Определение Верховного суда Украины указывающее на подсудность по месту нахождения банка, а не имущества

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Пшонки М.П.,

суддів:

Жайворонок Т.Є.,

Костенка А.В.,

Лященко Н.П.,

Мазурка В.А.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ЗАТ «ПриватБанк»), третя особа - ОСОБА_7, про визнання недійсними умов договору, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_7, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2009 року,

встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 лютого 2008 року уклала договір про іпотечний кредит із ЗАТ «ПриватБанк», відповідно до якого їй було надано кредит у сумі 1 млн. грн. для придбання житлового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки у пров. Шевченка в с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області за ставкою 15% річних. Умови договору в частині порядку погашення кредиту та права банку в односторонньому порядку змінити процентну ставку - є дискримінаційними, не відповідають вимогам чинного законодавства та призвели до того, що вона надмірно сплатила кошти за користування кредитом. Просила визнати недійсними вказані умови договору, визнати недійсною зміну відсоткової ставки за договором, зобов’язати банк провести перерахунок та надати про це інформацію, а також стягнути із ЗАТ «ПриватБанк» на її користь моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 4 серпня 2009 року позовну заяву повернуто ОСОБА_6 на тій підставі, що справа не підсудна цьому суду, оскільки позов пред’явлено з порушенням правил виключної підсудності (ч. 1 ст. 114 ЦПК України).

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2009 року, позовну заяву визнано неподаною та повернуто для подання за підсудністю до належного суду.

У січні 2010 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_7, в якій вона просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2009 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і постановити нову ухвалу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підсудність цієї справи визначається за місцезнаходження відповідача, оскільки предметом спору є визнання недійсними певних умов договору про іпотечний кредит.

Дійсно, за загальним правилом територіальної підсудності, встановленим ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Разом з тим можливість пред’явлення позову до юридичної особи не виключається і за правилами інших видів підсудності, зокрема альтернативної.

Звертаючись до Києво-Святошинського районного суду Київської області, ОСОБА_6 виходила із того, що підсудність справи є виключною, оскільки спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться у с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області.

Проте за змістом позовних вимог спір між ОСОБА_6 та ЗАТ «ПриватБанк» виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу умов кредитного договору, тому правила про виключну підсудність у даному випадку не застосовуються.

Відповідно до ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням вимог процесуального закону, касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_7, відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2009 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

М.П. Пшонка

Судді:

Т.Є. Жайворонок

А.В. Костенко

Н.П. Лященко

В.А. Мазурок

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9229860

[vassylek]

Если в иске изначально шла речь об изменении условий кредитного договора, то никакой исключительной підсудності быть не может.

Кредитный и ипотечный договор- это разные предметы спора. Недействительность ипотечного договора не тянет за собой недействительность кредитного договора, а вот недействительность кредитного сразу убивает ипотечный и иже с ними, или я не прав?

[у.zaporozhskiy]

Если в иске изначально шла речь об изменении условий кредитного договора, то никакой исключительной підсудності быть не может.

Кредитный и ипотечный договор- это разные предметы спора. Недействительность ипотечного договора не тянет за собой недействительность кредитного договора, а вот недействительность кредитного сразу убивает ипотечный и иже с ними, или я не прав?

Вы абсолютно правы!

только здесь идет речь о том, что если оспаривается кредитный договор, то он не имеет никакого отношения к недвидижимому имущества!!!!

разве, что пункт договора об ипотеки да и то сомнительно"