Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо перегляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил ст. 483 МК та непропорційного втручання у права

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 334/5231/13-п

Провадження № 13-9зво22

Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) у складі:

головуючої судді Рогач Л. І.,

судді-доповідачки Крет Г. Р.,

суддів Анцупової Т. О., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.

розглянула в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, і

встановила:

ЗМІСТ ПОСТАНОВЛЕНИХ У СПРАВІ РІШЕНЬ ТА ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Зміст постановлених рішень національних судів і обставини справи

1. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2013 року провадження по справі про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі - МК) щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за відсутністю в її діях складу правопорушення.

2. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року апеляційну скаргу заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів - начальника УБК та МП Калганова О. В. (далі - представник митниці) задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано.

3. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 100 відсотків вартості товару - «ніобій - нікелева лігатура, вага нетто 1000 кг, вага чистого Nb - 666 кг, вміст: Nb - 66,6 %, Ni - 32,0 %, інші елементи 1,4 %, лот 03.001707», тобто 498 052,87 грн, із конфіскацією цього товару.

4. За рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою по роботі з митними органами ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьмина», знаючи про наявність двох інвойсів від 25 березня 2013 року (в євро та доларах США), під час декларування товару надала митному органу інвойс на суму 46 298,00 доларів США, який містить неправдиві відомості щодо вартості товару, що призвело до зменшення розміру митних платежів на суму 22 477,44 грн.

Зміст рішення Європейського суду з прав людини

5. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2022 року у справі «Краєва проти України», яке набуло статусу остаточного 13 квітня 2022 року (далі - Рішення), констатовано порушення Україною щодо ОСОБА_1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, Перший протокол відповідно), яке полягало у тому, що накладене на заявницю стягнення, зокрема розмір штрафу, який її зобов`язали сплатити згідно з постановою апеляційного суду у результаті застосування частини першої статті 483 МК, становило непропорційне втручання у її майнові права (пункт 33 Рішення).

6. Одночасно ЄСПЛ постановив, що оскільки за статтею 1 Першого протоколу розглянуто основне питання скарги заявниці, то немає необхідності у постановленні окремого рішення щодо прийнятності та суті наведених тверджень про порушення статті 6 Конвенції.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА Й ІНШИХ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

7. У заяві про перегляд постанови Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року ОСОБА_1 на підставі констатованого ЄСПЛ у справі «Краєва проти України» порушення за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції просить скасувати оскаржене судове рішення. Зазначає, що апеляційним судом не були взяті до уваги та не досліджені докази, які ставлять під сумнів наявність в її діях складу інкримінованого правопорушення, а при призначенні покарання не було враховано її матеріальний стан.

8. До початку судового засідання від заявниці ОСОБА_1 та її захисника Пермінова С. О. надійшли заяви про розгляд справ без їхньої участі. Заступник начальника юридичного відділу Запорізької митниці Прокоф`єв С. А. повідомив, що у розгляді справи представник митниці участі не братиме.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ТА МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ПОСТАНОВИ

9. Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції). Це відбувається шляхом урахування норм Конвенції і практики ЄСПЛ у національному праві з огляду на статтю 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), згідно з якою суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

10. Відповідно до статті 2 Закону № 3477-IV та статті 46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом, іншими нормативно-правовими актами.

11. За абзацом дев`ятим частини першої статті 1 Закону № 3477-IV виконання рішення ЄСПЛ передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

12. Відповідно до статті 10 вказаного Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції та протоколів до неї; б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Частиною третьою цієї статті передбачено, що відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

13. Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендації державам-членам від 19 січня 2000 року № R (2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» зазначив, що повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосовувати, особливо:

- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

-коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції; б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

14. Рішення ЄСПЛ у справі «Краєва проти України» набуло статусу остаточного згідно з пунктом «b» частини другої статті 44 Конвенції, тобто через три місяці від дати його постановлення. У цьому рішенні ЄСПЛ визнав порушення Україною своїх зобов`язань при вирішенні судом справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 МК, у частині накладення на заявницю непропорційного стягнення, що становило непропорційне втручання в її майнові права всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу та з огляду на встановлене порушення, вказав на відсутність необхідності у постановленні окремого рішення щодо прийнятності та суті наведених тверджень про порушення статті 6 Конвенції, зазначивши при цьому, що перегляд справи про адміністративне правопорушення був би найбільш належною формою відшкодування будь-яких наслідків.

15. Так, розглядаючи скаргу заявниці за статтею 1 Першого протоколу, ЄСПЛ зазначив, що застосовуваний захід має відповідати трьом умовам: він повинен бути законним, переслідувати законну мету і забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи.

16. Стосовно законності втручання Суд зазначив, що постанова апеляційного суду про сплату штрафу заявницею була ухвалена на підставі частини першої статті 483 МК (пункт 25 Рішення). Водночас на підставі фактів та з огляду на доводи сторін Суд поставив під сумнів встановлення національними судами достатньою мірою того, що дії заявниці становили правопорушення, передбачене цією законодавчою нормою … Хоча районний суд розглянув питання про наявність складу правопорушення, з формулювання постанови апеляційного суду не вбачається, що відповідним аргументам заявниці було надано належну увагу, і це викликає сумніви щодо законності зазначеного втручання (пункт 26 Рішення). Разом з тим, пославшись на свої обмежені повноваження щодо оцінки фактів і перевірки дотримання національного законодавства, Суд залишив це питання відкритим і перейшов до оцінки законної мети та пропорційності відповідного втручання (пункт 27 Рішення).

17. Встановивши, що застосований до заявниці захід мав вагомий суспільний інтерес для забезпечення сплати податків, Суд разом із тим констатував, що накладене на заявницю стягнення, зокрема розмір штрафу, який її зобов`язали сплатити згідно з постановою апеляційного суду у результаті застосування частини першої статті 483 МК, становило непропорційне втручання у її майнові права.

18. Зокрема, Суд не погодився з аргументами Уряду, що оцінка пропорційності була включена до постанови апеляційного суду, і дійшов висновку, що цей суд лише у загальних формулюваннях послався на «характер вчиненого правопорушення та спосіб його вчинення», «дані про особу [заявниці]» та «майновий стан», не зазначивши додаткових відомостей. Текст постанови не містив жодної оцінки відповідних обставин, у тому числі ставлення та поведінки заявниці, зв`язку між її поведінкою й правопорушенням або оцінки її майнового стану. Як зазначив Суд, межі проведеного національними судами розгляду справи були занадто вузькими, щоб відповідати вимозі встановлення «справедливого балансу», притаманній другому абзацу статті 1 Першого протоколу (пункт 30 Рішення). Також Суд зазначив, що обов`язковий характер стягнення, а за обставин цієї справи - розмір штрафу, позбавив заявницю можливості викласти аргументи в її справі і мати шанс на успіх у провадженні щодо неї (пункт 32 Рішення).

19. У контексті застосування статті 41 Конвенції до обставин цієї справи ЄСПЛ зазначив, що перегляд справи про адміністративне правопорушення був би найбільш належною формою відшкодування будь-яких наслідків порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, встановленого Судом (пункт 42 Рішення).

20. Згідно з частиною другою статті 2971 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом справи про адміністративне правопорушення.

21. У такому разі відповідно до положень частини першої статті 2978 КУпАП справа про перегляд судового рішення розглядається Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата).

22. Відповідно до статті 29710 КУпАП за наслідками розгляду справи Велика Палата, якщо дійде висновку про повне або часткове задоволення заяви, має право: скасувати постанову (постанови) та закрити провадження у справі; скасувати постанову (постанови) та передати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до суду, який виніс оскаржувану постанову; змінити постанову (постанови).

23. Як убачається з матеріалів цієї справи, апеляційний суд, задовільнивши апеляційну скаргу представника митниці скасував постанову місцевого суду про закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, визнав її винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК і наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 100 відсотків вартості товару, тобто 498 052,87 грн, із конфіскацією цього товару.

24. Доводи апеляційної скарги представника митниці зводились до того, що суд першої інстанції не врахував, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 входило формування пакета документів для декларування та безпосереднє декларування товарів, надав неналежну оцінку, зокрема, її показанням щодо подання для декларування неправильного інвойсу, взагалі не досліджував факту підробки ОСОБА_1 документів, які були подані митному органу під час декларування товару, таким чином не з`ясував усіх обставин, що мали значення для правильного вирішення справи. Перевірка таких доводів вимагає безпосереднього дослідження доказів, оскільки за усталеною практикою ЄСПЛ суд апеляційної інстанції не може дати іншої оцінки змісту доказу (виправдувальної / обвинувальної), ніж та, яку дав суд першої інстанції, без його безпосереднього дослідження.

25. Переглядаючи постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року за виключними обставинами, Велика Палата діє на підставі і в порядку, передбачених главою 24-1 КУпАП. Оскільки на національному рівні справа щодо ОСОБА_1 розглядалась судами першої та апеляційної інстанцій, які за своєю суттю є судами факту, Велика Палата не уповноважена досліджувати докази, здійснювати їх оцінку, а також встановлювати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто не наділена повноваженнями щодо перегляду справи по суті та, за аналогією з іншими процесами, діє як суд права.

26. Таким чином, останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду, правильність встановлення фактичних обставин, оцінити докази з точки зору їх достовірності фактично є суд апеляційної інстанції, і це покладає на нього обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів.

27. Крім того, ЄСПЛ, поставивши під сумнів наявність у діях заявниці складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК, з огляду на позицію щодо відсутності у її діях умислу, зазначив про те, що у постанові апеляційного суду не міститься належних спростувань таких аргументів заявниці. Також Суд, констатувавши, що накладене апеляційним судом стягнення становило непропорційне втручання в майнові права заявниці, вказав на невмотивованість постанови апеляційного суду й у цій частині, зазначивши про відсутність у ній оцінки пропорційності накладеного стягнення, характеру й способу вчиненого правопорушення, даних про особу заявниці, її майновий стан тощо. Це свідчить про неповне дослідження судом апеляційної інстанції доказів під час судового розгляду, необґрунтованість судового рішення, що є істотним порушенням таких засад судового провадження, як законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів.

28. Отже, констатований ЄСПЛ характер порушень, їхня правова природа, стадія провадження, на якій вони були допущені і на якій можуть бути виправлені, з огляду на постановлені у цій справі рішення та процесуальні повноваження Великої Палати дають підстави вважати, що їх виправлення можливе шляхом застосування такого заходу індивідуального характеру, як повторний апеляційний перегляд справи щодо заявниці.

29. За змістом частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

30. На підставі наведеного Велика Палата дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року - скасуванню з передачею справи про адміністративне правопорушення на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 2971, 2978, 2979, 29710 КУпАП, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 483 МК передати на новий розгляд до Запорізького апеляційного суду.

Постанова є остаточною і може бути переглянута тільки на підставі, встановленій частиною другою статті 2971 КУпАП.

Головуюча суддя Л. І. Рогач

Суддя-доповідачка Г. Р. Крет

Судді: Т. О. Анцупова К. М. Пільков

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців О. М. Ситнік

І. В. Желєзний В. М. Сімоненко

О. С. Золотніков І. В. Ткач

В. С. Князєв О. С. Ткачук

Л. М. Лобойко С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 105565340

[ANTIRAID]

Дуже цікава справа, яка повинна змінити судову практику щодо розгляду адмінпротоколів про порушення митних правил і накладення санкцій. Це вже не перша справа проти України в якій ЄСПЛ встановив порушення Україною прав людини. Велика палата передала цю справу на повторний розгляд у апеляційну інстанцію.

В цій справі розглядаючи скаргу заявниці за статтею 1 Першого протоколу, ЄСПЛ зазначив, що застосовуваний захід має відповідати трьом умовам: він повинен бути законним, переслідувати законну мету і забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи.

16. Стосовно законності втручання Суд зазначив, що постанова апеляційного суду про сплату штрафу заявницею була ухвалена на підставі частини першої статті 483 МК (пункт 25 Рішення). Водночас на підставі фактів та з огляду на доводи сторін Суд поставив під сумнів встановлення національними судами достатньою мірою того, що дії заявниці становили правопорушення, передбачене цією законодавчою нормою … Хоча районний суд розглянув питання про наявність складу правопорушення, з формулювання постанови апеляційного суду не вбачається, що відповідним аргументам заявниці було надано належну увагу, і це викликає сумніви щодо законності зазначеного втручання (пункт 26 Рішення). Разом з тим, пославшись на свої обмежені повноваження щодо оцінки фактів і перевірки дотримання національного законодавства, Суд залишив це питання відкритим і перейшов до оцінки законної мети та пропорційності відповідного втручання (пункт 27 Рішення).

17. Встановивши, що застосований до заявниці захід мав вагомий суспільний інтерес для забезпечення сплати податків, Суд разом із тим констатував, що накладене на заявницю стягнення, зокрема розмір штрафу, який її зобов`язали сплатити згідно з постановою апеляційного суду у результаті застосування частини першої статті 483 МК, становило непропорційне втручання у її майнові права.