Решение Полтавского райсуда о признании недействительным кредитного договора с Родовид Банком и возвратом в первоначальное состояние

[ANTIRAID]

Справа № 2-2322/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Нечволод В.В.

при секретарі - Федько Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання договору недійсним, -.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 14.09.2007 року між ним та ВАТ «Родовід Банк» було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту для придбання квартири в розмірі 95200,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить на день їх отримання 480760,00 грн., але фактично грошові кошти у доларах США по укладеному договору кредиту позивачу не надавались. Натомість між сторонами був укладений окремий правочин по оформленню операції купівлі-продажу (обміну) доларів США на національну валюту України –гривню, після чого на користь продавця квартири перераховано грошові кошти у безготівковому порядку у розмірі 545 400,00 грн. Оскільки вищезазначений кредитний договір укладений між сторонами не відповідає вимогам чинного на той час цивільного законодавства України, позивач просить суд визнати цей договір недійсним та застосувати наслідки передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі надавши суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача – ОСОБА_4 в судовому засіданні проте задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що кредитний договір укладений згідно чинного законодавства відповідач був ознайомлений з умовоами договору та не заперечував проти отримання кредиту на запропонованих умовах .

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно кредитного договору № 77.2/ІЖ-333.07.1 від 14.09.2007 року ВАТ «Родовід Банк» надав ОСОБА_1 кредит на купівлю квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 95 200 доларів США строком по 14.09.2012 р.(а.с.8-15).

Відповідно до заяви на видачу готівки № 011 від 14.09.2007р. ОСОБА_1 отримав 95200,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті 480760,00 грн.(а.с.16).

Як вбачається з квитанції № BUY_99_24 від 14.09.2007р. ОСОБА_1 здійснив купівлю готівки валюти доларів США за курсом 502,50000000 за 100 одиниць валюти, а саме: 95200,00 доларів США обміняв на 478380,00гривень(а.с.17).

Відповідно платіжного доручення № 99_26 від 14.09.2007р. ОСОБА_1 вніс оплату на ім’я одержувача – ОСОБА_5, за квартиру за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2007р.(а.с.18-20).

Згідно квитанцій про здійснення платежів в рахунок погашення кредитного договору №77.2/ІЖ-333.07.1 від 14.09.2007 року ОСОБА_1 починаючи з 03.10.2007 року по 29.04.2010року, купував у касі відповідача долари США, після чого вносив суми в доларах США на користь відповідача на вказаний у кредитному договорі рахунок(а.с.24-45).

Як вбачається зі ст.49 п. 5 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування. Основними принципами кредитування є поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості. Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором.

Відповідно ст. 203 ЦК України, конкретно зазначені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з кредитного договору, зокрема п.1.1. банк надає позичальникові кредит на купівлю квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 95200 доларів США 00 центів строком (терміном) по 14.09.2012 року. включно(а.с.8).

Відповідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р. використання іноземної валюти на території України як засобу платежу відносяться до операцій із валютними цінностями, які потребують отримання Позивачем індивідуальної ліцензії.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Декрету до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету до валютних цінностей відноситься іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом (ЗАСОБОМ ПЛАТЕЖУ) на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Згідно ч.1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р., Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р., індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави .

Враховуючи, що у позивача була відсутня індивідуальна ліцензія, передбачена Декретом, на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, про що Відповідач як суб’єкт валютного контролю був добре обізнаний, Відповідач надав Позивачу долари США не для проведення розрахунку по передбаченому у Договорі кредиту правочину, а для здійснення іншого правочину – купівлі-продажу (обміну) валюти, у якому Відповідач був однією із сторін.

При розгляді судової справи відповідачем не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Таким чином, Суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України - гривні; статтю 3 Закону України N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ", яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; статті 6, 7 постанови Національного банку України N 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору N 77.2/ ІЖ-33.07.1 від 14 вересня 2007 року підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідності із ст. 216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99 Конституції України, ст. 5, п. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. ст. 6, 7 постанови Національного банку України N 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", ст. ст. 13, 16, 203, 215, 216, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 3 ст. 533 ЦК України, ст.49 п. 5 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 88, 209, 212 - 215, 217, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним кредитний договір №77.2/ІЖ-33.07.1, укладений 14 вересня 2007 р. між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК».

Застосувати наслідки передбачені ч. 1 ст. 216 УК України, шляхом повернення у натурі кожною стороною все одержане за строк виконання цього правочину, а саме Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_1 294 682,48 грн.(двісті дев’яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 48 коп.), а ОСОБА_1 Публічному акціонерному товариству «РОДОВІД БАНК» 480760,00 грн.(чотириста вісімдесят тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, якщо рішення було ухвалено без участі особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя –

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13080160

[у.zaporozhskiy]

Згідно квитанцій про здійснення платежів в рахунок погашення кредитного договору №77.2/ІЖ-333.07.1 від 14.09.2007 року ОСОБА_1 починаючи з 03.10.2007 року по 29.04.2010року, купував у касі відповідача долари США, після чого вносив суми в доларах США на користь відповідача на вказаний у кредитному договорі рахунок(а.с.24-45).

Проблема в том,что многие доллары меняют, где прийдется, а не в банке

Як вбачається зі ст.49 п. 5 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування. Основними принципами кредитування є поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості. Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором.

вот такой интерпретации еще нигде не встречал.

Застосувати наслідки передбачені ч. 1 ст. 216 УК України, шляхом повернення у натурі кожною стороною все одержане за строк виконання цього правочину, а саме Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_1 294 682,48 грн.(двісті дев’яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 48 коп.), а ОСОБА_1 Публічному акціонерному товариству «РОДОВІД БАНК» 480760,00 грн.(чотириста вісімдесят тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.)

Апелляцию наверное не пройдет.