Постанова ПАГС про стягнення заборгованості за надані послуги та відсутністю підстав скасування рішення при технічній помилці


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

2 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

Державний герб України

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2022 р.

Справа№ 910/13513/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Коротун О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Сервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021

у справі №910/13513/21 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Лещука Павла Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Сервіс»

про стягнення 40 106, 49 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Лещук Павло Анатолійович (далі - ФОП Лещук П.А., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Сервіс» (далі - ТОВ «Лан Сервіс», відповідач, скаржник) про стягнення коштів у розмірі 40 106,49 грн, з яких: 38 860,00 грн основного боргу, 860,02 грн інфляційних втрат, 386,47 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору про надання послуги з обслуговування СЕД Contentum № 1Ф від 13.01.2020 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

Відповідачем подано до Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву, який судом залишено без розгляду у відповідності до ст. 118 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «Лан Сервіс» на користь ФОП Лещука П.А. 38 860,00 грн основного боргу, 860,12 грн інфляційних втрат, 386,47 грн 3 % річних, 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи факту належного виконання позивачем своїх договірних зобов`язань, оскільки акти здачі-приймання робіт підписані відповідачем, що виключає наявність претензій останнього до якості виконаних позивачем робіт. Враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати вартості наданих послуг згідно Актів №1 від 30.01.2020 та №2 від 04.02.2020, у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 38 860,00 грн. Встановивши відсутність доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Водночас, у зв`язку з порушенням відповідачем строку виконання зобов`язання, суд задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних. 

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Лан Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21 повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення є необгрунтованими та таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем всупереч умовам укладеного між сторонами Договору про надання послуги з обслуговування СЕД Contentum № 1Ф від 13.01.2020 надано послуги неякісно, що стало підставою для укладення Додаткової угоди про дострокове припинення договірних відносин. Також, скаржник зазначає про ненадання позивачем доказів надання послуг з урахуванням вимог технічного завдання у відповідності до п. 1 вказаного Договору. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021, апеляційна скарга у справі №910/13513/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_1., Зубець Л.П.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Коротун О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 прийнято справу №910/13513/21 за апеляційною скаргою ТОВ «Лан Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів. Поновлено ТОВ «Лан Сервіс» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21 та відкрито апеляційне провадження у даній справі. Призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21.

Оскільки згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень сторонами отримано рекомендовану кореспонденцію суду, то в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи є належним чином повідомленими про перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021.

Позивач своїм правом на подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 13.01.2020 між ФОП Лещук П.А. (виконавець) та ТОВ «Лан Сервіс» (замовник) укладено Договір про надання послуги з обслуговування СЕД Contentum № 1Ф (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується здійснити послуги з тестування, розробки та модифікації в проекті по впровадженню системи електронного документообігу Contentum згідно отриманого технічного завдання, а замовник зобов`язується прийняти результат праці та надати винагороду виконавцю.

Згідно п. 5.1 Договору сума винагороди за результати робіт в рамках дії договору становить 270 000,00 грн і сплачується частинами, що вказані у актах.

Згідно з п. 3.1.1 Договору виконавець зобов`язаний надати замовнику результат робіт в повному обсязі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору приймання-передача наданих послуг згідно з цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі послуг по факту фактичного отримання результатів виконання робіт (далі - акт). Виконавець надає замовнику акт, що має бути належним чином оформлений та підписаний сторонами.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що якщо замовник в процесі приймання виявив неналежне виконання зобов`язань виконавцем, замовник не підписує акт та протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту надає письмову мотивовану відмову про не підписання такого акту з переліком виявлених недоліків. У разі надання письмової відмови від підписання акту з боку замовника з переліком виявлених недоліків виконавець зобов`язаний усунути вказані недоліки. Після повного усунення недоліків сторони підписують акт.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів апеляційного господарського суду, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 79 160,00 грн, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт, що підписані та скріплені печатками обох сторін:

№1 від 20.01.2020 на суму 15 300,00 грн,

№2 від 04.02.2020 на суму 35 000,00 грн,

№3 від 07.02.2020 на суму 28 860,00 грн.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 Договору замовник перераховує визначену у акті суму винагороди на рахунки вказані в п. 5.4.2 даного договору. Всі суми, що підлягають виплаті за цим договором, сплачуються шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті, на поточний рахунок виконавця.

Так, 30.01.2020 відповідачем здійснено оплату вартості наданих послуг згідно акту №1 від 30.01.2020 в повному обсязі в розмірі 15 300,00 грн.

04.02.2020 відповідачем здійснено часткову оплату вартості наданих послуг згідно акту №2 від 04.02.2020 на суму 12 500,00 грн.

07.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди припинити дію Договору.

У п. 2 Додаткової угоди №1 від 07.02.2020 сторони узгодили, що вважатимуть зобов`язання замовника таким, що припинено в повному обсязі після виплати заборгованості замовника перед виконавцем у сумі, що зазначені в акті здачі-приймання робіт №2 від 04.02.2020 та акті здачі-приймання робіт №3 від 07.02.2020, а саме 63 860,00 грн. Замовник зобов`язується перерахувати суму заборгованості за реквізитами, вказаними в Договорі, на розрахунковий рахунок виконавця.

11.02.2020 відповідачем здійснено ще часткову оплату вартості наданих послуг згідно акту №2 від 04.02.2020 в розмірі 12 500,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не у повному обсязі розрахувався за надані позивачем послуги, останнім направлено ТОВ «Лан Сервіс» претензію №371 від 29.03.2021, яка містила вимогу щодо сплати заборгованості за надані згідно Договору послуги у розмірі 38 860, 00 грн протягом 10 банківських днів з моменту її отримання.

Матеріали справи свідчать про те, що зазначену претензію отримано відповідачем 30.03.2021.

Як зазначав у позовній заяві позивач, оскільки відповіді на зазначену вище претензію не надходило та відповідачем не виконано вимог позивача щодо сплати залишку заборгованості за надані згідно Договору послуги, позивач звернувся до місцевого господарського суду із даним позовом. 

Так, спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов Договору не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 38 860,00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 860,02 грн та 3% річних в розмірі 386,47 грн.

Відповідно до статей 11, 509, 627 ЦК України та статті 179 ГК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, умови укладеного між сторонами Договору не містять вказівку на строк виконання зобов`язання із оплати наданих послуг.

Пунктом 3.2.2 Договору визначено обов`язок замовника вчасно та в повному обсязі сплачувати винагороду згідно результатів робіт.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивач у претензії №371 від 29.03.2021 встановив відповідачу строк для оплати наданих згідно Договору послуг у 10 банківських днів з моменту її отримання. Отже, із урахуванням того, що відповідачем дану претензію отримано 30.03.2021, останній мав оплатити виконані позивачем послуги до 13.04.2021 включно.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог та висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, скаржник посилається на порушення позивачем умов Договору в частині неякісного надання послуг, що в свою чергу стало підставою для дострокового припинення договірних відносин між сторонами шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 07.02.2020 до Договору.

Колегія суддів оцінює наведені доводи скаржника критично, з огляду на наступне.

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що приймання-передача наданих послуг згідно з цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі послуг по факту фактичного отримання результатів виконання робіт (далі - акт). Виконавець надає замовнику акт, що має бути належним чином оформлений та підписаний сторонами.

Згідно п. 4.2 Договору передбачено, що якщо замовник в процесі приймання виявив неналежне виконання зобов`язань виконавцем, замовник не підписує акт та протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту надає письмову мотивовану відмову про не підписання такого акту з переліком виявлених недоліків. У разі надання письмової відмови від підписання акту з боку замовника з переліком виявлених недоліків виконавець зобов`язаний усунути вказані недоліки. Після повного усунення недоліків сторони підписують акт.

Аналіз наведених вище пунктів Договору свідчить про те, що у випадку виявлення відповідачем недоліків наданих позивачем послуг, у тому числі надання неякісних послуг, останній не повинен підписувати акт приймання-передачі таких послуг. При цьому, лише після надання письмової відмови замовника (відповідача) від прийняття послуг позивача, які не відповідають умовам Договору, у виконавця (позивача) виникає обов`язок усунути недоліки наданих ним послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Із наведеного слідує, що підписавши Акти здачі-прийняття робіт №1 від 20.01.2020, №2 від 04.02.2020 та №3 від 07.02.2020, відповідач підтвердив відсутність будь-яких претензій до якості виконаних позивачем робіт, про що і зазначено у цих актах. 

При цьому, відповідач не заперечує факту прийняття робіт згідно зазначених актів, що залишилися неоплаченими.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №911/1189/19.

Разом з тим, матеріали даної справи не містять, а скаржник не надав ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за Договором та сплати коштів за надані послуги у повному обсязі, як не надав і доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо якості наданих послуг.

Посилання скаржника на укладення сторонами Додаткової угоди про дострокове припинення договірних відносин, як наслідок неналежного виконання позивачем умов Договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у п. 2 цієї Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що зобов`язання замовника вважатимуться припиненими у повному обсязі після виплати заборгованості замовника перед виконавцем у сумах, що зазначені в Акті №2 від 04.02.2020 та Акті №3 від 07.02.2020.

Таким чином, сторони чітко визначили умови, внаслідок виконання яких буде припинено дію Договору. 

Також колегія суддів враховує, що у п. 11.3 Договору визначено, що дострокове розірвання Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за цим Договором. Якщо на дату закінчення строку дії цього Договору які-небудь з зобов`язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена належними та допустимими доказами, а тому наявні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості наданих послуг у розмірі 38 860, 00 грн.

Крім іншого, згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Судом першої інстанції вірно визначено, що відповідач у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, а відтак є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про сплату заборгованості.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, з урахуванням встановленого розміру заборгованості, суд апеляційної інстанції встановив правильність їхнього розрахунку позивачем.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 386,47 грн.

Водночас, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача інфляційних втрат, які становлять 860,02 грн, однак у мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначив про 860,12 грн інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Слід зазначити, що вказана технічна помилка не змінює результату вирішення справи по суті та не є підставою для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у цій справі, однак підлягає виправленню судом першої інстанції у порядку ст. 243 ГПК України. 

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Сервіс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан Сервіс».

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/13513/21, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022.

5. Справу №910/13513/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.В. Владимиренко
О.М. Коротун

https://reyestr.court.gov.ua/Review/104414614

Link to comment
Share on other sites

Це наша справа. Завжди вражає намагання подавати апеляційні скарги у справах завідомо з прогнозованим результатом програшу та невеличкими сумами боргу.

Суд зазначив, що посилання скаржника на укладення сторонами Додаткової угоди про дострокове припинення договірних відносин, як наслідок неналежного виконання позивачем умов Договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у п. 2 цієї Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що зобов`язання замовника вважатимуться припиненими у повному обсязі після виплати заборгованості замовника перед виконавцем у сумах, що зазначені в Акті №2 від 04.02.2020 та Акті №3 від 07.02.2020.

Таким чином, сторони чітко визначили умови, внаслідок виконання яких буде припинено дію Договору. 

Також колегія суддів враховує, що у п. 11.3 Договору визначено, що дострокове розірвання Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за цим Договором. Якщо на дату закінчення строку дії цього Договору які-небудь з зобов`язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

Водночас, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача інфляційних втрат, які становлять 860,02 грн, однак у мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначив про 860,12 грн інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Слід зазначити, що вказана технічна помилка не змінює результату вирішення справи по суті та не є підставою для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у цій справі, однак підлягає виправленню судом першої інстанції у порядку ст. 243 ГПК України. 

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...