (Кінець цитати Постанови). Тобто в подальшому було додатково заборонено банкам отримувати винагороду в іноземної валюті. А в Постанові Правління Національного банку України 14.10.2004 N 483 встановлено (Цитата Постанови): «1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.» (Кінець цитати Постанови). Постанова Правління Національного банку України 10.08.2005 N 281 також встановлює отримання винагороди Банку виключно в гривнях. (Цитата Постанови): «36. Суб'єкти ринку мають право отримувати комісійну винагороду за здійснення торгівлі безготівковою іноземною валютою виключно в гривнях.» (кінець цитати Постанови) Всі ці нормативно правові акти за своєї юридичною силою нижчі ніж ті, що Позивач наводив у Позовної заяві, Доповненні до неї, в відповідних письмових Поясненнях, але суд першої інстанцій знівелював положення, що мають верховенство над Постановами НБУ і не застосував їх для встановлення справедливого та неупередженого рішення. Також Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно визначив, що зміст Договору не суперечить вимогам закону, оскільки особи, які його укладали, мають необхідний обсяг цивільної правоздатності , волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішньої волі та договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Апелянт не оспорював правомірність Договору з підстав правоздатності осіб, чи відсутності певного волевиявлення. Я стверджував, що під час укладання Договору мене фактично було введено в оману, що полягала в певному приховуванні, обмеженні необхідної інформації, що має істотне значення при подальшому виконанню Договору, в несправедливих умовах Договору, а точніше в відсутності інформації про те, що усі ризики мають бути покладені виключно на споживача, що ціна договору може змінюватись за вимогою Банку на його власний розсуд, при цьому є дискримінаційні умови зміни відсоткової ставки, агресивна підприємницька практика, що заборонена. Згідно ч.2 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотні умови кредитного договору визначаються в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» , яка вказує , що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються (Цитата закону): «1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. » (Кінець цитати закону) Згідно п.2 ст. 11 Закону України «Про Захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (з усіма змінами і доповненнями, що діяли на момент укладання договору) (далі Закон України «Про Захист прав споживачів») (Цитата закону): «Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у ПИСЬМОВІЙ формі про наступне: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.» (Кінець цитати закону) Банк, надаючи кредит , повинен був відобразити валютні ризики в Договорі та сукупну вартість кредиту, чого зроблено не було і фактично, всі валютні ризики було покладено на Позичальника та ціна договору змінилась, відсутність даного пункту або окремого додатку затрудняє можливість виконання даного Договору на умовах, які були на час підписання Договору і суперечить п.2 ст. 11, п.2 ст.18 Закону України «Про Захист прав споживачів», в якому зазначено: «2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.» Ніяких письмових заяв від Банку, на момент підписання Договору не надходило, ніяких порівнювальних таблиць, графіків, роз’яснювальних записок, діаграм, фінансових розрахунків та будь-якої іншої наочної та доступної інформації тощо, я не бачив, що суперечить п.2 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та ч. 1. ст..15 цього закону в якої зазначено: «1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.» А в п. 2 ст. 15 встановлено : «2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.» Проте фактично Відповідач позбавив мене цього права. Інформація стосовно кредиту, що встановлює істотні умови виконання кредитного договору не була надана ані в усному, ні тим паче в письмовому вигляді, як це вимагає закон. Більш того суд знівелював положення п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” та Ст.. 15 п.9.Закону України „Про захист прав споживачів” в яких зазначено, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, робіт, послуг і суд має виходити саме з цього припущення. Але суд встановив, що споживач в змозі був передбачити зміну курсу долара, лише з підстав, що до цього було декілька його суттєвих змін. І по суті це не є обов’язковим для відповідного інформування щодо подібних властивостей умов договору. Крім того, в зазначеному законі встановлено ст.. 18 : п. 8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. 11)-Фактично підписувався договір на одних умовах, а виконувався вже на інших, що є неприпустимим. Це також суд не врахував при винесені рішення. Суд не визначив, що фактично Відповідач вимагав від мене виконати зобов’язання на які я не давав своєї згоди, які непередбачені договором та заборонені чинним законодавством. Таким чином Вимога відповідача про сплату надмірних коштів не є правомірною, та не відповідає чинному законодавству України. В відповідному листі я звернувся з проханням до Відповідача надати мені математичний розрахунок заборгованості, алгоритм (формулу) нарахування сум, але Відповідач фактично проігнорував це звернення, зазнаючи, що в Договорі все указано. Більш того, сам факт вимоги повернути суму, що не зумовлена ані кредитними умовами, ані діючим законодавством свідчить про агресивну підприємницьку практику, що заборонена. Проте в п.4. ст..11 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначено: «Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.» Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом є додатком №1 до кредитного договору і є невід’ємною складовою договору. Але Позивач фактично вимагав від мене надмірну сплату за кредитом, порушуючи публічний порядок та умови договору, так як фактично сплачував частинами більшими ніж зазначені в графіку. Вищенаведені факти, говорять про відсутність засад змагальності, рівності сторін, всебічності, повноти та об'єктивності при з'ясуванні обставин справи судом. 12)-Також суду було доведено Що з урахуванням спеціального законодавства :ЗУ «ЗПС», ЦКУ ст 1054 п.1 та ч.1 ч.3 ст.3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» а також императівної ст.99 Констітуции України .З урахуванням до фізичніх осіб резидентів без наявності виключного права , а саме : дозволив та лицензий НБУ на викорістання іноземної валюті як засіб платежу за споживчі товари та послуги на території Суверенної Держави надані резидентами. Та з урахуванням тих заяв що пид впливом омани помилково були підписани та розшифровки тіх проводок які банк мав задіяти Я не отримував в належній спосіб як зазначено ст. 1054 ч.1 кредит Стаття 1054. Кредитний договір 1. За кредитним(Споживчим) договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит (Споживчий )) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Надання-- відповидає передачи ,переказу тому потрібно застосовуваті ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Стаття 3. Кошти в Україні 3.1. Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). 3.2. Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. 3.3. Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. И що підтвержуеться 99 ст. Констітуції. І як наслідок віходить Що наймані працівніки ПАТ «Приватбанком» не віконалі головну умову договору не наддали мені спожівчий кредит И я ще досі не отримав від ПАТ « Приватбанку» відповідно до ст. 1054 ч.1 стосовно до споживчогодоговору кредіту , грошову одиницю Гривню готівковою або безготівковою формою ( кредит спожівчий ) Що до речи підтвержено відсутностю первинно касових документів « видатковій та прибутковій касові ордер» видповідно зразкив НБУ № 8 та 9 , за моїм пидпісом .. про що також було заявлено суду при розгляді справи на останніому засіданні . І зафиксовано техничними засобами суду 13)-Вважаю за необхідним знов зазначити підстави за якими правочин має бути визнаним неукладенним з відсутностю правовідносин та підписаній в помилково в наслідок омани представниками ПАТ«Приватбанку». А стосовно збитків ПАТ «Приватбанк» мае до своїх найманіх працівників яки своїми диями ,порушеннями створили такі наслідки . До тогож ставлю до відома що з мого боку також подано заяву про поновлення розгляду прокуратурою та мвс кримінальной справи які булі судом візнані як кримінальні злочини скоєні групою осіб у змові та за моєю усною та заявою та письмовім зазначенням у позові судя відокремив іх як такі що повинні розглядатись окремо у іншому провадженні відповідно до ККУ шо також зафіксовано техничніми засобами суду Підстави, які суд першої інстанції не застосував: 1. на підставі приписів п.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів»: «Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними» (омана, агресивна підприємницька практика, несправедливі, дискримінаційні умови) 2. на підставі п.1 ст.230 ЦК України – «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.» 3. на підставі п.6. ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу спожива 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.» 4. на підставі п.5. ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.» 5. на підставі ч.3. ст..215 ЦК «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).» 6. на підставі ч.1 ст.215 ЦК «1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.» Стаття 203 ЦК: «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.» На підставі ст..ст.13, 294, 295, 296, 297, 301, 302, 309 ЦПК ст. 1054 ч.1 ст. 16 п.2ч.7 ЦК України ,ст. 3 ч.1; ч.2 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ст.. 99 Конституції України. - ПРОШУ: 1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення Голсіївського суду м.Києва від 11.07.2011 року по справі №2-1064/11 головуючого судді Мазурик О.Ф. 2. Скасувати Рішення Голосіївського суду м. Києва від 11.07.2011 року по справі № 2-7121/10 головуючого судді Мазурик О.Ф. у повному обсязі. 2. Ухвалити нове рішення по даній справі, яким задовольнити позовні вимоги Телятнікова Олега Володімировіча в зв’язку з обґрунтованістю позовних вимог та наявності підстав, оскільки судом першої інстанції не застосовано ряд законів та норм, які мають підлягати до застосування при визначенні правочину неукладенним,з відсутностю правовідносин , та оману виконання за яким порушує публічний порядок, створює приховані несправедливі та дискримінаційні умови, що вводять споживача фінансових послуг в оману, при виконанні якого є прояв агресивної підприємницької практики. «_____» _______ 2010 р. _____________ Телятніков О.В. Додатки: 1. 3 екземпляри апеляційної скарги на 10 арк. кожний; 2. Документ, що посвідчує сплату інформаційно-технічного забезпечення; 3. Документ, що посвідчує сплату судового збору. 4 .копія диску аудіо фиксації технічними засобами суду . 1 диск

я в чат архив скинул сюда не влазит

of гадость заканчиваю царапать остались штрихи и вписать доки а также лишнее убрать думаю успею подать благодарю за предоставленное тело на ветке образцы исков не могу кинуть файлом кидаю как есть не доработанный после удалю добавлю для жару ещо и 1154 с готивкови кошты и подлагодарю за благотворительность . а также что все притензии относятся не комне а к тем клеркам которые пытаясь меня обмануть нанесли вред приват банку А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А На рішення Голосіївського суду м. Киева від 11.07.2011 року по справі №2-1064/11 головуючого суді Мазурик О.Ф. Рішенням Голосіївського суду від 11.07.2011 року у складі головуючого судді Мазурик О.Ф. при секретарі Василишиної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за ______________ (Апелянт) до ПАТ ______________ про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, в позові відмовлено. Апелянт, Tелятніков Олег Володімірович не можу погодитися із мотивувальною частиною зазначенного рішення суду першої інстанції в частині визначених їм підстав для відмови у позові ЗАТ «Приват банк» позивачу. Та у відмові у моєму Зустрічному позові у визнанні кредитно заставного договору як не укладенного та відсутност договору іпотеки недійсними, а саме в наслідок наступних обставин: 1) - суд не в повної мірі з’ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення; 2) - суд не дослідив надані докази, дослідження яких має суттєве значення при вирішенні справи; шо зафіксовано технічними суду. 3)- мотивувальна частина Рішення не містить належних доводів які в своу чергу підтвержені доказами ; 4)-чітких посилань на норми діючого законодавства та помилкове іх застосування що до окремо взятих СПОЖИВЧИХ ДОВГОСТРОКОВИХ КРЕДИТІВ ЗМЕТОЮ КУПІВЛИ РЕЧЕЙ АБО СПЛАТИ ЗА ПОСЛУГИ НАДАНІ РЕЗИДЕНТАМИ НА ТЕРІТОРІЇ УКРАЇНИ які визначаються в касово банкових проводках як 2203.. .. .. ; шо зафіксовано технічними засобами суду. 5)-суд першої інстанції прийняв рішення спираючись на припущення та на норми непрямої дії які спрямомано с метою омани суду надав позивач без належного доведення іх застосування саме для таких особливих умов кредитування; 6)- судом не встановлена суть позову яка зазначена в заголовку позову, омана , визнання правочину неукладенним , припинення правовідношення ; шо зафіксовано технічними засобами суду. 7)-при визначенні обставин суд вийшов за межі позовної заяви; 8)- суд не звернув увагу на те що відсутний ДОГОВІР ЗАЛОГУ на підставі якого транспортній засіб може набути статус ЗАСТАВИ та обов’язковість шого укладання відповідно ЗУ «Про Заставу» ст.13 що судом було досліджено підкреслено і додатково надано час позивачу для надання пояснень відсутності договору застави після чого позивач намагався змінити позовни вимоги ; шо зафіксовано технічними засобами суду. 9)- суд не звернув увагу на відсутність нотаріального посвідчення кредитно заставного договору після якого наступають правовидношення що зазначено у томуж договорі крім того наведено яким чином проводиться нотаріально посвідчення відповідно до ЗУ « про нотаріат» добровильнисть присутність сторин пояснення та перевирка усвідомлення наслідків ,та перевірка відповідності до законодавства правочину ; про що було своєчасно доведено і зафіксовано технічними засобами суду . Своїм Рішенням суд першої інстанції фактично (помилково) визнав або встановив, що вираження зобов’язання та виконання за зобов’язанням на території України між резидентами мають та/або можуть бути виражені в іноземної валюті. Для використання іноземної валюти як засобу платежу за будь - якими зобов’язаннями, в тому числі і при кредитних відносинах, на території України між резидентами не потрібні ніякі дозвільні документи, ці операції дозволено проводити Банкам або іншим особам на територій України без будь-яких обмежень. Всі ці валютні операції (сплата за зобов’язанням в іноземної валюті) має або може бути передбачені в договорах, що заключені між резидентами на території України. Вищезазначені правочини при таких обставинах мають всі юридичні підстави для існування без жодного протиріччя з нормами діючого законодавства на підставі того, що в ньому прямо не зазначена заборона щодо цих операцій. Суд першої інстанції фактично погодився з думкою Відповідача, який зазначив (цитата Рішення 2 абзац. мотивувальної частини): «чинне законодавство не забороняє банкам здійснювати операції з іноземною валютою, в тому числі і видавати кредити у доларах США» (кінець цитати рішення). Далі вже було встановлено, що Відповідач на час укладання спірного кредитного договору мав відповідну Банківську ліцензію, Дозвіл та додаток до Дозволу. В цьому ствердженні виникає протиріччя, так як якщо чинне законодавство не забороняє валютне кредитування, вираження зобов’язання в іноземної валюті між резидентами на території України, то тоді і не існує необхідності отримання відповідних дозвільних документів. Але Відповідач отримав ці документи передусім за причиною заборони своєї діяльності та проведення певних валютних операцій без цих дозвільних документів. Отже суд першої інстанції не встановив наступне питання: Дозвіл на використання іноземної валюти як засіб платежу при будь-яких зобов’язаннях, в тому числі і при валютному кредитуванні, може бути передбачено на підставі відсутності прямої заборони на такі операції в діючому законодавстві, чи при наявності відповідних дозвільних документів (Банківська ліцензія, Дозвіл та Додаток до Дозволу)? Проте в ПОЛОЖЕННІ про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій Постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 за N 275 зазначено (Цитата положення) : «1.3. Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії. Банк має право розпочати здійснювати операції лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України, якими визначаються умови для здійснення відповідних операцій (у тому числі щодо наявності технічних умов, спеціальних підрозділів, їх керівників, відповідних спеціалістів та внутрішніх положень, що регламентують порядок здійснення операцій). 1.4. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється одночасно здійснювати діяльність із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законодавством України.» (Кінець цитати Положення) Отже відсутність прямої заборони в чинному законодавстві в даному випадку по валютному кредитуванню не може прийматися як аргумент, так як це протирічить навіть підзаконним актам, що прямо регламентують діяльність банківських установ. Суд першої інстанції не дослідив цей факт. Більш того, це підтверджує, що суд фактично прийняв сторону Відповідача та виходить за межі позову. В своєї позовної заяві я не оспорював законність чи незаконність валютного кредитування як такого, я оспорював законність факту вираження зобов’язання в іноземній валюті, виконання зобов’язання за цим правочином в іноземній валюті (доларах США) без відповідних дозвільних документів, згідно з якими це може бути передбачено та/чи дозволено. Суд не прийняв до уваги також письмові ПОЯСНЕННЯ Позивача щодо заперечення відповідача на позовну заяву про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними (у справі), де були зазначені чіткі посилання на прямі норми чинного законодавства, що обмежують та/або забороняють використання іноземної валюти при виконанні будь яких зобов’язань на території України, використання іноземної валюти як засобу платежу. Тобто суд знівелював та не застосував при винесенні рішення ст.. 99 Конституції України, ст.. ст. 32, 35 Закону України „Про Національний банк України”, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р, ст..ст.192, 533 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, а лише посилався на непрямі норми ЦК, що передбачають (але прямо не дозволяють) використання іноземної валюти лише у випадках і порядку, встановлених саме ЗАКОНОМ. Суд першої інстанції не навів жодного Закону в своєму Рішенні, згідно з яким передбачено та дозволено використання іноземної валюти як засіб платежу, за виконанням будь-якого зобов’язання, вираження зобов’язання в іноземної валюті. Суд першої інстанції навів після вищезазначеного лише положення Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в якому передбачені певні (але не будь-які) валютні операції на підставі генеральної ліцензії. Але вищезазначений Декрет не є Законом, він лише має силу Закону і саме в ньому передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань (ст. 3). Більш того, наявність генеральної ліцензії не звільняє банківську установу від отримання індивідуальної ліцензії (щодо використання іноземної валюти як засобу платежу). Більш того, суд першої інстанції неправомірно посилався на п.4.ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р. мотивуючи, що згідно неї не потрібна наявність індивідуальної ліцензії так як законодавець не встановив термін і суми кредитів, що перевищують встановлені законодавством межі (п. «в» ч.4.ст.5) Проте я не зауважував про необхідність отримання індивідуальної ліцензії саме на підставі цього пункту. Тобто є підстави вважати, що відповідач відвів суд від суті справи, поза межі позовної заяви, незважаючи на те, що я давав відповідні письмові пояснення щодо цих стверджень. В своєї позовної заяві я посилався на необхідність отримання індивідуальної ліцензії на підставі п. «г» ч.4.ст.5 вищезазначеного Декрету, тобто використання іноземної валюти як засіб платежу за будь-якими зобов’язаннями, в тому числі і при валютному кредитуванні, та сплати відсотків за ним у іноземній валюті. Більш того в своєму листі відповідач сам визнав про необхідність отримання індивідуальної ліцензії. В листі від ____________ року відповідачем зазначено (1 стор.7 абз.) (Цитата листу): «Відповідно до вимог вищезазначеного Декрету, використання іноземної валюти як засобу платежу, а також залучення та розміщення коштів як в національній, так і в іноземній валюті від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, що по суті є кредитною операцією (кредитними відносинами), вимагають наявності індивідуальної ліцензії НБУ» (кінець цитати листу) Але суд першої інстанції фактично проігнорував це ствердження Відповідача. Крім того суд першої інстанції не дослідив надані докази Відповідачем та не врахував ПОЯСНЕННЯ щодо ствердження Відповідача про дозвіл надання валютних кредитів, розрахунку за ними в іноземної валюті, вираження зобов’язання в іноземної валюті та проведення інших валютних операцій на підставі Банківської ліцензії, Дозволу та додатку до Дозволу, які є у справі. В наслідок дослідження цих доказів було визначено Позивачем, що надана Банківська ліцензія № 8 від 02 жовтня 2006 року, що видана ЗАТ «ПУМБ» не містить жодних ознак валютної операції, отже розглядати її як дозвільну для використання іноземної валюти не припустимо. Валютні операції передбачені як дозвільні лише в Дозволу № 8-1 від 02 жовтня 2006 року, який недійсний без Додатку, а в Додатку № 8-1 від 02 жовтня 2006 року до Дозволу міститься конкретизація цих валютних операцій, їх чіткий перелік. Єдиними кредитними операціями в цьому Додатку, що стосуються Банку є залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; Але згідно Постанови Правління Національного банку України 10.08.2005 N 281 встановлено (Цитата Постанови): «міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком; суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи; торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами; купівля іноземної валюти - це операція з купівлі іноземної валюти за гривні; міжнародний валютний ринок - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України;» (Кінець цитати Постанови). Тобто суд помилково погодився з тим, що в переліку операцій з валютними цінностями в Додатку до Дозволу, є операції, що можуть стосуватись правочинів (кредитних відносин) між/з фізичною особою резидентом на території України, тобто правочину, що було вчинено між Позивачем та Відповідачем. Більш того в Постанові Правління Національного банку України від 30.05.2007 N 200 зазначено (Цитата Постанови): «1.1. Ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. 8.8. Уповноважений банк отримує комісійну винагороду за операціями, передбаченими цими Правилами, згідно з власними тарифами виключно в гривнях.» (Кінець цитати Постанови). Тобто в подальшому було додатково заборонено банкам отримувати винагороду в іноземної валюті. А в Постанові Правління Національного банку України 14.10.2004 N 483 встановлено (Цитата Постанови): «1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.» (Кінець цитати Постанови). Постанова Правління Національного банку України 10.08.2005 N 281 також встановлює отримання винагороди Банку виключно в гривнях. (Цитата Постанови): «36. Суб'єкти ринку мають право отримувати комісійну винагороду за здійснення торгівлі безготівковою іноземною валютою виключно в гривнях.» (кінець цитати Постанови) Всі ці нормативно правові акти за своєї юридичною силою нижчі ніж ті, що Позивач наводив у Позовної заяві, Доповненні до неї, в відповідних письмових Поясненнях, але суд першої інстанцій знівелював положення, що мають верховенство над Постановами НБУ і не застосував їх для встановлення справедливого та неупередженого рішення. Також Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно визначив, що зміст Договору не суперечить вимогам закону, оскільки особи, які його укладали, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішньої волі та договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Апелянт не оспорював правомірність Договору з підстав недієздатності осіб, чи відсутності певного волевиявлення. Я стверджував, що під час укладання Договору мене фактично було введено в оману, що полягала в певному приховуванні, обмеженні необхідної інформації, що має істотне значення при подальшому виконанню Договору, в несправедливих умовах Договору, а точніше в відсутності інформації про те, що усі ризики мають бути покладені виключно на споживача, що ціна договору може змінюватись за вимогою Банку на його власний розсуд, при цьому є дискримінаційні умови зміни відсоткової ставки, агресивна підприємницька практика, що заборонена. Згідно ч.2 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотні умови кредитного договору визначаються в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» , яка вказує , що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються (Цитата закону): «1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. » (Кінець цитати закону) Згідно п.2 ст. 11 Закону України «Про Захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (з усіма змінами і доповненнями, що діяли на момент укладання договору) (далі Закон України «Про Захист прав споживачів») (Цитата закону): «Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у ПИСЬМОВІЙ формі про наступне: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.» (Кінець цитати закону) Банк, надаючи кредит строком на 20 (двадцять) років, повинен був відобразити валютні ризики в Договорі та сукупну вартість кредиту, чого зроблено не було і фактично, всі валютні ризики було покладено на Позичальника та ціна договору змінилась, відсутність даного пункту або окремого додатку затрудняє можливість виконання даного Договору на умовах, які були на час підписання Договору і суперечить п.2 ст. 11, п.2 ст.18 Закону України «Про Захист прав споживачів», в якому зазначено: «2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.» Ніяких письмових заяв від Банку, на момент підписання Договору не надходило, ніяких порівнювальних таблиць, графіків, роз’яснювальних записок, діаграм, фінансових розрахунків та будь-якої іншої наочної та доступної інформації тощо, я не бачив, що суперечить п.2 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та ч. 1. ст..15 цього закону в якої зазначено: «1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.» А в п. 2 ст. 15 встановлено : «2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.» Проте фактично Відповідач позбавив мене цього права. Інформація стосовно кредиту, що встановлює істотні умови виконання кредитного договору не була надана ані в усному, ні тим паче в письмовому вигляді, як це вимагає закон. Більш того суд знівелював положення п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” та Ст.. 15 п.9.Закону України „Про захист прав споживачів” в яких зазначено, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, робіт, послуг і суд має виходити саме з цього припущення. Але суд встановив, що споживач в змозі був передбачити зміну курсу долара, лише з підстав, що до цього було декілька його суттєвих змін. І по суті це не є обов’язковим для відповідного інформування щодо подібних властивостей умов договору. Крім того, в зазначеному законі встановлено ст.. 18 : п. 8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. В анкеті – заяві згідно первинних умов договору на отримання кредиту для придбання нерухомості зазначено: «У разі надання кредиту в іноземній валюті для розрахунку суми кредиту використовуються курси, встановлені банком для таких операцій на дату надання кредиту» на той день курс НБУ був 5.05. Тобто настання певних подій не були передбачені умовами договору, не була зазначена орієнтовна вартість кредиту з урахуванням відсотків, коливань курсу гривні по відношенню до долара. Фактично підписувався договір на одних умовах, а виконувався вже на інших, що є неприпустимим. Це також суд не врахував при винесені рішення. Суд не визначив, що фактично Відповідач вимагав від мене виконати зобов’язання на які я не давав своєї згоди, які непередбачені договором та заборонені чинним законодавством. Так як, я вносив кредитні кошти за своїм зобов’язанням у встановлений графіком платежів (у справі) строки та в сумах, що перевищували зазначені в графіку. А саме: -в 2007 року було сплачено 6041,35 доларів США, що в еквіваленті становило 30508, 82 грн. -в 2008 року сплачено 5906,07 доларів США, що в еквіваленті становило 31442,13 грн. - в 2009 року 4693,85 доларів США, що в еквіваленті становило 36463,07 грн. -в 2010 року 455,25 доларів США, що в еквіваленті становило 3639,28 грн. Загальна сума, що була сплачена за графіком (з перевищенням зазначених сум) становила 17096,52 доларів США, що в еквіваленті становить 102053,30 грн. А згідно графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (додаток № 1 до кредитного договору ) я повинен був сплатити: - в 2007 року 1797,78 доларів США; - в 2008 року-1822,71 доларів США; -в 2009 року- 1817,76 доларів США; -в 2010 року (до 01.10.2010 р) – 1210,19 доларів США. Що в сумі становить 6648,44 доларів США. Тобто загальна переплата за графіком становила: 17096,52- 6648,44= 10448,08 доларів США. Виключно виходячи із зазначених в графіку сум наступний платіж, що дорівнює сумі сплачених платежів наступить лише 31 липня 2016 року. Таким чином Вимога відповідача про сплату надмірних коштів не є правомірною, та не відповідає чинному законодавству України. В відповідному листі я звернувся з проханням до Відповідача надати мені математичний розрахунок заборгованості, алгоритм (формулу) нарахування сум, але Відповідач фактично проігнорував це звернення, зазнаючи, що в Договорі все указано. Більш того, сам факт вимоги повернути суму, що не зумовлена ані кредитними умовами, ані діючим законодавством свідчить про агресивну підприємницьку практику, що заборонена. Проте в п.4. ст..11 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначено: «Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.» Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом є додатком №1 до кредитного договору і є невід’ємною складовою договору. Але Позивач фактично вимагав від мене надмірну сплату за кредитом, порушуючи публічний порядок та умови договору, так як фактично сплачував частинами більшими ніж зазначені в графіку. Таким чином, суд не дослідив, що Відповідач приховав повну інформацію щодо отриманого мною кредиту, яка містить обставини, що мають істотне значення та умови, що в свою чергу є обманом з боку Відповідача та підтвердженням щодо нечесної підприємницької практики. Також суд першої інстанції проігнорував ствердження Позивача та докази щодо незаконної Вимоги Банку по сплаті зобов’язань (письмові вимоги банку про необхідність поновлення страхових договорів), які не зазначені ані в Договорі, ані в чинному законодавстві, що підтверджує про агресивну підприємницьку практику, а якщо така практика має місце при виконанні правочину, такий правочин визнається недійсним. Суд першої інстанції неправомірно визначив згідно Позову, що несправедливість умов договору полягає в тягарі наслідків від економічної кризи (такого ствердження в позовної заяві взагалі не існує і це не наголошувалось Позивачем під час судового засідання), але вірно визначив, що валютні ризики покладені виключно на позичальника. Суд фактично погодився з тим, що валютні ризики, які покладені на позичальника, це нормальне явище, навіть якщо це прямо непередбачено (зазначено) умовами договору, коли виробник, кредитор, виконавець покладає всі свої можливі збитки, всі ризики виключно на свого клієнта, споживача послуг. Проте це не визначено договором, ця інформація була прихована кредитором або надана в нечіткій формі в двозначному положенні та є незрозумілою. Відсутність цієї інформації встановлює, що Договір не спрямовано на реальне настання правових наслідків в частині його подальшого виконання. Адже отримання кредиту, купівля квартири та певний час погашення заборгованості це ще не всі правові наслідки, що повинні були передбачені в Договорі. Проте суд першої інстанцій посилався лише на ці факти. Більш того, під час судових засідань письмові пояснення Позивача (апелянта) щодо заперечень, зауважень Відповідача фактично були знівельовані та проігноровані. Вищенаведені факти, говорять про відсутність засад змагальності, рівності сторін, всебічності, повноти та об'єктивності при з'ясуванні обставин справи судом. Крім того суд першої інстанції фактично не знайом зі справою яку він розглядав та/або не має певний кваліфікаційний рівень та/або знаходиться в певних кулуарних відносинах з Відповідачем. Так під час судових засідань суд починаючи з неправомірних дій по долученню письмових доказів до матеріалів справи з відповідними запереченнями Відповідача на позовну заяву з порушенням процесуальних строків подання (відповідне заперечення щодо дій головуючого судді у справі, технічний запис 20100902-103504 з часу : 0:10:00 по 0:14:10). При цьому суд встановив, що саме Позивач затребував надані докази, але в позовної заяві мною було лише витребувано Довідку про отримання доходу та копії індивідуальної та генеральної ліцензії. Не існувало також Ухвали суду про витребування інших доказів за ініціативою суду. Подальші дії суду під час розгляду справи також свідчать про упередженість та перебування в особливих відносинах з особами, які беруть участь у справі (а саме з представником відповідача). Під час судових засідань суд першої інстанції фактично не давав змоги задавати певні питання Позивачу до Відповідача, постійно формулював за Відповідача відповідь, відповідав за нього, а при його питаннях формулював та уточнював їх (технічний запис файлу 20100902-103504 з часу: 00:56:00 по 1:33:26). А при моєму запереченні щодо дій головуючого судді (технічний запис файлу 20100902-103504 з часу : 1:33:25 по 1:34:02 ) суд проігнорував це заперечення, чим порушив ст.. 160 ЦПК України, згідно якої суд повинен був занести це в журнал судового засідання та винести відповідну Ухвалу, що свідчить про незаінтересованість суду у всебічному розгляді справи, що має істотне значення при її вирішенні та винесенні справедливого та неупередженого рішення. Під час останнього судового засідання (а їх було два) суд запитав відповідача, чи подавав він зустрічний позов, тим самим підтверджуючи, що суд навіть не знайом з матеріалами справи та порядком надання зустрічного позову, як це вимагає закон, та свідчить про певні кулуарні відносини з банком, крім того суд відмовив від об’єктивного освітлення справи шляхом заборони проведення відео зйомки судового процесу (Ухвала суду від ________ року технічний запис файл 20100902-103504 часу від: 0:07:00 по 0:09:50), також судом було проігноровано клопотання Позивача на роздрукування технічного запису судових засідань та не надано відповідної копії судового рішення з мотивувальною частиною (заява про надання у справі). Всі вищезазначені факти прямо встановлюють певну заінтересованість суду в неправомірному рішенні, в порушенні процесуальних норм, які можуть вплинути на неупереджене рішення суду першої інстанції. Вважаю за необхідним знов зазначити підстави за якими правочин має бути визнаним недійсним, підстави, які суд першої інстанції не застосував: 1. на підставі ч.1 ст.227 ЦК : «1. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.» 2. на підставі приписів п.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів»: «Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними» (омана, агресивна підприємницька практика, несправедливі, дискримінаційні умови) 3. на підставі п.1 ст.230 ЦК України – «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.» 4. на підставі п.6. ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу спожива 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.» 5. на підставі п.5. ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.» 6. на підставі ч.3. ст..215 ЦК «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).» 7. на підставі ч.1 ст.215 ЦК «1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.» Стаття 203 ЦК: «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.» На підставі ст..ст.13, 294, 295, 296, 297, 301, 302, 309 ЦПК України , - ПРОШУ: 1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення _______ суду м. ________ від 2__________ року по справі № _________ головуючого судді ___________ 2. Скасувати Рішення ___________ суду м. _________ від _______ року по справі № _________ головуючого судді _________ у повному обсязі. 2. Ухвалити нове рішення по даній справі, яким задовольнити позовні вимоги ___________в зв’язку з обґрунтованістю позовних вимог та наявності підстав, оскільки судом першої інстанції не застосовано ряд законів та норм, які мають підлягати до застосування при визначенні правочину недійсним, виконання за яким порушує публічний порядок, створює приховані несправедливі та дискримінаційні умови, що вводять споживача фінансових послуг в оману, при виконанні якого є прояв агресивної підприємницької практики. «_____» ______________ 2010 р. _____________ Додатки: 1. 3 екземпляри апеляційної скарги на 10 арк. кожний; 2. Документ, що посвідчує сплату інформаційно-технічного забезпечення; 3. Документ, що посвідчує сплату судового збору. Пользуйтесь кому надо. Апелляция не моя. Отдельное спасибо Васильку, Антирейду, Гранд Иншуру, Стаиртову и всем всем участникам. Хотя, наверное, и эта апелляция, ровно как и все другие уже в нашей стране обречены. После их узагальнень. Но все равно бороться надо. Хотя бы ради борьбы.

вощето твоя правда но мне от этого не легше червак точет никого намека нет на доказаный факт отсутствия дог залога и отсутствие нот реестрации самого договора что и делает его не укладенным но при этом упоминается неукладеннисть и хоть бы заикнулась что я не получил кредит все в одщем плане что банк может кредитовать . видать перед этим не одного так вальнула используя шаблон с верху не успокоюсь пок гадость не нацарапаю

привет добросовесным банкокидальщикам итак забрал решение с мотивировкой позже скину скан а пока сразу скажу что суд просто проигнориовал поднятые вопросы а сама мотивировка упирается на уже стандартный текст по дозволам индивидуалке мне кажется что там ещо не переварили эти вопросы и сезжают и ещо замечание в исках которые в деле дайто срочно пояснение что по wre дело расматривается согласно поднятому конкретному вопросу тоесть потреб долгосроч кредит который имеет свои особенности которые противоречат некоторым положениям загальных банкивських кредитив не знаю как описать но смысл том что есть загальни а есть конкретные и тоесть суд не расмотрел по сути дело незна если не успею с апеляцией то у меня ещо поле боя открыто а зарубили по той причине что небыло попередження просто про днепр рещение не знали да и я не знал

ст.2, банкивський кредит -...любое обязательство банка предоставить определенную сумму денег, любая гарантия, любое обязательство приобрести право требования долга, любое продление срока погашения долга, которое предоставлено в обмен на обязательство должника по возвращению суммы долга, а также на обязательство по уплате процентов и других сборов с такой суммы;при расмотрении в суде требуйте конкретизации банк кредит это любое а у нас конкретно потреб долгосрочный которому присущи свои тонкости и правила как аргумент мона использовать из отмазку суд обязан расматривать дело в межах поданыхзаяв не пропускайте

подсказываю 230 цку как максимум а как минимум признать их услуги благотворительностью как там говорится права споживача не е вычерпнымы

женя надо не отмахиатся уже то время прошло замахиватся нужно ну тыж зна \боксер \ рекомендую в свои доки включить гадом буду в днепр отправлял в запереченни ЗАКОН УКРАЇНИ Звернення до суду в межах піднятих питань у запереченні . Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів" "2. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції". Глава 1. Загальні положення Стаття 1. Суддя - носій судової влади 1. Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Стаття 3. Незалежність суддів 1. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та не підпорядковані і підкоряються лише Конституції України та законам України. Втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Стаття 10. Присяга судді Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту: (абзац перший частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2534-III) "Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим". Присяга судді складається перед Президентом України. (частина друга статті 10 у редакції Закону України від 21.06.2001 р. N 2534-III) Стаття 6. Обов'язки суддів. Судді зобов'язані: - при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків. Додатоки № 5 Справа № 2-1419-10 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10910072 та №6 Справа №2-299-10 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10919830 відповідно п.1 п. 2 ст. 61 ЦПКУ повністю розкривають Незаконисть, Порушення, Злочин . кредитування розрахунковими коштами у іноземній валюті . А також підтверджено що у Позивача ЗАТ КБ «Приват банк» не було і немає дозволу на здійснення таких операцій. Банківська діяльність керується тількі дозвольними документами Що не вказано законом ,або належним дозволом ТЕ ЗАБОРОНЕНО

будь внимателен !!!! ты получил свою собственность тебе ее продали . проверь курс в тот день или в доках поройся тебе надо загальну вартисть там указан курс покупки и сравни с эквивалентом полученного если отдавать то только гривну которую получил и проси расрочки платежей . ну и не забывай настаивать и доказувать оману потому что тебе надо было ЗАКОННОЕ ПЛАТЕЖНОЕ СРЕДСТВО А БАНК ОБМАНУЛ И УБЕЖДАЛ ЧТО ВСЕ ЗАКОННО приплети 168 постанову но морозь не брал кредит а договора кредита на покупку ино валюты нет тоесть это не кредит а благотворительность при этом поблагодари но эти пояснения только после того как они дадут доки после бери перерыв на ознакомление с ними \\\ гарантирую если они скинут все то ты будеш в шоке от того что узнаеш

се просто надо применять тогда они будут валить доказы причом против себя останется только их аргументировано использовать против них дело в том что их тактика обвинять и подкупать ну а если включен мороэ тои обвинять некого ну а если доказов подкинуть то они просто не способны защищатся если подключится прокуратура и сбу для аудита их деятельонсти

мне так долго и нудно трепали нервы и мозги что я не хочу платить и не буду платить что я их хотел обмануть а главное кинуть что я поверил им и после этого действительно я не уже не хочу им платить я их кидаю согласно 230 оббман я призываю к этому ростовщик должен покинуть нещасную и обварованную украину

при это не забудьте сперва определить в какой системе банк работает в\данный момент\ и мом подписания исходя что обслуживает резидента и сам резидент . ну а если не резидент то подтверждение надобы тоесть эсть 4 спос коштив гривна нал безнал----------------2 инвал нал безнал --------------2

упрощу задачу луспенника средство от импотенции средство от бесплодия средство от ржавчины средство от гемороя средство от нагаре средство от пригага -угара нв нашем случае это просто способ предоставления или выполнения готивкою або безготивкою за что я благодарю этот сайт и его участников так это то что закидивая приморочки друг другу и находя на них ответы мы просто уменьшаем шансы судьям и тем му--- деням озадачить нас в баталии но надо не просто читать и записывать а и участвовать наговаривать чтобы на суде язык был развязан так продвинули эту тему что даже не помню о чом воще решение киевского апел

но сперва надо потребовать ответ за не придержание слова другой стороной а не сразу сложив ручки идти у них на поводу тоисть признав их правоту и узаконив их обман забыл дорогой что они исполнители той музыки которую МЫ ЗАКАЗЫВАЕМ пусть сперва предоставят кредит согласно законодательства государства украина