Решение Павлоградского межрайонного суда о недействительности пунктов договора с банком Форум

[ANTIRAID]

справа №2-8104-2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Галенко А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум», третя особа – ОСОБА_3 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійсним , суд -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив винести рішення, яким визнати недійсним п.1.3 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, визнати недійсним п.2.5,2.6,2.7 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, визнати недійсним п. 4.1 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, стягнути з відповідача судові витрати по справі в сумі 37 грн.

В обґрунтування позовної заяви, позивач вказав на те, що 11 серпня 2008 року між ним як позичальником та відповідачем було укладено кредитний договір №0230/08/03-CLNv, згідно з пунктом 1.1 якого відповідач надав йому кредитні кошти у розмірі 10 000 доларів США з терміном погашення до 10 серпня 2015 року, що у відповідності з статтями 4,11,12 Закону України «Про захист прав споживачів» є споживчим кредитом. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv позичальник зобов’язується сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних. Пунктом 2.5 передбачено, що сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів та рік, рівний 360 днів. Згідно п. 2.6 проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. Пунктом 2.7 Кредитного договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Банку у наступній черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу – прострочена заборгованість за кредитом, в третю – строкові проценти та комісії, в четверту – строкова заборгованість за кредитом, в п’яту – можливі неустойки, штраф та пеня, потім – інші вимоги Банку. Згідно п. 4.1. за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених відсотків. Зазначив, що грошовою одиницею України є гривня, таким чином грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземні валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, відповідно до законодавства, положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні). На здійснення валютних операцій ОСОБА_3 України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Проте, ні він, ні відповідач не мають відповідної індивідуальної ліцензії на проведення валютної операції. Надання банком позичальнику грошових коштів у вигляді відкличної не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують індивідуальної ліцензії, на весь період режиму валютного регулювання. Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Крім того, на день укладання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,02 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD= 7,90 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором. Тобто, з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку позивачу необхідно сплачувати, в зв’язку із чим значно погіршився його фінансовий стан, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

У судовому засіданні позивач, його представник, кожен окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення повістки. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи – ОСОБА_3 банку України у судове засідання не з’явився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши позивача, його представника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Як встановлено у судовому засіданні і не заперечувалось сторонами по справі, 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 як позичальником та Акціонерним комерційним банком «Форум», було укладено кредитний договір №0230/08/03-CLNv. Згідно з пунктом 1.1 якого відповідач надав позивачу кредитні кошти у розмірі 10 000 доларів США з терміном погашення до 10 серпня 2015 року, що у відповідності з статтями 4,11,12 Закону України «Про захист прав споживачів» є споживчим кредитом (арк.с.7,8).

Договір підписано уповноваженим представником та скріплено печаткою.

Відповідач по справі повністю виконав умови спірного Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11 серпня 2008 року та надав позивачу ОСОБА_1 кошти у розмірі 10000 доларів США.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено Кредитний договір, за яким виникли цивільно-правові відносини.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором ОСОБА_3 або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11 серпня 2008 року , ОСОБА_3 зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит в iноземнiй валюті /долари США/ (арк.с.7-8).

Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених Законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в iноземнiй валюті.

Тобто, вiдповiдно до ст.524 ЦК України, допускається лише визначення еквіваленту зобов’язання у iноземнiй валюті, а не сплата нею.

Вiдповiдно до ч.1 ст.533 ЦК України зобов’язання підлягає виконанню у нацiональнiй валюті. Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За приписами ст.35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти i монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Отже, діючим законодавством України встановлено вичерпний перелік випадків, коли зобов’язання між сторонами може бути виражене в iноземнiй валюті та підлягає виконанню в валюті, вiдмiннiй від гривні України; такими випадками є визначення ціни в iноземнiй валюті у зовнiшньоекономiчному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в iноземнiй валюті, а також наявність у конкретного суб’єкта виключного права на проведення розрахунків в iноземнiй валюті у разі отримання вимог, прямо передбачених законодавством.

Таким чином, грошові зобов’язання можуть бути виражені в iноземнiй валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в iноземнiй валюті вiдповiдно до законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, наявність у спірному Кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань між позивачем та вiдповiдачем в доларах США суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України, оскільки грошові зобов’язання можуть бути виражені в iноземнiй валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в iноземнiй валюті вiдповiдно до законодавства, що у даному випадку місця не має.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов’язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіційним курсом валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносин у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України, під валютними операціями розуміються операції, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов’язанні з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язанні з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезення, переказування і пересилання за її межі валютних цінностей.

Надання відповідачем позивачу кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язаннями по Кредитному договору в іноземній валюті та здійснення позивачем виконання своїх обов’язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язаннями по Кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що документ, який видається ОСОБА_3 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на пiдставi якого банки та фiлiї іноземних банків мають право здійснювати банківську дiяльнiсть є банківською лiцензiєю.

Вiдповiдно до приписів ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій ОСОБА_3 України видає генеральні та iндивiдуальнi лiцензiї.

Генеральні лiцензiї видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують iндивiдуальної лiцензiї, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Iндивiдуальнi лiцензiї видаються резидентам i нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Пунктами в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю” передбачено, що iндивiдуальної лiцензiї потребують, в тому числі, операції щодо: надання i одержання резидентами кредитів в iноземнiй валюті, якщо терміни i суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно з п.1.4 Положення «Про порядок видачі ОСОБА_3 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою ОСОБА_3 банку України від 14.10.2004 року №483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти та території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаються.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору відповідач надав позивачу кредит у сумі 10 000 доларів США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, повернення плати за користування та інших умов викладених в договорі.

Таким чином, кредит в сумі 10000 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (відсотки) також проводились позивачем в доларах США, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті (арк.с.13-62).

Крім того, відповідно до ст.2 Постанови ОСОБА_3 банку України №119 від 26.03.1998 року «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 року №245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови ОСОБА_3 банку України №200 від 30.05.2007 року), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках: п.2.1 – на територіях митниць; п.2.2 – на територіях вокзалів, аеропортів та портів; п.2.3 – використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті; п.2.4 – використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача або відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США, як засобу платежу за Кредитним договором №0230/08/03-CLNv від 11 серпня 2008 року суперечить п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України, Постанові ОСОБА_3 банку України №119 від 26.03.1998 року.

Вичерпний перелік неторговельних операцій в іноземній валюті містить в собі п.11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою ОСОБА_3 банку України від 10.08.2005 року №281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 року №950/11230 і застосовується судом при розгляді цього спору відповідно до ст.8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права відповідачу використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Наявність у спірному Кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачем долару США, як засобу платежу за Кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України, ст.3 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про ОСОБА_3 банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі ст.227 ЦК України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права, чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до Закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1,3 та 5 ст.203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови спірного Кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позовні вимоги про визнання недійними пунктів 1.3 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, визнати недійсним п.2.5,2.6,2.7 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, визнати недійсним п. 4.1 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений Кредитним договором №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, останній є таким з моменту його вчинення.

Отже, позивач, відповідно до ст.10 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Таким чином, всі заперечення представника відповідача щодо позовних вимог, спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачені судові витрати по справі - витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, тому з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір у сумі 17 грн.

На підставі викладеного, керуючись керуючись ст.99 Конституції України, ст.35 Закону України ,,Про ОСОБА_3 банк України”, ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю”, п.1.2. Положення про порядок видачі ОСОБА_3 Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, ст. ст. 203, 215, 236, 524, 533, 548 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум», третя особа – ОСОБА_3 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійсним – задовольнити.

Визнати недійсними п.1.3, п.2.5,2.6,2.7, п. 4.1 Кредитного договору №0230/08/03-CLNv від 11.08.2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Форум» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 (тридцять сім) грн.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Форум» на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ МФО 805012 судовий збір у сумі 17 (сімнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Токар

Акціонерному комерційному банку «Форум»,

Бульвар Верховної Ради, буд. 7,

м. Київ, 02100

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надсилає на Вашу адресу копію заочного рішення суду від 20 грудня 2010 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум», третя особа – ОСОБА_3 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійсним , для відома.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до ч.2 ст.228 ЦПК України, Ви можете подати заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Додаток: копія заочного рішення на 1-у аркуші.

Суддя Н.В. Токар

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13168812

[у.zaporozhskiy]

не понятно, что делать с кредитным договором после такого решения?

решение похвальное

у кредитного договора существенный предмет отсутствует.

значит это уже проблемы банка подавать на применение последствий недействительности

только что дает такой договор заемщику?

[Andry]

есть ли у кого-нибудь сканы банковских лицензий, дозвилов ФОРУМа, действовавших на тот момент?

почему представитель банка не пришел?

[nameless]

Потому что на 100% уверены что суд не попрёт на Банк, и человеку откажут со свистом. Или очень сильно верены в апелляционном суде.

Безпредел короче