AntiBank

Да, информация стопроцентная.остается только киевское отделение. И то, наверное, тоже не надолго.

А учитывая, что тут речь идет об ипотеке (имущественной поруке), так это замечательно.

Еще одно, тоже самое предыдущих решений не нашел: У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2012 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писана Т.О., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке діє через представника ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, в с т а н о в и в: Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року, позов задоволено. У касаційній скарзі представник ПАТ «Альфа-Банк» просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити на таких підставах. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у х в а л и в: Відмовити публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк», яке діє через представника ОСОБА_2, у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, за касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року. Додані до скарги матеріали повернути скаржнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Т.О. Писана http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23671798 Где бы найти эти решения? Там есть даты их ухвалення... Может киевляне найдут?

Решения предыдущих инстанций не нашел. Возможно специально не размещают. А из этого определения ничего не понятно. Но то, что иск касался защиты прав потребителя и недействительности КД, это уже говорит о многом. Может кто найдет? Может кто отзовется из участвующих. Может есть люди из Донецка, которые в курсе? Что за решения были?

У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 червня 2012 рокум. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Макарчук М.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах та за довіреністю Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 5 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Донецької області від 4 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, визнання положень договору недійсними, зобов'язання припинити дії, які порушують право, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання положень договору недійсними, зобов'язання припинити дії, які порушують право. Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 5 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Донецької області від 4 травня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. У касаційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах та за довіреністю ПАТ «Альфа-Банк» просить рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 5 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Донецької області від 4 травня 2012 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваного рішення районного та ухвали апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою, докази та обставини, на які посилається представник відповідача в касаційній скарзі були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні, судами були дотримані норми матеріального і процесуального права. Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити ОСОБА_2 в інтересах та за довіреністю Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» у відкритті касаційного провадження на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 5 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Донецької області від 4 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»' про захист прав споживачів, визнання положень договору недійсними, зобов'язання припинити дії, які порушують право. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: М.А.Макарчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25237996

Таким образом, борьба продолжается ?!

США запустила печатный станок...

Вот текст этого решения. Могу сказать одно, что Всу в данном случае отказал никак не по причине не применения положений ЦК о поруке на ипотечные договора (имущественную поруку). Здесь обжаловался вопрос неприменения положений об увеличении ответственности поручителя. и судами установлено, что ответственность не была увеличина. И потому отказали, т.е. это не тот прецедент и не тот случай. Поэтому либо заявитель не те решения долучил, либо не обосновал что-то. Но в данном решении описуется совсем другая ситуация, а именно ситуация, когда ответственность поручителя не увеличилась. но ничего о взаимосвязи имущественной поруки (ипотеки) и поруки, т.е. как здесь П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 липня 2012 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: Головуючого Яреми А.Г. суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2; представника публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Експрес-Банк” – ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Експрес-Банк”, приватного підприємства “Лекс” про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими й за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Експрес-Банк” до ОСОБА_1, треті особи: приватне підприємство “Лекс”, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, в с т а н о в и л а: У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Експрес-Банк” (далі – ПАТ “Акціонерний банк “Експрес-Банк”) – правонаступника акціонерного банку “Експрес-Банк” (далі – АБ “Експрес-Банк”) про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими. Позивач зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов’язань приватного підприємства “Лекс” – (далі ПП “Лекс”) за кредитним договором між ним та АБ “Експрес-Банк” укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 16 серпня 2007 року, зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_1, згідно з яким він (ОСОБА_1) передав АБ “Експрес-Банк” належне йому на праві власності майно – квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до акта НОМЕР_2 узгодження договірної (заставної) вартості предмета іпотеки від 16 серпня 2007 року заставна вартість предмета іпотеки на момент укладання договору іпотеки сторонами була оцінена в 14 420 000 гривень. 31 березня 2008 року між АБ “Експрес-Банк” (кредитор) та ОСОБА_6, який діяв за довіреністю, наданою ОСОБА_1 (поручитель), укладено договір поруки НОМЕР_3, згідно з умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов’язань ПП “Лекс” за кредитним договором як солідарний боржник в обсязі 5 050 000 гривень, включаючи сплату суми кредиту, процентів, неустойки (штрафу чи пені) та відшкодування збитків. Позивач указував, що відповідно до п. 6.1 договору поруки цей договір був укладений строком на 1 рік і діє до 11 липня 2008 року, але не раніше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Отже, термін дії договору поруки закінчився 30 березня 2009 року, тому вимога відповідача – ПАТ “Акціонерний банк “Експрес-Банк” – від 16 жовтня 2009 року про виконання зобов’язань за цим договором є неправомірною, оскільки пред’явлена після закінчення терміну дії договору. За таких самих обставин ОСОБА_1 просив визнати договір іпотеки припиненим у термін, зазначений у договорі іпотеки – 11 серпня 2008 року, а також визнати недійсними пп. 1.1, 1.3 і 6.5 договору іпотеки, тому що вони суперечать один одному та Закону України “Про іпотеку”. Позивач вважав, що доповнення до кредитного договору були укладені між АБ “Експрес-Банк” і ПП “Лекс” без повідомлення його – поручителя - іпотекодавця, що суперечить вимогам ст. ст. 553-559 ЦК України. У лютому 2010 року АБ “Експрес-Банк” звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, обґрунтувавши вимоги тим, що ПП “Лекс” – боржник за кредитним договором – не виконало своїх зобов’язань у сумі 30 310 562 гривні 17 копійок і просив звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано договір поруки НОМЕР_3, укладений 31 березня 2008 року між АБ “Експрес-Банк” та ОСОБА_1, таким, що припинив свою дію. Визнано недійсним п. 1.1 договору іпотеки, посвідченого 16 серпня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_1 у частині положення щодо “...змін та доповнень до нього, які будуть укладені між боржником та іпотекодержателем в майбутньому, включаючи збільшення суми кредиту та/або збільшення процентної ставки за кредитом” з моменту укладення. Визнано договір іпотеки таким, що припинив свою дію з 11 липня 2008 року у зв’язку з припиненням основного зобов’язання. Заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену при посвідченні договору іпотеки, скасовано з внесенням відповідного запису до Державного реєстру іпотек. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. 16 серпня 2010 року Печерським районним судом м. Києва постановлено окрему ухвалу та направлено її до прокуратури Солом’янського району м. Києва для вирішення питання про вжиття заходів щодо дотримання ПАТ “ Акціонерний банк “Експрес-Банк” основних принципів кредитування, у тому числі здійснення перевірки кредитоспроможності позичальників та наявності забезпечення кредитів. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, звернено стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1. Ухвалено задовольнити за рахунок предмета іпотеки вимоги АБ “Експрес-Банк” у сумі 32 036 771 гривні 18 копійок, що складають суму кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафів за договором про відкриття кредитної лінії НОМЕР_4 від 13 липня 2007 року. Скасовано окрему ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2010 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову ПАТ “Акціонерний банк “Експрес-Банк” до ОСОБА_1, треті особи: ПП “Лекс”, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції; у решті – рішення апеляційного суду залишено без змін. У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року порушується питання про часткове скасування постановленої судом ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). В обґрунтування заяви ОСОБА_1 указує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Для підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_1 посилається на: 1) ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2011 року, якою залишено без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову банку до поручителя про стягнення боргу позичальника за кредитним договором із тих підстав, що в результаті зміни розміру процентів за забезпеченим порукою кредитним договором без згоди поручителя обсяг відповідальності останнього збільшився й порука припинилася; 2) ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2011 року, якою залишено без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову поручителя до банку й позичальника за кредитним договором про припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України через те, що внаслідок збільшення процентної ставки за кредитним договором без згоди поручителя збільшився обсяг його відповідальності; 3) ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, в якій суд відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ч. 1 ст. 559 ЦК України дійшов висновку про те, що право банку на збільшення процентної ставки за користування кредитом передбачено умовами кредитного договору, зі змістом якого поручитель був ознайомлений, і що закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою. Із судових рішень, на які як на приклади неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права посилається заявник, убачається, що, розглядаючи справи зі спорів про припинення договорів поруки, суд касаційної інстанції висловлював правову позицію стосовно того, що зміна забезпеченого порукою зобов’язання без згоди поручителя припиняє поруку лише в тому разі, якщо внаслідок цього збільшився обсяг відповідальності поручителя. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що зобов’язання боржника за кредитним договором належним чином не виконані, отже, договори поруки та іпотеки є чинними. Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору поруки ОСОБА_1 поручився за виконання зобов’язань боржника повернути кредитору частину кредиту в рамках кредитної лінії із загальним лімітом кредитування в розмірі 27 800 000 гривень із кінцевим терміном повернення не пізніше 1 квітня 2011 року та був ознайомлений з договором, з якого випливає зобов’язання, виконання якого забезпечене порукою. У п. 1.1 іпотечного договору ОСОБА_1 дав згоду на внесення будь-яких змін до кредитного договору, а тому внаслідок подальшого внесення змін і доповнень до кредитного договору обсяг його відповідальності не збільшився. Суд касаційної інстанції погодився з висновками про те, що порука не припинилася, оскільки в результаті зміни забезпеченого порукою зобов’язання обсяг відповідальності поручителя не збільшився. З огляду на викладене Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі, яка розглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 3605 ЦПК України Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Експрес-Банк”, приватного підприємства “Лекс” про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими й за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Експрес-Банк” до ОСОБА_1, треті особи: приватне підприємство “Лекс”, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий А.Г. Ярема Судді: В.І. Гуменюк В.В. Онопенко Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк Н.П. Лященко Ю.Л. Сенін

луспеник как всегда, от силы веник и лопату ему в руки... Он написал, что ЗУ про бухгалтерский учет не применяется, при этом не написал какие - же именно документы подтверждают бесспорность. Какие такие документы подтверждают бесспорность если не первичные, не акты сверки и т.п.? Однако обратил внимание на необходимость расчета (то о чем я Вам писал выше).

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2012 року м. Київ Верховний Суд України в складі: головуючого Охрімчук Л.І., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор`євої Л.І., Гриціва М.І, Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є. Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Таран Т.С., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки, встановив: У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки. Зазначала, що 22 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Мегабанк» (далі - ВАТ «Мегабанк»), правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 380 тис. доларів США на строк з 22 березня 2007 року до 21 березня 2017 року зі сплатою 13% річних, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених указаним договором згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у додатку № 1 до договору. На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 22 березня 2007 року між нею та ВАТ «Мегабанк» укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилась перед банком за виконання ОСОБА_2 обов'язку. Додатковими угодами від 28 серпня 2008 року та від 29 вересня 2008 року внесено зміни до кредитного договору, якими змінено графік погашення кредиту й збільшено процентну ставку, унаслідок чого збільшився розмір щомісячних платежів і загальної суми боргу. Посилаючись на те, що на зміни забезпеченого порукою зобов'язання, якими збільшено обсяг відповідальності боржника, а відтак і її відповідальності, вона згоди не давала, просила визнати припиненим зазначений договір поруки. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2010 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано припиненим договір поруки від 22 березня 2007 року, укладений між ВАТ «Мегабанк» і ОСОБА_1; стягнуто з ПАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_1 54 грн. судових витрат. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2011 року у відкритті касаційного провадження відмовлено з підстав, передбачених п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України. У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Мегабанк» просило скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. В обґрунтування заяви ПАТ «Мегабанк» надало ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, в якій, на думку товариства, по-іншому застосовані зазначені правові норми. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2012 року поновлено ПАТ «Мегабанк» строк для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення, допущено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві ПАТ «Мегабанк» доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Судом установлено, що 22 березня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 380 тис. доларів США на строк з 22 березня 2007 року до 21 березня 2017 року зі сплатою 13% річних, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених указаним договором згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у додатку № 1 до договору. На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 22 березня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 поручилась перед банком за виконання ОСОБА_2 обов'язку. Згідно з п. 2.4.1 договору поруки кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя. Додатковими угодами від 28 серпня 2008 року та від 29 вересня 2008 року внесено зміни до кредитного договору, якими п. 1.1. договору й додаток №1 до договору викладено в новій редакції, а саме збільшено щомісячну суму погашення кредиту до 3 220 грн. і процентну ставку до 15% річних. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що внаслідок внесення змін до кредитного договору та зміни графіка погашення кредиту, на які поручитель згоди не давав, відбулося збільшення обсягу його відповідальності, що є підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України. Разом з тим у наданому як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права судовому рішенні судом установлено, що внесення змін до кредитного договору, унаслідок яких збільшено обсяг відповідальності поручителя, відбулося за згодою останнього, тому порука, якою забезпечено зобов'язання боржника, не припинилася, тобто це рішення свідчить про різні фактичні обставини в цій справі та в справі, рішення суду касаційної інстанції в якій переглядається, а не про неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права. Таким чином, обставини для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про перегляд судового рішення Верховним Судом України. Керуючись ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України п о с т а н о в и в: У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2011 року відмовити. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України. ГоловуючийЛ.І. ОхрімчукСудді:М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська Л.І. Григор'єва М.Є. Короткевич В.І. Косарєв О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко В.В. Онопенко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар М.І. Гриців П.П. Пилипчук В.С. ГульО.І. Потильчак В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний Г.В. Канигіна А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін Т.С. Таран І.Б. Шицький М.Р. Кліменко В.Ф. Школяров Є.І. Ковтюк А.Г. ЯремаП.І. Колесник http://reyestr.court.gov.ua/Review/24704772

Постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2012 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б., - розглянувши на спільному судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «TWM», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л и : У грудні 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «TWM» (далі - ТОВ «TWM»), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначав, що 24 жовтня 2007 року між ним і ТОВ «TWM» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «TWM» кредит у розмірі 114 тис. доларів США, а ТОВ «TWM» зобов'язалося у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором, повернути кредит і сплатити проценти. Згідно з п. 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін не пізніше 24 жовтня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, установлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розд. 12 договору на підставі будь-якого з пп. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 8.4 цього договору. З метою забезпечення виконання ТОВ «TWM» своїх зобов'язань за зазначеним кредитним договором 24 жовтня 2007 року банком було укладено договори поруки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якими поручителі відповідають перед банком за порушення зобов'язання боржником до повного припинення всіх зобов'язань ТОВ «TWM» за основним договором. Посилаючись на невиконання ТОВ «TWM» своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим 12 грудня 2008 року банком була пред'явлена вимога до позичальника та поручителів про дострокове повернення кредиту й процентів за користування кредитом протягом тридцяти календарних днів від дати отримання цієї вимоги, просив стягнути солідарно з ТОВ «TWM», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 120 072,26 доларів США заборгованості за кредитним договором. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2011 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково: стягнуто з ТОВ «TWM» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 120 072,26 доларів США заборгованості за кредитним договором та 1 820 грн. судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У заяві про перегляд судових рішень ПАТ «УкрСиббанк» просило скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 листопада 2010 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителів: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ч. 4 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. В обґрунтування заяви ПАТ «УкрСиббанк» надало ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2011 року й від 22 червня 2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2011 року й від 26 жовтня 2011 року, в яких, на думку ПАТ «УкрСиббанк», по-іншому застосовано зазначені правові норми. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2012 року цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «TWM», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «УкрСиббанк» доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Судами встановлено, що 24 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ТОВ «TWM» було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав ТОВ «TWM» кредит у розмірі 114 тис. доларів США, а ТОВ «TWM» зобов'язалося у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором, повернути кредит і сплатити проценти. Згідно з п. 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін не пізніше 24 жовтня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, установлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розд. 12 договору на підставі будь-якого з пп. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 8.4 цього договору. За змістом ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 12.1 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 525, 611 ЦК України, сторони погодилися, що в разі застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 8.4. цього договору та (або) настання обставин, що передбачені вказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2 цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. У цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком термін у повному обсязі. У будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно з вимогою банку не може перевищувати чотирнадцяти календарних днів з дати відправлення банком указаної вимоги позичальнику. З метою забезпечення виконання ТОВ «TWM» своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 24 жовтня 2007 року банком було укладено договори поруки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якими поручителі відповідають перед банком за порушення зобов'язання боржником до повного припинення всіх зобов'язань ТОВ «TWM» за основним договором. 12 грудня 2008 року у зв'язку з невиконанням ТОВ «TWM» своїх зобов'язань за кредитним договором перед ПАТ «УкрСиббанк» банком була пред'явлена письмова вимога до позичальника про дострокове повернення кредиту та процентів протягом тридцяти календарних днів від дати отримання цієї вимоги. Зазначена вимога отримана ТОВ «TWM» 15 грудня 2008 року. Граничним строком виконання основного зобов'язання позичальника перед кредитором, встановленим банком відповідно до п. 12.1 кредитного договору, є 15 січня 2009 року. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» у частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ «TWM» і відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителів: ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що в договорах поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, оскільки умови цих договорів про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором не є встановленням такого строку, та, ураховуючи, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був установлений кредитором відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителів, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором. Разом з тим у судових рішеннях, доданих до заяви ПАТ «УкрСиббанк» як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, міститься висновок про те, що умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань боржником за кредитним договором є встановленням строку припинення поруки, який пов'язаний із настанням певної події, а саме виконанням зобов'язань боржником за кредитним договором. Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, - ч. 4 ст. 559 ЦК України. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із наступного. За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України). Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У справі, яка переглядається, установивши, що договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктами 3.1 цих договорів установлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителів, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний та касаційний суди, дійшов обґрунтованого висновку про те, що поруку припинено на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи заяви ПАТ «УкрСиббанк» цих висновків не спростовують. За таких обставин підстави для скасування ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року відсутні. Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и : У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року відмовити. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий М.В. Патрюк Судді:М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік Л.І. Григор'єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук О.І. Потильчак Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін І.Б. Шицький http://reyestr.court.gov.ua/Review/24704791

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2012 року м. Київ Верховний Суд України у складі: головуючого Григор'євої Л.І. суддів:Барбари В.П., Балюка М.І.,Заголдного В.В., Жайворонок Т.Є.,Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,Берднік І.С.,Канигіної Г.В.,Пилипчука П.П.,Вус С.М.,Кліменко М.Р.,Потильчака О.І.,Глоса Л.Ф.,Ковтюк Є.І.,Редьки А.І.,Гриціва М.І., Гошовської Т.В., Гуменюка В.І., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Онопенка В.В.,Таран Т.С., Лященко Н.П., Школярова В.Ф., Шицького Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", товариства з обмеженою відповідальністю "Россель", ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, в с т а н о в и в: У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2007 року ним було укладено з банком договір поруки, за умовами якого він зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання ТОВ "Россель" зобов'язань за кредитним договором від 26 червня 2007 року на суму 2 520 000 грн. 31 грудня 2008 року укладено додаткову угоду до договору поруки щодо розміру процентів та відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором. У липні 2009 року йому стало відомо про те, що 4 липня 2007 року додатковою угодою між банком та ТОВ "Россель" без його згоди змінено графік погашення кредиту, внаслідок чого збільшився розмір процентів за кредитним договором на 867 462 грн. Посилаючись на те, що банк не визнає його право на припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, позивач просив на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України визнати припиненим укладений між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" договір поруки від 26 червня 2007 року та додаткову угоду від 31 грудня 2008 року до зазначеного договору поруки. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим задоволено, у задоволенні позову до ТОВ "Россель" та ОСОБА_2 відмовлено. Рішенням Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" судових витрат скасовані, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У заяві про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року ОСОБА_1 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень чинного законодавства, а саме ст. 16 та ч. 1 ст. 559 ЦК України. На обґрунтування заяви ним додано ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2010 року та від 7 липня 2010 року, в яких на його думку по - іншому застосовано положення ст. 16 та ч. 1 ст. 559 ЦК України. Ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2010 року скасовано ухвалу апеляційного суду в частині відмови позивачу в задоволенні позову про визнання поруки припиненою та залишено без змін в цій частині рішення суду першої інстанції, яким договір поруки визнано припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Ухвалою від 7 липня 2010 року Верховний Суд України скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій, яким з поручителя стягнуто заборгованість за кредитним договором, та передав справу на новий розгляд. Перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року підлягає задоволенню з таких підстав. Касаційний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору поруки припиненим, виходив з того, що законодавством України не передбачено такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим. В ухвалі Верховного Суду України від 14 липня 2010 року, яку додано до заяви скаржника, касаційний суд у подібних правовідносинах визнав правильним застосування судом обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання договору поруки припиненим (рішення суду від 22 грудня 2009 року). Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних й тих самих норм права - ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України - Верховний Суд України виходить з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Звертаючись до суду з позовом за захистом позивач посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати. Уживаний законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України термін "порука" використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. Саме з таких міркувань виходив суд касаційної інстанції в своїй ухвалі від 14 липня 2010 року, залишаючи без зміни рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБИ до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання поруки припиненою з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України. Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У зв'язку з цим відмова суду касаційної інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом не можна визнати обґрунтованим. Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови ОСОБА_1 в реалізації його права на судовий захист. За таких обставин, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Верховного Суду України скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд. Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-4 ЦПК України, Верховний Суд України постановив: Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий Григор'єва Л.І. судді: Барбара В.П., Балюк М.І., Заголдний В.В., Жайворонок Т.Є., Патрюк М.В., Пивовар В.Ф.,Берднік І.С.,Канигіна Г.В.,Пилипчук П.П.,Вус С.М.,Кліменко М.Р.,Потильчак О.І.,Глос Л.Ф.,Ковтюк Є.І.,Редька А.І.,Гриців М.І., Гошовська Т.В., Гуменюк В.І., Гуль В.С., Ємець А.А., Колесник П.І., Короткевич М.Є., Косарєв В.І., Кузьменко О.Т., Онопенко В.В.,Таран Т.С., Лященко Н.П., Школяров В.Ф., Шицький Б.І., http://reyestr.court.gov.ua/Review/24704776

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2012 року м. Київ Верховний Суд України у складі: головуючого Жайворонок Т.Є. суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М.,Глоса Л.Ф.,Гошовської Т.В., Григорєвої Л.І.,Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І.,Ємця А.А.,Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,Кліменко М.Р.,Ковтюк Є.І., Колесника П.І.,Короткевича М.Є.,Косарєва В.І., Кузьменко О.Т.,Лященко Н.П.,Онопенка В.В., Патрюка М.В.,Пивовара В.Ф.,Пилипчука П.П., Потильчака О.І.,Редьки А.І.,Таран Т.С., Шицького І.Б.,Школярова В.Ф.,- розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_31 про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_31 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша» (далі - ПП «БК «Левша»), ОСОБА_32 про визнання договору поруки припиненим, в с т а н о в и в : У серпні 2009 року ОСОБА_31 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ПП «БК «Левша» (позичальник) укладено кредитний договір №90 на суму 2 380 тис. грн. зі строком погашення згідно з графіком, зазначеним у п. А.3 договору, та зі сплатою 15,6% річних за користування кредитом 25 числа кожного місяця. У разі порушення будь-якого зобов'язання за кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 36% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між ОСОБА_31 і ПАТ КБ «ПриватБанк» 24 липня 2007 року укладено договір поруки №90/1. Додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та 31 грудня 2008 року внесено зміни до кредитного договору й договору поруки, якими змінено графік погашення кредиту, збільшено суму кредиту та процентну ставку, з повними текстами яких він не був ознайомлений. Про додаткову угоду до кредитного договору від 2 серпня 2007 року, укладену між ПАТ КБ «Приватбанк» і ПП «БК «Левша», якою змінено графік погашення кредиту, позивач не був повідомлений. Оскільки у зв'язку з новими графіками погашення кредиту розмір загальної суми процентів, яку необхідно сплатити, істотно збільшується, то збільшився обсяг відповідальності поручителя. ОСОБА_31 своєї згоди відповідати за зобов'язаннями позичальника за зміненим графіком погашення кредиту та за новими умовами договору не давав. Оскільки банк не визнає його право на припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, позивач просив на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати припиненим указаний договір поруки зі змінами, внесеними додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та від 30 грудня 2008 року. ПАТ КБ «Приватбанк» проти позову заперечувало, посилаючись на те, що збільшення суми кредиту, зміну графіка його погашення ініціював сам ОСОБА_31, який є власником ПП «БК «Левша», що підтверджується рішенням власника підприємства від 7 серпня 2007 року №1, і додаткові угоди підписані ним добровільно, а тому посилання ОСОБА_31 на необізнаність з умовами додаткових угод не відповідають дійсності. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року, позов ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: визнано припиненим договір поруки від 24 липня 2007 року №90/1 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та 31 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_31 і ПАТ КБ «Приватбанк»; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПП «БК «Левша» та ОСОБА_33 відмовлено; вирішено питання про судові витрати. Рішенням Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено. У лютому 2011 року ОСОБА_31 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, та клопотання про поновлення строку на подання такої заяви. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2011 року поновлено ОСОБА_34 строк для подання заяви про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року; допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк», ПП «БК «Левша», ОСОБА_32 про визнання договору поруки припиненим для перегляду рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року. Ухвалами судді Верховного Суду України від 28 квітня 2011 року відкрито провадження у справі; витребувано матеріали справи за вказаним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). У заяві ОСОБА_31 просить скасувати рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 липня 2010 року та від 14 липня 2010 року, в яких, на думку заявника, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Задовольняючи позов ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок зміни графіка погашення кредиту та внесення змін до кредитного договору, щодо яких між банком і ОСОБА_31 додаткові угоди не укладалися, відбулося збільшення обсягу відповідальності останнього, що відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» і відмовляючи в задоволенні цього позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено. У доданій для порівняння ухвалі Верховного Суду України від 14 липня 2010 року касаційний суд у подібних правовідносинах визнав правильним застосування судом обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання договору припиненим. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм права, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого. За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_31 посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України. За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3 цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2- 5 ст. 13 цього Кодексу. Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати. Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. Таким чином за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. З таких міркувань виходив суд касаційної інстанції в ухвалі від 14 липня 2010 року, залишаючи без змін рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання поруки припиненою з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У зв'язку із цим відмову суду касаційної інстанції в задоволенні позову ОСОБА_31 з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом, не можна визнати обгрунтованою. Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_31 із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції) суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Ураховуючи викладене, рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355, чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Верховний Суд України постановив: Заяву ОСОБА_31 про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року задовольнити. Рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року скасувати, направити справу на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий Т.Є.Жайворонок Судді М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська Л.І. Григорєва М.І. Гриців В.С. Гуль В.І. Гуменюк А.А. Ємець В.В. Заголдний Г.В. Канигіна М.Р. Кліменко Є.І. Ковтюк П.І. Колесник М.Є. Короткевич В.І. Косарєв О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко В.В. Онопенко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук О.І. Потильчак А.І. Редька Т.С. Таран І.Б. Шицький В.Ф. Школяров http://reyestr.court.gov.ua/Review/24976430

спасибо за номера дел. Но это не совсем в тему. Требовалось решение по имущественной поруке, т.е. по ипотеке, которая отдана третьим лицом, т.е. не основным заемщиком. 6-18цс1 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/24976430 Это просто порука- про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_31 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша» (далі - ПП «БК «Левша»), ОСОБА_32 про визнання договору поруки припиненим.... 6-20цс11 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/24704776 это тоже просто порука ну и т.д. Эти решения постараюсь опубликовать на антирейде.

присоединяюсь к вопросу.

плохо, что нет такого сайта, на котором можно оставлять свои отзывы о той или иной юридической компании (адвокате). Плохо, что нет независимого рейтинга адвокатов. Можно было там критически изложить свое мнение. но писать о том, что меня/нас какая-то пожалуй, не смогу.Поэтому с девизом: "На войне все средства хороши" также согласиться не смогу. Какой бы не был враг, пусть этот враг нелюдь и вселенское зло, и мерзость - это не дает повода отождествляться с ним. Пусть нам всовуют нож в спину, но мы не должны уподобляться им. И также предательски действовать. Если враг лжец и мошенник, разве развязывает это нам руки становиться также лжецами и мошенниками? Если враг поступает так и нас принуждает к этому... разве должны мы этому уподобляться? Пусть сто тысяч лицемерных и продажных судей, прокуроров и т.п. встанут как в предыдущем ролике у корыта. разве и мы также должны поступать? Может на войне и все средства хороши, но отнюдь не такие же или подобные вражеским. Не хочется опускаться на их уровень.

Сильно, ничего не скажешь. Хорошая работа проведена.

Мне удалось порядка 20-30 решений долучиты. Так и назвал эту папку анализ судебной практики по нотариальной надписи . Даже если эта судья читать не будет, есть еще апелляция и кассация. Не будут же они сами себе противоречить?! Напишите сейчас заявление или пояснение или анализ судебной практики или клопотання (как хотите так и назовите документ) изложите существующие факты принятия положительных решений судами различных инстанций, в том числе и вышками, в додатках обязательно сами решения с ссылками на реестр. Бла бла бла... з метою забезпечення відкритості діяльності суду загальної юрисдикції, прогнозованості судового рішення та сприяння однаковому застосуванню законодавства, на підставі ЗУ Про доступ до судових рішень,- ПРОШУ: Долучити до матеріалів справи аналіз судової практики по оскарженню нотаріального напису... Додатки: Рішення такое -то на стольких то листах; и т.д. Не поленитесь, лучше перестраховаться, чем недостраховаться, тем более, что это последний шанс, т.к. свой Вы уже упустили. Обязательно через канцелярию. И пусть не читает эта судья. Есть другие судьи, у которых инстинкт самосохранения повыше будет. Удачи.

Алексашка, Вы подавали прецедентные решения высших, апеляционных инстанций по нотариальной надписи? Из реестра распечатывали для суда? Если нет, обязательно это сделайте. Когда судьи увидят, что есть аналогичные решения, где нотариальная надпись признана неподлежащей исполнению на основании отсутствия первички (бесспорности) И обязательно подайте свой расчет задолженности, пусть левый и неправильный, но отличный от их расчета. Выполнение этих условий дает гарантию в выигрыше. потому что я видел в реестре проигрыши по аналогичному делу, но там заявитель не удосужился даже предоставить свой расчет задолженности. Т.е. он наполягал на наличии спора, но не доказывал его. А доказать его нужно своим несогласием. Но не просто: а баба яга против, а четко с аргументацией с расчетами. Включите туда и валютные колебания, это тоже существенно влияет на сумму долга.

Именно этот ответ и убил их. У меня в апеляшки суд спросил: Скажите, пожалуйста, ответчик, на основании только вот этих документов (договор ипотеки, КД, заявление и односторонний расчет) была осуществлена нот. надпись? на что банк утвердительно ответил, что ДА, еще и с недоумением, типа, а разве недостаточно. Это и сыграло роковую роль в их судьбе... Нотариальная надпись была признана неподлежащей исполнению. Именно это, т.е. отсутствие первичных документов и повлекло признание нот. надписи скасованой, т.е. не наличие судебных споров, как таковых. Нигде не написано, что для доказательства наличия спора необходимо судебное обращение. Доказывать должны они, что сумма бесспорна, а не Вы, что она спорная. Они ведь вчиняли нотариальную надпись при бесспорности? Вот пусть и докажут эту самую бесспорность, но на момент вчинення. То что суды потом что-то решили спустя время, ничего не меняет, бесспорности не было все равно.

Совершенно верно. Я это и имел ввиду. Беда в том, что многие и наши (заемщиков) иски аналогичны этому.

Вот именно то, о чем я писал выше.. Что и следовало ожидать: Высший административный суд Украины вернул депутату Арсению Яценюку исковое заявление к президенту Виктору Януковичу о признании противоправными действий последнего. Об этом говорится в заявлении пресс-службы ВАСУ "7 сентября 2012 года судья ВАСУ Олексеенко М.М. вынес постановление, которым исковое заявление Яценюка А.П. к президенту Украины о признании действий противоправными вернул истцу", - информирует суд. Как отмечается в постановлении суда, в поданном заявлении не изложены обстоятельства, которыми истец обосновывает свои требования, и не предоставлены доказательства в подтверждение этих обстоятельств. Вместе с тем, в Высшем админсуде беспокоятся о надлежащем сохранении тысяч заявлений граждан, которые присоединились к иску Яценюка. ... http://www.pravda.com.ua/rus/news/2012/09/7/6972291/

В целом вопросы правильные. Что касается типа разрешения предыдущего спора... То Вы настаиваете на том, что НА МОМЕНТ вчинення нотариальной надписи, у нотариуса не было ни этих решений суда, ни первичных документов, не было ничего, что могло бы доказывать бесспорность долга. обязательно додайте свой расчет долга (т.е. дайти им цифры). Без своего расчета могут футбольнуть даже до ВССУ. и вообще судебный спор не обязателен, чтобы доказать отсутствие бесспорности. Это скорее дополнение к аргументам об отсутствии бесспорности. Отсутствие бесспорности может подтверждаться только первичкой или Вашим согласием с суммой долга (акт сверки). Вы подавали решения судов по этим основаниям? Эти решения на них очень даже действует.

Так ведь они бердянский юридический заканчивали... Этим все и сказано. Там многие в очереди за дипломами стоят.

А если даже и не в ипотеке. Разве не нужно отдельное решение суда если взыскиваемое имущество является жильем? Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.