Filosof_00

Это квитанции. Банк обязан предоставить первичные документы.

Fidr - это процентная ставка по дипозитным обязательствам взатыми банком по депозитам размещеным на срок 366 дней. Ставку по дипозитам банк устанавливает по собственному усмотрению(ЗПП). Изменение ставки по дипозитам в сторону уменьшения - запрещено. Увеличение ставки по кредитам - запрещено.Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, введеної в дію з 10 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Fidr - это именно это условие.

Можно я отвечу на вопрос.Выдержка из шпаргалки: Первичные документы Державний класифікатор управлінської документації ДК 010-98 определяет избыточный перечень первичных банковских документов. Закон України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Ст.1 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. Стаття 6. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні 3. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: • назву документа (форми); • дату і місце складання; • назву підприємства, від імені якого складено документ; • зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; • посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; • особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Відповідно до Постанови ПРАВЛІННЯ НБУ N 566 від 30.12.98, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 лютого 1999 р. за N 56/3349 « Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України « 2.1.1. Вимоги до первинних облікових документів Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (непаперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання документа; - назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; - місце складання документа; - назву отримувача коштів; - зміст операції (підстави для її здійснення); - суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; - номери рахунків; - назву банку (отримувача та платника коштів); - підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису). Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів можуть мати й інші додаткові реквізити. Документи, які надають клієнти банку, повинні мати підписи уповноважених службових осіб клієнта та відбиток його печатки. Підписи на всіх документах, а також печатки мають відповідати заявленим їх зразкам, а підтвердження достовірності підпису на документі в електронному вигляді обумовлюється в договорі про обслуговування клієнта через систему електронних платежів "клієнт-банк". Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Документи на отримання (видачу) готівкових коштів мають бути оформлені згідно з вимогами Національного банку України щодо ведення касових операцій. Про видачу та отримання кредита в касі Банку свідчать оригінали та завірені копії видаткових касових документів з п1дписом отримувача, передбачені Iнструкцiєю про касовi операцiї в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 N 337, зареєстрованою в Мiнiстерствi юстицiї України 5 вересня 2003 р. за N 768/8089, Оригінал та завірені копії облікових регістрів відділення №...Банку за ...2007 р., в яких зареєстровано видаткові касові документи на видачу готівкових грошових коштів в касі Банку

Я тоже стараюсь прийти к этому результату. У меня кредит у ОТПетых.

Условие договора признается никчемным полностью. А у ОТП фиксированный годовой процент и FIDR установлены одним пунктом договора. После отмены пунктап по идее ставка должна быть установлена на уровне учетной ставки нбу, но нбу устанавливает учетную ставку для гривны, по этому она не приминима. беспроцентный кредит.

Нет. Я просто пересматриваю реестр. Ищу прецеденты.

Они обжалуются вместе (где-то в ЦПК). Я так делаю.

УХВАЛА Іменем України 7 липня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А., Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства ”Райффайзен Банк Аваль” (далі – ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль”) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 листопада 2009 року, в с т а н о в и л а: У липні 2009 року ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль” звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що позичальником ОСОБА_2 не виконуються умови кредитного договору про повернення кредиту в сумі 230 тис. грн., укладеного між ним та банком 26 листопада 2007 року, у зв’язку із чим виникла заборгованість, що складається з боргу за кредитом, заборгованості за відсотками за період з жовтня 2008 року до 2 липня 2009 року, пені за кредитом за період з 16 жовтня 2008 року до 2 липня 2009 року, пені за відсотками за період з 16 листопада 2008 року до 2 липня 2009 року. Посилаючись на існування договору поруки, укладеного між банком і ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, позивач просив стягнути заборгованість із відповідачів як солідарних боржників. У процесі розгляду справи ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль” неодноразово уточнювалися позовні вимоги, і остаточно позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що виникла станом на 18 серпня 2009 року в загальному розмірі 269 076 грн. 44 коп. У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору поруки, укладеного між нею та банком 26 листопада 2007 року, таким, що припинив дію з 26 лютого 2008 року, посилаючись на те, що під час розгляду справи про поділ майна між нею та ОСОБА_2 вона дізналася про укладення додаткової угоди № 2 від 26 лютого 2008 року до вищезазначеного кредитного договору. Згідно із цією додатковою угодою було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 11 % до 16,5 % річних, але про зміну умов договору ОСОБА_1 не знала й згоди на такі зміни не давала, тому на підставі ст.ст. 559, 651 ЦК України договір поруки є таким, що втратив дію. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2009 року позов ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль” задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 269 076 грн. 44 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 листопада 2009 року рішення районного суду в частині стягнення заборгованості змінено: доповнено абзац другий резолютивної частини рішення словами ”на користь ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль”. Це ж рішення в частині стягнення судових витрат скасовано, стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь позивача по 850 грн. на повернення судового збору та по 126 грн. на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У касаційних скаргах ОСОБА_2 і ОСОБА_1 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та зі зміною рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 244 510 грн. 09 коп. Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При цьому згідно зі ст. 214 ЦПК України рішення суду повинно відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Проте зазначеним вимогам рішення районного та апеляційного суду не відповідають. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_1 як солідарний боржник залишається зобов’язаною перед кредитором доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі, і не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників із кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Такого висновку суд дійшов без урахування положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, згідно з якими порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі був встановлений факт зміни зобов’язання за кредитним договором шляхом укладення між кредитором та позичальником 26 лютого 2008 року додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 11 % до 16,5 %, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя без його згоди. Однак вимоги ч. 1 ст. 559 ЦК України ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом до уваги взято не було, хоча у своєму позові та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 вказувала зазначені вище норми закону, посилаючись на них також як на підставу для відмови в первісному позові. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції взагалі залишив поза увагою підстави позову, які з посиланням на ч. 1 ст. 559 ЦК України полягали в припиненні договору поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання між кредитором і боржником додатковою угодою від 26 лютого 2008 року в частині підвищення відсоткової ставки за користування кредитом. Будь-якого висновку із цього питання суд не зробив. Апеляційний суд, частково реагуючи на доводи ОСОБА_1, зазначив, що збільшення відсоткової процентної ставки за додатковою угодою не слід вважати збільшенням відповідальності поручителя, оскільки пп. 1.4-1.6 кредитного договору передбачено право банку змінювати відсоткову ставку. Такого висновку суд дійшов без урахування того, що зазначеними пунктами кредитного договору передбачено умови зміни відсоткової ставки, однак вона була змінена не за цими умовами, а додатковою угодою, яка не замінювала та не передбачала відміну положень пп. 1.4-1.6 кредитного договору, а тому висновок апеляційного суду про відсутність збільшення відповідальності поручителя є передчасним. Крім того, повністю задовольняючи позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту в сумі 269 076 грн. 44 коп., суд першої інстанції виходив із доведеності факту прострочення відповідачем грошового зобов’язання та умов договору, але при цьому не зробив розрахунків, з яких конкретних сум складається зазначена загальна сума заборгованості, чи включено до цієї суми та в якому розмірі суму пені за кредитом, пені за відсотками, і не навів жодних мотивів, з яких він не взяв до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2 щодо конкретного розміру заборгованості та нарахування сум пені за відсотками. З викладеного вбачається, що суд у порушення ст. 214 ЦПК України не дав належної правової оцінки доводам відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1; чітко не встановив розрахунок сум, що підлягають стягненню за договором кредиту; не зазначив, якими доказами підтверджено конкретні суми нарахувань та спростовано доводи відповідача проти цих нарахувань. Указані порушення суду першої інстанції апеляційний суд залишив поза увагою. З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.А. Мазурок Ю.В. Прокопчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/10528536

Справа №2-6558/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого – судді - Кихтюка Р.М. при секретарі - Козак О.А. з участю позивача – ОСОБА_1 . представник позивача ОСОБА_2 .. представника відповідача Шульженко І.С.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним пунктів кредитного договору та правочину , - в с т а н о в и в : Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним пунктів кредитного договору та правочину. Позовні вимоги мотивує тим, що 27.03.2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір №ML-А02\52\2008 про надання кредиту в розмірі 388306,55 грн. на придбання майна зі сплатою відсотків з використанням плаваючої процентної ставки 13,99, яка складатиметься з фіксованого відсотку в розмірі 1,99 % річних та FIRD (процентної ставки за користування кредитом) – 12 %. П.3 ч.1 кредитного договору передбачено, що в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку, ставка FIRD може змінюватися банком (збільшуватися чи зменшуватися) в порядку передбаченому чим договором. Інформація щодо розміру ставки FIRD розміщується на відповідному сайті банку, а також в приміщенні банку. Крім цього, звертає увагу банку на встановлення іншими пунктами договору – п.п.1.4.1.1.4, 1.4.1.1.5 можливості банку в односторонньому порядку змінювати ставку FIRD, незалежно від зміни розміру кредитних ресурсів, явно несправедливими, що суперечить вимогами ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». У зв’язку з цим просила суд визнати недійсним п.3 ч.1 кредитного договору та правочин-повідомлення банку від 03.03.2009 року в частині встановлення процентної ставки з 02.03.2009 року в розмірі 16 % річних та заобов’язати повернути отримані кошти за вказаним правочином. В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити. Представник відповідача позов не визнав. Просив суд в позові відмовити за безпідставністю. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши та дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що 27.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №ML-А02\52\2008 про надання кредиту в розмірі 388306,55 грн. на придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків з використанням плаваючої процентної ставки 13,99, яка складатиметься з фіксованого відсотку в розмірі 1,99 % річних та FIRD (процентної ставки за користування кредитом) – 12 %(а.с.16-20). Як вбачається із укладеного договору, п.3 ч.1 передбачено, що в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку, ставка FIRD може змінюватися банком(збільшуватися чи зменшуватися) в порядку передбаченому чим договором. Інформація щодо розміру ставки FIRD розміщується на відповідному сайті банку, а також в приміщенні банку(а.с.16). Відповідно до п. 1.4.1.1.5 договору, плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року дії кредитного договору, підлягає коригуванню після перебігу 11 календарного місяця, з дня укладення договору. Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. Сторони висловлюють цілковиту згоди щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми, без укладення будь-яких додаткових договорів. Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, він може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. В судовому засіданні з пояснень сторін, їх представників з’ясовано, що із оспорюваними пунктами договору позивач при укладені договору ознайомлювалась та погодилась із ними шляхом його підписання. Оскільки, позивач висловила своє вільне волевиявлення та погодилась із умовами договору(п.3 ч.1), що передбачають право банку в односторонньому порядку змінювати ставку FIRD (збільшуватися чи зменшуватися) в порядку передбаченому чим договором, то суд не вбачає підстав для визнання їх недійсним. При цьому, враховуючи вище викладене, суд не вбачає також підстав для визнання недійним правочину - повідомлення від 03.03.2009 року в частині встановлення процентної ставки з 02.03.2009 року в розмірі 16 % річних та заобов’язати повернути повернути отримані кошти за вказаним правочином і порушень вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» при зазначеній зміні умов договору. Водночас, суд зважає, що згідно ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки вправі самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за своїми операціями. Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити. Керуючись ст. ст. 10, 14, 57-64, 88, 159, 209, 212, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 215, 1048, 1054, 1061 ЦК України, ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.47, 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», суд,- в и р і ш и в : В задоволенні позову ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним пункту 3 частини 1 кредитного договору №ML-А02\52\2008 від 27 березня 2008 року та повідомлення від 03.03.2009 року в частині встановлення процентної ставки з 02.03.2009 року в розмірі 16 % річних та заобов’язати повернути отримані кошти за вказаним правочином – відмовити. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/5021432

Справа № 22ц – 1436/09 Головуючий у 1 інстанції –Кихтюк Р.М. Категорія:27 Доповідач – Данилюк В.А. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 грудня 2009 року м. Луцьк Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого судді Завидовської-Марчук О.Г. суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В. п р и секретарі Дуткіній Ж.П. з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року, В С Т А Н О В И Л А : В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – банк) про визнання недійсними пунктів кредитного договору. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 березня 2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 388306,55 грн. зі сплатою відсотків з використанням плаваючої процентної ставки 13,99, яка складатиметься з фіксованого відсотку в розмірі 1,99% річних та процентної ставки за користуванням кредиту – 12%. Пунктом 3 ч.1 кредитного договору передбачено, що в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку, процентна ставка може змінюватися банком (збільшуватися чи зменшуватися) в порядку, передбаченому цим договором . Крім цього, пунктами договору 1.41.1.4, 1.41.1.5 передбачено можливість банку в односторонньому порядку змінювати ставку незалежно від зміни розміру кредитних ресурсів, що суперечить вимогам чинного законодавства. 3 березня 2009 року банком їй було направлено правочин – повідомлення про встановлення процентної ставки з 2 березня 2009 року в розмірі 16 % річних. Такі дії відповідача вважає неправомірними, тому просила визнати недійсними п.3 ч.1 кредитного договору та правочин – повідомлення банку від 03.03.2009 року у частині встановлення процентної ставки у розмірі 16% річних та зобов»язати банк повернути отримані кошти за вказаним правочином. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на незаконність судового рішення із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог. У даному судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав. Із матеріалів справи, зокрема, копії договору (а.с.16-20) вбачається, що 27 березня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-A/02 /052/2008 про надання кредиту позивачу в сумі 388 306,55грн. для придбання нерухомого майна, Пунктом 3 зазначеного договору передбачено плаваючу процентну ставку з фіксованим відсотком 1,99% річних та ставку ФіДР, яка може змінюватися банком (збільшуватися чи зменшуватися) в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів. Дані умови передбачені також підпунктами 1.4.1.1 пункту 1.4 договору. Відповідно до даних пунктів договору відповідачем з 2 березня 2009 року було встановлено процентну ставку у розмірі 16% річних, про що позивачці направлено повідомлення за №42-2-6/38880(а.с.21). Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з оспорюваними пунктами договору позивачка при укладенні договору була ознайомлена та висловила своє волевиявлення шляхом підписання договору, порушень вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ст..55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» при такій зміні умов договору не встановлено, тому підстави для визнання недійсним правочину – повідомлення від 03.03.2009 року про збільшення процентної ставки та повернення зайво сплачених коштів відсутні. Разом з тим, судом не враховано, що відповідно до ст.1056-1 ЦК України, введеної в дію з 10 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Також відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (із змінами, внесеними 12.12.2008р.) банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Отже, на момент укладення кредитного договору умови, викладені у п.3 та у п.п.1.41.1 п.1.4, щодо збільшення процентної ставки відповідали волевиявленню сторін і не суперечили вимогам законодавства, тому суд дійшов вірного висновку про відмову у позові у частині визнання недійсними даних пунктів договору. Однак, враховуючи, що з 10 січня 2009 року було введено в дію закон про заборону банкам в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за кредитним договором, підвищення відповідачем процентної ставки з 2 березня 2009 року є незаконним, а тому вимоги позивача щодо визнання недійсним повідомлення про підвищення процентної ставки від 3 березня 2009 року, тобто визнання таких дій банку неправомірними, підлягають до задоволення. Щодо вимог позивача про повернення зайво сплачених коштів, то у цій частині вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не наведено розрахунку коштів, які підлягають до стягнення, і не наведено доказів, якими б підтверджувалися ці вимоги, зокрема, не вказано, яка сума була переплачена позивачкою, та не надано відповідних документів. Отже, у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю позовних вимог. Таким чином у зв»язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові щодо визнання неправомірним збільшення процентної ставки підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення у цій частині позовних вимог. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.307,308,313,317,319 ЦПК України, колегія суддів В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2009 року у даній справі у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним збільшення процентної ставки скасувати. Визнати зміну закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» умов кредитного договору № ML-A02 /052/2008, укладеного між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 27.03.2008 року, щодо збільшення процентної ставки з 2 березня 2009 року недійсною. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» в користь ОСОБА_1 67(шістдесят сім)грн. 30 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в доход держави 8(вісім)грн. 50коп. судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після набрання ним законної сили. Головуючий : /підпис/ Судді : /підписи/ Оригіналу відповідає: Суддя апеляційного суду Волинської області В.А.Данилюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/6969902

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 лютого 2010 року м. Київ Суддя Верховного Суду України Данчук В.Г. розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору, в с т а н о в и в: Рішенням Луцького міськрайоїшого суду від 25 вересня 2009 року в позові відмовлено. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано зміну закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» умов кредитного договору від 27 березня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_1 щодо збільшення відсоткової ставки з 2 березня 2009 року недійсною. У касаційній скарзі закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення, доданого до скарги, вбачається, що наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків про те, що судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, а викладені у скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити закритому акціонерному товариству «ОТП Банк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду України В.Г. Данчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/8037675

Я таким не занимался. В принципе может подействовать. Низнаю как бы я действовал в вашей ситуации. Вероятнее всего почитал бы закон(об информации, УК), Определился бы с тем, что они нарушают, какие фразы в их разговоре и разглошение каких сведении о Вас как о заемщике вредит мне, тоесть доставляет моральный вред. Взял бы диктофон. Записал. Предупредил бы, чтобы решали свои проблемы в суде, по телефону, писали письма и т.п., но видеть их я не желаю более, т.к. я при виде их не произвольно перестаю контролировать свои эмоции. К следующему приходу я приготовил бы что по тяжелее. Притворился бы психопадом, начал бы говорить свякий бред. Через пару минут бреда отправил бы в ход тяжеленькое. Пригласил бы пару друзей которые оттягивали бы их и говорили:"не лезте к ниму вы видите, что с ним происходит". В это время я бы их так отделал, что они бы ко мне больше ни пришли даже в суд. Но этот метод ни всем доступен, так что подавайте жалобу. Все же лучше будет, чем сейчас. Советую иск по недействительности подать. А вообще записать общение на диктофон - это мысль. Ниплохо подвести общение к вымогательству. Получить от них фразу "ты нам должен". Будет вымагательство. Помни в прокуратуре надо говорить ПРАВДУ, но красочно.

Говорить как есть, но красочно! )Можно пойти прямо в прокуратуру и там написать заявление.

Надо просить обеспечения.

Достаточно одного уведомления. В срок расмотрения заявления о пересмотре заочного решения не входит срок на подачу заяви про апеляционное обжалование(извените за ломаный украинский). Аппеляция. Одновременно обжаловать ухвалу 13 серпня 2010 или заявить иск о признании договора не действительным. обеспечение иска - приостановить исполнение решения. Лучше время с иском потянуть. Правда Аппеляция дело сложное. Мотивировать надо очень конкретно.

Без документов говорить сложно. Вам нужен КАЧЕСТВЕННЫЙ(в смысле не бракованный) юрист. Пусали ли вы бумагу, что будете обжаловать? Какой банк? Выложите сканы документов: кредитный договор, Иск банка, решение.

Начать надо с увольнения юриста который предложил Вам пойти на мировую с бонком. По опыту(других) это бесполезно. Надо писать иск о расторжении. Спасти квартиру можно. Внимательно проанализируйте гражданский кодекс. Подсказку к сожалению в этом дать не могу. Подав иск просите приостановить решения в отношении Вас(в том числе исполнителя). Не линитесь. Работайте на равне с вашим юристом и все получится. Читайте форум.

Банк обязан предоставить дело на следующее судебное заседание(так предполагается). Это нигде не прописано. Суд сам спросит о предоставлении доказательств. Если банк не предоставит, то это обстоятельство можно использовать в свою пользу. Я думаю, что банк его даст. Но, что там будет непонятно.

Я полагаю, что дело не столько в отмытии сколько в излишке долларов в США. Если эти доллары попадут в США, то доллар обесценица. Кто согласится купить доллар для того, чтобы вернуть его в сша и обесценить? Лазаренко поробовал ввезди туда наш, за что и отсидел в США. Доллар в США возвращать в больших количествах не рекомендуется. При подписании кредитного договора я думаю следует обратить особое внимание, что деньги надо возвращать.

Поздравляю с днем рождения! Желаю Вам новых идей, много проектов, надежных друзей, счастья побольше и малых детей Отдельно хочу выразить благодарность за проект Антирейд, который стал местом встречи людей желающих бороться за свои права. С Уважением, Filosof_00

Согласен полностью с тобой по данному посту. Я уже поставил вопрос у себя в суде при проведении ревизии с какого р/с поступали деньги на мой и был ли он депозитным. Дело в том, что если п.1 ч. 1 ст 47 говорит конкретно о дипозитной оперции, то почему бы так же прямо не написать о кредитной в п.3 ч.1 ст. 47? Ну хотябы в скобочках написать "(кредит)". Я считаю, что что-то с этим пунктом не так.

Не все так просто. Решение суда должно быть законным. А на основании какого закона нотариус будет удалять запись из реестра по решению суда? Нотариус вынесет постановление об отказе. Я думаю, что надо просить признать запись недействительной. И все.

Кто виноват, тот и платит.Взыскать можно все расходы связанные с выполнением договора. Виновная сторона возмещает убыток.

Дело в том, что нотариус не может совершить нотариальное ДЕЙСТВИЕ по решению суда. Мне так объяснил знакомый нотариус (не заинтересованное лицо). Что делать?Кто нибуть помогите нормативкой!

Я на это могу только задать вопрос суду - Где такой закон, где написано, что специальная норма доминирует над общей? И где в ст.123 написано, что она сужает действие ст.31?