Рішення Чернівецького ОАС про скасування рішення про відмову у наданні відстрочки та зобов'язання розглянути заяву студента направлену поштою, що навчається в іноземносу ВУЗі

ANTIRAID · 4 часа назад

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 р.

м. Чернівці

Справа № 600/3575/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Біля Я.Ф., представника позивача Поляк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 серпня 2024 року у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В обґрунтування позову зазначено, що з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із відповідною заявою від 30 липня 2024 року за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. У заяві повідомлено про те, що позивач на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Зазначено, що позивачем до поданої заяви були додані усі необхідні документи, які підтверджують навчання позивача на денній формі в ІНФОРМАЦІЯ_4 та здобуття ним першого ступеню вищої освіти (бакалаврський), який вищий за рівень освіти здобутий позивачем раніше (фахова передвища освіту). Однак відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом від 02.08.2024 року №48, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки позивач як громадянин України не позбавлений права здобувати перший рівень вищої освіти (бакалаврський) у закордонному навчальному закладі за денною формою навчання, і такий рівень освіти є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», що дає йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім цього, вказано, що позивач не позбавлений права на подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з доданими до неї документами засобами поштового зв`язку, що і було ним вчинено у спірній ситуації.

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі; вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; встановлено сторонам справи строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача докази по справі.

Вказану ухвалу суду та позовну заяву з додатками 15 серпня 2024 року направлено відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно відомостей з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, названі вище документи отримані відповідачем 21 серпня 2024 року.

Однак станом на 10 вересня 2024 року витребувані судом у відповідача документи до суду не надходили.

У судове засідання 10 вересня 2024 року відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року повторно витребувано у відповідача докази у цій справі.

Згідно відомостей з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, направлену відповідачу ухвалу суду про витребування доказів та повістку про виклик у судове засідання 24 вересня 2024 року о 10:00 було отримано ним 17 вересня 2024 року.

20 вересня 2024 року до суду надійшли витребувані документи.

При цьому у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

У судове засідання 24 вересня 2024 року відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин та враховуючи положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 30 липня 2024 року за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

У заяві повідомлено про те, що позивач є особою, яка на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви було додано: копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади від 20.07.2023 року; нотаріально посвідчена фотокопія довідки від 01.02.2024 р.; нотаріально посвідчена фотокопія довідки від 22.05.2024 р.; нотаріально посвідчена фотокопія довідки-підтвердження про зарахування іноземця на денну форму навчання від 01.02.2024 р.; нотаріально посвідчена фотокопія студентського квитка № НОМЕР_1 від 01.03.2024 р.; нотаріально посвідчена фотокопія сертифікату про здобуття освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 12.06.2024 р.; витяг з реєстру недержавних вищих навчальних закладів від 06.06.2024 р.

Рішенням, оформленим протоколом від 02.08.2024 року №48, Комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при третьому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Підстава: не дотримано порядок звернення, визначений абзацом першим пункту 58 постанови КМУ №560, щодо особистої подачі заяви; сертифікат про здобувача освіти за даними ЄДЕБзПО не відповідає Додатку 9 до Порядку.

Повідомленням від 03 серпня 2024 року №3/464 ОСОБА_1 проінформовано про вказане вище рішення, прийняте Комісією з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при третьому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З матеріалів справи вбачається, що звернення позивача до суду з адміністративним позовом обумовлене його незгодою із прийнятим відповідачем рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що оформлене протоколом від 02.08.2024 року №48.

Саме назване рішення в розумінні наведених процесуальних приписів є рішенням суб`єкта владних повноважень та предметом даного позову, якому і надаватиметься правова оцінка судом, тобто дотримання відповідним суб`єктом критеріїв, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи наведене та з огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, варто зазначити, що оскаржуване у цій справі рішення повинно ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованим, тобто таким, що прийнято з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.

Тому, зважаючи на обставини цієї справи, суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ N 69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ у редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно матеріалів справи саме на положення указаної норми посилався позивач у заяві від 30 липня 2024 року, поданій відповідачу з низкою документів, які, на думку заявника, підтверджують наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Однак рішенням, оформленим протоколом від 02.08.2024 року №48, Комісією з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при третьому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з двох підстав, а саме: не дотримано порядок звернення, визначений абзацом першим пункту 58 постанови КМУ №560, щодо особистої подачі заяви; сертифікат про здобувача освіти за даними ЄДЕБзПО не відповідає Додатку 9 до Порядку.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію Кабінетом Міністрів України постановою від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560 у редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до абзаців першого шостого пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

При цьому суд звертає увагу на те, що Порядком №560 не передбачено такої підстави для відмови військовозобов`язаному у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як недотримання військовозобов`язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, надаючи позивачу на подану ним встановленої форми заяву відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з причин недотримання військовозобов`язаним умов щодо особистої подачі заяви, відповідач діяв не у відповідності до Порядку №560, яким, до того ж, не заборонено подавати указані вище заяви засобами поштового зв`язку.

Приходячи до такого висновку, суд також зважає і на суперечливість дій відповідача у цій ситуації, адже стверджуючи про недотримання позивачем порядку звернення із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 30 липня 2024 року, відповідач таку фактично розглянув по суті та прийняв рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 02.08.2024 року №48.

Поряд з цим, як вбачається з оскаржуваного рішення, розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи по суті поставленого військовозобов`язаним питання, відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із тим, що сертифікат про здобувача освіти за даними ЄДЕБзПО не відповідає Додатку 9 до Порядку.

Так, згідно пункту 62 Прядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Отже, наведеною нормою для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560.

На підставі документів, наданих відповідачем на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів, судом встановлено, що позивачем до заяви від 30 липня 2024 року не було додано названу вище довідку. Водночас позивачем як особою, яка навчається на денній формі навчання за спеціальністю «Англійська філологія» в Академії міжнародного та регіонального співробітництва імені Зигмунта Глогера у м. Воломін, що вбачається з доданих до заяви від 30 липня 2024 року документів та фактично не заперечувалося відповідачем у ході судового розгляду цієї справи, було подано відповідачу Сертифікат про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданий ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому такий Сертифікат поданий з його перекладом на українську мову.

Однак, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, оформленого протоколом від 02.08.2024 року №48, цьому сертифікату належної оцінки не надано, натомість зазначено лише про те, що сертифікат про здобувача освіти за даними ЄДЕБзПО не відповідає Додатку 9 до Порядку.

Утім, такі твердження суд оцінює критично, адже зі змісту доданого позивачем до заяви від 30 липня 2024 року Сертифікату про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 (Сертифікату у перекладі на українську мову) видно, що у ньому містяться відомості, які є ідентичними тим, що містяться у довідці про здобувача освіти, визначеною у додатку 9 Порядку №560.

Так, зокрема, у Сертифікаті про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 (Сертифікаті у перекладі на українську мову), як і у довідці про здобувача освіти, визначеною у додатку 9 Порядку №560, міститься інформація про те, чи на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту.

Суд зауважує, що саме наявність такої інформації має бути перевірена районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки при розгляді заяви військовозобов`язаного про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.

Однак відповідачем усупереч вимогам абзацу першого пункту 60 Порядку №560 не було надано належної оцінки указаній інформації, відображеній у Сертифікаті про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 (Сертифікаті у перекладі на українську мову), доданих до заяви від 30 липня 2024 року.

При цьому в ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано тверджень позивача про неможливість подання ним саме довідки про здобувача освіти, визначеною у додатку 9 Порядку №560, з огляду на його навчання в закордонному навчальному закладі, що не заборонено законодавством України.

Крім цього, як вбачається зі встановлених судом обставин справи, зазначаючи в оскаржуваному рішенні про невідповідність сертифікату про здобувача освіти за даними ЄДЕБзПО Додатку 9 до Порядку, відповідач усупереч вимогам абзацу першого пункту 60 Порядку №560 не звертався із запитом до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, не використав інформацію з публічних електронних реєстрів.

Відтак, перевіряючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована це рішення.

Тому, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 02.08.2024 року №48, Комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З огляду на обставини цієї справи, зважаючи на неналежний розгляд відповідачем заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 30 липня 2024 року та доданих до неї документів, невмотивованість прийнятого рішення, належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин буде зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 30 липня 2024 року та додані до неї документи.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів позову про те, що позивач, навчаючись на денній формі в ІНФОРМАЦІЯ_4 , здобуває перший ступінь вищої освіти (бакалаврський), який є вищий за рівень освіти, здобутий позивачем раніше (фахова передвища освіта), то такі оцінці судом не підлягають, адже, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, вказане не було досліджено і оцінено відповідачем на підставі документів, поданих позивачем до заяви від 30 липня 2024 року (зокрема, інформації у Сертифікаті про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданого Академією міжнародного та регіонального співробітництва імені Зигмунта Глогера у м. Воломін, і його перекладі на українську мову).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні такого роду питань доцільно звернути увагу на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти».

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в адміністративному судочинстві обов`язок доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, які оскаржуються позивачем в адміністративному позову, покладено на суб`єкта владних повноважень, тобто у даному випадку на відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак у ході розгляду даної справи відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відзив на позов ним не було подано.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

Відповідно до положень частин першої, третьої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню частково, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 605,60 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом від 02.08.2024 року №48, Комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 30 липня 2024 року та додані до неї документи.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25.09.2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя О.П. Лелюк

Джерело: ЄДРСР 121872676

ANTIRAID · 4 часа назад

Приємно коли є судді, що не відносяться до своїх обов'язків формально, а дійсно пам'ятають присягу та захищають права людини. Суд фактично зробив два висновки, по-перше, про можливість направлення заяви на відстрочку поштою, по-друге, про можливість отримання відстрочки у разі не порушення послідовності навчання, якщо навчання відбувається в іноземному ВУЗі. Зокрма суд заначив: