Sign in to follow this  
Bolt

Вкладник банка не може бути відповідальним за порушення, вчинені його посадовими особами, що на власний розсуд розпорядились коштами такого вкладника після передачі їх на депозит (ВС/КЦС, № 662/892/15-ц,19.06.19)

Recommended Posts

ВС/КЦС: Вкладник банка не може бути відповідальним за порушення, вчинені його посадовими особами, що на власний розсуд розпорядились коштами такого вкладника після передачі їх на депозит (ВС/КЦС, № 662/892/15-ц,19.06.19)

 

Фабула судового акта:Позиваючись до Публічного акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (Банк, відповідач), позивач стверджував, що 12 червня 2007 року між ним та Банком був укладений договір на вклад «Вільні кошти» та договір на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат», відповідно до умов якого позивач передав працівникам відповідача для внесення на вклад «Вільні кошти» 4 000 грн під 15 % річних. У липні 2007 року він звернувся листом до Банку про видачу його коштів з нарахованими процентами, однак відповідач відмовив у задоволенні вимог, мотивуючи тим, що кошти на рахунку відсутні.Згідно з вироком районного суду від 12 березня 2012 року позивачеві стало відомо, що у розтраті та привласненні його коштів визнано винними двох працівників банку.

На підставі викладеного просив стягнути з Банка проценти за користування грошима у розмірі 15 % річних за період з 12 червня 2007 року до 20 травня 2015 року в розмірі 4 760,88 грн, інфляційні втрати за період з 01 липня 2007 року до 01 квітня 2015 року - 4 164 грн, три відсотки річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року - 950,07 грн, а всього - 9 874,95 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово. При цьому останнім рішенням суду першої інстанції від 08 серпня 2016 року, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позову було відмовлено. Це рішення мотивоване, зокрема тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, процентів та трьох відсотків річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року є безпідставними, оскільки спірні правовідносини стаття 625 ЦК України не регулює і банк може нести відповідальність перед позивачем не у зв`язку з невиконанням зобов`язання за поточним рахунком, а у зв`язку із заподіяною позивачу шкодою внаслідок викрадення працівниками банку грошових коштів під час виконання ними своїх службових обов`язків.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду наведені судові рішення скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову частково, - стягнув з Банка на користь позивача проценти за користування грошима у розмірі 15 % річних за період з 12 червня 2007 року до 12 червня 2008 року в розмірі 600 грн, інфляційні втрати за період з 01 липня 2007 року до 01 квітня 2015 року - 4 164 грн, три відсотки річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року - 950,07 грн, а всього - 5 714,07 грн.

Заслуговують на увагу наступні висновки суду касаційної інстанції:

- відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором;

- письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ;

- всупереч приписам законодавства працівниками відповідача позивачу не було видано належних банківських документів, які б підтверджували внесення ним грошових коштів у банк у якості вкладів, проте у цьому випадку такі факти встановлено вироком суду, тому вказані обставини додаткового підтвердження не потребують;

- з огляду на те, що позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачем діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами позивача вже після передачі їх на депозит, отже вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача, позивач не може бути відповідальною за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод.

 

Аналізуйте судовий акт:  Вкладник банку, який не отримав вчасно депозит НЕ має право на відшкодування моральної шкоди, якщо інше не встановлено договором із банком або окремим законом (Постанова ВСУ від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1790цс15)

Верховний суд: відповідальність Банку за несвоєчасне повернення депозиту - проценти за вкладом на вимогу (ВСУ від 11 травня 2016р. у справі № 6-37цс16)

Банк як виконавець фінансових послуг за порушення строків повернення депозитного вкладу сплачує вкладнику як споживачу пеню в розмірі 3% від суми вкладу за кожен день прострочення (ВСУ у справі № 6-2128цс16 від 13 березня 2017р.)

Банк зобов’язаний виплачувати проценти на суму вкладу і після смерті вкладника , до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям (ВССУ у справі № 6-18899св14)

13.gif

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м . Київ

справа № 662/892/15-ц

провадження № 61-17708св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів : Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 08 серпня 2016 року у складі судді Сушко Н. І. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Полікарпової О. М., Семиженко Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про стягнення збитків, завданих через неналежне виконання договору банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено договір на вклад «Вільні кошти» та договір на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат», відповідно до умов якого позивач передав працівникам відповідача для внесення на вклад «Вільні кошти» 4 000 грн під 15 % річних.

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся листом до банку про видачу його коштів з нарахованими процентами, однак відповідач відмовив у задоволенні вимог, мотивуючи тим, що кошти на рахунку відсутні.

Згідно з вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року ОСОБА_1 стало відомо, що у розтраті та привласненні його коштів визнано винними працівників банку ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вказував, що банком порушено грошове зобов`язання, тому він має право на стягнення процентів за користування коштами, а також сум передбачених статтею 625 ЦК України, зокрема інфляційних втрат та 3 % річних.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проценти за користування грошима у розмірі 15 % річних за період з 12 червня 2007 року до 20 травня 2015 року в розмірі 4 760,88 грн, інфляційні втрати за період з 01 липня 2007 року до 01 квітня 2015 року - 4 164 грн, три відсотки річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року - 950,07 грн, а всього - 9 874,95 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 проценти за банківським вкладом у розмірі 4 760,88 грн, інфляційні втрати - 4 164 грн, три відсотки річних у розмірі 950 грн, а всього стягнуто 9 874,95 грн, понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами виникли договірні відносини, оскільки відповідно до вироку суду, який має преюдиційне значення, та договору від 12 червня 2007 року на вклад «Вільні кошти» ОСОБА_1 на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, передав касиру банку ОСОБА_2 свої кошти у сумі 4 000 гривень для внесення на депозитний вклад під 15 % річних. Оскільки відповідач не вернув позивачу суму вкладу, то позов підлягає задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що строк позовної давності розпочався з дати набрання вироком щодо ОСОБА_2 законної сили, тобто з 22 липня 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що протиправна поведінка працівників банку, яка пов`язана з укладенням договору банківського вкладу і призводить до його нікчемності, полягає у вчиненні злочинів, у тому числі зловживання службовим становищем, службовим підробленням. Саме за це і засуджені працівники банку: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у зв`язку з цим є необхідність застосування положень статті 1172 ЦК України з відповідними умовами та наслідками.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 08 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, процентів та трьох відсотків річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року є безпідставними, оскільки спірні правовідносини стаття 625 ЦК України не регулює і банк може нести відповідальність перед позивачем не у зв`язку з невиконанням зобов`язання за поточним рахунком, а у зв`язку із заподіяною позивачу шкодою внаслідок викрадення працівниками банку грошових коштів під час виконання ними своїх службових обов`язків.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною лише за наявності одночасного дотримання сукупних дій та відповідних документів, підтверджуючих ці дії.

Так, письмова форма наданого ОСОБА_1 до суду договору банківського вкладу на вклад «Вільні кошти (з пролонгацією) від 12 червня 2007 року всупереч вищевказаним нормам матеріального права не додержана, оскільки відсутній документ - ощадна книжка або інший документ, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності та звичаями ділового обороту, підтверджуючий внесення коштів.

ОСОБА_1 у порушення вимог законодавства не вніс ні безготівковим, ні готівковим платежем кошти у розмірі 4 000 грн на власний рахунок, тому його вимоги про необхідність застосування судом до спірних правовідносин норм законодавства, що регулюють договірні зобов`язання, обґрунтовуючи застосування вказаних норм лише фактом передачі позивачем коштів готівкою в розмірі 4 000 грн працівнику банку ОСОБА_2 , безпідставні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли безпідставних висновків, що позивач не довів факту передачі банку коштів у розмірі 4 000 грн, оскільки такі доводи спростовані вироком суду, який набрав законної сили та відповідно до статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) має преюдиційне значення для вирішення цього спору.

Також доказом наявності між сторонами договірних відносин є підписаний договір на вклад «Вільні гроші», договір на відкриття та ведення поточного рахунку «для виплат» та заява на відкриття поточного рахунку «для виплат».

З моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно з умовами укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов`язань за договором. Банк зобов`язаний відповідати за дії своїх працівників перед вкладниками.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», підписано договір на вклад «Вільні кошти» та договір на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат», відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати банку для внесення на вклад «Вільні кошти» 4 000 грн під 15 % річних.

Передача коштів ОСОБА_1 представнику банку підтверджено вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, визнано винними ОСОБА_2 за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 361, частиною другою статті 200, частинами першою, другою, третьою статті 358 КК України та ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 364 КК України і підтверджено факт заподіяння позивачу матеріального збитку у розмірі 4 000 грн. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнено солідарно збитки у розмірі 4 000 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви , з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У справі «Zolotas проти Греції» (№ 2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)».

Незаконне привласнення працівниками банку коштів, які належать ОСОБА_1 на праві власності, порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі (паперовій або електронній) (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту (пункт 1.10 Інструкції).

Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Всупереч вказаним нормативним актам працівниками відповідача позивачу не було видано належних банківських документів, які б підтверджували внесення ним грошових коштів у банк у якості вкладів, проте у цьому випадку такі факти встановлено вироком суду, тому вказані обставини додаткового підтвердження не потребують.

З огляду на те, що позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачем діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами позивача вже після передачі їх на депозит, отже вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача, позивач не може бути відповідальною за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що порушене право позивача не підлягає захисту в обраний ним спосіб із застосуванням положень укладених сторонами договорів, статті 1061 ЦК України, за якою проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав, та статтею 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, з врахуванням відсутності інфляційних втрат позивача в частині валютного вкладу, та з врахуванням доведеної суми боргу за договорами.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вироком суду встановлено, а відтак не підлягає доказуванню, що працівник відповідача прийняла від ОСОБА_1 4 000 грн, проте письмовим договором не оформила.

Отже, суди дійшли помилкового висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в обраний позивачем спосіб.

Звертаючись до суду з позовом, позивач додала обґрунтований розрахунок боргу.

Відповідач наявний у матеріалах справи розрахунок не спростував, власного розрахунку не надав.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перед ОСОБА_1 становить 9 874,95 грн, а саме: проценти за користування грошима у розмірі 15 % річних за період з 12 червня 2007 року до 20 травня 2015 року - 4 760,88 грн, інфляційні втрати за період з 01 липня 2007 року до 01 квітня 2015 року - 4 164 грн, три відсотки річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року - 950,07 грн.

За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до пункту 2 договору на вклад «Вільні гроші» днем закінчення строку вкладу є 12 червня 2008 року.

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Договором не передбачено його автоматичної пролонгації (без додаткового погодження між сторонами) та зміни умов в односторонньому порядку.

Крім того, пунктом 4 договору на вклад «Вільні гроші» передбачено, що нараховані відсотки по вкладу сплачуються у кінці строку вкладу шляхом зарахування на рахунок вкладника, відкритий у банку. В кінці дії договору сума вкладу виплачується на рахунок, вказаний у цьому пункті.

Пунктом 5 договору на вклад «Вільні гроші» визначено, що відсоткова ставка за вкладом складає 15 % річних. Сторони домовилися, що вказані у цьому пункті тарифи діють до закінчення строку владу, що визначений у пункті 2 цього договору.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання банку в розмірі та на умовах, визначених договором банківського вкладу (депозиту), припинилися у строк, установлений цим договором.

Отже, позивач має право на стягнення процентів за користування його коштами у межах строку дії договору на вклад, тобто за період з 12 червня 2007 року до 12 червня 2008 року в розмірі 600 грн (4 000 грн ? 15 %).

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 процентів за користування грошима у розмірі 15 % річних за період з 12 червня 2008 року до 20 травня 2015 року необхідно відмовити.

Разом з тим, закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Так, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий ОСОБА_1 суду розрахунок розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, тому береться Верховним Судом до уваги.

Отже, позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01 липня 2007 року до 01 квітня 2015 року в розмірі 4 164 грн, трьох відсотків річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року - 950,07 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову частково.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 08 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошима у розмірі 15 % річних за період з 12 червня 2007 року до 12 червня 2008 року в розмірі 600 грн, інфляційні втрати за період з 01 липня 2007 року до 01 квітня 2015 року - 4 164 грн, три відсотки річних за період з 01 липня 2007 року до 20 травня 2015 року - 950,07 грн, а всього - 5 714,07 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 процентів за користування грошима у розмірі 15 % річних за період з 12 червня 2008 року до 20 травня 2015 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І . В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська

ссылка

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
Sign in to follow this