Рішення третейського суду про стягнення заборгованості за споживчим кредитом підлягає скасуванню (КЦС ВС від 25 квітня 2019 року у справі № 774/64/18)

[Bolt]

ВС/КЦС: Рішення третейського суду про стягнення заборгованості за споживчим кредитом підлягає скасуванню (КЦС ВС від 25 квітня 2019 року у справі № 774/64/18)

 

Фабула судового акту: Громадянин звернувся до апеляційного суду з заявою, в якій просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» (далі – третейський суд АДБС) від 23 січня 2015 року у справі за позовом ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором (далі – рішення третейського суду від 23 січня 2015 року). Заявник посилався на те, що у ПАТ КБ «Приватбанк» у нього був відкритий лише зарплатний рахунок без овердрафту. Будь-яких кредитних договорів з ПАТ КБ «Приватбанк» укладено не було та немає доказів наявності у нього кредитних зобов’язань перед ПАТ КБ «Приватбанк». Проте рішенням третейського суду від 23 січня 2015 року стягнуто з заявника на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 4 липня 2013 року в сумі 21 563,21 грн та третейській збір в сумі 500,00 грн. При цьому третейський суд відповідну справу розглянув без участі заявника, про прийняте рішення третейського суду він дізнався після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Бориспільського ВДВС ГТУЮ у Київській області.

Судові рішення у справі:

Ухвалою апеляційного суду від 27 квітня 2018 року заявнику поновлений строк на оскарження рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, відкрите провадження за його заявою про скасування рішення третейського суду від 23 січня 2015 року.

Ухвалою апеляційного суду (як суду першої інстанції) від 21 серпня 2018 року задоволена заява про скасування рішення третейського суду від 23 січня 2015 року. Апеляційний суд зауважив, що спір щодо кредитного договору від 4 липня 2013 року підпадає під дію п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі – Закон про третейські суди), який передбачає, що третейські суди позбавлені права розглядати спори щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Апеляційний суд встановив з наданих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документів, що вказана заборгованість стягнута на підставі укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитного договору № SAMDN52000095797120 від 04 липня 2013 року. Враховуючи те, що рішення третейського суду від 23 січня 2015 року прийняте після набуття чинності зазначеним пунктом 14, воно підлягає скасуванню відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 458 ЦПК України.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу з таких підстав:

• апеляційний суд не мав підстав для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду від 23 січня 2015 року;
• оскаржувана ухвала апеляційного суду суперечить принципу визначеності та остаточності судового рішення;
• апеляційний суд неправильно встановив, що третейська справа № 269/2015 є справою щодо захисту прав споживачів, оскільки п. 14 ч. 1 ст. Закону про третейські суди стосується спорів у справах щодо захисту прав споживачів, а не спорів щодо заборгованості за споживчим кредитом за участі споживача. Також ухвалою районного суду від 6 жовтня 2015 року щодо видачі виконавчого листа встановлено, що третейська справа № 269/2015 не є справою про захист прав споживачів.

Позиція Верховного Суду (діяв як суд апеляційної інстанції):

1. В апеляційній скарзі не міститься заперечень на ухвалу апеляційного суду від 27 квітня 2018 року (про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду), що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційна скарга не містить вимоги про скасування цієї ухвали, відмову заявнику в поновленні пропущеного строку і повернення заяви.

З огляду на це, Верховний Суд не знайшов підстав для виходу за межі вимог апеляційної скарги і переоцінки висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку для звернення з заявою про скасування рішення третейського суду від 23 січня 2015 року.

2. На правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб’єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі у конкретних правовідносинах. А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішення третейського суду ухвалене 23 січня 2015 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом», розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом. Справа за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до заявника про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій постановлено рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, не підвідомча третейському суду.

3. Матеріали справи не містять належних доказів того, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та заявник узгодили відповідне третейське застереження щодо кредитних правовідносин між ними.

Апеляційним судом констатовано, що на підставі наданих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документів заборгованість заявника, яка заявлена ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», стягувалась на підставі кредитного договору № SAMDN52000095797120 від 4 липня 2013 року.

Проте відповідно до наданих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документів та тверджень кредитний договір від 4 липня 2013 року укладався шляхом приєднання заявника до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у редакції від 6 березня 2010 року (далі – Умови надання банківських послуг). У матеріалах справи міститься копія анкета-заява від 10 червня 2011 року (далі - анкета-заява), яка підтверджує замовлення та отримання заявником зарплатної картки на Умовах надання банківських послуг.

Анкета-заява, додана також до матеріалах третейської справи № 269/2015, не містить інформації про оформлення заявником будь-якої іншої платіжної картки, ніж зарплатної, вказівка на яку в самій анкеті-заяві винесена окремим полем та відокремлена від кредитної програми «Універсальна», кредитний ліміт не вказано.

Згідно з пунктом 1.1.7.30 Умов надання банківських послуг, відповідно до долученого до матеріалів третейської справи витягу, сторони домовилися, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору та інших договорів між банком і клієнтом або в зв’язку з ними, у тому числі ті, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання недійсними, підлягають вирішенню в одному з вказаних судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду), зокрема, постійно діючий третейський суд при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» (спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду); суд загальної юрисдикції.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не зверталось до третейського суду АДБС щодо спору, пов’язаного з зарплатним проектом заявника, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до третейського суду АДБС щодо стягнення з заявника заборгованості за кредитним договором, не надавши при цьому належних доказів на підтвердження укладення такого договору.

Верховний Суд зробив висновок про те, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про укладення між учасниками справи кредитного договору і відповідно про наявність між ними дійсної угоди (застереження) про передачу спору про стягнення заборгованості за кредитним договором на вирішення третейського суду, що, однак, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції про непідвідомчість спору третейському суду.

 

 

Постанова

Іменем України

25 квітня 2019 року, 10 год 57 хв

м. Київ

справа № 774/64/18

провадження № 61-46196ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого-Пророка В. В. (суддя-доповідач)суддів: Висоцької В. С., Фаловської І. М.за участю секретаря судового засідання -Сименюк С. Ю.,учасники (сторони третейського розгляду):

заінтересована особа (позивач в третейському спорі) -Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,  представник заінтересованої особи -адвокат Куценко Олексій Володимирович (з'явився в судове засідання),  заявник (відповідач в третейському спорі) -ОСОБА_6 (не з'явився в судове засідання), представник заявника -адвокат Семиполець Віталій Вікторович (з'явився в судове засідання),

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справу, відкриту за заявою ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 23 січня 2015 року в справі № 269/2015 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року, постановлену у складі судді Куценко Т. Р., в місті Дніпро, дата складення повного тексту не вказана,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заявника

1.                 У квітні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» (далі - третейський суд АДБС) від 23 січня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором (далі - рішення третейського суду від 23 січня 2015 року).

2.                 Свою заяву ОСОБА_6 обґрунтовував тим, що в ПАТ КБ «Приватбанк» у нього був відкритий лише зарплатний рахунок, по якому відсутній овердрафт. Будь-яких кредитних договорів з ПАТ КБ «Приватбанк» укладено не було. Відсутні належні та допустимі докази наявності у ОСОБА_6 кредитних зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк».

3.                 Рішенням третейського суду від 23 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2013 року в сумі 21 563,21 грн та третейській збір в сумі 500,00 грн.

4.                 Третейським судом АДБС відповідну справу було розглянуто без участі ОСОБА_6, про прийняте рішення третейського суду від 23 січня 2015 року він дізнався після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Бориспільського ВДВС ГТУЮ у Київській області.

5.                 Отже, рішення третейського суду від 23 січня 2015 року не відповідає закону та має бути скасованим.

6.                 Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року ОСОБА_6поновлений строк на оскарження рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, відкрите провадження за заявою ОСОБА_6 про скасування рішення третейського суду від 23 січня 2015 року.

Короткий зміст судового рішення, прийнятого апеляційним судом як судом першої інстанції

7.                 Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року задоволена заява ОСОБА_6 про скасування рішення третейського суду від 23 січня 2015 року.

8.                 Судове рішення апеляційного суду, прийняте ним як судом першої інстанції, мотивоване тим, що спір щодо кредитного договору від 04 липня 2013 року підпадає під дію пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про третейські суди), який передбачає, що третейські суди позбавлені права розглядати спори щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

9.                 Апеляційний суд встановив з наданих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документів, що вказана заборгованість стягнута на підставі укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитного договору № SAMDN52000095797120 від 04 липня 2013 року.

10.             Враховуючи, що рішення третейського суду від 23 січня 2015 року прийняте після набуття чинності зазначеним пунктом 14, воно підлягає скасуванню відповідно до пункту 1 частини другої статті 458 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

11.             18 жовтня 2018 року ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року.

12.             В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» просить Верховний Суд поновити строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, скасувати це судове рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_6

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

13.             ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що апеляційний суд не мав підстав для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду від 23 січня 2015 року. ОСОБА_6 був повідомлений про третейській розгляд справи № 269/2015 та отримував рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, що підтверджується матеріалами третейської справи про направлення відповідних документів та повідомлень третейським судом АДБС ОСОБА_6 Крім того, на підставі рішення третейського суду від 23 січня 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зверталось до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ з заявою про видачу виконавчого листа (справа № 200/17415/15-ц), яка була задоволена ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 06 жовтня 2015 року. Відповідно до вимог ЦПК України в редакції, яка діяла на момент постановлення цієї ухвали, стаття 389-9 ЦПК України передбачала, що прийняття зазначеного судового рішення судом першої інстанції здійснюється з викликом сторін. Враховуючи зазначене, ОСОБА_6 мав дізнатися раніше про відповідну третейську справу та рішення третейського суду, а тому відсутні поважні причини пропуску ним строку звернення з заявою про скасування рішення третейського суду від 23 січня 2015 року. Також ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що до ОСОБА_6 має застосовуватись виключно пункт 1 частини п'ятої статті 454 ЦПК України, оскільки він визначений третейським судом АДБС стороною спору і не є особою, яка не брала участь у справі.

14.             Оскаржувана ухвала апеляційного суду суперечить принципу визначеності та остаточності судового рішення, який відображений у частині другій статті 358 ЦПК України.

15.             Апеляційний суд неправильно встановив, що третейська справа № 269/2015 є справою щодо захисту прав споживачів. Пункт 14 частини першої статті 6 Закону про третейські суди стосується спорів у справах щодо захисту прав споживачів, а не спорів щодо заборгованості за споживчим кредитом за участі споживача. Те, що ОСОБА_6 в межах розгляду третейської справи № 269/2015 не здійснював жодних дій щодо захисту своїх прав як споживача вказує на те, що ця справа не стосується спору про захист прав споживачів. Також ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 06 жовтня 2015 року встановлено, що третейська справа № 269/2015 не є справою про захист прав споживачів.

16.             Присутній в судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доводи апеляційної скарги підтримав, по суті апеляційної скарги додатково пояснив, що cтрок на оскарження рішення третейського суду є присічним і поновленню не підлягає.

(2) Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

17.             18 січня 2019 року ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Він вважає, що ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2018 року відповідає вимогам законодавства, зокрема Закону про третейські суди, та є обґрунтованою, тому ця апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а відповідне судове рішення без змін.

18.             ОСОБА_6 вважає, що відсутні належні докази того, що він був повідомлений про розгляд справи № 269/2015 третейським судом АДБС та прийняття рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, йому не було направлене це рішення, а тому він подаючи свою відповідну заяву про скасування цього рішення виступав як особа, яка не була повідомлена про третейській розгляд справи № 269/2015, що виключає порушення принципу правової визначеності та остаточності судового рішення.

19.             ОСОБА_6 звертає увагу суду на те, що не вступав у кредитні стосунки з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а відкривав лише зарплатний проект у цьому банку.

20.             Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, погодився з висновками суду першої інстанції, пояснив, що у його довірителя відсутні з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитні правовідносини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій як суду першої інстанції

21.             Частиною третьою статті 460 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому для оскарження рішень суду.

22.             Згідно із частиною другою статті 24 та частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

23.             Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина перша та друга статті 367 ЦПК України).

24.             В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

25.             Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

26.             Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України).

27.             Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

28.             Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина перша та друга статті 89 ЦПК України).

29.             Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).

30.             Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина четверта статті 4 ЦПК України). Останнє кореспондується зі змістом частини першої статті 21 ЦПК України та частиною першою статті 5 Закону про третейські суди.

31.             Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (частина перша статті 5 Закону про третейські суди).

32.             Третейська угода - угодасторін про передачу спору на вирішення третейським судом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону про третейські суди). Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша статті 12 Закону про третейські суди).

33.             Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди (частина друга статті 458 ЦПК України).

34.             25 вересня 2013 року третейським судом АДБС ухвалене рішення, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № SAMDN52000095797120 від 04 липня 2013 року в сумі 21 563,21 грн та третейській збір в сумі 500,00 грн (а.с. 12).

35.             Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо поновлення строку звернення з заявою про скасування рішення третейського суду

36.             Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України).

37.             Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (частини перша - четверта та шоста статті 127 ЦПК України).

38.             Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п'ята статті 454 ЦПК України).

39.             Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року (а.с. 72) поновлено ОСОБА_6 строк на оскарження рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, відкрите відповідне провадження. Встановлено, що він з поважних причин пропустив відповідний строк, оскільки отримав це рішення лише 12 березня 2018 року (а.с. 50).

40.             Не зважаючи на доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що апеляційний суд не мав підстав для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, в апеляційній скарзі не міститься заперечень на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу, не містить вимоги про скасування цієї ухвали, відмову ОСОБА_6 в поновленні пропущеного строку і повернення заяви.

41.             Враховуючи зазначене Верховний Суд не вбачає підстав для виходу за межі вимог апеляційної скарги і переоцінки висновків Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку для звернення з заявою про скасування рішення третейського суду від 23 січня 2015 року.

(1.2) Щодо підвідомчості третейському суду спорів зі споживачами банківських послуг

42.             Статтею 5 Закону про третейські суди передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

43.             Статтею 6 Закону про третейські суди визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

44.             Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» частина перша статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнений пункт 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). ЗазначенийЗакон набрав чинності 12 березня 2011 року.

45.             Розділом ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

46.             Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

47.             Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

48.             А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

49.             У справі, яка переглядається, рішення третейського суду ухвалене 23 січня 2015 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом», розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

50.             Встановивши, що справа за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій постановлено рішення третейського суду від 23 січня 2015 року, не підвідомча третейському суду, апеляційний суд дійшов правильного правового висновку про скасування рішення третейського суду.

51.             Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

(1.3) Щодо обсягу третейського застереження між сторонами

52.             Апеляційним судом констатовано, що на підставі наданих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документів заборгованість ОСОБА_6, яка заявлена ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», стягувалась на підставі кредитного договору № SAMDN52000095797120 від 04 липня 2013 року.

53.             Відповідно до наданих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документів та тверджень кредитний договір від 04 липня 2013 року укладався шляхом приєднання заявника до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в редакції від 06 березня 2010 року (далі - Умови надання банківських послуг). В матеріалах справи міститься копія анкета-заява від 10 червня 2011 року (далі - анкета-заява), яка підтверджує замовлення та отримання ОСОБА_6 зарплатної картки на Умовах надання банківських послуг.

54.             Водночас анкета-заява, додана також до матеріалах третейської справи № 269/2015, не містить інформації про оформлення ОСОБА_6 будь-якої іншої платіжної картки, ніж зарплатної, вказівка на яку в самій анкеті-заяві винесена окремим полем та відокремлена від кредитної програми «Універсальна», кредитний ліміт не вказано.

55.             Згідно із пунктом 1.1.7.30 Умов надання банківських послуг, відповідно до долученого до матеріалів третейської справи витягу, сторони домовилися, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору та інших договорів між банком і клієнтом або в зв'язку з ними, у тому числі ті, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання недійсними, підлягають вирішенню в одному з вказаних судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду), зокрема, постійно діючий третейський суд при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» (адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 60/62, спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду); суд загальної юрисдикції.

56.             ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не зверталось до третейського суду АДБС щодо спору, пов'язаного з зарплатним проектом ОСОБА_6 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до третейського суду АДБС щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, не надавши при цьому належних доказів на підтвердження укладення такого договору.

57.             Враховуючи зазначене, матеріали справи не містять належних доказів того, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_6 узгодили відповідне третейське застереження щодо кредитних правовідносин між ними.

58.             Отже, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про укладення між учасниками справи кредитного договору і відповідно про наявність між ними дійсної угоди (застереження) про передачу спору про стягнення заборгованості за кредитним договором на вирішення третейського суду, що, однак, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції про непідвідомчість спору третейському суду.

59.             Враховуючи зазначене, Верховний Суд прийняв рішення про таке .

(2) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

60.             Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

61.             Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали третейської справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, на підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та залишення ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року без змін.

62.             Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

63.             ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»заявило вимогу про перерозподіл судових витрат. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року.

64.             Враховуючи зазначений результат розгляду апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору за її подання слід покласти на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Керуючись частиною другою статті 24, статтею 141, частиною другою статті 351, статтями 374, 375, 381, 382, 384, частиною сьомою статті 454, статтею 460 ЦПК України,

Постановив:

1.      Залишити без задоволення апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

2.      Залишити без змін ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року.

3.      Покласти на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                          В. С. Висоцька

                                                                                                                      В. В.Пророк

                                                                                                                      І.М. Фаловська

Повний текст постанови складений 25 квітня 2019 року.

ссылка

[Bolt]

Это снова революция в третейских спорах или как... Значит теперь снова срок можно возобновить... Это революционное решение...

[Bolt]

И как теперь быть... Мысли ВС неисповедимы...))

https://forum.antiraid.com.ua/topic/10826-vskcs-zayava-pro-skasuvannya-rishennya-treteyskogo-sudu-podayetsya-storonoyu-protyagom-devyanosta-dniv-z-dnya-priynyattya-nim-rishennya-i-cey-strok-ye-preklyuzivnim-vskcssprava-№-7746118-181018/

[Лев]

7 hours ago, Bolt said:

И как теперь быть... Мысли ВС неисповедимы...))

https://forum.antiraid.com.ua/topic/10826-vskcs-zayava-pro-skasuvannya-rishennya-treteyskogo-sudu-podayetsya-storonoyu-protyagom-devyanosta-dniv-z-dnya-priynyattya-nim-rishennya-i-cey-strok-ye-preklyuzivnim-vskcssprava-№-7746118-181018/

Исправили "ошибку" (на всякий пожарный) на фоне политических переходных процессов...

[Marina-NET]

8 часов назад, Bolt сказал:

И как теперь быть... Мысли ВС неисповедимы...))

Здравствуйте! Позиция ВС в опубликованной и упомянутой Вами по ссылке Постановах отличается в оценке действий апелляционной инстанции: в одном случае апелляционный суд продлил сроки, а в другом отказал в продлении. Вот судебная коллегия ВС и указывает, что законом определено: "заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк" - а это значит, что само действие суда по продлению пропущенных процессуальных сроков не обжалуется, особенно если оно не повлияло на правильность решения спора по сути. ИМХО

[Bolt]

6 часов назад, Marina-NET сказал:

Здравствуйте! Позиция ВС в опубликованной и упомянутой Вами по ссылке Постановах отличается в оценке действий апелляционной инстанции: в одном случае апелляционный суд продлил сроки, а в другом отказал в продлении. Вот судебная коллегия ВС и указывает, что законом определено: "заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк" - а это значит, что само действие суда по продлению пропущенных процессуальных сроков не обжалуется, особенно если оно не повлияло на правильность решения спора по сути. ИМХО

Всё правильно, абсолютно противоположные позиции суда по одному и тому же вопросу... На что теперь ориентироваться... Так срок всётаки поновлюеться или он преклюзивный..

[Bolt]

7 часов назад, Лев сказал:

Исправили "ошибку" (на всякий пожарный) на фоне политических переходных процессов...

То есть то первое была ошибка...)) Значит не преклюзивный срок по обжалованию третейки всётаки...

[Лев]

6 hours ago, Bolt said:

То есть то первое была ошибка...)) Значит не преклюзивный срок по обжалованию третейки всётаки...

Как вообще может быть преклюзионным срок на обжалование третейки?

Скрыл от заемщика больше, чем на 3 месяца факт рассмотрения дела и постановления решения - и ты в дамках?

[Marina-NET]

7 часов назад, Bolt сказал:

То есть то первое была ошибка...)) Значит не преклюзивный срок по обжалованию третейки всётаки...

Согласно толкований, изложенных в научно-практической литературе по юриспруденции, "преклюзивным" - считается срок, определенный для исполнения субъектом своих обязательств согласно договора или закона. Процессуальный же срок - практически всегда может быть продлен судом, в случае наличия у заявителя объективных препятствий для его исполнения.

В ЦПКУ право продления процессуальных сроков (пропущенных по уважительным причинам) статья 127 ЦПКУ - общая норма   "отдано на откуп" суду который рассматривает такое ходатайство (всегда так было) и ситуация изменится только если такое право у суда забрать. Отказ в продлении сроков может быть обжалован в случаях статьи 353 ЦПКУ отдельно, в иных - вместе с решением суда по сути.

Стаття 127. Поновлення та продовження процесуальних строків

1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

8. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 353. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;

Статья 454 ЦПКУ - частная норма (Раздел 8)

"5. Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев’яноста днів:

1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом;

2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

6. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз’яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання.

7. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п’ятою або шостою цієї статті, повертається.

8. Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України."

Условие - "не може бути подана після закінчення трьох місяці" - касается только международного арбитража.

В случае же обжалования решения третейского суда - заявление о пересмотре, поданное с ходатайством о продлении процессуальных сроков, определенных законом - может быть подано и рассмотрено судом по сути.

Обжалование решений третейского суда - является судебным надзором за "дотриманням" таким коммерческим и не государственным судом законных прав сторон спора. Формальный отказ в защите прав стороны коммерческого спора рассмотренного частным третейским судом - есть нарушением государством своей гарантии на справедливый суд "Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України. "

Такая у меня правовая позиция.

Дополнение: Также, считаю что решение третейского суда может быть обжаловано вторым из супругов стороны спора - так как суд может принять неправомерное решение относительно общего семейного имущества (движимого и недвижимого) и общих денежных средств.

[Bolt]

3 часа назад, Лев сказал:

Как вообще может быть преклюзионным срок на обжалование третейки?

Скрыл от заемщика больше, чем на 3 месяца факт рассмотрения дела и постановления решения - и ты в дамках?

Ну да, всё просто, так ведь в первом случае ВС посчитал...

[Bolt]

3 часа назад, Marina-NET сказал:

Согласно толкований, изложенных в научно-практической литературе по юриспруденции, "преклюзивным" - считается срок, определенный для исполнения субъектом своих обязательств согласно договора или закона. Процессуальный же срок - практически всегда может быть продлен судом, в случае наличия у заявителя объективных препятствий для его исполнения.

В ЦПКУ право продления процессуальных сроков (пропущенных по уважительным причинам) статья 127 ЦПКУ - общая норма   "отдано на откуп" суду который рассматривает такое ходатайство (всегда так было) и ситуация изменится только если такое право у суда забрать. Отказ в продлении сроков может быть обжалован в случаях статьи 353 ЦПКУ отдельно, в иных - вместе с решением суда по сути.

Стаття 127. Поновлення та продовження процесуальних строків

1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

8. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 353. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;

Статья 454 ЦПКУ - частная норма (Раздел 8)

"5. Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев’яноста днів:

1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом;

2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

6. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз’яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання.

7. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п’ятою або шостою цієї статті, повертається.

8. Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України."

Условие - "не може бути подана після закінчення трьох місяці" - касается только международного арбитража.

В случае же обжалования решения третейского суда - заявление о пересмотре, поданное с ходатайством о продлении процессуальных сроков, определенных законом - может быть подано и рассмотрено судом по сути.

Обжалование решений третейского суда - является судебным надзором за "дотриманням" таким коммерческим и не государственным судом законных прав сторон спора. Формальный отказ в защите прав стороны коммерческого спора рассмотренного частным третейским судом - есть нарушением государством своей гарантии на справедливый суд "Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України. "

Такая у меня правовая позиция.

Дополнение: Также, считаю что решение третейского суда может быть обжаловано вторым из супругов стороны спора - так как суд может принять неправомерное решение относительно общего семейного имущества (движимого и недвижимого) и общих денежных средств.

Я с Вами согласен и сам так же считаю... Но как быть с двумя постановами ВС...

[Marina-NET]

39 минут назад, Bolt сказал:

Я с Вами согласен и сам так же считаю... Но как быть с двумя постановами ВС...

Я не знаю как быть с незаконными постановами ВС. Возможно:

- обходить, подавая новый иск по новому поводу, от нового лица (чьи права нарушены),

- оспаривать исполнительный документ, выданный с целью принудительного исполнения такого решения третейского суда,

- обжаловать в ЕСЧП, по ограничению доступа к правосудию,

- обращаться с иском или за разъяснением в Конституционный суд,

- подавать заявление в полицию заявление о "мошенничестве" администрации третейского суда...

Наверняка у Вас также будут свои варианты "что с ними всеми делать"

ИМХО

[Bolt]

1 минуту назад, Marina-NET сказал:

Я не знаю как быть с незаконными постановами ВС.

То есть Вы считаете они обе незаконные...

[Marina-NET]

2 минуты назад, Bolt сказал:

То есть Вы считаете они обе незаконные...

Я считаю, что опубликованная Вами Постанова - обоснованная и законная : ВС/КЦС: Рішення третейського суду про стягнення заборгованості за споживчим кредитом підлягає скасуванню (КЦС ВС від 25 квітня 2019 року у справі № 774/64/18)

а представленная по ссылке Постанова ВС 18 жовтня 2018 року справа № 774/61/18, провадження № 61-35251ав18, ерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Мартєва С. Ю., - формальный отказ заявителю в правосудии.  Я не увидела в указанной Постанове оценки доказательств заявителя о том, что он не присутствовал на судебном разбирательстве в третейском суде, не знал о вынесенном судом решении и был ущемлен в правах получить полный текст решения третейского суда в разумные сроки. Не было дано оценки - была ли у заявителя  фактическая возможность оспорить решение третейского суда в установленные законом сроки, подавал ли заявитель ходатайство о продлении процессуальных сроков обжалования. ВС "набросал" в свое решение "мудреных слов" и терминов, которых нет в нашем процессуальном законодательстве, и умыв руки - пошел обедать лобстерами. ИМХО

[Marina-NET]

28 минут назад, Marina-NET сказал:

То есть Вы считаете они обе незаконные...

И вот еще: 

Возможно, я не знаю, в положении именно этого третейского суда есть норма, что "полный текст судебного решения выдается сторонам на руки через 6 месяцев со дня его оглашения в судебном заседании, а в случае отсутствия такой возможности у аппарата суда, то - направляется сторонам в течении 24 месяцев, со дня подписания его всеми судьями, которые участвовали в рассмотрении спора"  - и как в таком случае применять норму статьи 454 ЦПКУ и куда "засунуть" коллегии ВС их представление о "преклюзивности" ?