CROSSMAN

Почему поздно? На имущество наложен запрет?

Обратитесь в банк с письменным запросом о предоставлении Вам информации о наличии у Вас задолжености по договору кредита. Если таковая задолженость есть, потребовать расчет задолжености. Если задолженость погашена, то кем, когда, в какой валюте, на какие счета. Не плохо бы вообще взять виписки со счетов. Банк обязан их Вам предоставить! Запрос в 2-ух екземплярах, подавайте под отметку о вручении в канцелярию банка. В запросе ссылайтесь на ЗУ " Про банки и банковскую деятельность" ЗУ " Про звернення громадян", ЗУ " Про інформацію".

Ответил на почту!

Видел похожий договор, только не Привата, а Аваля (Райфайзена). У тех было еще круче, были указаны не просто долары, а звучало примерно так "Банк зобов'язується надати кредит у суммі 24000 дол." И все. В договоре залога авто (автокредит) стоимость автомобиля указывалась в гривне. Было бы весело конечно посудиться с банком по таким основаниям, но клиент (мой друг) пока не надумал этим заниматься. 5 год катается на кредитном авто, не платя кредит.

Суть искового заявления? Если честно, мне не совсем понятно каким это образом все связано с этой темой? Поручитель Насколько я понял, Вы заёмщик, 1 поручитель - это собственно мошенник, 2 поручитель это его бабушка с квартирой. Тогда причем здесь Ваш умерший супруг, или он тоже был поручителем?

Лучше всего Вам обратиться к практикующему юристу. У Вас времени на подготовку и подачу апеляции осталось совсем немного! В любом случае, на форуме могут лишь дать общие советы, а апеляцию необходимо писать по конкретному случаю, конкретному решению. Ну или чтобы обезопасить себя, можно в пределах срока на подачу апеляционной жалобы подать "формальную" апеляционную жалобу, а за то время, пока суд первой инстанции передаст дело с жалобой в апеляционный суд, пока назначат дату расмотрения, будет время найти юриста, для подготовки нормальной апеляционной жалобы у уточнить ее в процесе. Если не ошибаюсь, то это возможно. Уточнил, сейчас это невозможно. Подать уточнение можно в пределах 10 дней.

Не читается! Вернее картинка не увеличивается!

Да, чуть неверно выразился. Отвлекли по работе! При этом необходимо просить суд расторгнуть договор.

Совершенно верно! Как я уже писал в соседней ветке, мне вопросы "банк подал в суд, что делать"? заданые в интернете напоминают постановку диагноза при заболевании через интернет и самолечение! Было бы неплохо и с делом по первому иску банка ознакомиться!

1. Да. Банк может под своим контролем дать Вам возможность самостоятельно реализовать квартиру. Но почему Вы думаете только о теле кредита, но нре думаете о процентах? Вы думаете банк их Вам простит? К сожалению, нет. Первое что Вам следует сделать, это взять в Банке расчет задолжености по Вашему договору кредита. Если задолженость по телу кредита и процентам не превышает стоимости квартиры, а вся остальная задолженость составляет штрафные санкции, я думаю есть смысл инициировать переговоры с банком о реализации квартиры, в том случае если банк пойдет на уступки и "простит" пеню. От квартиры не стоит отказываться, а если и раставаться с ней, то на наиболее выгодных для Вас условиях! 2. Как один из вариантов - решение суда. Банк должен подать на Вас в суд, и суд должен взыскать с Вас задолженость. С момента вынесения решения суда Банк не должен насчитывать проценты. 3. Нет. 4. Кроме реализации квартиры - практически ничего. Особенно если и оф. места работы нет. 5. Обратиться к специалисту - юристу, который занимается делами в этой отрасли. Не видя документов очень мало что можно посоветовать. Мне это напоминает лечение по интернету, вернее постановку диагноза! Никто ведь не знает, а вдруг у Вас в договоре ТАКИЕ наршуения, что у Вас 1000% шансы на выиграш в суде? или наоборот, можно дать совет договариваться с банком о реализации квартиры. И то, я бы рекомендовал эту сделку проводить в присутсвии юриста, ибо банк, пользуясь отсутствием юридического образования у заёмщика может ТАКОЕ на подпись подсунуть, что потом шансов исправить что либо уже не будет. Были случаи.

Обожаю УниверсалБанк и их юристов! В принципе можно бороться их же методами. Лично у меня они от нашего иска как раз и отбивались сроками исковой давности! И в Оболонском суде города Киева ленивый судья Васалатий отфутболил нас именно по этой причине. К сожалению норму п.3 ч. 1 ст. 207 Гражданского процесуального кодекса здесь вряд ли можно применить : 1. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; потому что это не препятствует банку снова обратиться в суд. 2. Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Шансы слабенькие, честно говоря, учитывая непредвзятость наших судов, но попробовать стоит. Возражения на иск писать необходимо в любом случае!

Что мешает Вашей маме дать такую же довереность на кого то еще (юриста), кто смог бы представлять ее интересы в украинских судах? Законом это не запрещено! А касательно того, что иск подан только сейчас, так мама изначально и не знала что квартира была заложена в банк для получения кредита, узнала о этом только сейчас.

Совершенно верно! Автору темы: У вас есть очень серьезные шансы освободить предмет ипотеки от запрета банка, но этим должен заниматься специалист, который понимает о чем идет речь.

Как то это все дико звучит. Честно. И схема какая то честно говоря "рагульная". Обычно банк не выдает деньги до того, как будет оформлен залог обеспечения. Поэтому вполне возможно было бы дать Надрам гарантийное письмо о погашении кредита, получить разрешение Надр на повторную ипотеку, оформить "наступну іпотеку", выдать деньги (а правильней погасить кредит перечислением на счет надр), потребовать снятия запрета Надрами и стать 1 (первым) ипотекодержателем. А то, что Вы рассказываете, просто все шито какими то белыми нитками, но так даже лучше для Вас! Поскольку вы говорите что деньги для погашения кредита в НАдрах были взяты из кассы банка, то как теперь они могут доказать выдачу вам на руки ВСЕЙ суммы кредита?

Совершенно верно, есть еще иск по защите прав потребителей, по месту регистрации истца, но я специально разграничил их, чтобы показать что места расмотрения могут быть разными...

Скорее всего как обычно " Заява на выдачу готівки"

Прятаться от банка нет смысла, лучше сходить в банк, послушать какие именно условия они предлагают, и чем пугают в случае их невыполнения ! У банка есть несколько вариантов: 1. Иск в суд о взыскании задолжености. 2. Иск в суд о обращении взыскания на предмет ипотеки для погашения задолжености по договору кредита. Есть и еще несколько вариантов, но к ним банки редко прибегают ввиду гемморности их воплощения. Подавать иск о обращении взыскания на квартиру банку не выгодно. Во-первых, скорее всего что уже квартира стоит дешевле, чем является сумма задолжености по кредиту. Во - вторых, в связи с проживанием в квартире несовершеннолетних необходимо будет привлекать органы опеки, а это еще та волокита. И главный минус для банка - даже реализовав квартиру по решению, у них остается непогашенная часть, которую опять необходимо взыскивать через суды. Поэтому скорее всего от них можно ожидать иска просто о взыскании задолжености. У Вас тоже есть несколько вариантов. 1. Подать встречный иск о признании договора кредита недействительным в производстве открытом по иску банка. 2. Подать такой же иск, отдельно от банка. 3. Подать иск о признании договора ипотеки недействительным. Нюансы. 1. Если подавать встречный иск на иск банка , то это будет в суде по месту вашей регистрации. 2. Если подавать отдельно от банка иск о признании договора кредита недействительным - иск будет расматриваться по месту регистрации банка. 3. Если подавать иск о признании договра ипотеки недействительным - иск расматривается по месту нахождения имущества (квартиры). Нюанс в том, что это могут быть 3 разных суда (Ваша регистрация в одном районе), банк в другом, квартира в третьем. Чем больше судов, тем больше возможностей как затягивать дело, так и надежды выиграть дело.

Вот неплохо расписано, хотя необходимо быть юристом, чтобы читая это, что можно применить в иске и каким должно быть обоснование для признания договора недействительным. Как вы понимаете, суд при вынесении решения в первую очередь будет руководствоваться именно этой статьей, а также разъяснениями верховного суда по расмотрению подобных дел. ________________________________________________________________________________ ___________________________________________ Стаття 215. Недійсність правочину 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 1. У коментованій статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей. Тобто порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом. Недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. 2. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним. Однак це не означає, що потреби в необхідності визнання нікчемного правочину недійсним може й не виникнути. Така потреба може виникнути, якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину, якщо він нотаріально посвідчений, якщо він порушує права третіх осіб, якщо він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати реєстрацію тощо. Нікчемними, зокрема, є правочини: а) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (ст. 547); б) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219); в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221); г) укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226); д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224); ж) які порушують публічний порядок (ст. 228). Водночас ЦК передбачає можливість визнання деяких нікчемних правочинів недійсними (ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 224) за підставами, визначеними в ЦК. 3. Оспорюваними є правочини, які ЦК не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи. До них належать переважно правочини з дефектами волі та волевиявлення його суб'єктів. До них належать правочини, вчинені: а) неповнолітньою особою за межами її цивільної правоздатності без згоди батьків, піклувальника (ст. 222); б) фізичною особою, обмеженою у дієздатності, без згоди піклувальника (ст. 223); в) під впливом помилок (ст. 229); г) під впливом тяжкої обставини (ст. 233). Водночас у ЦК передбачаються такі недійсні правочини, які не можуть бути безпосередньо віднесені ні до нікчемних, ні до оспорюваних. Такими є правочини, вчинені під впливом обману (ст. 230), у результаті зловмисної домовленості представником однієї сторони з другою стороною (ст. 232), а також фіктивні правочини (ст. 234). Ці правочини близькі до оспорюваних, але, на відміну від оспорюваних, які суд може визнати недійсними, суд визначає їх недійсними за умови підтвердження допущених порушень вимог закону. Підстави недійсності правочинів передбачають також інші закони України, зокрема, ГК, СК, ЗК, Закони України "Про оренду землі", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 4. Визнання правочину недійсним необхідно чітко відмежовувати від розірвання договору та визнання його неукладеним. Так, підставою для визнання правочину (угоди) недійсним слугує невідповідність вимогам закону, а підставою розірвання правочину-договору - неналежне виконання або невиконання його умов чи умов, встановлених для такого договору законом. В останньому випадку договір на момент його укладення не містить порушень закону. Такі засади розмежування недійсності та розірвання договору є загальновизнаними в цивілістичній науці і не піддавалися сумнівам. З цього приводу ВСУ у своїй постанові Пленуму від 28 квітня 1978 р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначив, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у такому разі сторона може вимагати її розірвання або застосування інших наслідків, передбачених договором та законом. Така позиція ВСУ безумовно є правильною і має бути підтримана і з прийняттям нового ЦК. Однак ця абсолютна істина останнім часом була порушена українськими законодавцями. Так, ЗУ "Про приватизацію державного майна" (ст. 27) від 19 лютого 1997 р. було введено норму про те, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду. Така норма є юридичним казусом, який вимагає негайного виправлення. Між тим президія ВАСУ (нині ВГСУ) у своїх роз'ясненнях від 12.03.99 р. (з наступними змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" фактично схвалили таку помилкову законодавчу позицію і зазначила, що за загальним правилом, невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, але законом можуть передбачатися випадки, коли порушення законодавства, допущені під час виконання договору, є підставою для визнання його недійсним (зокрема, пункт 5 ст. 27 ЗУ "Про приватизацію державного майна"). Подібна парадоксальна ситуація вперше виникла в РФ, оскільки у ст. 30 Закону РФ "Про приватизацію державних і муніципальних підприємств в РФ" також було встановлено, що угоди приватизації визнаються недійсними, зокрема, у випадках, коли покупець відмовився від платежів за придбаний об'єкт приватизації та порушенні умов придбання, на яких було придбано об'єкт приватизації. Відомі російські юристи зазначили, що ці обставини є підставою для розірвання, але не для визнання недійсними договорів. При цьому вони пояснюють це тим, що при розірвання договору сторони не вправі за загальним правилом вимагати повернення того, що вже було виконано. [М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. Договорное право: Общие положения. - М., - 1997, с. 652]. Щоб вийти із такої парадоксальної ситуації, Пленум ВС РФ та ВАСу РФ роз'яснили, що визнання угоди приватизації недійсною тягнуло б за собою двосторонню реституцію, а тому при розірванні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації сторони мають право вимагати повернення виконаного. Неукладеним має визнаватися договір, при вчиненні якого сторони в належній формі не досягли згоди щодо необхідних для нього істотних умов (ст. 638 ЦК, ст. 181 ГК). Тобто у даному разі між ними не виникло бажаного договірного правовідношення та відповідного правового результату. Між тим, учасники неукладеного договору можуть передати один одному певне майно. Збереження за ними цього майна за таких обставин позбавлене належної правової підстави. Тому у разі визнання договору неукладеним суд може застосувати правові наслідки, встановлені для правовідносин, що виникають внаслідок набуття, збереження майна без достатньої підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України, статті 469 - 470 ЦК УРСР). Однак і у вирішенні цього питання в законодавстві інколи простежується непослідовність. Так, відповідно до ст. 14 ЗУ "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов може бути підставою для визнання договору недійсним. Нині є усі підстави вважати, що вирішуючи спори щодо договорів з невизначеними істотними умовами, необхідно керуватися нормами ст. 638 ЦК та ст. 181 ГК про неукладеність договору.

Правильно! Но это актуально при признании недействительным кредитного договора, а есть у Вас серьезные основания для этого? У Вас есть основания для признания недействительным договора ипотеки, тобишь оставить банк без обеспечения кредита и освободить квартиру от запрета. Но в свою очередь договор кредита остается в силе.

Собственно вот и ответ! Бороться и еще раз бороться. Выбирайте, или вы не подводите нотариуса, который сам прекрасно понимал на какой риск идет, или рискуете остаться без квартиры.

Рано опускать руки и сразу отдавать квартиру банку. Как минимум стоит попытаться побороться в судах и признать договр ипотеки недействительным. Все же считаю, что поскольку кредит был не целевой (автокредит) или ипотечный (покупку жилья), а именно на потребительские цели, то доказывать что денежные средства были потрачены на нужды семьи легче. Хотя конечно много неизвестных. Ваша супруга случайно не выступала поручителем? И подписывала ли она заявление о согласии на получения кредита? Дети в квартире зарегистрированы? Хотя скорее всего догадываюсь, что нет! Есть масса вариантов как довольно таки продолжительное время препятствовать банку реализовать залоговое имущество, а пока суть да дело ситуация может поменяться, и даже если и придется растаться с имуществом, то возможно на более выгодных условиях.

Ключевым моментом здесь таки является доверенность! Я так понимаю что она могла быть выдана и на Украине до отъезда в Италию, а могла быть выдана в Италии. Если в Италии, то необходимо обратить внимание на нюансы, указанные предыдущим автором. А вообще, мне кажется что можно делать упор на том, что доверенное лицо не могло заключать договор ипотеки, на основании доверености, поскольку это было бы нарушением ч.3 ст. 238 Гражданского кодекса України Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Если кредит предоставлялся на нужды семейной пары, то в свою очередь это было в интересах доверенного лица, и в интересах доверенного лица было передать квартиру в ипотеку. Поправьте, если не прав!

Тоже сложилось такое впечатление, как будто взяли и скопировали из возражений ответчика. )

Это не просто решение, это готовый иск! Эдакая подсказка заёмщику. Но боюсь что в апелляции оно не устоит.

А гривневый еквивалент не указан? + банк может в качестве подтверждения выдачи кредита предоставить заявлние на выдачу наличных, где будет указан гривневый еквивалент, и можно будет привязать всё это к доллару США.