Постанова ВС-КЦС про припинення іпотеки в Укрсоцбанку (Альфа-банку) у разі смерті боржника відмінного від іпотекодавця

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 756/15167/18
провадження № 61-14876св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України про визнання зобов`язань припиненими та вилучення записів про обтяження і заборону відчуження нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що 15 січня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», який в подальшому змінив назву на АТ «Укрсоцбанк», було укладено іпотечний договір № 028/15-13, за умовами якого позивачка передала банку в іпотеку квартиру

АДРЕСА_1 на забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за укладеним з АКБСР «Укрсоцбанк» договором від 15 січня 2007 року № 028/25 про надання невідновлювальної кредитної лінії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 померла, про що 08 вересня 2015 року АТ «Укрсоцбанк» повідомив її син ОСОБА_5 .

Однак 19 січня 2018 року позивачка дізналася, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білан С. В. перебуває виконавчий напис, вчинений 04 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 17817, про звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним між нею та банком договором іпотеки № 028/15-13, а саме на квартиру АДРЕСА_1, в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 за період з 10 грудня 2014 року до 30 травня 2017 року у сумі 1 815 617,76 грн.

Банк не визнає, що внаслідок непред`явлення банком у визначений законом шестимісячний строк після смерті позичальника ОСОБА_4 вимог про погашення наявної заборгованості, а також за відсутності у позичальника спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після її смерті, що унеможливлює покладення на іпотекодавця обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором.

З огляду на це ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила визнати припиненим з 17 березня 2016 року зобов`язання за договором № 028/25-8 про надання невідновлювальної кредитної лінії, укладеним 15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_4 ; визнати припиненим з 17 березня 2016 року іпотечний договір № 028/15-13, укладений 15 січня 2007 року між нею і АКБСР «Укрсоцбанк», про передання в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 16790828 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 16790881 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що смерть боржника в основному зобов`язанні не є підставою для припинення іпотеки з огляду на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а під час розгляду справи установлено наявність у ОСОБА_4 спадкоємців першої черги: чоловіка ОСОБА_6 та сина ОСОБА_5 .

Чоловіка спадкодавця відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України суд вважав таким, що прийняв спадщину як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, а сина спадкодавця - ОСОБА_5 - спадкоємцем, який повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про смерть ОСОБА_4 .

Крім того, враховуючи звернення банку в межах шестимісячного строку після того, як йому стало відомо про смерть боржника, до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_4, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позову ОСОБА_1 про припинення договору іпотеки. При вирішенні спору суд виходив також з тих міркувань, що правове значення для додержання кредитором строку на пред`явлення вимог до боржника має дата пред`явлення такої вимоги, зокрема дата звернення до нотаріуса, а не дата заведення нотаріусом спадкової справи за такою заявою.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не є стороною договору кредиту № 028/15-13, укладеного 15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_4 , тому, враховуючи можливість переходу спірних правовідносини у порядку правонаступництва до спадкоємців боржника, які не були залучені до участі у справі, вимоги позову про визнання цього кредитного договору припиненим також визнав безпідставними.

У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суд відмовив як у похідних вимогах, задоволення яких повністю залежить від вирішення вимог про припинення основних договірних зобов`язань та забезпечувального зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від

24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би той факт, що ОСОБА_6 постійно проживав разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а тому ОСОБА_6 не є особою, яка вважається такою, що прийняла спадщину в розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України, і відповідати за зобов1язаннями ОСОБА_4 перед банком ОСОБА_6 не має жодних юридичних підстав. Заявник вказує також, що ОСОБА_5 , який є сином ОСОБА_4 , в розумінні частини першої статті 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину, оскільки у встановлені строки із заявою про прийняття спадщини не звертався. Суди не надали оцінки тому, що жоден із спадкоємців не прийняв спадщину, а отже, фактично у правовідносинах між банком та ОСОБА_4 немає правонаступників, тому правовідносини, які виникли між банком та ОСОБА_4 на підставі кредитного договору, є припиненими у зв?язку із смертю позичальника та відсутністю спадкоємців, що прийняли спадщину.

Банк протягом шести місяців не пред?явив вимог до спадкоємців позичальника. Документи, які були подані нотаріусу, не відповідали вимогам законодавства.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/20962/15-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/17495/16-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

20 грудня 2021 року Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

05 жовтня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 756/15167/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 570/3891/14 (провадження 14-44цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 756/15167/18.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

15 січня 2007 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір № 028/15-13, за умовам якого вона передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 як забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язання за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 15 січня 2007 року № 028/25-8, а саме: погашення кредиту, наданого в межах максимального ліміту заборгованості до 301 208,00 дол. США, починаючи з 01 лютого 2008 року до 31 січня 2018 року в порядку платежів та нарахування процентів, передбаченому договором.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 листопада 2018 року в розділі актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки є запис № 16790828, внесений державним реєстратором ДП «Сетам» Хибою А. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2016 року, індексний номер 31765181, про внесення відомостей до Державного реєстру іпотек щодо виникнення іпотеки на підставі договору про внесення змін, серія та номер 7045, укладеного 23 листопада 2011 року.

Крім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 листопада 2018 року в розділі актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень міститься запис № 16790681, внесений державним реєстратором ДП «Сетам» Хибою А. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2016 року, індексний номер 31765181, щодо заборони на відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки, серія та номер 028/15-13, укладеного 15 січня 2007 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 15 липня 2015 року Головним управлінням реєстрації населення у Натанії, держава Ізраїль, ОСОБА_7 , ім`я батька ОСОБА_8 , ім`я матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із заявою ОСОБА_5 від 08 вересня 2015 року він повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про смерть ОСОБА_4 .

Як видно з опису вкладення до поштового відправлення з відміткою відділення поштового зв`язку про прийняття поштового відправлення від 08 вересня 2015 року, на адресу Дарницького відділення ПАТ «Укрсоцбанк» направлялись: лист на 1 аркуші, копія свідоцтва про смерть на 2 аркушах, копія перекладу свідоцтва про смерть на 2 аркушах.

Зі змісту вимоги (претензії) ПАТ «Укрсоцбанк» від 02 березня 2016 року № 08.306-297/3290, поданої до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори 04 березня 2016 року, відомо, що банку відповідно до заяви ОСОБА_5 від 08 вересня 2015 року стало відомо про смерть ОСОБА_4 , яка за життя була позичальником за договором кредиту від 15 січня 2007 року № 028/25-8, і її заборгованість на 02 березня 2016 року становила у гривневому еквіваленті 1 815 617,76 грн, а тому банк просив долучити цю вимогу до матеріалів спадкової справи.

У подальшому з метою усунення недоліків, на які вказав нотаріус, листом від 25 березня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» досилало на адресу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори вимогу, скріплену печаткою банку, та повідомляло, що лист ОСОБА_5 банк одержав 16 вересня 2015 року.

31 березня 2016 року державний нотаріус Одинадцятої київської державної нотаріальної контори за заявою кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» завів спадкову справу № 351/2016 до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 вересня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Білан С. В. вчинив виконавчий напис, згідно з яким звернено стягнення на предмет іпотеки за укладеним між позивачкою і банком договором іпотеки № 028/15-13, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 за період з 10 грудня 2014 року до 30 травня 2017 року в сумі 1 815 617,76 грн.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру спадкоємці ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що смерть боржника в основному зобов`язанні не є підставою для припинення іпотеки з огляду на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а під час розгляду справи установлено наявність у ОСОБА_4 спадкоємців першої черги: чоловіка, ОСОБА_6 , та сина, ОСОБА_5 . При цьому суди дійшли висновку, що ОСОБА_6 є таким, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону).

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Такий правовий висновок виклав Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.

Обґрунтовуючи підстави цього позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що боржник за основним зобов'язанням ОСОБА_4 померла.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї ж статті, а також в інших випадках, встановлених законом.

У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Разом із цим відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Результат аналізу наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, які несуть відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо поручитель не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16-ц (провадження № 61-26580св18), від 29 липня 2020 року у справі № 487/6529/15-ц (провадження № 61-5490св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 629/4377/18 (провадження № 61-4752св19), від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 (провадження № 61-41185св18) та від 22 грудня 2021 року у справі № 310/5359/18 (провадження № 61-1625св20).

У пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зобов`язання особи як власника 1/2 частки у квартирі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем 1/2 частки квартири після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо поручитель не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) не вбачала підстав для відступу від висновків, вкладених у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), і зазначила, що «зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука та/або іпотека визнаються припиненими».

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову та, зазначив, що немає такої підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, вищезазначені норми матеріального права та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), не врахував, не звернув уваги на те, що майновий поручитель ОСОБА_1 не є спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті боржника ОСОБА_4, та не встановив, чи прийняли спадщину спадкоємці ОСОБА_10 та чи надавала ОСОБА_1 згоду на забезпечення виконання основного зобов`язання новими боржниками.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

Джерело: ЄДРСР 113560482

[ANTIRAID]

Це наша справа. Безглуздість рішення першої інстанції, яке підтримала апеляційна інстанція, взагалі підштовхувало до думки про якийсь позапроцесуальний тиск. Як може існувати зобов'язання з забезпечення, коли особа померла.

Верховний суд з посиланням на останню позицію ВП ВС та прямі норми Цивільного кодексу зазначив, що разом із цим відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Результат аналізу наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, які несуть відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо поручитель не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.