Решение Апелляционного суда Днепропетровской области об отказе КБ "Владимирский" в иске по долгу перед АКБ "Европейский"

[ANTIRAID]

Справа - № 22ц- 13448/10

Головуючий в 1й інстанції – Черновськой Г.В.,

Категорія –27 Доповідач - Сіромашенко Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Калиновського А.Б.,

суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Коляді О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року, ухваленим заочно, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за договором кредиту №Л/28,0301-ф07 від 14 грудня 2007 року в сумі 855560 грн., в тому числі за рахунок заставленого майна – предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1, а також іншого, належного відповідачам, майна.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору кредиту №К728/0301-ф07 від 14 грудня 2007 року АКБ «Європейський» надав кредит позичальнику ОСОБА_2 в сумі 95000 доларів США строком з 13 грудня 2007 року по 13 грудня 2010 року, а останній зобов'язався повернути отримані кошти та сплатити проценти, комісійні, можливі неустойки та інші витрати у порядку та на умовах, що передбачені кредитним договором, а також виконати в повному обсязі інші зобов'язання за кредитним договором.

У порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 14 грудня 2007 року був укладений іпотечний договір №31-К728-07, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба О.А., зареєстрований в реєстрі за №8196, відповідно до якого предметом іпотеки є АДРЕСА_1, а також між АКБ «Європейський» і ОСОБА_4 був укладений договір поруки.

АКБ «Європейський» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та надав ОСОБА_2 кредит у готівковій формі через касу банку для подальшого використання кредитних коштів для споживчих потреб.

25 березня 2009 року між АКБ «Європейський» та позивачем був укладений договір про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами, відповідно до умов якого кредитор за вищевказаним кредитним договором змінився з АКБ «Європейський» на ВАТ «КБ»Володимирський»» (у подальшому, ПАТ «Комерційний банк «Володимирський»).

З дня укладання договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, а саме: з 25 березня 2009 року, до нового кредитора перейшли всі права вимоги до ОСОБА_2, а також за договорами застави, іпотеки, поруки, з врахуванням всіх раніше внесених сторонами змін та доповнень до них, які є забезпеченням належного виконання позичальниками за кредитними договорами, у яких новим кредитором є позивач.

Про заміну кредитора ВАТ «КБ»Володимирський» повідомив ОСОБА_2 належним чином шляхом направлення повідомлення про відступлення права вимоги від 27 березня 2009 року за вих. №09-07/016 рекомендованим листом з повідомленням.

15 травня 2009 року між АКБ «Європейський» та ВАТ «КБ»Володимирський» був укладений договір про заміну іпотекодержателя (відступлення права вимоги) за іпотечним договором №3-2606, укладеним між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №3257.

На підставі договору відбулася зміна іпотекодержателя, яким став позивач. Згідно з даним договором були внесені відповідні дані до Державного реєстру іпотек щодо зміни іпотекодержателя.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, має прострочення строків сплати процентів та суми кредиту, у зв'язку з чим станом на 1 вересня 2009 року обліковується його заборгованість перед позивачем в сумі 107092,25 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 855560 грн., та вимог чинного законодавства, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду 1-ї інстанції.

Так, з довідки №09-4/3498 від 24 листопада 2010 року слідує, що у зв'язку з укладенням 25 березня 2009 року між АКБ «Європейський» та ПАТ «КБ «Володимирський» договору про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами останньому по позичальнику ОСОБА_2 по кредитному договору №К/28/0301-ф07 від 14 грудня 2007 року станом на 26 березня 2009 року було передано наступні залишки: строкова заборгованість по кредиту – 87084 дол. США, прострочена заборгованість по кредиту – 7916 дол. США, строкова заборгованість по процентам – 943,49 дол. США, прострочена заборгованість по процентам – 2691,16 дол. США. При цьому в матеріалах справи відсутні докази відносно часу виникнення заборгованості за кредитним договором позичальника первісному кредиторові. В той же час виписки по особовому рахунку №НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_2, датовані 13 березня 2008 року, 17 березня 2008 року, 28 березня 2008 року, 1 вересня 2008 року, 5 вересня 2008 року, 12 вересня 2008 року, 16 вересня 2008 року, 17 вересня 2008 року, 25 вересня 2008 року, 26 вересня 2008 року, 29 вересня 2008 року, 30 вересня 2008 року, 2 жовтня 2008 року, за підписом ліквідатора О.М. Левченка, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, слугують доказом того, що АКБ «Європейський» у вказаний період вже знаходився в стадії ліквідації. З довідки №09-04/3545 від 30 листопада 2010 року вбачається, що за період з 25 березня 2009 року по 30 листопада 2010 року ОСОБА_2 платежі на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором не здійснював. Станом на 1 вересня 2009 року загальна сума заборгованості за кредитом, облікована за ОСОБА_2, становила 107092,25 дол. США (за офіційним курсом НБУ-855560 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №К/28/0301-ф07.

Відповідно до п.2.3 вищевказаного договору про відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) від 25 березня 2009 року (а.с.13) первісний кредитор протягом 10 календарних днів з дня укладення договору повинен сповістити позичальників про заміну кредитора у зобов'язанні. Пунктом 2.3 договору про заміну іпотекодержателя (відступлення прав вимоги) від 15 травня 2009 року (а.с.19), укладеного між тими ж сторонами, передбачено, що первісний іпотекодержатель повинен протягом 5 робочих днів з дня укладення сповістити позичальника.

Однак, суду не було надано доказів у порядку ст.ст.57-59 ЦПК України щодо належного повідомлення боржника – відповідача ОСОБА_2, про заміну кредитора у кредитному зобов'язанні за договором кредиту на надання кредитної лінії з правом відновлення №К/28/0301-ф07 від 14 грудня 2007 року. Більш того, неотримання повідомлення ОСОБА_2 щодо заміни кредитора у зобов'язанні підтверджується довідкою про причини повернення кореспонденції, з якої слідує, що лист з даною інформацією, направлений на адресу боржника, був повернутий позивачу за закінченням терміну зберігання. Відсутні також належні, допустимі докази щодо сповіщення ОСОБА_2 про заміну іпотекодержателя та розгляду спору про стягнення заборгованості за кредитним договором в суді. Та обставина, що ОСОБА_3 відомо про вирішення спору судом, не може свідчити про те, що інформацією відносно цього володіє ОСОБА_2, оскільки шлюб між ними розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2, виданим Жовтневий відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції 23 лютого 2010 року (а.с.100).

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням вимог чинного цивільного законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не була дотримана процедура стягнення заборгованості за кредитним договором, що, виходячи із правового аналізу положень ч.2 ст. 516 ЦК України, має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апеляційний суд вважає також за необхідне зазначити, що за наявності у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку, доводи апеляційної скарги щодо недійсності кредитного договору внаслідок відсутності у останнього індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти, як засобу платежу, не мають правового значення для вирішення спору, оскільки єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо валютних операцій є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Однак, доказів щодо спростування доводів ОСОБА_3 в апеляційній скарзі та наявності у банку (первісного кредитора) відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті, що не суперечило б вимогам чинного законодавства, суду не надано.

Окрім того, апеляційний суд зауважує на неправильність висновку суду 1-ї інстанції, відповідно до якого позовні вимоги задоволені шляхом стягнення з відповідачів заборгованості, в тому числі, за рахунок заставленого майна – предмету іпотеки та іншого майна, належного відповідачам в даній справі. В той же час частиною 2 ст.1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, а відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. У відповідності до ч.1 ст. 20 ЗУ «Про заставу», ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель (заставодержатель) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням саме шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави). Заходами примусового виконання рішень про стягнення заборгованості в грошовій сумі у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» є, зокрема, звернення стягнення на майно відповідачів. Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про можливість відшкодування суми заборгованості за кредитним договором як шляхом стягнення заборгованості в грошовій сумі, так і шляхом звернення стягнення на майно в рахунок її погашення, але за розмежування, відокремленості та визначеній самостійності позовних вимог. Отже, редакція заявлених позовних вимог позивачем і вирішення судом спору у викладеній в резолютивній частині рішення редакції не узгоджуються з положеннями закону.

За таких обставин рішення суду 1-інстанції, яке є об'єктом оскарження, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2010 року скасувати.

В задоволенні позову ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12696131

[у.zaporozhskiy]

Рішенням Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року, ухваленим заочно, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за договором кредиту №Л/28,0301-ф07 від 14 грудня 2007 року в сумі 855560 грн., в тому числі за рахунок заставленого майна – предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1, а також іншого, належного відповідачам, майна.

кто такой иск писал и интересно, как судья такое решение выпустила в свет

Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про можливість відшкодування суми заборгованості за кредитним договором як шляхом стягнення заборгованості в грошовій сумі, так і шляхом звернення стягнення на майно в рахунок її погашення, але за розмежування, відокремленості та визначеній самостійності позовних вимог. Отже, редакція заявлених позовних вимог позивачем і вирішення судом спору у викладеній в резолютивній частині рішення редакції не узгоджуються з положеннями закону.

в силу написанного апелляционным судом, может ли суд удовлетворить требования скажем:

1. Стягнути солідарно 10 тис. грн. за рахунок заставленого майна.

2. стягнути солідарно 10 тис грн. з таких-то осіб

как по мне здесь апелляционный суд не прав в силу ст. 61 КУ

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

так будет получаться, что если будут одовременно удовлетворенны такие исковые требования, то с человека дважды будет притягиваться к ответственности, при чем одним решением.

Відповідно до п.2.3 вищевказаного договору про відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) від 25 березня 2009 року (а.с.13) первісний кредитор протягом 10 календарних днів з дня укладення договору повинен сповістити позичальників про заміну кредитора у зобов'язанні. Пунктом 2.3 договору про заміну іпотекодержателя (відступлення прав вимоги) від 15 травня 2009 року (а.с.19), укладеного між тими ж сторонами, передбачено, що первісний іпотекодержатель повинен протягом 5 робочих днів з дня укладення сповістити позичальника.

Вот почему банки так скрывают договора про відступлення права вимоги, там находятся очень интересные вещи.