Постановление Донецкого апелляционного хозсуда о недействительности договоров кредита, поручительства и ипотеки с ОТП банком

[ANTIRAID]

справа №6/280пд

Донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.12.2010 р.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Запорощенка М.Д.

суддів

Дучал Н.М. , Калантай М.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Сосновська Г.І., за довіреністю

Хатнюк О.О., за довіреністю,

від відповідача:

від третіх осіб:

Медведський М.Д., за довіреністю,

не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі філії в м.Луганську

на рішення господарського суду Луганської області від 21.10.2010 року

по справі №6/280пд (ОСОБА_7)

за позовом Приватного підприємства "Фелікс" м.Краснодон Луганської області

до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі філії в м.Луганську

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача

1. Відкритого акціонерного товариства «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт»м.Луганськ

2. Закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока»м.Старобільськ Луганської області

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»м.Луганськ

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.10.2010р. у справі № 6/280пд позов задоволений.

Визнаний недійсним договір про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.08 укладений між ПП “Фелікс” та ЗАТ “ОТП Банк”.

Визнаний недійсним договір поруки № SR 08-220/900 від 14.05.08, укладений між ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань ПП “Фелікс” по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08.

Визнаний недійсним договір поруки № SR 08-222/900 від 14.05.08, укладений між ЗАТ "Старобільський завод замінника незбираного молока" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань ПП “Фелікс” по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08.

Визнаний недійсним іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.08, укладений між ТОВ "Луганська фірма "Силует" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань ПП “Фелікс” по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08.

Приписано стягнути з Публічного акціонерного товариства “ОТП “Банк”, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166 в особі філії в м. Луганську, м. Луганськ пл. Герої ВВВ, 8, на користь Приватного підприємства "Фелікс", м. Краснодон Луганської області, пл. Комсомольська, 1, код 13380949, витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процес у в сумі 236 грн.00 коп.

Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим, що в даному випадку розмір процентної ставки сторонами в кредитному договорі визначений не був, про що свідчать і кредитні заявки підписані сторонами, в тому числі і щодо кредиту в валюті. Розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки (в процентах річних).

Сторонами не було вказано певного розміру відсотків, в той же час, за кредитними заявками сторони вказували ставку відсотків, яка не є фіксованою і змінювалася декілька раз на місяць. Положення п. 1.4.1 кредитного договору не відповідають положенням діючого законодавства, що тягне за собою визнання недійсною всієї угоди, оскільки кредитний договір не міг бути підписаний сторонами без наявності умов щодо сплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»в особі філії в м.Луганську, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були невірно застосовані норми матеріального права .

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те , що висновок суду про відсутність у Кредитному договорі істотної умови у вигляді встановленого розміру процентів за користування кредитом , як того вимагає ст. 1048 ЦК України , на думку скаржника є помилковим , оскільки сторони у Кредитному договорі визначили для себе порядок та умови сплати процентів в залежності від обраної Позивачем валюти кредитування. При цьому , зауважує , що процентна ставка LIBOR ( п. 1.4.1) ЗМІНЮЄТЬСЯ НЕ Банком ( Відповідачем) , а встановлюється британською асоціацією банків.

Крім того , заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права , а саме ст. 22 Господарського процесуального кодексу України .

При цьому , вважає , що суд першої інстанції неправомірно не застосував положення ст. 216 Цивільного кодексу України , а саме наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. А також , вважає , що судом неправомірно не залучено до участі у справі Національний Банк України , як особливий центральний орган державного управління.

Позивач , Приватного підприємства «Фелікс» м.Краснодон Луганської області , у відзиві б/н від 03.12.10р. на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог скаржника заперечує , вважає їх необґрунтованими , а рішення суду законним. При цьому , посилається на те , що , окрім положень розділу 1.4 Кредитного договору, також суперечать нормам діючого законодавства положення п.п. 2.3.6 ( змінений за Договором № 7 від 18.09.09р.) , п. 2.3.9, п. 2.3.13 Кредитного договору. Крім того , зауважив , що посилання банку на неправомірне визнання недійсними договорів поруки та іпотеки є безпідставними , оскільки відповідно до приписів ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання ( вимоги) спричиняє недійсність правочину , щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Треті особи , Відкрите акціонерне товариство «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт»м.Луганськ, Закрите акціонерне товариство «Старобільський завод замінника незбираного молока»м.Старобільськ Луганської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»м.Луганськ , відзивів на апеляційну скаргу не надали . В судове засідання представники третіх осіб не з’явились, поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на вищенаведене та достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні , судова колегія встановила наступне.

14.05.2008 року між Приватним підприємством «Фелікс»м.Краснодон Луганської області та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»в особі філії в м.Луганську був укладений договір про надання кредитної лінії № CR 08-239/900.

Згідно п. 1.1 Договору щодо визначення предмету договору, банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та використати інші зобов’язання, встановлені в цьому договорі.

Положеннями пункту 1.4.1 Кредитного договору № СR 08-239/900 визначено, що проценти за Кредит розраховуються Банком від суми Кредиту на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 7 % (LIBOR плюс сім процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік.

Згідно розділу договору “Визначення термінів ” фінансова індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів британської асоціації. ”визначається на 11.00 за лондонським часом для валюти долари США на строк в один місяць. При реалізації цього договору, LIBOR визначається за даними системи REUTERS на відповідну дату.

Розмір LIBOR за умовами розділу 1.4. Договору фіксується Банком у перший Банківський день місяця , в якому було надано перший Транш і застосовується при розрахунку процентів за Кредит у визначеній валюті протягом періоду до першого Банківського дня місяця , що є наступним за місяцем , в якому було надано перший Транш.

Крім того , за умовами даного Договору проценти за кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки в розмірі, що встановлюється сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу в гривнях із розрахунку 365 днів на рік.

Відповідно до п. 1.4.2 Кредитного договору встановлено , що за обставин невиконання та /або неналежне виконання Позичальником протягом терміну дії цього Договору будь-якого із своїх зобов’язань , передбачених п.п. 2.3.1 (з підпунктами) , 2.3.6, 2.3.9-2.3.14 цього Договору , процентна ставка встановлена п. 1.4.1 цього Договору , збільшується на 2% (два проценти) річних та складає:

- за Кредит в доларах США : LIBOR+9% річних;

- за Кредит в євро: EURIBOR+9% річних;

- за Кредит в гривнях: процентна ставка , встановлена в Кредитній заявці, +2% річних.

При цьому , за умовами даного пункту , таке збільшення процентної ставки здійснюється автоматично в разі настання вказаних в цьому пункті обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору.

Згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) Договору відбулося збільшення процентної ставки, так, з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит розраховуються Банком від суми Кредиту на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 9 % (LIBOR плюс дев'ять процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.

За приписами п. 2.3.6 Договору протягом терміну дії цього Договору в період з 01.05.08р. по 01.09.08р. , включно, Позичальник зобов’язаний забезпечити щомісячне зарахування грошових коштів (кредитові обороти) на поточний рахунок Позичальника та /або Поручителів, відкритих у Банку , в сумі , що становить не менше ніж 13070000,00грн. або еквівалент цієї суми в інших валютах.

Починаючи з 01.09.08р. та до закінчення терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний забезпечити щомісячне зарахування грошових коштів (кредитові обороти) на поточний рахунок Позичальника та /або Поручителів, відкритих у Банку , в сумі , що становить не менше ніж 22000000,00грн. або еквівалент цієї суми в інших валютах.

Відповідно до п. 2.3.8 Договору , протягом терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний своєчасно сплачувати Банку комісію за управління Кредитом впродовж терміну дії цього Договору в розмірі 0,9% від Ліміту фінансування. Зазначена в цьому пункті комісія має бути сплачена в гривні , із застосуванням для її розрахунку Валютного курсу НБУ на день сплати , в наступному порядку:

- грошова сума , що становить 0,3% від Ліміту фінансування, підлягає сплаті Позичальником Банку до моменту надання Банком Кредиту (першого Траншу) , але , в будь-якому випадку , не пізніше 10 календарного дня з дати укладення цього Договору;

- грошова сума , що становить 0,3% від Ліміту фінансування, підлягає сплаті Позичальником Банку не пізніше 19.05.09р.;

- грошова сума , що становить 0,3% від Ліміту фінансування, підлягає сплаті Позичальником Банку не пізніше 14.05.10р.

За умовами п. 2.3.9 Договору протягом терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний здійснювати , а також забезпечувати здійснення Поручителями , операцій щодо купівлі іноземної валюти через ( за допомогою) Банку у розмірі , що дорівнює або перевищує 80% загального обсягу операцій Позичальника та /або Поручителів щодо купівлі іноземної валюти , але в будь-якому випадку в розмірі , що дорівнює або перевищує еквівалент суми 3330000,0грн.

Згідно з п. 2.3.13 протягом терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний забезпечити , щоб власником (ами)/учасником(ами) /засновником (ами)/акціонером(ами) Позичальника протягоми терміну дії цього Договору не приймалися рішення та /або не здійснювалися будь-які дії щодо нарахування та/або розподілу та /або виплати на користь третіх осіб ( в тому числі на користь власника(ів)/учасника(ів)/ засновника(ів) / акціонера(ів) Позичальника) прибутку (дивідендів), що був/буде отриманий Позичальником в результаті здійснення (ведення) господарської діяльності Позичальника, без письмового дозволу ( має містити підписи двох уповноважених осіб Банку та відбиток печатки Банка) на це Банку.

14 травня 2008 року , в якості забезпечення виконання зобов’язань Приватного підприємства «Фелікс»м.Краснодон Луганської області за Кредитним договором , між Відкритим акціонерним товариством “Завод гірничорятувальної техніки “Горизонт” (надалі за текстом - Поручитель 1) та ЗАТ “ОТП Банк” було укладено договір поруки № SR 08-220/900, згідно умов якого Поручитель 1 приймав на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором –Відповідачем по справі за повне, своєчасне та належне виконання Позивачем зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14 травня 2008 року.

14 травня 2008 року , в якості забезпечення виконання зобов’язань Приватного підприємства «Фелікс»м.Краснодон Луганської області за Кредитним договором, між Закритим акціонерним товариством “Старобільський завод замінника незбираного молока”(надалі за текстом –Поручитель 2) та ЗАТ “ОТП Банк” було укладено договір поруки № SR 08-222/900, згідно умов якого Поручитель 2 приймав на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором –Відповідачем по справі за повне, своєчасне та належне виконання Позивачем зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14 травня 2008 року.

14 травня 2008 року , в якості забезпечення виконання зобов’язань Приватного підприємства «Фелікс»м.Краснодон Луганської області за вказаним Кредитним договором , між ТОВ “Луганська фірма “Силует” та ЗАТ “ОТП Банк” було укладено іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.2008р.

Договором № 1 від 28.07.08р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR08-239/900 від 14.05.08р. були внесені зміни та пункти 1.4.1 та 1.4.2 Основного договору викладені в іншій редакції.

За новою редакцією вищенаведених пунктів Договору , проценти за Кредит розраховуються Банком від суми Кредиту на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR та EURIBOR + 9,5 % річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік.

Процент за Кредит в гривнях розраховується Банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки в розмірі , що встановлюється Сторонами в Кредитній заявці по відношенню до кожного Траншу в гривнях із розрахунку 365 днів на рік.

За обставин невиконання та /або неналежне виконання Позичальником протягом терміну дії цього Договору будь-якого із своїх зобов’язань , передбачених п.п. 2.3.1 (з підпунктами) , 2.3.6, 2.3.9-2.3.14 цього Договору , процентна ставка встановлена п. 1.4.1 цього Договору , збільшується на 2% (два проценти) річних та складає:

- за Кредит в доларах США : LIBOR+11,5% річних;

- за Кредит в євро: EURIBOR+11,5% річних;

- за Кредит в гривнях: процентна ставка , встановлена в Кредитній заявці, +2% річних.

При цьому , за умовами даного пункту , таке збільшення процентної ставки здійснюється автоматично в разі настання вказаних в цьому пункті обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору.

Умовами Договору 2 від 28.08.08р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR08-239/900 від 14.05.08р. пункт 2.3.9 (з примітками) Основного Договору викладено в наступній редакції:

«2.3.9 Починаючи з 01.08.08р. та до кінця терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний проводити/забезпечувати проведення Поручителями операції(ій) щодо купівлі та /або продажу іноземної валюти через(за допомогою) Банку у розмірі , що становить або перевищує 80% сукупного обсягу операцій Позичальника та або /Поручителів щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти в усіх фінансово-кредитних установах, через( за допомогою) які(их) Позичальник та/або Поручителі здійснює(ють) операції з купівлі та/або продажу іноземної валюти.»

Даний пункт викладений з примітками та застереженнями.

Договором № 3 від 31.03.09р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR08-239/900 від 14.05.08р. сторони домовились від підвищення процентної ставки за Кредит на 2% річних , що мало місце у зв’язку з невиконанням Позичальником зобов’язань, передбачених п. 2.3.6 Основного договору, у відповідності до положень п. 1.4.2 Основного Договору, та встановити процентну ставку в розмірі , що діяв до моменту підвищення такої процентної ставки за Кредитом за зазначений в п. 1.4.1 Основного Договору.

Договором № 4 від 15.05.09р. та №6 від 13.07.09р. сторонами були встановлені інші, ніж передбачені Основним договором , строки повернення Траншів.

23.07.09р. між сторонами був укладений Договір № 6 про зміну договору про надання кредитної лінії № CR08-239/900 від 14.05.08р.

Положеннями даного Договору внесені зміни до підпункту 1.1.1.1. пункту 1.1.1. , пункту 1.2, пункту 1.3, пунктуів1.4.1 та 1.4.2 , підпункту 1.7.1.1 пункту 1.7.1, застереження 2.3.1.2 , пункту 2.3.6, пункт 2.3 доповнено 2.3.15.

Пункт 2.3.6 Основного договору викладено в наступній редакції:

«2.3.6. Кожного місяця ( надалі –«Звітний місяць») протягом терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний забезпечувати щомісячне зарахування грошових коштів на поточний рахунок (кредитові обороти) Позичальника у Банку в розмірі , що становить або перевищує 80% від суми всіх кредитових оборотів Позичальника в усіх фінансово-кредитних установах , де Позичальнику відкрито поточний(і) рахунок(ки).

Договором № 7 від 18.09.09р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR08-239/900 від 14.05.08р. внесені зміни до пунктів 2.3.6. та 2.3.15 Основного Договору.

При цьому , п. 2.3.6 Основного договору викладено в наступній редакції з застереженнями:

«2.3.6. Кожного місяця ( надалі –«Звітний місяць») протягом терміну дії цього Договору , починаючи з 01.09.09р., Позичальник зобов’язаний забезпечити щомісячне сумарне зарахування грошових коштів на поточний(і) рахунок(и) (кредитові обороти) Позичальника та/або Поручителів у Банку в розмірі , що становить або перевищує 70% усіх кредитових оборотів Позичальника та/або Поручителів в усіх фінансово-кредитних установах , де Позичальнику та/або Поручителям відкритий(і) рахунок(ки)».

Положеннями Договору №8 від 23.04.10р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR08-239/900 від 14.05.08р. внесені зміни до пункту 1.4.5 Основного Договору.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Предметом спору в даній справі визначено визнання недійсним Кредитного договору про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14 травня 2008 року.

Згідно статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічні приписи містяться і в ст.ст. 345, 346 Господарського кодексу України.

За вимогами ст.1055 Цивільного кодексу України , кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Таким чином , в кредитному договорі повинні бути в обов’язковому порядку визначені положення щодо розміру і порядку нарахування та одержання процентів.

При цьому , як вбачається з умов спірного Договору від 14.05.08р. , процента ставка визначена в розмірі LIBOR + 7 %.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції , дана процентна ставка є міжбанківською та розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів британської асоціації.

Зазначена ставка визначається на 11.00 за лондонським часом для валюти долари США на строк в 1 місяць, більш того, при підписання договору сторонами не було визначено, яким же чином ПП «Фелікс»повідомляється про зміну вказаної процентної ставки, що є порушенням норм діючого законодавства.

Відповідно до діючих норм LIBOR застосовується як Лондонська міжбанківська ставка пропозицій. Вказана ставка застосовується для розрахунків між банками та є величиною яка свідчить про те, під які проценти банки можуть кредитувати один одного.

Представник відповідача , що був присутній в судовому засіданні на запитання судової колегії не надав обґрунтованих пояснень щодо законних підстав застосування такої процентної ставки (LIBOR та EURIBOR) в Кредитних договорах з суб’єктами господарювання. Крім того , не надав пояснень з приводу того , яким чином Позичальник може дізнатися про процентну ставку яку йому необхідно розрахувати та сплатити за договором. При цьому , сам представник банку не зміг пояснити яка саме процентна ставка LIBOR та EURIBOR існувала на момент укладення договору та на даний час. Однак , зауважено , що така ставка змінюється декілька разів на місяць.

З урахуванням цього , судова колегія сприймає критично посилання Банку на те , що інформація про зміну ставки LIBOR є загальнодоступною та сторони за договором отримують цю інформацію з інформаційного терміналу THOMSON REUTER, а також дані ставки публікуються НБУ.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

В даному випадку розмір процентної ставки сторонами в кредитному договорі визначений не був, про що свідчать і кредитні заявки підписані сторонами, в тому числі і щодо кредиту в валюті.

Проаналізувавши вищезазначені акти цивільного законодавства України у сукупності суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки (в процентах річних).

Як свідчить текст кредитного договору сторонами не було вказано певного розміру відсотків, в той же час, за кредитними заявками сторони вказували ставку відсотків, яка не є фіксованою і змінювалася декілька раз на місяць.

Як про це було позначено вище , відповідно до ст. 1048 ЦК України договором встановлюються розмір і порядок одержання процентів . При цьому , скаржник посилаючись на те , що висновок суду про відсутність у спірного договору таких істотних умов є помилковим ( апеляційна скарга арк.. 2) , затверджує , що сторонами у Кредитному договорі визначено порядок та умови сплати процентів . Тобто , з доводів апеляційної скарги та поповнень до неї , а також пояснень представника Банку в судовому засіданні , вбачається , що розмір процентної ставки , як це передбачено положеннями ст. 1048 ЦК України , сторонами у спірному договорі встановлений не був , що спростовує в цій частині доводи скаржника.

Разом з цим, положеннями пунктів 2.3.6 ( зі змінами ) та 2.3.9( зі змінами) договору передбачалось, що позичальник забезпечує щомісячне зарахування поручителями грошових коштів на розрахункові рахунки, а також забезпечення здійснення останніми операцій щодо купівлі-іноземної валюти.

Тобто, в даному випадку позивач та відповідач, при укладенні кредитного договору визначили в тому числі і зобов’язання третіх осіб, які не є учасниками правовідносин, встановлених вказаним договором, що є неприпустимим.

Також , як про це було позначено вище , умовами спірного Договору , а саме положеннями п. . 2.3.13 передбачено , що протягом терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний забезпечити , щоб власником (ами)/учасником(ами) /засновником (ами)/акціонером(ами) Позичальника протягом терміну дії цього Договору не приймалися рішення та /або не здійснювалися будь-які дії щодо нарахування та/або розподілу та /або виплати на користь третіх осіб ( в тому числі на користь власника(ів)/учасника(ів)/ засновника(ів) / акціонера(ів) Позичальника) прибутку (дивідендів), що був/буде отриманий Позичальником в результаті здійснення (ведення) господарської діяльності Позичальника, без письмового дозволу ( має містити підписи двох уповноважених осіб Банку та відбиток печатки Банка) на це Банку.

Вказане, на думку судової колегії , також стосується третіх осіб , як то власника(ів)/учасника(ів)/ засновника(ів) / акціонера(ів) Позичальника та є втручанням Банку у господарську діяльність Позичальника як суб’єкта господарювання , що також не може вважатись законним.

При цьому , сторони на момент розгляду справи не мають спору, щодо виконання умов договору, зазначений кредитний договір є укладеним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках , встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому , як про це вже було позначено вище, з урахуванням положень ст. 1048 ЦК України розмір та порядок та , відповідно до п.1 Кредитного договору , нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами є істотними умовами кредитного договору

При цьому , як це вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження , положення п. 1.4.1 кредитного договору не відповідають положенням діючого законодавства.

В зв’язку з чим , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що , недійсність п. 1.4.1 Кредитного договору тягне за собою визнання недійсною всієї угоди з моменту укладення, оскільки кредитний договір не міг бути підписаний сторонами без наявності умов щодо сплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами.

Крім того , судова колегія в умовах спірного договору , наведених вище , також вбачає численні порушення прав та інтересів Позичальника та третіх осіб , що також є недопустимим .

Стосовно посилань скаржника на те , що висновок суду щодо заборони банкам збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами є неправомірним, оскільки базується на прийнятому 12.12.08р. Законі України № 661 , який набрав чинності з 10.01.09р. та не може бути застосований до спірного договору , оскільки останній укладено 14.05.08р. , судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Як про це зазначено самим скаржником у Доповненні до апеляційної скарги та представником Банку у судовому засіданні з посиланням на Конституцію України та Рішення Конституційного суду України , підвищення процентної ставки в односторонньому порядку до 10.01.09р. є правомірним , втім , з моменту набрання чинності означеного Закону сторонами щодо умов договору про збільшення процентної ставки автоматично в разі настання певних обставин відповідні зміни були внесені Договором № 3 від 31.03.09р. стосовно невиконання Позичальником зобов’язань , передбачених п. 2.3.6 Основного Договору. В іншій частині умови п. 1.4.2 Основного договору залишені без змін та доказів приведення умов Основного Договору до відповідності з чинним законодавством сторонами надано не було.

Частиною 1 статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Застосування наслідків недійсності правочину за власною ініціативою є правом, а не обов’язком суду.

В даному випадку вимоги про застосування наслідків недійсності правочину заявлені не були , що також було підтверджено представником Банку в судовому засіданні. У зв’язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування таких підстав за власною ініціативою.

При цьому , як це вірно зазначено судом першої інстанції , вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Як про це вже було позначено вище , та вбачається з матеріалів справи, в якості забезпечення виконання зобов’язань Позивача за Основним кредитним договором від 14 травня 2008 року були укладені: договір поруки № SR 08-220/900, договір поруки № SR 08-222/900, іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.2008р.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином , виходячи з того, що кредитний договір № CR 08-239/900 від 14.05.08 укладений між ПП “Фелікс” та ЗАТ “ОТП Банк” визнаний недійсним судом першої інстанції та рішення суду підтверджено під час апеляційного провадження , то як наслідок недійсними є договори укладені в забезпечення зобов'язань Позивача по кредитному договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі .

З урахуванням вищенаведеного , апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду прийнято з повним з’ясуванням обставин справи , що мають значення , висновки , викладені в рішенні місцевого господарського суду , відповідають обставинам справи, а мотиви , з яких надана заява про перевірку рішення не можуть бути підставами для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99 , 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі філії в м.Луганську на рішення господарського суду Луганської області від 21.10.2010р.по справі № 6/280пд –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.10.2010р. по справі № № 6/280пд –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 08.12.10р.

Головуючий М.Д. Запорощенко

Судді: Н.М. Дучал

М.В. Калантай

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12785645

[ANTIRAID]

Решение суда первой инстанции, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1690

[у.zaporozhskiy]

При цьому , вважає , що суд першої інстанції неправомірно не застосував положення ст. 216 Цивільного кодексу України , а саме наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

интересно, это как суд это может применить, если об этом никто не просит.

В даному випадку вимоги про застосування наслідків недійсності правочину заявлені не були , що також було підтверджено представником Банку в судовому засіданні. У зв’язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування таких підстав за власною ініціативою.

что и было далее указано по тексту.

А також , вважає , що судом неправомірно не залучено до участі у справі Національний Банк України , як особливий центральний орган державного управління.

как орган, который решает, как суд должен поступать в том или ином деле.

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Таким чином , в кредитному договорі повинні бути в обов’язковому порядку визначені положення щодо розміру і порядку нарахування та одержання процентів.

Непонятно, как суд сделал такой вывод в хозяйственном договоре?

Згідно статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Где сказано, что в Хозяйственном договоре должна быть годовая процентная ставка.

В потребительском вопросов нет.

Или суд применил закон по аналогии?

но почему об этом нет ни слова?