Решение Антрацитского райсуда о признании недействительным кредитного договора с банком Надра и рассрочке на 5 лет

[ANTIRAID]

справа №2477/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 листопада 2010 року. Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі :

головуючого – судді : Афанасьєва В.О.,

при секретарі : Лисенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, «про визнання угоди недійсною, про повернення сторін в первинний стан, про визнання угод нікчемними», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, про визнання угоди недійсною, про повернення сторін в первинний стан, про визнання угод нікчемними.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ Надра" в особі начальника відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, вчинено правочин - укладено кредитний договір №ПК 171/0818, а також договори забезпечення основного договору, а саме: договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818 від 23.07.2008 р. та договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 (без дати), проте зазначений договір кредиту є недійсним з моменту укладання з підстав прямої суперечності вимогам чинного законодавства, а договори, укладені у забезпечення основного договору кредиту, - є нікчемними.

Дослідивши позовну заяву та обставини, викладені у ній, а також додані документи, суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст.118-120 ЦПК України, справа є цивільною, заявлено позов про захист прав споживача, позивач мешкає у м. Антрацит Луганської області, і тому, у відповідності до ст.15, ч.5 ст.110 ЦПК України, справа підсудна Антрацитівському міськрайонному суду Луганської області.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився , про причини неявки суду не повідомив , судом про дату та час слухання справи сповіщався належним чином. До суду надійшли заперечення на позовну заяву, які однак не підписані представником відповідача, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

29 листопада 2010 року постановлено ухвалу про заочній розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

17 липня 2008 року між ОСОБА_1 з одного боку та ТОВ "КУА "Круар", яке діяло від свого імені та за рахунок ПФІВ "Центр-інвест" НЗ, в особі ТОВ фірма "Сердолік", з другого боку, укладено договір №761Б12С8, згідно якого ОСОБА_1 було прийнято лот звичайних безпроцентних (цільових) облігацій вартістю 1 160 000,00 гривень (а.с.14-19).

Того ж дня між ОСОБА_1 та ЗАТ "Центрбудінвест" укладено договір про резервування об’єкту нерухомості та порядок погашення облігацій №373/12С8, згідно якого вона після погашення облігацій отримувала у власність об’єкт нерухомості, а саме квартиру (а.с.23-28).

23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ Надра" в особі начальника відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, вчинено правочин - укладено кредитний договір №ПК 171/0818 (а.с.18-22).

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають зокрема, з договору.

Таким чином, оспорюваним кредитним договором було встановлено взаємні зобов’язання позивача та відповідача, а саме: з боку відповідача - надати позивачеві у тимчасове користування грошові кошти, а з боку позивача - повернути кредитні кошти та сплатити відсотки.

Пунктом 6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

Оспорюваний договір кредиту, з урахуванням його положень та положень договору №761Б12С8 від 17 липня 2008 р., та договору про резервування об’єкту нерухомості та порядок погашення облігацій №373/12С8 від 17 липня 2008 р., обумовлює надання позивачці грошових коштів на придбання житла.

Дослідженням оспорюваного кредитного договору встановлено, що згідно його п.п.1.1 відповідач надає позивачеві у тимчасове користування грошові кошти в сумі 210 055,48 (двісті десять тисяч п’ятдесят п’ять) доларів США.

Таким чином, в оспорюваному кредитному договорі зобов’язання визначене у грошовій одиниці - доларі США.

Згідно із ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії та мають найвищу юридичну силу.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що оспорюваний договір було укладено всупереч приписам Конституції України та Цивільного кодексу України щодо визначення зобов’язання у належній грошовій одиниці.

В той же час суд критично ставиться до посилань позивача на порушення вимог ст.533 ЦК України, ст.35 Закону України "Про Національний банк України" та Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 р., щодо виконання зобов’язань у належній грошовій одиниці, оскільки згідно п.1.5 Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, а у ВАТ КБ "Надра" наявна ліцензія НБУ №21 від 23 серпня 2002 р.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які не оформлені належним чином, не підписані представником відповідача , однак враховуючи обставини справи, вважає що позиція позивача , яка випливає з укладених договорів, щодо відповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства є не обгрунтованою, оскільки посилання на положення ст.192 ЦК України про те, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, не враховує вимог ст.524 ЦК України, якими встановлено пряму заборону на використання іноземної валюти у якості валюти вираження зобов’язання у договорі.

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення, а також інші способи, що встановлені договором або законом.

За таких обставин суд доходить висновку, що оспорюваний правочин - кредитний договір №ПК 171/0818, укладений 23 липня 2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра",- підлягає визнанню недійсним з моменту вчинення, а сторони підлягають поверненню в первинний стан.

Статтею 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваного правочину було отримано від відповідача грошові кошти у сумі 210 055,48 (двісті десять тисяч п’ятдесят п’ять) доларів США.

За відомостями офіційного сайту НБУ, (http://www.bank.gov.ua/KURS/last_kurs1.htm), офіційний курс гривні до долару США на 23 липня 2008 року становив 484,00 гривень за 100 доларів США.

За таких обставин, розмір первинного зобов’язання за оспорюваним договором склав 210 055,48 * 4,61 = 968355,76 (дев’ятсот шістдесят вісім тисяч триста п’ятдесят п’ять) гривень 76 копійок.

Позивачем спільно з позовною заявою надано розрахунок суми його заборгованості, який виконано на підставі наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором. Судом перевірені вірність вихідних даних та правильність розрахунку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що сума заборгованості позивача перед відповідачем, яка виникає внаслідок недійсності кредитного договору, та вираховується як різниця між сумою основного зобов’язання за оспорюваним договором, вираженим у валюті України - гривні, та сумою виплат, здійснених ОСОБА_1 на користь відповідача у виконання оспорюваного договору, та становить 968 355,76 (418 808,98 + 15 865,00) = 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок.

Зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача.

Також в судовому засіданні досліджено наступні договори: договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818 від 23.07.2008 р. (а.с.31-33), та договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 без дати (щодо майнових прав на квартиру №145 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-А, корп. 1) (а.с.34-37).

Виходячи з аналізу змісту цих договорів, суд вбачає, що зазначені правочини вчинені у забезпечення зобов’язань за кредитним договором №ПК 171/0818, укладеним 23 липня 2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра".

Ст.546, ч.1 ст.548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Недійсність правочину щодо забезпечення основного зобов'язання (вимоги) в разі недійсності основного зобов'язання прямо встановлена ч.2 ст.548 ЦК України.

Згідно ст.215 ЦК України, правочин, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), є недійсним, і у цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818 укладений 23.07.2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра",та договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 (без дати), - є нікчемними.

Розглянувши заяву позивача про розстрочення стягнення з нього грошових коштів на користь відповідача на 7 років, суд прийняв до уваги, що на цей час позивач одноособово виховує двох доньок ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зважив на розмір щомісячного платежу позивача згідно кредитного договору, - і дійшов висновку, що ця заява підлягає задоволенню частково, та вважає за належне розстрочити виконання рішення в частині стягнення грошових коштів у сумі 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Надра" на 5 років шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 8 895,00 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) гривень щомісячно до повного погашення заборгованості.

Судові витрати у справі сплачені позивачем при поданні позову. Державне мито за подання позовної заяви склало 51 гривню, збір на інформаційно-технічне забезпечення справи склав 37 гривень. У відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати по цій справі слід покласти на відповідача. Таким чином, у відшкодування судових витрат слід стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 88 гривень.

На підставі викладеного, зважаючи на положення ст.ст.8, 99 Конституції України, ст.ст.15, 16, 203, 215-217, 236, 546, 548, 1054 Цивільного кодексу України, Закон України "Про Національний банк України", Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затверджене Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 р., Закон України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст.4-8, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати недійсним правочин - кредитний договір №ПК 171/0818, укладений 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра".

3. Сторони за договором повернути у первинний стан, для чого стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок.

4. Визнати нікчемним правочин - договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818, укладений 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра".

5. Визнати нікчемним правочин - договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 без дати (щодо майнових прав на квартиру №145 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-А, корп. 1), укладений 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра".

6. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення грошових коштів у сумі 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на 5 років шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 8 895,00 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) гривень щомісячно до повного погашення заборгованості.

7. Судові витрати в розмірі 88 грн. стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_1.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті

Головуючий: В.О.Афанасьєв

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12738374

[у.zaporozhskiy]

оскільки посилання на положення ст.192 ЦК України про те, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, не враховує вимог ст.524 ЦК України, якими встановлено пряму заборону на використання іноземної валюти у якості валюти вираження зобов’язання у договорі.

просто супер

я в восторге, вот такими должны быть все решения.

не надо не потребители, не валюта.

предмет недействительный.

Договор до свидания.