Постановление ВС-КАС о налогообложении прощенного банком долга только в части основной суммы задолженности по кредиту без процентов и штрафов

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №813/279/16

адміністративне провадження №К/9901/40039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 (суддя: Кузан Р.І.)та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (колегія у складі суддів: В.В Святецький, Л.Я Гудим, О.М. Довгополов)

у справі №813/279/16

за позовом ОСОБА_3 до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ, правонаступником якої є ОДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 № 0000591701/270.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Відтак вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а тому податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26.01.2016 №0000591701/270 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18714,02 грн., в тому числі 11614,58 грн. - основного платежу та 7099,44 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивами вказаних рішень стало те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем неправомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від суми анульованих банком пені та процентів. Водночас, суди зауважили, що відповідно до положень ПК України до загального оподатковуваного доходу позивача повинна включатись лише сума основного боргу, що анульований банком.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позову, де вказується, що позивач отримав від банка благо у вигляді прощеного (анульованого) кредиту, у зв'язку із чим був зобов'язаний був задекларувати та сплатити податок з доходу фізичних осіб.

Відзиву від позивача на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду. 

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_3, якою встановлено порушення позивачем: вимог п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в частині утримання та перерахування податку за доходи фізичних осіб, в результаті, чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 74856,06 грн.; пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік.; п. 120.1 ст. 120 ПК України. Результати перевірки оформлено актом від 05.01.2016 №2/1/17-01/13-07/2851306777.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 №0000591701/270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 93740, 08 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі - 74856,06 та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8884,02 грн.

Судами також встановлено, що виявленим порушенням передували події отримання відповідачем від АТ «Райффайзен Банк Аваль» листа № 04-2-0/2848 від 27.11.2014, яким банк повідомив, що у 3 кварталі 2013 року ОСОБА_3 нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в загальній сумі 382882,77 грн. в тому числі основна сума боргу (неповернутого кредиту) - 324 809,94 грн., проценти, нараховані за користування кредитом - 1 363,53 грн., розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 56 709,30 грн.

Про прощення боргу та необхідність сплати з такої суми боргу податку на доходи фізичних осіб банк письмово повідомив ОСОБА_3, що підтверджується копією повідомлення від 23.12.2013 з особистим підписом позивача.

Не отримавши позитивного результату від оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, позивач звернувся до суду.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 10.05.2018, справа №802/142/17-а (адміністративне провадження №К/9901/35810/18).

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 - без змін. 

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

Судді Верховного Суду

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78022807

[ANTIRAID]

Верховный суд указал, что в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход плательщика налога включается доход, полученный плательщиком налога как дополнительное благо (кроме случаев, предусмотренных статьей 165 настоящего Кодекса) в виде основной суммы долга (кредита) налогоплательщика, прощенного (аннулированного) кредитором по его самостоятельному решению, не связанным с процедурой банкротства, до истечения срока исковой давности, в случае если его сумма превышает 50 процентов одной минимальной заработной платы (в расчете на год), установленной на 1 января отчетного налоговые года.

То есть, законодатель под дополнительным благом понимает только основную сумму долга (кредита) налогоплательщика, прощенного (аннулированного) кредитором по его самостоятельному решению, и не включает в эту сумму долга (кредита) проценты, прощенные (аннулированные) кредитором.