Решение Ленинского райсуда о недействительности договоров кредита, ипотеки с ОТП банком

[ANTIRAID]

Справа № 2-3571/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Матвейшиної О.Б.,

при секретарі: Машталенко Ю.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом «21» червня 2010 року, в обґрунтування якого зазначили, що 04 грудня 2007 року мiж ОСОБА_1, та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № МL-009/454/2007. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного договору позивачем - ОСОБА_1 банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан, та відповідно до умов надання кредитних коштів позивачем була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Відповідно до кредитного договору банк зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний (картковий рахунок) позичальника у банку і терміном погашення по «04» грудня 2035 року включно, не відновлювальної кредитної лінії у сумі 111 089 доларів США 00 центів (сто одинадцять тисяч вісімдесят дев’ять доларів США 00 центів).

Відповідно до додатка №1 кредитного договору № ML-009/454/2007 від 04 грудня 2007 року позичальник зобов’язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 10,99 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 4 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов’язується щомісяця в термін до 5 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим договором становить 1 381 доларів США 93 центів (одна тисяча триста вісімдесят один долар США 93 центів). У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором № ML-009/454/2007 від 04 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки № PML - 009|454|2007 від 04 грудня 2007 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, позивач передав банку в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею 45,4 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м., яка знаходиться у АДРЕСА_1, та на даний час використовується сім’єю позивача. А також в забезпечення боргових вимог, мати позивача - ОСОБА_2, виступила на поруки, та надала майнову поруку банку – договір іпотеки № PML-009|454|2007|1 від 04 грудня 2007 р.,та передала банку в іпотеку житловий будинок № 98, загальною площею 123,60 кв.м., житловою 74,20 кв.м., та земельну ділянку загальною площею 0,0378 га, по вулиці Гезєти Луганської правди м. Луганська. Це житло є єдиним місцем проживання ОСОБА_2.

Крім того, на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 7,98грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку позивачу ОСОБА_1. необхідно сплачувати, в зв’язку із чим значно погіршився його фінансовий стан. Розмір місячного платежу у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ зріз більш, як у півтора рази, і як би позивач знав про такий еквівалент та співвідношення до ціни кредиту, то договір споживчого кредиту не заключив би. На день оформлення кредиту, сума яка була видана в гривневому еквіваленті дорівнює 560999,45 грн. (п’ятсот шістдесят тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять гривень 45 коп.) та сплачено позивачем 170 667 грн. 88 коп.(сто сімдесят тисяч шістсот шістдесят сім грн. 88 коп.). На сьогодні фінансове становище позивача ОСОБА_1 погіршилося, а також в його сім’ї в 2009 році народилася третя дитина.

На підставі викладеного позивачі просять суд, визнати недійсним кредитний договір № ML-009/454/2007 від 04 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк». Визнати недійсним договір іпотеки № PML-009/454/2007 від «04» грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» і посвідченим нотаріально, приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Івановою Оленою Павлівною зареєстрованим в реєстрі за № 7443 від «04» грудня 2007 року. Визнати недійсним договір іпотеки № PML-009/454/2007/1 від «04» грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» і посвідченим нотаріально, приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Івановою Оленою Павлівною зареєстрованим в реєстрі за № 7445 від «04» грудня 2007 року. Зобов’язати Публічного акціонерне товариство «ОТП Банк» прийняти у позивача залишок боргу у розмірі 340021 грн. 21коп. (триста сорок тисяч двадцять одна гривня 21 копійка) з розстрочкою платежів на 180 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1889 грн. 01 коп. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев’ять гривень 01 копійок). Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івановою Оленою Павлівною виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки № PML-009/454/2007 укладеним між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» «04» грудня 2007 року, а саме нерухоме майно – однокімнатну квартиру, загальною площею 45,4 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, заборона відчуження квартири зареєстрована за № 7444 (в реєстрі заборон за № 38), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 04 грудня 2007р бланк :BKA 075121, номер у реєстрі нотаріальних дій: 7435, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №5071365. Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івановою Оленою Павлівною виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки (майнової поруки) № PML-009/454/2007/1 укладеним між ОСОБА_2 та відповідачем Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» «04» грудня 2007 року, а саме нерухоме майно – житловий будинок 98, загальною площею 123,6 кв. м, житловою площею 74,2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (в реєстрі заборон за № 39), а також земельна ділянка під домом 98 по АДРЕСА_4 (в реєстрі заборон №40). Судові витрати покласти на відповідача Публічного акціонерне товариство «ОТП Банк».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні пред’явленому позову, просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» в судовому засіданні присутній не був, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не доповів.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені письмові докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» 04.12.2007 року було укладено договір споживчого кредиту № ML 009\454\2007, згідно п. 1.1. частини 2 договору кредиту банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній в частині 1 цього договору, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у цьому договорі. Відповідно до п. 2 ч. 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту – 111 089,00; валюта кредиту – долари США; цільове призначення кредиту – споживчі цілі, придбання нерухомого майна. У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором № ML-009/454/2007 від 04 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та банком був укладено договір іпотеки № PML-009|454|2007 від 04 грудня 2007 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, позивач передав банку в іпотеку нерухоме майно — однокімнатну квартиру загальною площею 45,4 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м., яка знаходиться у АДРЕСА_2, та на даний час використовується сім’єю позивача. А також в забезпечення боргових вимог мати позивача - ОСОБА_2, виступила на поруки, та надала майнову поруку банку – договір іпотеки № PML-009|454|2007|1 від 04 грудня 2007р.,та передала банку в іпотеку житловий будинок № 98, загальною площею 123,60 кв.м., житловою 74,20 кв.м., та земельну ділянку загальною площею 0,0378 га, по вулиці Гезєти Луганської правди м. Луганська.

ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_1, а відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України та укладати договір іпотеки, так як банк не мав ні індивідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

Згідно ч. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

У п. 1.11.1. спірного договору кредиту зазначено, що усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до валютних цінностей відноситься іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти, як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно п. 1.7.2. оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника шляхом та перерахування позичкових коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника.

З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів – а саме, подання позичальником кредитної заявки комітету кредиторів банку з вказуванням рахунку, на який позичальник просить переказати кредитні кошти.

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звертається з кредитною заявкою до банку з проханням видати кредит.

Отримувачем за такою операцією також є позичальник, так як банк перераховує на його користь на вказаний в кредитній заявці рахунок суму кредиту. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник ОСОБА_1 має право використовувати іноземну валюту, як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Крім того, згідно п. 1.2. вказаного Положення, воно регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ОСОБА_1 в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу ПАТ «ОТП Банк».

Так, пунктом 1.5.1. спірного договору кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов’язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу.

Вказане підтверджується і наданими ОСОБА_1 виписками, де в призначенні платежу вказано: «Внесення готівки на поточний рахунок».

Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно квитанцій наданих ОСОБА_1, копії яких надані позивачем, підтверджується факт внесення готівки на рахунок ОСОБА_1 призначення платежу: «Внесок готівки на поточний рахунок».

Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту ОСОБА_1 саме готівкової іноземної валюти. Перерахування в подальшому ПАТ «ОТП Національний Банк» цих коштів на будь-які транзитні рахунки не стосується позичальника, так як його обов’язок зі сплати кредиту є виконаним з моменту внесення готівки в касу банку, як це передбачено договором кредиту, та підтверджується призначенням платежу у вказаних квитанціях: «Внесення готівки на поточний рахунок».

Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.

Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту, як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Таким чином, ОСОБА_1 чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ «ОТП Банк» шляхом внесення доларів США в касу ПАТ «ОТП Банк».

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог позивача щодо недійсності кредитного договору № ML 009/454/2007 від 04.12.2007, у забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором № ML-009/454/2007 від 04 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та банком був укладено договір іпотеки № PML 009|454|2007 від 04 грудня 2007 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, позивач передав банку в іпотеку нерухоме майно — однокімнатну квартиру загальною площею 45,4 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м., яка знаходиться у АДРЕСА_2, та на даний час використовується сім’єю позивача. А також в забезпечення боргових вимог мати позивача - ОСОБА_2, виступила на поруки, та надала майнову поруку банку – договір іпотеки № PML_009|454|2007|1 від 04 грудня 2007р.,та передала банку в іпотеку житловий будинок № 98, загальною площею 123,60 кв.м., житловою 74,20 кв.м., та земельну ділянку загальною площею 0,0378 га, по вулиці Гезєти Луганської правди м. Луганська., останні підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008, «Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Стосовно положення ч. 2 ст. 215 ЦК про те, що суд не вимагає визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, який лише констатує недійсність правочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК, як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав».

Отже, з метою надання повного правового захисту правам та інтересам позивачів, виходячи з зацікавленості позивачів, щодо застосування наслідків недійсності договорів іпотеки, за якими позивачі заставили належне їм нерухоме майно, вбачається за можливе в порядку застосування реституції за недійсним договорами іпотеки: виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки № PML 009/454/2007 укладеним між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» «04» грудня 2007 року, а саме нерухоме майно – однокімнатну квартиру, загальною площею 45,4 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, заборона відчуження квартири зареєстрована за № 7444 (в реєстрі заборон за № 38), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 04 грудня 2007р бланк :BKA 075121, номер у реєстрі нотаріальних дій: 7435, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №5071365. Виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки (майнової поруки) № PML 009/454/2007/1 укладеним між ОСОБА_2 та відповідачем Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» «04» грудня 2007 року, а саме нерухоме майно – житловий будинок 98, загальною площею 123,6 кв. м, житловою площею 74,2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (в реєстрі заборон за № 39), а також земельна ділянка під домом 98 по АДРЕСА_4 (в реєстрі заборон №40).

Також на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37,50 грн. згідно вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 192,203,215,216,227,533,548 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № ML-009/454/2007 від 04 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Визнати недійсним договір іпотеки № PML-009/454/2007 від «04» грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» і посвідченим нотаріально приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Івановою О.П.. зареєстрованим в реєстрі за № 7443 від «04» грудня 2007 року.

Визнати недійсним договір іпотеки № PML-009/454/2007/1 від «04» грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» і посвідченим нотаріально приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. зареєстрованим в реєстрі за № 7445 від «04 »грудня 2007 року.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» прийняти у ОСОБА_1 залишок боргу у розмірі 340021 грн. 21 коп. (триста сорок тисяч двадцять одна гривня 21 копійка) з розстрочкою платежів на 180 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1889 грн. 01 коп. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев’ять гривень 01 копійок).

Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. виключити з реєстру іпотеки та заборонити відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки № PML 009/454/2007 укладеним між ОСОБА_1 та відповідачем Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» «04» грудня 2007 року, а саме нерухоме майно – однокімнатну квартиру, загальною площею 45,4 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, заборона відчуження квартири зареєстрована за № 7444 (в реєстрі заборон за № 38), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 04 грудня 2007р бланк: BKA 075121, номер у реєстрі нотаріальних дій: 7435, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №5071365.

Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки (майнової поруки) № PML 009/454/2007/1 укладеним між ОСОБА_2 та відповідачем Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» «04» грудня 2007 року, а саме нерухоме майно – житловий будинок 98, загальною площею 123,6 кв. м, житловою площею 74,2 кв. м., що розташована за адресою:АДРЕСА_3 (в реєстрі заборон за № 39), а також земельна ділянка під домом 98 по АДРЕСА_4 (в реєстрі заборон №40).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37, 50 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом України, в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

У цьому разі, строк, протягом якого розглядалася заява не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий Матвєйшина О.Б.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12946416

[VladimirD]

Заочное решение