Постановление КААС оставившее в силе постановление ОАСК об отмене налоговых уведомлений-решений касательно платы за землю

[ANTIRAID]

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №826/2123/17

Головуючий у І інстанції - Огурцов О.П.
 
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря: Тищенко Н.В., 

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києва від 12.09.2016 №0060301204 та від 28.11.2016 №0078331204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.09.2016 № 0060301204 та №0078331204.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно витягу з бази даних ПК «Кадастр» по юридичних особах на 05.05.2016 наданого Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) позивач є землекористувачем земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078, водночас ним подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, якою зменшено нарахування земельного податку за 2015 рік та не подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік у терміни визначені Податковим кодексом України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є платником плати за землю та не повинен подавати податкову звітність відповідно до статті 286 Податкового кодексу України, оскільки він не є і ні власником, і ні орендарем, а ні постійним користувачем земельних ділянок, які не мають кадастрових номерів.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2016 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка податкової звітності з плати за землю за 2015-2016 роки та повноти надходжень по земельному податку за січень 2015 - червень 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» за результатами якої складено акт № 6938/26-53-12-04/31923768, в якому встановлено, що платник податків не подав податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік у терміни визначені п.п. 286.2, 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України та розмір податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) за 2015 - 2016 (січень - червень) роки, визначені у податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер №9027334341 від 24.02.2015 за 2015 рік, є нижчим ніж визначено за результатами перевірки.

Позивачем подані заперечення на акт перевірки від 23.08.2016 № 6938/26-53-12-04/31923768 за результатами розгляду яких листом від 09.09.2016 № 11403/10/26-53-12-04-10 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

Відповідачем на підставі акту перевірки від 23.08.2016 № 6938/26-53-12-04/31923768 та з урахуванням рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.11.2016 № 24768/10/26-15-10-02-16 про результати розгляду скарги, прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.09.2016 № 0060301204, яким за порушення п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн та від 28.11.2016 №0078331204, яким за порушення п.270.1 ст.270, п. 286.3 ст.286 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок на загальну суму 8057418,34 грн у тому числі 6445934,67 за основним платежем та 1611483,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 03.02.2017 № 2016/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення - рішення від 12.09.2016 № 0060301204 та від 28.11.2016 №0078331204 залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» без задоволення.

Позивач вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким що прийнятий всупереч Податковому кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до п.п. 76.1, 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки від 23.08.2016 №6938/26-53-12-04/31923768 відповідачем під час проведення камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю за 2015-2016 роки та повноти надходжень по земельному податку за січень 2015 - червень 2016 року було надано оцінку не тільки повноті, своєчасності подання платником податкової звітності та візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), а встановлено згідно витягу з бази даних ПК «Кадастр» по юридичних особах на 05.05.2016 наданого Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) факт того, що позивач є землекористувачем земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88 041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078, нормативну грошову оцінку вказаних земельних ділянок згідно Витягу з технічної документації на вказані земельну ділянки від 29.09.2007 № Ю-01708 та № Ю-01702, а отже взято до уваги іншу інформацію та документи ніж надана позивачем податкова звітність, вчинено дії по отриманню додаткової інформації.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. 

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що платниками земельного податку є особи, яким земельна ділянка належить або на праві власності, або на праві постійного користування.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Податковий орган, як на підтвердження того, що позивач є землекористувачем земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88 041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078 посилається на витяг з бази даних ПК «Кадастр» по юридичних особах на 05.05.2016 наданий Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА), натомість даного витягу чи будь-яких інших документів на підтвердження того, що позивач внесений до державного земельного кадастру як землекористувач земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88 041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078, а також документів, які б підтверджували право власності чи право користування позивача на зазначені земельні ділянки відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції надано не було.

Разом із тим, позивачем надано копії листів від 30.08.2016 № 31-26-0.21-10820/2-16, від 30.08.2016 № 31-26-0.21-10819/2-16 та від 31.08.2016 № 19-26-0.21-10932/2-16 Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відповідно до яких Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі з кадастровими номерами 8000000000:66:044:0002 та 8000000000:66:045:0078, у тому числі за адресою м. Київ, вул. Каховська, 71 не здійснювалась. 

Відповідачем було неправильно обрано спосіб з адміністрування земельного податку стосовно позивача, оскільки вищевказані земельні ділянки не є сформованими у кадастрі, а відтак не можуть бути об'єктом оподаткування, а позивач не є постійним користувачем або власником такої земельної ділянки, а тому не може бути суб'єктом такого оподаткування.

Доводами апеляційної скарги, відповідач не спростував обставин викладених в рішенні суду першої інстанції та не надав пояснень щодо наявності порушень норм податкового законодавства з боку позивача. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів, викладених в позовній заяві. Податковим органом не надано доказів, пояснень, не наведено доводів щодо наявності підстав для нарахування позивачу та сплати земельного податку. Контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на винесення податкових повідомлень-рішень без дотримання основ податкового законодавства, чим порушено охоронювані права позивача.

Контролюючим органом при розгляді даної справи взагалі не було надано ніяких пояснень та доказів на підтвердження своєї позиції, копіювання змісту заперечень на позову заяву у апеляційній скарзі не може бути причиною для скасування судового рішення чи спростування викладених у ньому обставин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не було доведено наявність у позивача зобов'язання зі сплати податку за землю, пояснень чи доказів на підтвердження правомірності своїх дій податковим органом надано теж не було, тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києва від 12.09.2016 №0060301204 та від 28.11.2016 №0078331204 є протиправними і підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74324780

[ANTIRAID]

Это наше решение и оно прекрасно демонстрирует исключительную безграмотность налоговых органов и незаконность принимаемых налоговых уведомлений-решений.

Суды указали, что выяснение налоговым органом в ходе налоговой проверки вопросов, которые не охватываются законодательно определенными границами по проведению данного вида налоговой проверки, нельзя признать действиями субъекта властных полномочий, соответствующие приведенным признакам. Соответственно, информация, собранная налоговым органом в отношении плательщика за пределами осуществляемого ею мероприятия по налоговому контролю и не относится к предмету проверки, не может служить основанием для налогового уведомления-решения.

Каких-либо документов в подтверждение того, что истец внесен в государственный земельный кадастр как землепользователь земельных участков, а также документов, подтверждающих право собственности или право пользования истца на указанные земельные участки ответчиком в суде первой и апелляционной инстанции предоставлено не было. Ответчиком было неправильно выбран способ по администрированию земельного налога в отношении истца, поскольку вышеуказанные земельные участки не являются сформировавшимися в кадастре, а потому не могут быть объектом налогообложения, а истец не является постоянным пользователем или собственником такого земельного участка, а потому не может быть субъектом такого налогообложения.

Контролирующим органом при рассмотрении данного дела вообще не было предоставлено никаких объяснений и доказательств в подтверждение своей позиции, копирование содержания возражений на иск в апелляционной жалобе не может быть причиной для отмены судебного решения или опровержения изложенных в нем обстоятельств.