Ліквідатор банку Фінанси і Кредит практикує шахрайскі оборудки, можливо - масові


Recommended Posts

За цивільним кодексом, ст. 11, підставою для виникнення цивільних прав та обовязків є юридичні факти, зокрема, договори або судові рішення.

За ст.509 зобовязання виникає між боржником та кредитором з підстав за ст.11.

За ст. 512 передбачено заміну кредитора та відступлення права вимоги.

Отже, щоби банк мав право скористатись ст, 512 і відступити право вимоги, найперше йому потрібно мати у своєму розпорядженні зобовязання, а для цього встановити відповідні юридичні факти тих чи інших обовязків. 

Запитання: яким чином, якщо не у судовій інстанції, відповідні факти мають бути встановлені? Адже наявність папірців з заголовком Договір та підписами сторін - ще не означають наявності у ньому зобовязання клієнта перед банком, зокрема, фінансового боргу. Щоб це встановити, потрібно пройти процедуру розгляду змісту договору і історії фінансових відносин сторін. Лише тоді можна встановити наявність боргу і скористатись ст. 512. Без цієї процедури банк не має підстав звертатись до продажу "активів"? Без цієї процедури суми "боргів", що продаються колекторам, насправді є лише бухгалтерськими оцінками дебіторської заборгованості, тобто - банківськими "хотєлками"? А угоди про відступлення права вимог - нікчемними?

Link to comment
Share on other sites

Сотни раз перечитывал ст.512 и 514 и так и не пойму: почему при уступке прав требования по кредиту речь идет только о передаче новому кредитору права требования.

А что по поводу обязательств первичного кредитора? Где сказано, что и они тоже передаются новому кредитору? А так ведь получается, что банк передал права требования по кредиту, но обязательство по обслуживанию его (счета и т.д.) остались за банком. Если так, и банк не принимает платежей от должника, то наступает просрочка кредитора.

Кредитора сменить можно и сообщить об этом должнику тоже, но условия кредитного договора в части расчетных счетов куда платить, в одностороннем порядке нет.

Суды, на озвученное мною, просто игнорируют. А может они правы, а мое виденье - это бред?

Link to comment
Share on other sites

думаю, що правовий нігілізм банківських юристів призвів до підміни понять: забовязання за договором (тобто, поважати умови договору) і зобовязання виплатити конкретну суму коштів. Продати можна лише останнє, але ж банки продають кредитні договори як такі ! І ось тут можуть виникати питання, подібні до Вашого.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

1 час назад, Анатолий А сказал:

думаю, що правовий нігілізм банківських юристів призвів до підміни понять: забовязання за договором (тобто, поважати умови договору) і зобовязання виплатити конкретну суму коштів. Продати можна лише останнє, але ж банки продають кредитні договори як такі ! І ось тут можуть виникати питання, подібні до Вашого.

А головне, як протистояти цьому нігілізму?

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, Анатолий А сказал:

За цивільним кодексом, ст. 11, підставою для виникнення цивільних прав та обовязків є юридичні факти, зокрема, договори або судові рішення.

За ст.509 зобовязання виникає між боржником та кредитором з підстав за ст.11.

За ст. 512 передбачено заміну кредитора та відступлення права вимоги.

Отже, щоби банк мав право скористатись ст, 512 і відступити право вимоги, найперше йому потрібно мати у своєму розпорядженні зобовязання, а для цього встановити відповідні юридичні факти тих чи інших обовязків. 

Запитання: яким чином, якщо не у судовій інстанції, відповідні факти мають бути встановлені? Адже наявність папірців з заголовком Договір та підписами сторін - ще не означають наявності у ньому зобовязання клієнта перед банком, зокрема, фінансового боргу. Щоб це встановити, потрібно пройти процедуру розгляду змісту договору і історії фінансових відносин сторін. Лише тоді можна встановити наявність боргу і скористатись ст. 512. Без цієї процедури банк не має підстав звертатись до продажу "активів"? Без цієї процедури суми "боргів", що продаються колекторам, насправді є лише бухгалтерськими оцінками дебіторської заборгованості, тобто - банківськими "хотєлками"? А угоди про відступлення права вимог - нікчемними?

Як одна з підстав для заперечення - думка дуже корисна та своєчасна. Вважаю, що  для визнання угод про відступлення права вимоги нікчемними потрібна більш грунтовна аргументація. 

Link to comment
Share on other sites

5 часов назад, Анатолий А сказал:

Без цієї процедури банк не має підстав звертатись до продажу "активів"?

Не будем наивными, решения судов ликвидаторы тоже игнорируют,банкиры и команды прозорро пролоббировало процедуру уступки прав требования так.что плевали они на факты

 

Link to comment
Share on other sites

20 минут назад, vad-vad сказал:

Не будем наивными, решения судов ликвидаторы тоже игнорируют,банкиры и команды прозорро пролоббировало процедуру уступки прав требования так.что плевали они на факты

 

Пусть плюют, это их и погубит. 

Link to comment
Share on other sites

Абсолютно слушне зауваження учасника ais дає фундаментальну підставу для заперечення продажу договорів.

Суть у тому, що договори завжди містять зобовязання сторін, обох сторін!

Але банк не вправі уступати власні зобовязання, за якими він виступає як боржник (за ЦК: Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.)

А продавати договір "в роздріб", постатейно, скажімо, окремо лише зобовязання клієнта - це порушувати сам договір. 

Link to comment
Share on other sites

1 hour ago, Анатолий А said:

Абсолютно слушне зауваження учасника ais дає фундаментальну підставу для заперечення продажу договорів.

Суть у тому, що договори завжди містять зобовязання сторін, обох сторін!

Але банк не вправі уступати власні зобовязання, за якими він виступає як боржник (за ЦК: Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.)

А продавати договір "в роздріб", постатейно, скажімо, окремо лише зобовязання клієнта - це порушувати сам договір. 

Как правило, в договорах есть пункт о передаче прав требования третьим лицам. 

Тему, которую Вы подняли, интересная, но думаю, что бесперспективная, поскольку банк будет ссылаться на свободу договора. Хотя вода камень точит.  Педалировать эту тему можно, углубляясь в банковскую бухгалтерию. Но тут без экспертизы и выводов специалиста в области права не обойтись. 

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show